ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2020 року

м. Київ

Справа № 922/2843/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Харківської міської ради на постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.03.2020 (головуючий - Шевель О. В., судді Пуль О. А., Тарасова І. В.) у справі

за позовом Харківської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІТА"-М"

про стягнення 420706,94 грн.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. 30.08.2019 Харківська міська рада (далі - Харківська міськрада, Міськрада) звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 11.11.2019) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІТА"-М" (далі - ТОВ "ЛІТА"-М", Товариство) про стягнення з відповідача 344962,38 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки загальною площею 0,0836 (кадастровий номер 6310138200:06:022:0007) по вул. Шарикова, 26 у м. Харкові (далі - спірна земельна ділянка), з посиланням на статті 12, 80, 83, 189 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та статті 1212- 1214 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

2. Позовна заява обґрунтовується тим, що з метою обслуговування Товариство у період з 01.08.2016 по 31.07.2019 (далі - спірний період) без достатніх правових підстав фактично використовувало спірну земельну ділянку, яка належить до комунальної власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міськради, та на якій розташована належна відповідачу нежитлова будівля літ. "А-1", внаслідок чого ТОВ "ЛІТА"-М" зберігає кошти, не сплачуючи орендної плати за користування земельною ділянкою без укладення договору оренди землі, тим самим збільшує вартість власного майна, а Міськрада втрачає належне їй майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається безпідставне збереження коштів у виді недоотриманої орендної плати за рахунок Харківської міськради.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.12.2019 (суддя Байбак О. І.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "ЛІТА"-М" на користь Харківської міськради 335564,08 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати. В решті позовних вимог відмовлено.

4. Рішення мотивоване тим, що відповідач за відсутності правових підстав зберіг (заощадив) у себе майно за рахунок позивача - кошти у вигляді орендної плати, яка нараховується за володіння і користування земельною ділянкою, і збереження (заощадження) цього майна почалося з моменту розірвання сторонами договору оренди земельної ділянки від 12.09.2003 згідно з угодою 26.06.2014 та державної реєстрації такого розірвання. Разом з тим місцевий суд визнав обґрунтованою заяву Товариства про застосування позовної давності, зазначивши, що позивачем при зверненні до суду пропущено строк позовної давності у частині вимог про стягнення 9398,30 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, нарахованих за період з 01.08.2016 по 30.08.2016, наслідком чого є відмова у задоволенні зазначених позовних вимог.

5. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.03.2020 змінено рішення Господарського суду Харківської області від 11.12.2019 шляхом викладення його резолютивної частини у такій редакції:

"Позов задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІТА"-М" (адреса: 61106, м. Харків, вул. Шарикова, буд. 26; код ЄДРПОУ 31642387) на користь Харківської міської ради (адреса: 61003, м. Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) на р/р 31419611020002; банк: Казначейство України (ЕАП), одержувач: УДКСУ у м. Харкові Харківської області, МФО 899998, код ЄДРПОУ 37999649, код платежу: 24062200) 22905,80 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати; 343,59 грн витрат зі сплати судового збору за подання позову. В решті позову відмовити".

