УХВАЛА
21 травня 2020 року
м. Київ
Справа № 916/2497/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І. М. (головуючий), Колос І. Б., Малашенкової Т. М.,
за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,
представників учасників справи:
позивача - Фартушняк О.К. ,
відповідача - Кімлик І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Зелений квартал»
на рішення Господарського суду Одеської області від 04.12.2019 та
постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2020
за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Зелений квартал»
до Акціонерного товариства «Одесагаз»
про скасування рішення комісії,
ВСТАНОВИВ:
1. У серпні 2019 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Зелений квартал» (далі - ОСББ «Зелений квартал») звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом, з урахуванням заяви від 15.10.2019 про зміну предмета позову, про скасування зафіксованого в протоколі від 15.05.2019 № 59 рішення комісії Акціонерного товариства «Одесагаз» (далі - АТ «Одесагаз») з розгляду актів про порушення, яким задоволено акт від 06.05.2019 № 59 про порушення ОСББ «Зелений квартал» підпункту 1 пункту 3 глави 2 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем (далі - Акт № 59, Рішення № 59, КГС).
ОСББ «Зелений квартал», обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначає, що відповідач здійснив перевірку з порушенням положень КГС, що призвело до неправомірного донарахування позивачу об`єму природного газу на суму 1 736 823, 80 грн.
2. Рішенням Господарського суду Одеської області (суддя Бездоля Д.О.) від 04.12.2019 у задоволенні позову ОСББ «Зелений квартал» відмовлено.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2020 (колегія суддів: Разюк Г.П., Діброва Г.І., Ярош А.І.) рішення Господарського суду Одеської області від 04.12.2019 зі справи залишено без змін.
В основу ухвалених у справі судових рішень покладено такі висновки:
Рішення № 59, яким задоволено Акт № 59 та перенесено засідання комісії АТ «Одесагаз» з розгляду актів про порушення на 22.05.2019, не може вважатися остаточним, оскільки 22.05.2019 цією комісією питання розглядалося повторно та прийнято рішення, оформлене протоколом № 59/1, яким затверджено Акт № 59 та постановлено видати ОСББ «Зелений квартал» рахунок на оплату (рахунок від 21.05.2015 № 7380 на оплату вартості необлікованого/донарахованого об`єму природного газу на суму 1 447 353, 17 грн);
отже, скасування Рішенням № 59 не забезпечить ефективний захист прав позивача у спірних відносинах, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають;
суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими аргументи позивача про те, що Рішенням № 59 задоволено Акт № 59 у повному обсязі та що відповідач саме на підставі Рішення № 59 склав акт-розрахунок безоблікованого споживання природного газу споживачем.
Водночас суди першої та апеляційної інстанцій, зробивши зазначені висновки, мотивували свої рішення необґрунтованістю вимог позивача по суті заявлених вимог. Суди зазначили, що позивач не подав доказів того, що лічильник газу (якого стосується Акт № 59) відповідає вимогам повірки засобів вимірювальної техніки - МПУ 288/03-2009, зокрема що таким вимогам відповідають втрати тиску на лічильнику за максимальної об`ємної витрати газу Qmax та допустиме значення відносної похибки (тобто докази, які спростовують висновки експертної повірки відповідного лічильника газу), а також доказів того, що коректор об`єму газу, який входив до вузла обчислення газу позивача, забезпечив (без відповідного лічильника) облік об`єму природного газу на об`єкті споживача з огляду на те, що вирішення відповідних питань потребує спеціальних знань.
Суд апеляційної інстанції, посилаючись на пункт 6 глави 6 розділу КГС, не погодився з доводами апеляційної скарги про те, що такі порушення роботи лічильника газу, як перевищення допустимих значень втрат тиску при максимальній витраті газу Qmax та відносної похибки, не визначена цим Кодексом ні як пошкодження ЗВТ (засобу вимірювальної техніки), ні як робота вузла обліку газу (ВОГ) у позаштатному режимі. Внаслідок цього апеляційний суд спростував аргументи позивача про те, що наявність зазначених порушень лічильника не може бути підставою для перерахунку спожитого позивачем газу у березні 2019 року.
