Справа № 761/28216/19
Провадження № 2/761/1711/2020
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 травня 2020 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Пономаренко Н.В.
за участю секретаря Ганущака А.М.
позивача ОСОБА_1
представника відповідача Противеня С.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Київстар» про визнання незаконним формулювання причин звільнення, зміну формулювання причин звільнення, зобов`язання вчинити дії, стягнення заборгованості по заробітній платі за оплату надурочних робіт та стягнення моральної шкоди, -
в с т а н о в и в:
в липні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Київстар» та, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, поданої у судовому засіданні, яке відбулося 02.12.2019 року (т.3, а.с. 164), просить суд: 1)визнати незаконним формулювання причин звільнення ОСОБА_1 , зазначених у Наказі ПрАТ «Київстар» про припинення трудового договору (контракту) від 13.06.2019 року № 1210-ОС, звільнена за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України та зобов`язати ПрАТ «Київстар» внести зміни до зазначеного наказу відповідно до п.2 прохальної частини позовної заяви; 2) зобов`язати відповідача змінити формулювання причини звільнення в Наказі ПрАТ «Київстар» про припинення трудового договору (контракту) від 13.06.2019 року № 1210-ОС: « звільнена за власним бажанням згідно зі ст. 38 КЗпП України» на: « звільнена за власним бажанням у зв`язку з невиконанням власником законодавства про працю згідно до частини 3 статті 38 КЗпП України»;3) зобов`язати уповноважених осіб ПрАТ «Київстар» внести зміни до трудової книжки ОСОБА_1 , а саме: у розділі «Відомості про роботу» «Запис № 34 від 13.06.2019 р року «звільнена за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України - вважати недійсним» та внести новий запис: «Звільнена за власним бажанням у зв`язку з невиконанням власником законодавства про працю ч. З ст. 38 КЗпП України»; стягнути з ПрАТ «Київстар» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за роботу в надурочний час за період з 02.07.2018 р. по 31.04.2019 року у розмірі 413 879,00 грн.; стягнути з ПрАТ «Київстар» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду спричинену невиплатою заборгованості по заробітній платі за роботу в надурочний час за період з 02.07.2018 року по 30.04.2019 року, протиправним залученням до надурочних робіт, залученням до роботи у вихідні дні, незабезпеченням права на відпочинок у розмірі 3 000 000 грн. 00 коп.
Однак, вподальшому, позивач уточнила в цій частини свої вимоги та зазначила, що з врахуванням її остаточних розрахунків, загальна заборгованість за надурочні роботи за які вона виконувала під час перебування в офісі та за його межами становить 131908,60 грн.(т.3 а.с.139-244).
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що в період з 07.03.2017 року по 13.06.2019 року ОСОБА_1 працювала на різних посадах у ПрАТ «Київстар».
При цьому, оскільки відповідач не виконував законодавство про працю та умови трудового договору, позивач вирішив розірвати укладений трудовий договір та 12.06.2019 року подав заяву про звільнення з роботи у визначений ним строк з 13.06.2019 року в порядку, визначеному ч.3 ст. 38 КЗпП України, у зв`язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю та умов трудового договору, а саме: порушення Кодексу поведінки групи VEON щодо недопущення будь-яких переслідувань тих, хто добросовісно повідомляє про неправомірні дії або свої підозри про порушення; порушення вимог ст. 2-1 КЗпП України щодо рівності трудових прав громадян України; порушення вимог ст. 32 КЗпП України щодо переведення на іншу роботу без згоди працівника та зміна істотних умов праці без попередження за 2 місяці; прийняття незаконного наказу про переміщення від 06.06.2019 року 123-ік; порушення вимог ст. 62 КЗпП України щодо обмеження надурочних робіт та щодо ведення обліку надурочних робіт; порушення вимог ст. 115 КЗпП України щодо своєчасної виплати заробітної плати; нестворення позивачу належних умов праці на робочому місці по АДРЕСА_1 ; порушення вимог статті 31 КЗпП України щодо заборони вимагати роботу, не обумовлену трудовим договором; порушення вимог ст. 66 КЗпП України щодо надання часу на відпочинок; порушення вимог ст. 71 КЗпП України щодо заборони роботи у вихідні дні; порушення вимог ст. 106 КЗпП У країни щодо оплати праці в надурочний час; порушення вимог ст. 115 КЗпП України щодо строків виплати заробітної плати; порушення вимог ст. 145 КЗпП України щодо надання переваг і пільг для працівників, які успішно і сумлінно виконують свої трудові обов`язки; порушення статті 5-1 КЗпП України щодо забезпечення прав і гарантій громадян на працю; створення умов та примушування до звільнення з боку посадових осіб ПрАТ «Київстар».