6. Постанова мотивована посиланням на положення статей 1212- 1214 ЦК України, статей 12, 80, 83 ЗК України, статей 5, 20 Закону України "Про оцінку земель" та статей 77, 269, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з посиланням на які апеляційний суд дійшов висновку про недоведеність розміру позовних вимог у повному обсязі з огляду на те, що: 1) з наведених норм законодавства не вбачається можливості визначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж шляхом оформлення витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, тому необґрунтованими є будь-які розрахунки, зроблені за відсутності такого витягу (зокрема на підставі базової вартості одного квадратного метра землі із застосуванням відповідних коефіцієнтів), а також доводи про необов`язковість витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель для розрахунку розміру орендної плати; 2) позивач на підставі наявного у справі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 31.05.2019 довів обґрунтованість розрахунку безпідставно збережених коштів лише за період з 31.05.2019 по 31.07.2019, остаточний розмір яких за вирахуванням сплаченого Товариством земельного податку за цей період становить 22905,80 грн; 3) натомість стосовно попереднього періоду (з 01.08.2016 по 30.05.2019) Міськрада не надала до суду належних доказів на підтвердження здійсненого розрахунку, а саме витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель; 4) позивач не навів у суді першої та апеляційної інстанції посилань на жодний нормативно-правовий акт, який дозволяв би розраховувати суму орендної плати за земельну ділянку за періоди до дати формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, використовуючи при цьому дані, вказані у витягу, при визначенні розміру орендної плати за попередні періоди.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, Харківська міськрада звернулася з касаційною скаргою, у якій просить зазначену постанову скасувати в частині відмови у стягненні 312658,28 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати і прийняти нове рішення про задоволення зазначених позовних вимог.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судом апеляційної інстанції положень статей 1212, 1214 ЦК України, статті 20 Закону України "Про оцінку земель" та статті 236 ГПК України, наголошуючи, що: 1) апеляційний суд не врахував викладеного у постанові Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 922/748/19 правового висновку про те, що, перевіряючи обґрунтованість розрахунку позовних вимог, заявлених позивачем саме як орендна плата за користування відповідачем сформованою земельною ділянкою, апеляційний господарський суд, з урахуванням встановлених обставин виходив з того, що відсутність у відомостях Державного земельного кадастру коду Класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки впливає на коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки при визначенні нормативно грошової оцінки кадастрового метра земельної ділянки, а також дослідивши розмір поточної базової ставки орендної плати, застосованої позивачем відповідно до вимог пункту 2.5 Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладенні договорів оренди землі у м. Харкові, затвердженого рішенням Харківської міськради від 27.02.2008 № 41/08, дійшов висновку про обґрунтованість розрахунку позивача. Розрахунок заявленої до стягнення суми був предметом детального дослідження судом апеляційної інстанції (з урахуванням доказів використання спірної земельної ділянки у комерційних цілях); 2) апеляційний суд при вирішенні цього спору помилково застосував правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №922/902/18, від 08.08.2019 у справі №922/1276/18, від 01.10.2019 у справі №922/2082/18, від 06.11.2019 у справі №922/3607/18, оскільки у зазначених справах, на відміну від цієї справи, земельні ділянки не були сформовані як об`єкти цивільних прав і для здійснення розрахунку Міськрада застосовувала не витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а здійснювала розрахунок самостійно шляхом застосування відповідної арифметичної формули, тобто правовідносини у вказаних справах і цій справі не є подібними; 3) стаття 20 Закону України "Про оцінку земель" не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі; 4) витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі "реального часу", тобто на час звернення заявників, у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

9. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених у оскаржуваній постанові.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

10. 12.09.2003 між Харківською міськрадою та ТОВ "ЛІТА"-М" було укладено договір оренди земельної ділянки, на підставі якого Товариство орендувало спірну земельну ділянку.

26.06.2014 між сторонами укладено угоду про розірвання вказаного договору. Державну реєстрацію припинення речового права (права оренди спірної земельної ділянки) проведено у встановленому законодавством порядку 18.07.2014, що підтверджується наявною у матеріалах справи інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

11. Рішенням Харківської міськради від 24.12.2014 № 1750/14 надано ТОВ "ЛІТА"-М" дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо об`єднання земельних ділянок площею 0,0747 га (кадастровий номер 6310138200:06:022:0008) за адресою: м. Харків, вул. Шарикова, 26 , і площею 0,0836 га (кадастровий номер 6310138200:06:022:0007) за цією ж адресою. Надано Товариству дозвіл на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки із земель територіальної громади м. Харкова із земель житлової та громадської забудови (код КВЦПЗ 03.07) площею орієнтовно 0,1583 га за адресою: м . Харків, вул. Шарикова, 26, для експлуатації та обслуговування торгівельної будівлі.

На підставі зазначеного рішення Харківської міськради між ТОВ "ЛІТА"-М" та Східним державним підприємством геодезії, картографії, кадастру та геоінформатики було укладено договір від 25.02.2015 № 42/2-д на виконання робіт із складення технічної документації по земельній ділянці за адресою: м . Харків, вул. Шарикова, 26.

Проте наразі договір оренди земельної ділянки між Харківською міськрадою та ТОВ "ЛІТА"-М" не укладено, право оренди за останнім не зареєстровано, як і не виготовлено технічної документації щодо об`єднаної земельної ділянки за адресою: м . Харків, вул. Шарикова, 26.