В оскарженій постанові також зазначено, що позивач необґрунтовано посилається на пункт 8 глави 4 розділу ХІ КГС (абзац другий цього пункту), згідно з яким при порушеннях, пов`язаних з пошкодженням ЗВТ та/або пломб на ЗВТ, за наявності по об`єкту споживача даних дублюючого ВОГ, а також в ситуації, коли наявні дані в обчислювачі/коректорі об`єму газу є достатніми для визначення об`єму природного газу по об`єкту споживача, процедура, передбачена цією главою, не застосовується.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що цей пункт застосовується за умови повідомлення споживачем про відповідні пошкодження до виявлення порушення представником оператора газорозподільчої мережі.
3. ОСББ «Зелений квартал» 06.03.2010 (згідно з відмітками на конверті), тобто після внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) Законом України від 15.01.2020 № 460-IX, звернулося з касаційною скаргою, в якій просить постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.02 2020 та рішення Господарського суду Одеської області від 04.12.2019 скасувати, ухвалити нове рішення, яким «визнати недійсним протокол № 59 засідання комісії Акціонерного товариства «Одесагаз» з розгляду акта про порушення від 15.05.2019 про задоволення в повному обсязі акта про порушення № 59 від 06.05.2019» (згідно з заявою про зміну предмета позову позивач просить скасувати Рішення № 59).
3.1. У касаційній скарзі, в поданій після виконання ухвали суду про усунення недоліків її редакції, ОСББ «Зелений квартал» зазначає, що оскаржує постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2020 та рішення Господарського суду Одеської області від 04.12.2019 зі справи на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК.
3.2. Позивач вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалені із застосуванням норми права без урахування висновку щодо її застосування у подібних правовідносинах, зроблених у постанові Верховного Суду від 27.06.2019 зі справи № 922/4735/16.
3.3. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач зазначає такі аргументи.
3.3.1. Позивач вважає:
зміст Рішення № 59 суперечить пункту 11 глави 5 розділу XI КГС, оскільки відповідно до першого пункту протоколу засідання комісії задоволено акт про порушення, а згідно з другим - засідання комісії перенесено. Зміст зазначеної норми свідчить, що відповідач повинен був прийняти одне із зазначених рішень;
відповідач почав вчиняти дії щодо донарахування необлікованого, на його думку, газу саме після засідання комісії від 15.05.2019, про що свідчать складені ним акт-розрахунок безоблікового споживання природного газу споживачем за березень 2019 року в обсязі 151 434 куб. м газу та рахунок на оплату від 21.05.2019 № 7380 на суму 1 736 823, 80 грн. Проте повторне засідання відбулося лише 22.05.2019;
отже, немає підстав вважати Рішення № 459 не остаточним, інакше відповідач порушив вимоги пункту 11 глави 5 розділу XI КГС, згідно з яким рішення про задоволення акта про порушення повинно передувати акту-розрахунку донарахованого об`єму спожитого газу;
лише Рішення № 59 містить формулювання, визначене у пункті 11 глави 5 розділу XI КГС, про «задоволення» Акта № 59, а в рішенні, оформленому протоколом засідання комісії від 22.05.19 № 59/1 (далі - Рішення № 59/1), зазначено про «затвердження» Акта № 59. Суд першої інстанції ухвалив рішення, відповідно до якого позови ОСББ «Зелений квартал» про оскарження Рішення № 59 та Рішення № 59/1 розглядаються у різних справах. З огляду на це відмова у задоволенні вимог про скасування Рішення № 59, яким задоволено Акт № 59, не вирішить по суті спір у жодному з проваджень або ускладнить ухвалення судового рішення.
3.3.2. Позивач стверджує, що:
апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права, зазначивши, що встановлені під час експертної повірки лічильника газу позивача перевищення допустимих значень втрат тиску при максимальній витраті газу Qmax та відносної похибки є порушеннями, які підпадають під дію пункту 6 глави 6 розділу Х КГС;
оскільки зазначені порушення роботи лічильника не визначені КГС ні як пошкодження ЗВТ, ні як робота ВОГ у позаштатному режимі, а комерційний вузол обліку газу ОСББ «Зелений квартал» складається з двох основних частин -лічильника «Курс-1» G-250 А-1 (заводський № 1290) та коректора об`єму газу «Флоутек-ТМ-3-4» (заводський № 2-887), цей коректор газу як у березні 2019 року, так і досі справний, і відповідач AT «Одесагаз» цього не спростував та не спростував того, що коректор відображав правильні показники об`єму спожитого газу протягом періоду, за який відповідач здійснив донарахування, - зазначені обставини свідчать про те, що технічний розрахунок відповідача за період з 01.03.2019 7:00 до 28.03.2019 11:30 з використанням підпункту 1 пункту 4 глави 4 розділу XI КГС є необґрунтованим, оскільки ці положення КГС в даному випадку не підлягають застосуванню відповідно до пункту 8 глави 4 розділу XI КГС;
саме така правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 27.06.2019 зі справи № 922/4735/16.