Разом з тим, позивач зазначає, що усупереч її волі та її волевиявленню роботодавець самостійно визначив причини звільнення та відповідно до наказу про звільнення №1210-ос від 13.06.2019 року звільнив її з посади старшого радника з питань взаємодії з правоохоронними та контролюючими органами Відділу взаємодії з правоохоронними та контролюючими органами за власним бажанням згідно зі ст. 38 КЗпП України.
При цьому, позивач вважає, що її звільнення з інших підстав, аніж тих, які вона зазначала у своїй заяві, незаконним, з огляду на наступне.
На підтвердження фактів порушення умови чинного законодавства про працю, позивач, серед іншого, посилається на те, що не зважаючи на її високі показники праці та вихід на роботу в надурочний час, відповідач замість піднятих ним питань щодо відповідної мотивації (підвищення заробітної платі, підвищення рівня посади, зміна підпорядкованості посади тощо) почав примушувати її до звільнення за згодою сторін під приводом наявності службових записок від працівників відділу взаємодії з правоохоронними органами та інших підрозділів ПрАТ «Київстар» через її начебто некоректну поведінку щодо них.
Крім того, після відмови позивача написати заяву на звільнення та здійснення відповідного повідомлення про порушення роботодавцем Кодексу поведінки групи VEON відповідач почав застосовувати до неї репресії та заходи психологічного тиску, зокрема, але не виключно: чітко контролювати час її приходу на роботу та будь-які дії, пов`язані з залишенням робочого місця, хоча такі заходи до цього часу ніколи не здійснювалися; її було зобов`язано копіювати всю власну електронну переписку керівнику та доповідати про стан виконання всіх його завдань, в той час як до цього часу всі свої обов`язки нею виконувалися самостійно, без контролю та втручання керівництва; увечері 17.05.2019 року після закінчення робочого дня її було повідомлено керівником про те, що розмір підвищення заробітної плати саме їй становитиме 0 %; її було повідомлено керівником відділу взаємодії з правоохоронними органами, що всі її обов`язки будуть перерозподілятися; її було усунуто від будь-яких обговорень питань та нарад, пов`язаних з виконанням власних обов`язків; всі наради з працівниками відділу проводилися без неї, а інші працівники відділу були штучно налаштовані проти неї; 03.06.2019 року було скасовано повноваження за всіма її довіреностями.
Також, позивач вважає, що Наказом від 06.06.2019 року за № 123-ік «Про переміщення», яким було змінено її робоче місце з АДРЕСА_2 на АДРЕСА_1 , відповідач порушив порядок зміни істотних умов праці та примусив її працювати на змінених умовах без її згоди, надання якої, в свою чергу, передбачено приписами ст. 32 КЗпП України.
Щодо позовних вимог в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за надурочні роботи, позивач зазначає, що, не зважаючи на її завантаженість під час проведення п`яти планових перевірок, яка у 2,5 рази перевищувала нормовану, її керівники, яким було доведено до відома як вказані обставини, так і необхідність вирішення питання мотивації (заохочення), будь-якої допомоги не надали та не залучили інших працівників відділу для виконання частини цих завдань.
Натомість, позивач зауважує, що факт її роботи у поза межами робочого часу може бути підтверджений відомостями прибуття/вибуття з офісу, що фіксується відповідно до запровадженого карткового пропускного режиму.
При цьому, на думку позивача, відповідач не заперечував факту її завантаження та виконання надурочних робіт поза межами робочого часу, адже в травні 2019 року роботодавцем було прийнято рішення про введення до штату відділу та прийнято додаткового працівника на посаду радника по взаємодії з контролюючими органами, змінено назву посади одного з працівників відділу на посаду радника з питань взаємодії з правоохоронними органами та передано частину посадових обов`язків позивача.