12. З інформації Комунального підприємства "Харківське міське БТІ" від 02.04.2018 № 4058/04-08 вбачається, що реєстрацію права власності на нежитлову будівлю літ. "А-1" загальною площею 371,6 м2 по вул. Шарикова, 26 у м. Харкові станом на 31.12.2012 проведено за ТОВ "ЛІТА"-М" на підставі договору купівлі-продажу від 09.11.2001 № 3-2609.

13. Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 06.08.2019 № НВ-0003547082019 земельну ділянку по вул. Шарикова, 26 у м. Харкові, кадастровий номер 6310138200:06:022:0007, 23.10.2003 зареєстровано як об`єкт цивільних прав.

14. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 13.08.2019 № 177221051 право власності на нежитлову будівлю літ. "А-1" загальною площею 371,6 м2 по вул. Шарикова, 26 у м. Харкові з 18.11.2013 зареєстроване за ТОВ "ЛІТА"-М" на підставі договору купівлі-продажу від 09.11.2001 № 3-2609.

15. 13.08.2019 головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Харківської міськради Гусар І. М. за участі інженера-геодезиста Рябової А. В. та інженера-землевпорядника Кондратюка І. В. вжито заходи самоврядного контролю щодо дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Шарикова, 26 , а саме здійснено обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки.

За результатами зазначеного обстеження складено акт від 13.08.2019, яким зафіксовано, що ТОВ "ЛІТА"-М" з 18.07.2014 по теперішній час використовує земельну ділянку загальною площею 0,0836 га (кадастровий номер 6310138200:06:022:0007) для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "А-1" по вул . Шарикова, 26 у м. Харкові, без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до статей 125, 126 ЗК України.

16. Розрахунок розміру безпідставно збережених ТОВ "ЛІТА"-М" коштів у розмірі орендної плати здійснено Харківською міськрадою на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 31.05.2019 № 909/0/45-19, виданого Відділом у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - Відділ у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області), з урахуванням сум земельного податку, сплачених відповідачем за спірний період.

Зокрема, згідно з листами Головного управління ДФС у Харківській області від 05.04.2018 і від 11.10.2019 ТОВ "ЛІТА"-М" задекларувало та сплатило протягом 2016- 2018рр. 140276,50 грн земельного податку за земельну ділянку по вул. Шарикова, 26 у місті Харкові (з 01.08.2016 по 31.12.2016 - 16465,45 грн; у 2017 році - 41690,61 грн; у 2018 році - 42242,88 грн; з 01.01.2019 по 31.07.2019 - 39877,56 грн).

Позиція Верховного Суду

17. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.

18. Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

19. Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

20. Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).

21. З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

22. Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

23. Відповідно до частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

24. За змістом вказаних положень Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

25. Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 статті 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина 2 статті 1166 ЦК України).

26. Натомість предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

27. Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

28. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

29. За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

30. Частиною 1 статті 93 та статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 цього Кодексу).

31. Таким чином, за змістом вказаних положень виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини 2 статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно. До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України (зазначені правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 та постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 28.02.2020 у справі № 913/169/18).

32. Згідно з частинами 1-4, 9 статті 791 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

33. Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

34. Про необхідність застосування статті 791 ЗК України та положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема у постановах від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18, у яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою Харківська міськрада просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.

35. Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17).

36. Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

37. Апеляційний суд спочатку правильно зазначив, що з наведених норм законодавства не вбачається можливості визначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж шляхом оформлення витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, тому необґрунтованими є будь-які розрахунки, зроблені за відсутності такого витягу (зокрема на підставі базової вартості одного квадратного метра землі із застосуванням відповідних коефіцієнтів), а також доводи про необов`язковість витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель для розрахунку розміру орендної плати.

Адже вказаний висновок узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, яким неодноразово зазначалося, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (постанови Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 06.11.2019 у справі № 922/3607/18).

38. Разом з тим у подальшому апеляційний суд, посилаючись на зазначену правову позицію Верховного Суду та обставини надання Міськрадою витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 31.05.2019 № 909/0/45-19 і ненадання нею витягу за попередній період (з 01.08.2016 по 30.05.2019), дійшов помилкового висновку про обґрунтованість розрахунку позивачем суми безпідставно збережених коштів у сумі лише за період з 31.05.2019 по 31.07.2019, з огляду на таке.

39. Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

40. Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

41. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

42. Згідно з підпунктом "в" пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції мають бути зазначені мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

43. З огляду на вимоги статей 20, 23 Закону України "Про оцінку земель" і статей 77, 79, 86 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому відповідач у будь-якому випадку не позбавлений права здійснити і подати до суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

44. Стосовно здійсненого позивачем розрахунку розміру позовних вимог (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 11.11.2019), колегія суддів, враховуючи положення статті 791 ЗК України та статей 20, 23 Закону України "Про оцінку земель", вважає, що перевіривши цей розрахунок, місцевий господарський суд правомірно виходив з правильності визначення Міськрадою суми безпідставно збережених відповідачем коштів на основі належного і допустимого доказу - витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 31.05.2019 № 909/0/45-19, виданого Відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області.

45. При цьому колегія суддів враховує як відсутність подання відповідачем до судів попередніх інстанцій будь-якого контррозрахунку розміру безпідставно збережених грошових коштів позивача, так і наявність у матеріалах справи виготовленого Відділом у м. Харкові на замовлення Товариства витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 07.02.2019 № 443/176-19, з якого вбачається, що станом на 07.02.2019 нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки становить 2545185 грн, тобто є однаковою із визначеною у витязі про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 31.05.2019 № 909/0/45-19, наданому позивачем.

46. Що стосується посилання апеляційного суду в обґрунтування підстав часткового задоволення позову на правові позиції, наведені у постановах Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 06.11.2019 у справі № 922/3607/18, то колегія суддів зауважує, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16).

При цьому під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти рішення у тих справах, де однаковими є предмет і підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини, а також матеріально-правове регулювання спірних відносин.

47. Колегія суддів вважає обґрунтованим твердження скаржника про те, що, оскільки у зазначених справах, на відміну від цієї справи, земельні ділянки не були сформовані як об`єкти цивільних прав і для здійснення розрахунку Міськрада застосовувала не витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а здійснювала розрахунок самостійно шляхом застосування відповідної арифметичної формули, тобто встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, у справах №№ 922/902/18, 922/1276/18, 922/2082/18, 922/3607/18 та справі № 922/2843/19 є різними, що виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах із справою, що розглядається, та свідчить про відсутність підстав для врахування відповідних правових висновків під час вирішення цього спору.

48. У свою чергу, колегія суддів погоджується з аргументами скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції викладеного у постанові Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 922/748/19 правового висновку про те, що, перевіряючи обґрунтованість розрахунку позовних вимог, заявлених позивачем саме як орендна плата за користування відповідачем сформованою земельною ділянкою, апеляційний господарський суд, з урахуванням встановлених обставин виходив з того, що відсутність у відомостях Державного земельного кадастру коду Класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки впливає на коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки при визначенні нормативно грошової оцінки кадастрового метра земельної ділянки, а також дослідивши розмір поточної базової ставки орендної плати, застосованої позивачем відповідно до вимог пункту 2.5 Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладенні договорів оренди землі у м. Харкові, затвердженого рішенням Харківської міськради від 27.02.2008 № 41/08, дійшов висновку про обґрунтованість розрахунку позивача. Розрахунок заявленої до стягнення суми був предметом детального дослідження судом апеляційної інстанції (з урахуванням доказів використання спірної земельної ділянки у комерційних цілях).

49. Адже у справі № 922/748/19 розрахунок безпідставно збережених грошових коштів за весь період (з 01.06.2016 по 28.02.2019) здійснювався позивачем на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 28.02.2019 № 533/0/45-19, а не на підставі декількох витягів за кожен календарний рік, на обставину ненадання яких Міськрадою помилково послався апеляційний суд у оскаржуваній постанові в обґрунтування висновку щодо відмови у стягненні безпідставно збережених грошових коштів, нарахованих за період (з 01.08.2016 по 30.05.2019), який передував даті формування витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 31.05.2019 № 909/0/45-19.

50. Згідно з частиною 1 статті 13 та частинами 1, 2 статті 14 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

51. За таких обставин касаційна інстанція вважає обґрунтованими доводи скаржника про те, що: 1) чинне земельне законодавство, в тому числі стаття 20 Закону України "Про оцінку земель", не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі; 2) витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі "реального часу", тобто на час звернення заявників, у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула.