3.3.3. На думку позивача:
він надав суду доказ того, що його лічильник газу відповідає вимогам ДСТУ 2708:2006 - паспорт лічильника «Курс-1» G-250 (заводський № 1290) з відміткою тавро від 14.09.2018 про придатність лічильника до експлуатації;
попередні судові інстанції не врахували доводів позивача про придатність лічильника вимогам ДСТУ 2708:2006 та залишили чинним Рішення № 59 з огляду на неналежні докази відповідача; таким чином, вони проігнорували позицію Верховного Суду щодо порядку проведення повірки засобів вимірювальної техніки, а саме:
«…Cтаттею 8 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» встановлено, що експлуатація засобів вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології (далі - законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки), здійснюється з дотриманням правил застосування таких засобів, встановлених у нормативно-правових актах, і вимог щодо їх експлуатації, встановлених в експлуатаційних документах на такі засоби.
Згідно з пyнктами 5.6.6, 5.6.7 Національного стандарту України ДСТУ 2708:2006 «Метрологія. Повірка засобів вимірювальної техніки. Організація та порядок проведення» (ДСТУ 2708:2006), якщо в результаті повірки засіб вимірювальної техніки визнають не придатним до застосування, то вчений зберігач еталону або державний повірник (повірник) анулює свідоцтво про повірку і (або) гасить попередній відбиток повірочного тавра чи робить відповідний запис в експлуатаційних документах. Анулювання результатів повірки одного засобу вимірювальної техніки, які наведено у свідоцтві про повірку, оформлене на декілька однотипних засобів вимірювальної техніки, роблять, закреслюючи номер відповідного засобу вимірювальної техніки, про що треба засвідчити підписом вченого зберігача еталону або державного повірника (повірника) та печаткою (або відбитком таврагасника). На засоби вимірювальної техніки, що визнані непридатними до застосування за результатами повірки, оформлюють довідку про непридатність, яку видають заявнику на його вимогу. Форми довідок про непридатність наведено у додатку Б ДСТУ 2708:2006;
спеціальними положеннями нормативно-технічних документів, якими регламентуються спірні правовідносини сторін, прямо передбачено оформлення придатності або непридатності приладу обліку певними документами встановленої форми, а саме: 1) у випадку придатності засобу вимірювальної техніки до експлуатації - або відбитком повірочного тавра на засобі вимірювальної техніки і (або) свідоцтвом про повірку чи записом з відбитком повірочного тавра у відповідному розділі експлуатаційних документів (за формою додатку А ДСТУ 2708:2006); 2) у випадку непридатності засобу вимірювальної техніки до експлуатації - довідка про непридатність (за формою додатку Б ДСТУ 2708:2006). Отже, приписами нормативно-технічних документів встановлюються документальне закріплення лише фактів придатності чи непридатності приладу обліку. Інших документів, що засвідчували б проміжний стан приладу обліку між його придатністю чи непридатністю до застосування (наприклад, пропуск строку повірки, тощо) чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством та нормативно-технічними документами не передбачено»;
з`ясувавши, що в матеріалах справи знаходяться два взаємовиключні документи щодо відповідності лічильника вимогам ДСТУ ДСТУ 2708:2006 «Метрологія. Повірка засобів вимірювальної техніки. Організація та порядок проведення», який надав позивач, та щодо невідповідності лічильника вимогам МПУ 288/03-2009, який надав відповідач, суд першої інстанції відповідно до частин першої та другої статті 99 ГПК був зобов`язаний призначити експертизу з власної ініціативи з питань, які відповідно до частини четвертої статті 99 ГПК визначаються судом. Суд апеляційної інстанції зазначене залишив поза увагою, чим порушив положення статті 277 ГПК, згідно з яким підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є нез`ясування обставин, що мають значення для справи.
3.3.4. У касаційній скарзі зазначено, що суди не надали оцінки правомірності поведінки та статусу позивача щодо виконання своїх зобов`язань за договором про постачання газу та відсутності будь-якої вини стосовно виникнення спору відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства, зокрема, є справедливість, добросовісність та розумність, та частин першої та другої статті 614 цього Кодексу, згідно з якими особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом, особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.