У зв`язку з цим, а також посилаючись на те, що постійна робота в надурочний час та фактична відсутність часу для відпочинку призвели до психологічного, емоційного та фізичного виснаження, а також, як наслідок, погіршення здоров`я, позивач, окрім стягнення заборгованості по заробітній платі щодо оплати надурочних робіт, також просить суд стягнути з відповідача та її користь моральну шкоду у розмірі 3 000 000 грн. 00 коп.
Ухвалою від 22.07.2019 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Також, вказаною ухвалою частково задоволено клопотання позивача про витребування доказів та зобов`язано ПрАТ «Київстар» в десятиденний строк з дня вручення даної ухвали направити на адресу Шевченківського районного суду м. Києва належним чином завірені копії наступних документів: особистої справи ОСОБА_1 , копію даних щодо її приходу та виходу з офісу ПрАТ «Київстар» за період 02.07.2018 року по 12.06.2019 року.
У судовому засіданні 12.08.2019 року були задоволені заяви представника відповідача щодо продовження строку для подачі відзиву та про заміну судового розгляду справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження на підготовче засідання за правилами загального позовного провадження.
12.08.2019 року на адресу суду від відповідача надійшли витребувані судом документи.
17.09.2019 року до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому він, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, просив у задоволенні позову відмовити. Так, зокрема, відповідач зазначає, що оскільки позивачу при звільненні було сплачено вихідну допомогу у розмірі 3 посадових окладів, звільнення було проведено у строк, зазначений позивачем, а бажання звільниться з займаної посади було виключно його волевиявленням без застосування будь-якого примусу з боку роботодавця, тому незазначення у наказі ч. 3 ст. 38 КЗпП України жодним чином не порушує права ОСОБА_1 .
При цьому, відповідач зазначає, що твердження позивача про порушення роботодавцем умов законодавства про працю та умов трудового договору спростовуються наступними обставинами, підтвердженими доданими до відзиву доказами, в їх сукупності: жодних звернень до безпосереднього керівника від позивача щодо необхідності залучення її до надурочних робіт та оплати таких надурочних робіт у вказаний працівником період не надходило; жодних доказів того, що факт перебування позивача на робочому місці у вихідні, святкові дні та поза межами робочого часу був оформлений відповідними наказами, табелями обліку робочого часу, відомостями про виплату заробітної плати, матеріали справи не містять; заробітна плата виплачувалася в установлені законодавством строки та без затримок; виконання роботи, яка не передбачалася договором, від позивача не вимагалось; позивач за період своєї роботи у відповідача перебував у щорічних відпустках та на лікарняних, що свідчить про відсутність порушення його права на відпочинок; зміна роботодавцем адреси робочого місця в межах однієї територіальної одиниці (м. Київ) не може розглядатися як зміна істотних умов праці; позивачу була сплачена річна премія за результатами роботи у 2018 році згідно з наказом № 855-ос від 23.04.2019 року та, в подальшому, підвищена заробітна плата; написання позивачем заяви про звільнення свідчить про відсутність будь-якого примусу з боку роботодавця до вчинення таких дій, що також можуть підтвердити ряд працівників ПрАТ «Київстар» під час допиту їх в якості свідків; про зменшення навантаження позивача свідчить відповідний наказ про скасування довіреностей.
01.10.2019 року до суду надійшла відповідь позивача на відзив відповідача.
10.10.2019 року до суду надійшли заперечення відповідача на відповідь позивача на відзив. Також, у вказаних запереченнях відповідачем у відповідності до положень ст. 93 ЦПК України було запропоновано позивачу надати відповіді на ряд запитань, а також заявлено клопотання про виклик та допит у судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7
15.11.2019 року до суду надійшли письмові пояснення ОСОБА_1 на заперечення відповідача.
19.11.2019 року до суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про забезпечення доказів, а також задоволено клопотання представника відповідача та замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
29.11.2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про виклик та допит в якості свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_12, ОСОБА_17, ОСОБА_22 , ОСОБА_11 , а також з заявою, в якій відповідно до положень ст. 93 ЦПК України, надала відповіді на питання відповідача.
У судовому засіданні 02.12.2019 року задоволено клопотання обох сторін про виклик та допит у судовому засіданні в якості свідків заявлених ними осіб.
Ухвалою від 02.12.2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення доказів відмовлено.
Ухвалою від 02.12.2019 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.