52. Викладеним повністю спростовуються покладені в основу оскаржуваної постанови висновки апеляційного суду про те, що: 1) позивач на підставі наявного у справі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 31.05.2019 довів обґрунтованість розрахунку безпідставно збережених коштів лише за період з 31.05.2019 по 31.07.2019, остаточний розмір яких за вирахуванням сплаченого Товариством земельного податку за цей період становить 22905,80 грн; 2) натомість стосовно попереднього періоду (з 01.08.2016 по 30.05.2019) Міськрада не надала до суду належних доказів на підтвердження здійсненого розрахунку, а саме витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель; 3) позивач не навів у суді першої та апеляційної інстанції посилань на жодний нормативно-правовий акт, який дозволяв би розраховувати суму орендної плати за земельну ділянку за періоди до дати формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, використовуючи при цьому дані, вказані у витягу, при визначенні розміру орендної плати за попередні періоди.

53. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020), отримала своє підтвердження під час касаційного провадження.

54. Верховний Суд зауважує, що суди першої та апеляційної інстанцій достовірно встановили обставини правомірного володіння і використання відповідачем належної йому нежитлової будівлі, що само по собі свідчить про фактичне використання Товариством спірної земельної ділянки, сформованої як об`єкт цивільних прав, позаяк відповідач не надав жодних доказів на підтвердження формування за зазначеною адресою земельної ділянки меншою чи більшою площею для експлуатації та обслуговування вказаної нежитлової будівлі.

55. Касаційна інстанція погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що ТОВ "ЛІТА"-М", будучи власником нежитлової будівлі літ. "А-1" по вул. Шарикова, 26 у м. Харкові, у період з 01.08.2016 по 31.07.2019 належним чином у встановленому законодавством порядку не оформило речового права на сформовану спірну земельну ділянку, що підтверджується актом обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки від 13.08.2019.

Вказаний висновок судом апеляційної інстанції не спростовано.

56. Водночас, суд першої інстанції, на підставі статей 256, 257, 261, 267 ЦК України, застосувавши за заявою Товариства наслідки спливу позовної давності у частині вимог про стягнення 9398,30 грн безпідставно збережених коштів, нарахованих за період з 01.08.2016 по 30.08.2016, правомірно відмовив у задоволенні зазначених позовних вимог, тоді як зміст прохальної частини касаційної скарги чітко свідчить про те, що позивач не заперечує проти законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції в цій частині позову.

57. Отже, в порушення вимог статей 86, 236, 269, 282 ГПК України суд апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду справи не спростував висновок суду першої інстанції про безпідставне збереження Товариством у спірний період коштів у виді недоотриманої орендної плати за рахунок Харківської міськради.

58. Оскільки скаржник належним чином обґрунтував і довів наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу, то оскаржувана постанова підлягає скасуванню із залишенням в силі законного і обґрунтованого рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову.

59. З наведених раніше мотивів касаційна інстанція відхиляє викладені у відзиві на касаційну скаргу доводи відповідача як необґрунтовані.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

60. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

61. Відповідно до статті 312 ГПК України (в редакції, чинній з 08.02.2020) суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

62. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, апеляційний господарський суд, на відміну від місцевого господарського суду, дійшов помилкового висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог.

63. Зважаючи на те, що висновок суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення 312658,28 грн не можна вважати таким, що відповідає приписам статей 86, 236, 269 ГПК України щодо всебічного, повного, об`єктивного і безпосереднього розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, а наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020), отримала підтвердження під час касаційного провадження, колегія суддів вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги позивача шляхом скасування оскаржуваної постанови та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Розподіл судових витрат

64. З огляду на те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, передбаченими статтею 129 ГПК України, колегія суддів вбачає підстави для здійснення пропорційного розподілу судових витрат скаржника у вигляді сплаченого ним судового збору у сумі 9379,74 грн, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції, шляхом покладання обов`язку відшкодування цих витрат на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Харківської міської ради задовольнити частково.

Постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.03.2020 у справі № 922/2843/19 скасувати.

Рішення Господарського суду Харківської області від 11.12.2019 у цій справі залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІТА"-М" (61106, м. Харків, вул. Шарикова, буд. 26; ідентифікаційний код 31642387) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7, ідентифікаційний код 04059243) 9379 (дев`ять тисяч триста сімдесят дев`ять) грн 74 коп. витрат по сплаті судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції.

Наказ доручити видати Господарському суду Харківської області.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботов

К. М. Пільков