Справа № 212/7057/18
1-кп/212/116/20
У Х В А Л А
28 травня 2020 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, в складі: головуючого-судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора Криворізької місцевої прокуратури № 3 Дніпропетровської області ОСОБА_5 , захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 , розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 115 ч. 2 п. 6,10,13, ст. 15 ч.2, ст. 152 ч. 1, ст. 15 ч. 2, ст. 152 ч. 2, ст. 152 ч. 4, ст. 153 ч. 2, ст. 153 ч. 3, ст. 187 ч. 2, ст. 187 ч. 4 КК України, внесеного до ЄРДР № 12018040710000882 від 25.05.2018 року, -
встановила:
В провадженні Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває вищезазначене кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_7 , у відношенні якого застосовано запобіжний захід тримання під вартою, останній день тримання під вартою 30 травня 2020 року.
Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання і вважав доцільним продовжити тримання обвинуваченого під вартою, посилаючись на ризики, які були підставою для обрання та продовження запобіжного заходу. При цьому, обґрунтовуючи свою позицію в судовому засіданні, зокрема зазначає, що підстав для зміни або скасування запобіжного заходу ОСОБА_7 не вбачається, оскільки застосування більш м`яких заходів не зможе забезпечити належне виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігти існуючим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Обвинувачений та його захисник у вирішенні клопотання прокурора поклалися на розсуд суду, не заперечували проти його задоволення.
Заслухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення. Підставою до застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Так, суд враховує дані про особу ОСОБА_7 , зокрема те, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності, у тому числі за протиправні дії, зокрема розбою, при цьому на даний час обвинувачується у вчиненні декількох злочинів, і саме ці обставини, на переконання суду, по-перше, свідчать про наявність ризиків з приводу можливості обвинуваченого перешкодити кримінальному провадженню будь-яким чином у разі його перебування не в умовах ізоляції від суспільства, а по-друге, на його схильність до протиправної поведінки, тобто має місце ризик щодо вчинення ним іншого кримінального правопорушення, знаходячись в умовах запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою.
Також приймає до уваги тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним, відсутність належних гарантій та підтверджених соціальних зв`язків, які б переважали ризики ухилення від суду, обвинувачується у вчинені злочину в період умовно-дострокового звільнення з місць позбавлення волі.
Таким чином, наведені обставини дають підстави для висновків про наявність високого ступеню ризику ухилення обвинуваченого від суду з огляду на серйозність обставин обвинувачення, з урахуванням обсягу обвинувачення, та суворість покарання, яке загрожує обвинуваченому в разі визнання винним.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд дійшов висновку, що обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Суд також вважає виправданою необхідність продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, оскільки судом встановлено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим особливо тяжкого інкримінованого злочину, а також наявний ризик можливого вчинення інших тяжких кримінальних правопорушень , тому колегія суддів вважає, що жоден більш м`який запобіжний захід не зможе в повній мірі запобігти вказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
За сукупності таких обставин суд вважає що ризики, визначені ст.177 КПК України продовжують існувати, що в свою чергу свідчить про відсутність підстав для зміни обвинуваченому раніше застосованого запобіжного заходу, а тому є доцільним продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою.
Вважаючи, що лише такий запобіжний захід спроможний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, суд виходить у тому числі з тих обставин, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_7 має досить високий ступінь суспільної небезпеки, наявність якої, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого та, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинувачених, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. А відтак суд приходить до висновку про неможливість зміни обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 .
На підставі викладеного та з метою забезпечення участі обвинуваченого в розгляді кримінального провадження, суд вважає необхідним продовжити обвинуваченому термін дії заходу забезпечення кримінального провадження (запобіжного заходу) у вигляді тримання під вартою терміном на 60 днів, при цьому, з урахуванням вимог ч. 4 ст. 183 КПК України, без визначення розміру застави.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 182, 183, 331, 372 КПК України, колегія суддів, -
постановила:
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 115 ч. 2 п. 6,10,13, ст. 15 ч.2, ст. 152 ч. 1, ст. 15 ч. 2, ст. 152 ч. 2, ст. 152 ч. 4, ст. 153 ч. 2, ст. 153 ч. 3, ст. 187 ч. 2, ст. 187 ч. 4 КК України - до 26 липня 2020 року включно.
Копію ухвали вручити сторонам кримінального провадження, направити уповноваженій особі за місцем ув`язнення.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_2
Суддя ОСОБА_3