04.02.2020 року до суду надійшла заява ОСОБА_8 , в якій він повідомив про неможливість прийняти участь у судового засіданні через проведення робочих зустрічей у державних органах країни.
05.02.2020 року до суду надійшла заява ОСОБА_12 про неможливість взяти участь у судовому засіданні.
У судовому засіданні, яке відбулося 19.02.2020 року, з обставин справи було допитано в якості свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_5, ОСОБА_21, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити. Також, просила суд взяти до уваги подані нею додаткові письмові пояснення за результатами допиту свідків у судовому засіданні 19.02.2020 року та розрахунок загальної заборгованості за надурочну роботу.
Представник відповідача у судовому засіданні щодо задоволення позову заперечував, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог та підтвердив викладені заперечення у заявах по суті.
Вислухавши учасників судового процесу, вислухавши показання свідків, дослідивши письмові докази, зібрані в матеріалах справи, судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
Так, судом встановлено, що 07.03.2017 року на ім`я Президента ПрАТ «Київстар» ОСОБА_1 було подано заяву про прийняття її за основним місцем роботи на посаду радника з регуляторних питань Департаменту регуляторного забезпечення ПрАТ «Київстар» за умовами строкового трудового договору на строк з 07.03.2017 року по 07.03.2018 року включно, з оплатою праці пропорційно відпрацьованого робочого часу, з посадовим окладом згідно штатного розпису.
У вказаній заяві позивач підтвердив своє ознайомлення з правилами внутрішнього трудового розпорядку, корпоративними документами компанії, колективним договором, умовами праці, посадовим окладом, функціональними обов`язками, та посадовою інструкцією, про що свідчить відповідний запис із підписом Позивача на цій заяві.
Крім того, 07.03.2017 року позивачем власним підписом було засвідчено надання їй доступу до примірника Кодексу поведінки групи компанії Вимпелком Лтд. в перекладі українською мовою, а також підтверджено як факт ознайомлення та розуміння своїх зобов`язань, так і погодження щодо виконання його положень.
На підставі наказу № 481-ос від 07.03.2017 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу згідно поданої нею заяви на посаду радника з регуляторних питань Департаменту регуляторного забезпечення, тривалість робочого дня 8 год. 00 хв.
При цьому, своїм підписом на наказі ОСОБА_1 засвідчила, що з даним наказом, Правилами внутрішнього трудового розпорядку, Корпоративним кодексом поведінки, умовами роботи ознайомлена та згодна.
При цьому, відповідно до листа проходження інструктажів ОСОБА_1 , серед іншого, пройшла інструктаж з питань дотримання Корпоративного кодексу, Комплаєнс політики Компанії.
Також, як вбачається з матеріалів справи, 07.03.2017 року між ПрАТ «Київстар» та ОСОБА_1 було укладено трудовий договір №6719.
Згідно із заявою ОСОБА_1 від 15.09.2017 та на підставі наказу №314-шр від 18.09.2017 року ОСОБА_1 переведена у створений в складі Регуляторного департаменту відділ з регуляторних питань на посаду радника з регуляторних питань.
Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 07.03.2018 року та на підставі наказу про переведення №640-ос від 07.03.2017 року позивач тимчасово була переведена на посаду старшого радника із юридичних питань відділу судової роботи департаменту правового забезпечення на період відсутності на робочому місці іншого працівника, який раніше виконував цю роботу.
Також, між позивачем та відповідачем був укладений трудовий договір №6719 від 07.03.2018 року.
Згідно із заявою ОСОБА_1 від 02.07.2018 року та на підставі наказу №2211-ос від 02.07.2018 року ОСОБА_1 була переведена на посаду старшого радника з питань взаємодії з правоохоронними органами відділу взаємодії з правоохоронними органами Департаменту регуляторного забезпечення, умови праці - нормований робочий день.
Також між позивачем та відповідачем був укладений трудовий договір №6719 від 02.07.2018 року.
Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 19.07.2018 року та на підставі наказу №310-шр від 19.09.2018 року ОСОБА_1 була переведена на посаду старшого радника з питань взаємодії з правоохоронними та контролюючими органами.
Відповідно до наказу №84-шр від 12.04.2019 року було створено в організаційно-кадровій структурі відділ взаємодії з правоохоронними та контролюючими органами.