3.3.5. Позивач зазначає, що суд першої інстанції прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі, чим порушив пункт 8 частини першої статті 310 ГПК з огляду на таке:
відповідно до пункту 4 глави 1 розділу І КГС побутовий споживач це - споживач, що є фізичною особою та придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх житлових приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність; споживач природного газу (споживач) - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, об`єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ Оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу:
відповідно до статті 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна;
вузол обліку газу ОСББ «Зелений квартал», встановлений у котельні будинку для обігріву квартир, належить співвласникам багатоквартирного будинку 77 по вулиці Парковій у місті Одесі. Отже, ОСББ «Зелений квартал» фактично є юридичною особою, але воно є об`єднанням фізичних осіб та використовує природній газ для опалення квартир, тому в даному випадку неправильно вважати ОСББ комерційним споживачем. Це ставить в нерівне положення фізичних осіб власників квартир, які отримують природний газ для опалення своєї нерухомості від оператора ГРМ, та осіб, що опалюють квартири шляхом використання спільної сумісної власної котельні (на весь будинок), а також суперечить визначенню майна співвласників як комерційного споживача відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність».
З огляду на зазначене суд прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі, чим порушив пункт 8 частини першої статті 310 ГПК.
3.3.6. У касаційній скарзі позивач також зауважує, що відповідно до Рішення № 59, яким задоволено Акт № 59, донараховано об`єм газу у розмірі 151 434 куб. м за один місяць, тоді як за весь опалювальний сезон (п`ять місяців) співвласниками ОСББ було спожито всього 134 742 куб. м разом із втратами в мережах, тобто донарахування об`єму газу (разом із спожитим газом у 2018-2019) було здійснено у розмірі 212, 38 %.
4. 12.05.2020 АТ «Одесагаз» надіслало відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційне провадження закрити.
Відповідач вважає, що позивач необґрунтовано посилається на відповідні висновки постанови Верховного Суду від 27.06.2019 зі справи № 922/4735/16, оскільки: вони стосуються застосування пункту 8 глави 4 розділу ХІ у випадку повідомлення споживачем оператора газорозподільних мереж про пошкодження лічильника до виявлення відповідного порушення; постанова ухвалена із застосуванням ДСТУ 2708:2006, яке скасоване 29.03.2017.
У відзиві на касаційну скаргу зазначено, що відповідач не погоджується з іншими аргументами касаційної скарги та вважає, що вони не можуть бути підставами для відкриття касаційного провадження.
5. Розгляд касаційної скарги здійснюється з огляду на зміни, внесені до ГПК Законом України від 15.01.2020 № 460-IX.
6. Відповідно до частини другої статті 287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований апеляційним судом у оскаржуваному судовому рішенні.
7. Ухвалою Верховного Суду від 28.04.2020 відкрито касаційне провадження у справі № 914/2497/19 за касаційною скаргою ОСББ «Зелений квартал».
Касаційний господарський суд, відкриваючи касаційне провадження, виходив з того, що зміст касаційної скарги свідчить, що вона подана на підставі пункту 1 частини першої, пункту 1 частини другої статті 287 ГПК, відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
При цьому під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти рішення у тих справах, де однаковими є предмет і підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини, а також матеріально-правове регулювання спірних відносин.
8. Дослідивши касаційну скаргу, оскаржувані судове рішення та постанову Верховного Суду, на висновки щодо застосування норми права, зроблені у якій, посилається позивач у касаційній скарзі, колегія суддів Касаційного господарського суду вважає, що наявні підстави для закриття касаційного провадження у справі з огляду на таке.
Колегія суддів відхиляє доводи ОСББ «Зелений квартал» про те, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 27.06.2019 зі справи № 922/4735/16, оскільки встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, виключають подібність спірних правовідносин у справі № 922/4735/16 та в цій справі (№ 916/2497/19).
Відповідно до змісту постанови Верховного Суду від 27.06.2019 у справі №922/4735/16 з огляду на підтверджені відповідними доказами обставини щодо своєчасного (до виявлення порушення представником Оператора ГРМ) письмового повідомлення споживачем оператора ГРМ (газорозподільних мереж) про пошкодження лічильника газу та за у зв`язку із тим, що доказів пошкодження лічильника газу немає, тобто за наявності підстав для застосування заохочувальної норми - абзацу першого пункту 8 глави 4 розділу ХІ КГС, - Верховний Суд погодився з висновками попередніх судових інстанцій, що положення розділу ХІ цього Кодексу при здійсненні розрахунків безоблікового споживання газу не застосовуються.
