Дата документу 03.06.2020 Справа № 313/780/19
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Єдиний унікальний № 313/780/19 Головуючий у 1 інстанції
№ провадження 22-ц/807/2008/20 Кравцов С.О.
Доповідач: Бєлка В.Ю.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 червня 2020 року м. Запоріжжя
Запорізький Апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого: Бєлки В.Ю.
Суддів: Кухаря С.В.
Онищенко Е.А.
За участю секретаря: Книш С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 - адвоката Кравець Олександра Олександровича на рішення Веселівського районного суду Запорізької області від 03 квітня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про розірвання договору оренди землі в зв`язку з несплатою орендної плати,
В С Т А Н О В И В:
У липні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в особі представника - адвоката Кравець О.О. звернулись до суду з позовом до ОСОБА_7 про розірвання договору оренди землі в зв`язку з несплатою орендної плати, посилаючись на те, що позивачам на праві власності на підставі Державних актів на право власності на земельну ділянку належить земельна ділянка кадастровий номер 2321284000:07:002:0001 загальною площею 42,9077 га, яка розташована на території Запорізької області, Веселівського району, Менчикурівської сільської ради, ФГ «Козачій хутір», призначена для ведення фермерського господарства.
31.03.2008 року між позивачами в якості Орендодавців, з одного боку, та відповідачем ОСОБА_7 в якості Орендаря, з іншого боку, було укладено договір оренди землі, який зареєстровано в Веселівському РВ Запорізької РФ ДП «Центр ДЗК», про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 10.04.2008 року за № 040826800010.
За умовами укладеного Договору Орендодавці надають, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Менчикурівської сільської ради Веселівського району Запорізької області (п. 1 Договору).
Пунктом 2 Договору передбачено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 42,9077, у т.ч. 42,9077 га - рілля.
У відповідності до п. 9 Договору орендна плата вноситься у формі та розмірі: в грошовій формі, у розмірі ставки земельного податку (0,1 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки - 409,45 грн.).
З моменту укладення договору відповідачем не виконувались зобов`язання в частині сплати орендних платежів на користь позивачів.
Виходячи з умов укладеного сторонами договору відповідач повинен сплачувати орендну плату у наступних розмірах, а саме: 2008 рік - 409,45 грн., 2009 рік - 409,45 грн., 2010 рік - 409,45 грн., 2011 рік - 409,45 грн., 2012 рік - 409,45 грн., 2013 рік - 409,45 грн., 2014 рік - 409,45 грн., 2015 рік - 409,45 грн., 2016 рік - 409,45 грн., 2017 рік - 409,45 грн., 2018 рік - 409,45 грн.
На момент звернення до суду з вказаним позовом заборгованість з орендної плати становить 4 503,95 грн.
Вказує, відповідач використовує земельну ділянку, проте оренду плату позивачам своєчасно не сплачує, в результаті чого має місце істотне порушення відповідачем умов укладеного договору оренди, що є підставою для його розірвання.
Посилаючись на норми Закону України «Про оренду землі», ст. ст. 13,15,21,24,25,32, ст.141 ЗК України, ч.2 ст. 651 ЦК України, та на аналіз зазначених норм вважають, що вказані положення Закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної [два та більше випадків] несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивачів можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що їх земельну ділянку використовує інша особа.
З цих підстав просить розірвати договір оренди землі, укладений 31 березня 2008 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , зареєстрований у Веселівському РВ Запорізької РФ ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10.04.20089 року за № 040826800010, судові витрати покласти на відповідача.
Рішенням Веселівського районного суду Запорізької області від 03 квітня 2020 року у задоволені позову відмовлено.
У апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 - адвокат Кравець О.О. зазначає, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Апеляційну скаргу мотивує тим, що судом не в повному обсязі досліджені обставини та докази по справі. Суд дійшов помилкового висновку про те, відповідачем не порушувались умови укладеного договору оренди в частині проведення оплати орендної плати. Не враховано, що в матеріалах справи відсутні докази того, що орендодавця отримували орендну плату від відповідача за 2016,2018 та 2019 роки. Залишилось поза увагою суду, що з боку відповідач має місце істотне порушення умов укладеного договору оренди. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
На зазначену скаргу відповідач ОСОБА_7 подав відзив за змістом якого повністю підтримує висновки суду першої інстанції та наполягає на тому, що умови договорів оренди виконувались належним чином, орендна плата виплачувалась своєчасно. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з`явилися, вивчивши апеляційну скаргу та матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, апеляційний суд має право скасувати судове рішення і ухвалити нове.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення повністю або частково та ухвалює нове рішення у відповідній частині у випадку неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права.
Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що 31 березня 2008 року між ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований в Веселівському РВ Запорізької РФ ДП «Центр ДЗК», про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 10 квітня 2008 року за № 040826800010. Відповідно до умов договору, відповідач отримав в користування земельну ділянку площею 42,9077 га, строком на 50 років. За користування зазначеною земельною ділянкою ОСОБА_7 зобов`язався щомісячно, з 01 по 30 жовтня поточного року сплачувати орендодавцям грошові кошти в розмірі 0,1 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки - 409 грн. 45 коп. Проте відповідач свої обов`язки за договором виконував неналежним чином.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що вважав доведеним з боку відповідача факт відсутності у нього заборгованості за спірним договором оренди земельної ділянки.
Колегія суддів не погоджується з даними висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Згідно з ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду землі» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Згідно зі ст. 13 вказаної редакції Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.
Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Відповідно до пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.
Аналіз вищевказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.
Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною в Постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року, ухваленою в справі № 183/262/17.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснював виплати за спірним договором оренди неналежним чином. Так, відповідно до відомостей, наданих ОСОБА_7 з 2008 до 2015 року орендодавці регулярно отримували орендну плату за спірним договором.
На підтвердження сплати орендної плати позивачам з 2016 року ОСОБА_7 надав суду копії розписок. Проте колегія суддів вважає їх неналежним доказом виконання відповідачем своїх обов`язків за договором оренди землі, оскільки за їх змістом неможливо встановити щодо якого договору вони надані.
Разом з тим, беручи до уваги дані наведені у відомостях та розписках вбачається повне невиконання відповідачем свого обов`язку зі сплати орендної плати в 2016 та 2018 році. Окрім того в матеріалах справи відсутні відомості щодо сплати відповідачем орендної плати у 2019 році.
Що стосується розписки наданої 24 липня 2018 року ОСОБА_5 , колегія суддів не бере її до уваги, оскільки з її змісту вбачається, що відповідач сплатив ОСОБА_5 кошти за період 40 років на перед з розрахунку 409 грн. 45 коп. за рік.
Посилання суду першої інстанції на положення статті 531 ЦК України та на те, що орендар має право виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту, є безпідставними.
Відповідно до п. 11 Договору оренди землі, орендна плата вноситься з 01 по 30 жовтня поточного року. Відповідно до п. 13 Договору, розмір орендної плати переглядається один раз у три роки.
Так, тлумачення вказаної норми цивільного права свідчить про те, що боржник може виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором. Проаналізувавши умови укладеного між сторонами договору оренди та спеціальні норми Закону України «Про оренду землі», можна дійти висновку, що у цьому випадку вони не надають право боржнику виконати свій обов`язок достроково без згоди контрагента за договором, який містить інші умови виконання зобов`язання.
Таким чином, оскільки додаткова угода до спірного договору сторонами не укладалась, висновок суду першої інстанції про те, що відповідач виконав умови договору оренди землі щодо сплати орендної плати на майбутнє є припущенням, що протирічить приписам ч. 6 ст. 81 ЦПК України.
Також колегія суддів вважає помилковим посилання суду першої інстанції на рішення Апеляційного суду Запорізької області від 19 вересня 2018 року у цивільній справі № 313/1474/17, як на правову позицію, висловлену судом при розгляді аналогічного спору, оскільки зазначене рішення апеляційного суду було скасоване Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2019 року.
Окрім того, колегія вважає, що судом першої інстанції як підставу для відмови у позові, необґрунтовано взято до уваги довід відповідача, що позивачі, посилаючись в позові на невиплату орендної плати за весь період оренди, просять суд достроково розірвати договір оренди земельної ділянки, між тим, не просять стягнути орендну плату.
Розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості по сплаті є різними позовними вимогами, що не залежать одна від одної.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Визначення обсягу позовних вимог є правом позивача, а у суду відсутні підстави для відмови в задоволенні одних позовних вимог на підставі не заявлення інших.
Зазначене в сукупності дає підстави вважати, що відповідачем не надано суду доказів про відсутність заборгованості по сплаті орендної плати, а рішення суду першої інстанції ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що позов ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 є законним та обґрунтованим, а рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог підлягає скасуванню, з їх задоволенням у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 - адвоката Кравець Олександра Олександровича задовольнити.
Рішення Веселівського районного суду Запорізької області від 03 квітня 2020 року у цій справі про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 скасувати та прийняти постанову наступного змісту:
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про розірвання договору оренди землі в зв`язку з несплатою орендної плати задовольнити.
Розірвати договір оренди землі, укладений 31 березня 2008 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , зареєстрований в Веселівському РВ Запорізької РФ ДП «Центр ДЗК», про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 10 квітня 2008 року за № 040826800010.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 768 грн. 40 коп. та апеляційної скарги у розмірі 1 152 грн. 60 коп., а всього в сумі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривня.
Дата складання повної постанови 09 червня 2020 року.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий: В.Ю. Бєлка
Судді: С.В. Кухар
Е.А. Онищенко