Згідно із наказом від 06.06.2019 року №128-ік з метою посилення операційної ефективності роботи відділу взаємодії з правоохоронними та контролюючими органами департаменту регуляторного забезпечення ПрАТ «Київстар», а саме забезпечення ефективного виконання завдань та прийомів представників правоохоронних та контролюючих органів за адресою: АДРЕСА_1 , вирішено перемістити працівників вказаного відділу, у тому числі і ОСОБА_1 на робочі місця за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач з вказаним наказом була ознайомлена 06.06.2019 року, про що свідчить його особистий підпис, проте зазначила про свою незгоду з вказаним наказом.
Разом з тим, 12.06.2019 року позивач подав заяву про звільнення з роботи у визначений ним строк з 13.06.2019 року в порядку, визначеному ч.3 ст. 38 КЗпП України, у зв`язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю та умов трудового договору, а саме: порушення Кодексу поведінки групи VEON щодо недопущення будь-яких переслідувань тих, хто добросовісно повідомляє про неправомірні дії або свої підозри про порушення; порушення вимог ст. 2-1 КЗпП України щодо рівності трудових прав громадян України; порушення вимог ст. 32 КЗпП України щодо переведення на іншу роботу без згоди працівника та зміна істотних умов праці без попередження за 2 місяці; прийняття незаконного наказу про переміщення від 06.06.2019 року 123-ік; порушення вимог ст. 62 КЗпП України щодо обмеження надурочних робіт та щодо ведення обліку надурочних робіт; порушення вимог ст. 115 КЗпП України щодо своєчасної виплати заробітної плати; не створення мені належних умов праці на робочому місці по АДРЕСА_1 ; порушення вимог статті 31 КЗпП України щодо заборони вимагати роботу, не обумовлену трудовим договором; порушення вимог ст. 66 КЗпП України щодо надання часу на відпочинок; порушення вимог ст. 71 КЗпП України щодо заборони роботи у вихідні дні; порушення вимог ст. 106 КЗпП У країни щодо оплати праці в надурочний час; порушення вимог ст. 115 КЗпП України щодо строків виплати заробітної плати; порушення вимог ст. 145 КЗпП України щодо надання переваг і пільг для працівників, які успішно і сумлінно виконують свої трудові обов`язки; порушення статті 5-1 КЗпП України щодо забезпечення прав і гарантій громадян на працю; створення умов та примушування до звільнення з боку посадових осіб ПрАТ «Київстар».
Наказом про припинення трудового договору від 13.06.2019 року за № 1210-ос ПрАТ «Київстар» було звільнено позивача з займаної посади згідно із ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, до трудової книжки внесено відповідний запис.
Звертаючись з позовом до суду, ОСОБА_1 зазначала, що ПрАТ «Київстар» безпідставно не звільнив її за ч. 3 ст. 38 КЗпП України (у зв`язку з невиконанням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору), у той час як у заяві про звільнення було наведено перелік порушень, які було допущено ПрАТ «Київстар».
Так, ст. 43 Конституції України, гарантоване, зокрема, право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
У відповідності до положень ч. 1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.
Як передбачено ч.3 ст. 38 КЗпП України, працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавства про працю, умови колективного чи трудового договору.
Відповідно до ч.1 ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.
Статтею 2371 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
При цьому, у своїй постанові від 13.06.2018 року по справі 741/1128/17 Верховний Суд роз`яснив, що для визначення правової підстави розірвання трудового договору за ч. 3 ст. 38 КЗпП України значення має сам лише факт порушення роботодавцем законодавства про працю, що спонукало працівника до розірвання трудового договору з власної ініціативи, а не поважність чи неповажність причини такого порушення та його істотність.
Звертаючись до суду з позовом, позивач, як на підставу для його задоволення, посилалась, зокрема, на те, що не зважаючи на її високі показники праці та вихід на роботу в надурочний час, відповідач замість піднятих ним питань щодо відповідної мотивації (підвищення заробітної платі, підвищення рівня посади, зміна підпорядкованості посади тощо) почав примушувати її до звільнення за згодою сторін під приводом наявності службових записок від працівників відділу взаємодії з правоохоронними органами та інших підрозділів ПрАТ «Київстар» через його начебто некоректну поведінку щодо них.