Посилаючись саме на зазначений висновок Верховного Суду, позивач наводить аргументи, відображені у пункті 3.3.2 цієї постанови.
Однак з установлених фактичних обставин цієї справи (№ 916/2497/19), вбачається, що позивач не вчиняв дій, зазначених у абзаці першому статті пункту 8 глави 4 розділу ХІ КГС, тому немає підстав для застосування у спорі зі справи положення абзацу першого пункту 8 глави 4 розділу ХІ КГС та висновку, зробленого у постанові Верховного Суду від 27.06.2019 зі справи № 922/4735/16.
Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що позивач просить застосувати абзац другий пункту 8 глави 4 розділу ХІ КГС (абзац третій арк. спр. 81) - іншу норму, ніж та, якої стосується зазначений висновок Верховного Суду.
Відповідно до абзацу другого пункту 8 глави 4 розділу ХІ КГС при порушеннях, пов`язаних з пошкодженням ЗВТ та/або пломб на ЗВ, за наявності по об`єкту споживача даних дублюючого ВОГ, а також у ситуації, коли наявні дані в обчислювачі/коректорі об`єму газу є достатніми для визначення об`єму природного газу по об`єкту споживача, процедура, передбачена цією главою, не застосовується.
Застосування абзацу другого пункту 8 глави 4 розділу ХІ КГС ґрунтується на встановленні у справі відповідних фактичних обставин, які у справі № 916/2497/19 не встановлені, а аргументи позивача, зазначені у касаційній скарзі, - на необхідності доведення таких обставин, які попередні судові інстанції визнали таким, що не підтверджені відповідними доказами, та переоцінці висновків суду, що відповідно до положення статті 300 ГПК знаходиться поза межами розгляду справи в суді касаційної інстанції.
Як досліджено судом касаційної інстанції і зазначено у пункті 3.3.3 цієї постанови, аргументи позивача стосуються змісту постанови Верховного Суду від 27.06.2019 у справі № 922/4735/16. Позивач стверджує, що попередні судові інстанції не врахували його доводи про придатність лічильника вимогам ДСТУ 2708:2006 та залишили чинним Рішення № 59 з огляду на неналежні докази відповідача.
Проте висновок Верховного Суду, зазначений у касаційній скарзі, зроблений щодо конкретних обставин справи (зокрема, щодо роботи приладів обліку спожива) у правовідносинах, які з огляду на зазначене вище, не є подібними, тому колегія суддів вважає необґрунтованими аргументи ОСББ «Зелений квартал» про наявність у даному разі підстав для касаційного оскарження ухвалених у справі судових рішень згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК.
Інші аргументи касаційної скарги також не свідчать про те, що у ОСББ «Зелений квартал» наявні підстави для касаційного оскарження судових рішень зі справи відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК, на яку позивач посилається у касаційній скарзі.
Отже, касаційне провадження у справі необхідно закрити.
Водночас суд касаційної інстанції виходить з того, що висновки попередніх судових інстанцій, відповідно до яких Рішення № 59 само по собі не порушує прав споживача і це є єдиною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову, обґрунтовані.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.
Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість так орієнтувати свою поведінку, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
У справі Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) «Sunday Times v. United Kingdom» Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін «передбачено законом» передбачає дотримання такого принципу права, як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін «передбачено законом» передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені в суспільстві правила та моральні засади суспільства.
До правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.
Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити певна дія.
Вислови «законний» та «згідно з процедурою, встановленою законом» зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі «Steel and others v. The United Kingdom»).
Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України»).
Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене в демократичному суспільстві праву на справедливий суд (рішення ЄСПЛ від 09.10.1979 у справах «Ейрі проти Ірландії», п.24, Series A №32, та «Гарсія Манібардо проти Іспанії», заява № 38695/97, п.43, ECHR 2000-II).
У рішенні ЄСПЛ у справі «Гарсія Манібардо проти Іспанії» від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі «Monnel and Morris v. the United Kingdom», серія A, № 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі «Helmers v. Sweden», серія A, № 212-A, с.15, п.31).
Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем відповідних процесуальних норм щодо доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду». При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).
Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Касаційне провадження за касаційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Зелений квартал» на рішення Господарського суду Одеської області від 04.12.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2020 зі справи № 916/2497/19 закрити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Бенедисюк
Суддя І. Колос
Суддя Т. Малашенкова