В той же час, будь-яких доказів, які б підтверджували викладені позивачем обставини в обґрунтування заявлених позовних вимог, матеріали справи не містять.
Натомість, як встановлено в судовому засіданні, у тому числі і з показань допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_16 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_17 , ОСОБА_13 , які не підтвердили, що відповідачем вчинялися дії щодо примушування позивача звільнятися з займаної посади, а певні бесіди, які проводилися з ОСОБА_1 з боку керівництва, стосувалися виключно її поведінки по відношенню до інших співробітників, що також підтверджується доповідною запискою ОСОБА_18 від 22.03.2019 року, письмовим зверненням працівників відділу взаємодії з правоохоронними та контролюючими органами директору із регуляторних питань від 03.05.2019 року та копією протоколу зустрічі від 22.08.2019 року.
Крім того, про відсутність примусу до звільнення позивача із боку посадових осіб в ПрАТ «Київстар» підтверджується і власноруч написана нею заява про звільнення за своєю власною ініціативою.
Посилання позивача на ті обставини, що відповідач не вирішував питань щодо виплати заробітної плати, її підвищення та здійснення заохочувальних виплат, - спростовуються Наказом ПрАТ «Київстар» від 28.05.2019 року за № 1115/1-ос про затвердження нових окладів для деяких працівників ПрАТ «Київстар», згідно з яким з 01.06.2019 року позивачу було збільшено розмір заробітної плати з 28 800 грн. 00 коп. до 37 000 грн. 00 коп., а також Наказом ПрАТ «Київстар» від 23.04.2019 року за № 855-ос «Про виплату річної премії за 2018 рік деяким працівникам ПрАТ «Київстар», відповідно до якого позивачу, враховуючи результати індивідуальної оцінки ефективності та досягнення корпоративних цілей на 2018 рік, нараховано та виплачено річну премію у розмірі 198 618 грн. 29 коп.
Стосовно тверджень позивача про те, що факт психологічного тиску та репресій щодо нього з боку відповідача підтверджується чітким контролюванням час його приходу на роботу, зобов`язанням копіювати всю власну електронну переписку керівнику та доповідати про стан виконання всіх його завдань, слід зазначити наступне.
Відповідно до п.п. 2.1, 2.2.1, 2.2.4 Трудового договору, укладеного між сторонами, працівник зобов`язаний працювати належним чином, виконувати покладені на нього трудові обов`язки з дотриманням правил внутрішнього трудового розпорядку, та вимогу свого безпосереднього керівника доповідати йому про хід виконання покладених на нього трудових обов`язків.
При цьому, згідно з п. 3.1.2 Правил внутрішнього трудового розпорядку ПрАТ «Київстар» працівники зобов`язані дотримуватися дисципліни праці: своєчасно приходити на роботу, дотримуватися встановленої норми тривалості робочого часу та використовувати його для продуктивності праці.
Отже, позивач зобов`язаний підпорядковуватися безпосередньому керівнику, який, у свою чергу, має право контролювати виконання посадових обов`язків та дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку.
Також, як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач пов`язує невиконання роботодавцем умов законодавства про працю та умов трудового договору з тим, що останнім не було вирішено питань щодо її надмірного навантаження та змінено його робоче місце з АДРЕСА_3 , чим порушено порядок зміни істотних умов праці.
В даному випадку слід зазначити, що посилання позивача на невирішення питань щодо збільшеного навантаження по напрямку роботи по взаємодії з контролюючими органами, про що вказує позивач в обгрунтування свого позову, - спростовується: наказом ПрАТ «Київстар» від 06.06.2019 року за № 128-ік «Про переміщення», з якого вбачається, що в структурі Відділу взаємодії з правоохоронними та контролюючими органами Департаменту регуляторного забезпечення ПрАТ «Київстар» є посада Радника з питань взаємодії з контролююючими органами; показаннями свідків, які підтвердили, що питання щодо навантаження ОСОБА_1 , яке нею піднімалося, було вирішено шляхом збільшення штату працівників відділу на одну одиницю по напрямку взаємодії з контролюючими органами; витягом із порталу керування кадрами, з якого вбачається наявність в структурі Відділу взаємодії з правоохоронними та контролюючими Департаменту регуляторного забезпечення посади Радника з питань взаємодії з контролюючими органами.
При цьому, щодо Наказу від 06.06.2019 року за № 123-ік «Про переміщення», який є чинним на час розгляду справи, оскільки відомостей протилежному матеріали справи не містять, слід зазначити наступне.
Так, як вбачається зі змісту вказаного наказу, він стосується виключно переміщення робочих місць працівників відділу взаємодії з правоохоронними та контролюючими органами Департаменту регуляторного забезпечення ПрАТ «Київстар» з приміщення по АДРЕСА_2 у приміщення за адресою: АДРЕСА_1 тобто в межах одного населеного пункту.
Тобто, позивача було переміщено на інше робоче місце на тому ж підприємстві, у тій же місцевості та в межах спеціальності, кваліфікації і посади, обумовленого трудовим договором, копія якого наявна в матеріалах справи.
У свою чергу, слід зазначити, що згідно з додатком №1 до Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджених постановою Мінпраці України від 01.09.1992 року №41, під робочим місцем розуміється місце постійного або тимчасового перебування працівника в процесі трудової діяльності.
При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 32 КЗпП України істотними умовами праці є: система та розміри оплати праці, пільги, режим роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміна розрядів і найменування посад та інші.
Таким чином, виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що переміщення позивача на інше робоче не можна вважати зміною істотних умов її праці, а відтак згідно з ч. 2 ст. 32 КЗпП України переміщення позивача не потребувало згоди ОСОБА_1 .
Більш того, як пояснили свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у судовому засіданні, причиною першочергового переміщення робочого адреси позивача ОСОБА_1 було те, що вона неодноразово просила надати їй можливість працювати в окремому кабінеті.
В обґрунтування позовних вимог позивач також посилається на порушення відповідачем її права на відпочинок та те, що через значне завантаження, вона вимушена був працювати понаднормово, про що свідчать відповідні відомості прибуття/вибуття з офісу, що фіксується відповідно до запровадженого пропускного режиму.
Так, ст. 50 КЗпП України передбачено, що нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.
Відповідно до ст. 57 КЗпП України час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності у відповідності з законодавством.
Як передбачено у п.п. 3.1.2, 5.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку ПрАТ «Київстар», з якими позивач був ознайомлений при прийнятті на роботу, працівники зобов`язані дотримуватися дисципліни праці, своєчасно приходити на роботу, дотримуватися встановленої норми тривалості робочого часу та використовувати його праці. Тривалість робочого часу становить 40 годин на тиждень при п`ятиденному робочому тижні із двома вихідними днями - субота та неділя.
У відповідності до п.п. 5.2.6 Інструкції «Про порядок ведення обліку робочого часу в ПрАТ «Київстар» у виняткових випадках, у разі службової необхідності, залучення працівників до надурочних робіт можуть здійснюватися невідкладно для здійснення аварійно-відновлювальних робіт за усним/письмовим розпорядженням безпосереднього керівника. Оформлення залучення працівників до надурочних робіт здійснюється по факту їх виконання, але не пізніше кінця поточного облікового періоду, службовою запискою керівника структурного підрозділу, погодженою директором по персоналу та розвитку організації.
Однак, будь-яких доказів, які б підтверджували факт звернень позивача до безпосереднього керівника щодо необхідності залучення її до надурочних робіт та оплати таких надурочних робіт, матеріали справи не містять.
Натомість, відповідно до витягів обліку використання робочого часу ОСОБА_1 відповідач вів звичайний облік робочого часу, а в колонці 45, призначеній для обліку надурочних годин, зазначено «0».
За огляду на викладене, а також враховуючи те, табель обліку робочого часу є первинним документом щодо обліку розрахунків з персоналом, посилання апелянта на відмітки перепустки про вхід і вихід на територію офісу в якості обґрунтування факту надурочних робіт є безпідставними, адже відповідно до Інструкції про пропускний та внутрішній режим на об`єктах ПрАТ «Київстар» електронна перепускна система слугує для дозволу на прохід персоналу, проїзд транспортних засобів та не є першоджерелом обліку робочого часу.
Вищевстановлені обставини справи також спростовують і твердження позивача про порушення її права на відпочинок та залучення її до роботи у вихідні та святкові дні.
Таким чином позовні вимоги про стягнення з ПрАТ «Київстар» на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі за роботу в надурочний час за період з 02.07.2018 р. по 31.04.2019 року у розмірі 131908,60 грн. не підлягають задоволенню у зв`язку із їх безпідставністю.
Крім того, як встановлено з наявної в матеріалах справи довідки № 17666/06 від 05.08.2019 року, за період роботи позивач ОСОБА_1 перебувала у щорічних відпустках та була відсутня на роботі через тимчасову непрацездатність.
Таким чином, оскільки в судовому засіданні не встановлено порушень відповідачем вимог законодавства про працю та умов трудового договору, суд приходить до висновку, що відповідач правомірно відмовив позивачу у проведенні звільнення саме за ч. 3 ст. 38 КЗпП України.
Водночас, враховуючи своє волевиявлення позивача припинити трудові відносини з відповідачем, щодо чого ОСОБА_1 також не заперечувала у судовому засіданні та не ставила питання щодо її поновлення на роботі, а також те, що примусова праця забороняється, відповідач правомірно задовольнив її заяву про звільнення, звільнивши її за ч. 1 ст. 38 КЗпП України та за своєю ініціаивою виплативши вихідну допомогу при звільненні у розмірі трьох посадових окладів.
Посилання позивача на неправомірність вказаних дій відповідача, суд вважає безпідставними, адже з огляду на вище встановлені обставини справи, зазначене у наказі про припинення трудового договору формулювання звільнення жодним чином не порушує трудових прав позивача, яка добровільно виявила бажання звільнитися і була звільнена у визначений нею строк, а також отримала вихідну допомогу.
У свою чергу, слід зазначити, що згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений договором або законом.
При цьому, відповідно до положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як передбачено вимогами ст.ст. 77, 80 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Також, згідно роз`яснень, які містяться в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року, предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), які містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За вказаних обставин, враховуючи вищенаведене та зважаючи на відсутність обґрунтованих підстав для звільнення позивача саме за ч. 3 ст. 38 КЗпП України, оскільки судом не було встановлено самого факту невиконання відповідачем законодавства про працю, умов трудового договору, що передбачено безпосередньо положеннями ч. 3 ст. 38 КЗпП України, оскільки обставини, на які посилається ОСОБА_1 , не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, - тому правові підстави для задоволення позовних вимог: 1)визнати незаконним формулювання причин звільнення ОСОБА_1 , зазначених у Наказі ПрАТ «Київстар» про припинення трудового договору (контракту) від 13.06.2019 року № 1210-ОС, звільнена за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України та зобов`язати ПрАТ «Київстар» внести зміни до зазначеного наказу відповідно до п.2 прохальної частини позовної заяви; 2) зобов`язати відповідача змінити формулювання причини звільнення в Наказі ПрАТ «Київстар» про припинення трудового договору (контракту) від 13.06.2019 року № 1210-ОС: « звільнена за власним бажанням згідно зі ст. 38 КЗпП України» на: « звільнена за власним бажанням у зв`язку з невиконанням власником законодавства про працю згідно до частини 3 статті 38 КЗпП України»;3) зобов`язати уповноважених осіб ПрАТ «Київстар» внести зміни до трудової книжки ОСОБА_1 , а саме: у розділі «Відомості про роботу» «Запис № 34 від 13.06.2019 р року «звільнена за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України - вважати недійсним» та внести новий запис: «Звільнена за власним бажанням у зв`язку з невиконанням власником законодавства про працю ч. 3 ст. 38 КЗпП України», - в тому числі в контексті ефективності судового захисту, - відсутні.
Щодо стягнення похідної від вказаних позовних вимог, а саме позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 3000000,00 грн., слід зазначити наступне.
Так, вимогами ст. 2371 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Однак, враховуючи встановлену судом відсутність порушення відповідачем законних трудових прав позивача при її звільненні, - позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, також задоволенню не підлягають.
Судові витрати розподілені за правилами ст.141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 43 Конституції України, ст.ст. 32, 38, 57, 2371 КЗпП України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -
в и р і ш и в :
в задоволенні позову - відмовити повністю.
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Реквізити учасників (сторін):
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_4
Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Київстар», код ЄДРПОУ 21673832, адреса 03113, м. Київ, вул.Дегтярівська, 53, кв.53.
Повний текст виготовлений 05.06.2020.
Суддя:
