Єдиний державний реєстр судових рішень
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 травня 2020 року м. Київ №640/6920/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Шейко Т.І.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Азовконтракт"до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Азовконтракт" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.03.2019 №00004441402 про збільшення сум грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 612716,00 грн., та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 256406,00 грн.;
- визнати частково протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.03.2019 №00004451402 про зменшення розміру від`ємного значення податку на додану вартість у розмірі 54899,00 грн.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 23.03.2019 №00004441402, винесеного на підставі висновків про виявлені порушення за результатами податкової перевірки ТОВ "ТД "Азовконтракт", позовні вимоги мотивовані тим, що на переконання позивача відповідач дійшов хибної думки про заниження ТОВ "ТД "Азовконтракт" податку на прибуток у перевіряємий період на загальну суму 648716,00 грн., яка є обчисленням встановленого податковим органом заниження податку на прибуток на суму 1061624,00 грн. та завищення на суму 412908,00 грн. Зокрема, позивач зазначив, що кошти, отримані товариством за договорами надання поворотної фінансової допомоги, за висновками відповідача повинні були бути визначені їх теперішньою (справедливою) вартістю як свого зобов`язання, шляхом дисконтування та включення до доходу на дату виникнення кредиторської заборгованості. Натомість, згідно обґрунтувань позивача, виконання відповідних зобов`язань зі сплати боргу ніяким чином не сприяють отриманню надходжень у майбутньому, оскільки операція по триманню займу одночасно призводить до збільшення активу на суму отриманих на рахунок у банку грошових коштів та до збільшення зобов`язань на ту саму суму, а отже на час отримання займу у позивача не відбувається зростання власного капіталу та, відповідно, доходу, що свідчить про безпідставність донарахування податковим органом податку на прибуток на суму 648716,00 грн.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 29.03.2019 №00004451402 про зменшення розміру від`ємного значення податку на додану вартість у розмірі 54899,00 грн., позивач оскаржує останнє в частині донарахування податкового зобов`язання на суму 54899,00 грн. заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість, оскільки вважає необґрунтованим висновок уповноважених осіб відповідача про порушення товариством підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.04.2019 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено справу до розгляду.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позову та зауважив на правомірності винесених податкових повідомлень-рішень на підставі висновків акту податкової перевірки позивача.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити. Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві та просив відмовити у їх задоволенні.
Суд, заслухавши доводи та заперечення сторін, дослідивши матеріали справи, за згодою представників сторін вирішив завершити розгляд справи у порядку письмового провадження.
Як вбачається із матеріалів справи, ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "ТД "Азовконтракт" (код ЄДРПОУ 38335297) з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 19.11.2012 по 30.09.2018.
За наслідками вказаної перевірки складено акт від 27.02.2019 №147/26-15-14-02-03/38335297 та згідно висновків якого встановлено порушення товариством, у тому числі:
1) пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44 підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №12 "Фінансові інвестиції", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26.04.2000 №91 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.05.2000 за №284/4505 (зі змінами та доповненнями), пункту 30 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №13 "Фінансові інструменти", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2001 №559 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.12.2001 за №1050/6241 (зі змінами і доповненнями), Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №15 "Доходи", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №28 "Зменшення корисності активів", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2004 №817 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №35/10315, внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 1061624,00 грн., в тому числі за 2016 рік в сумі 498927,00 грн., за 2017 рік в сумі 526697,00 грн. та його завищення на загальну суму 412908,00 грн., в тому числі за 9 місяців 2018 року на суму 412908,00 грн.;
2) підпункту "г" пункту 198.5 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду з податку на додану вартість на загальну суму 62013,00 грн., в тому числі за вересень 2018 року в сумі 62013,00 грн.
На підставі висновків акту від 27.02.2019 №147/26-15-14-02-03/38335297 за порушення пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44 підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №12 "Фінансові інвестиції", пункту 30 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №13 "Фінансові інструменти", Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №15 "Доходи", Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №28 "Зменшення корисності активів" податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 29.03.2019 №00004441402, яким ТОВ "ТД "Азовконтракт" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 869122,00 грн.; за порушення підпункту "г" пункту 198.5 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України винесено податкове повідомлення-рішення від 29.03.2019 №00004451402 про зменшення розміру від`ємного значення податку на додану вартість у розмірі 62013,00 грн.
Так, перевіркою встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Азовконтракт" (позикодавець) та ТОВ "ТД "Азовконтракт" (позичальник) було укладено ряд довгострокових договорів про надання поворотної фінансової допомоги, а саме: 1) від 06.07.2016 №22/2016 на суму 16100000,00 грн.; 2) від 22.09.2016 №220916 на суму 2500000,00 грн.; 3) від 03.03.2017 №3/2017 на суму 4500000,00 грн.; 4) від 10.02.2017 №2/2017 на суму 1900000,00 грн.; 5) від 25.05.2017 №4/2017 на суму 4500000,00 грн.; 6) від 23.06.2017 №5/2017 на суму 1100000,00 грн.; 7) від 10.10.2017 №7/2017 на суму 1100000,00 грн.; 8) від 09.02.2018 №2/2018 на суму 1100000,00 грн.
Згідно вищенаведених договорів Позикодавець надавав Позичальнику поворотну фінансову допомогу у відповідних розмірах вказаних сум, а Позичальник зобов`язувався повернути надані йому кошти в порядку та на умовах, визначених цими договорами та відповідними додатковими угодами до них.
Згідно даних бухгалтерського обліку ТОВ "ТД "Азовконтракт" по рахунку 6851 "Розрахунки з іншими кредиторами": станом на 31.12.2017 кредиторська заборгованість за договором від 06.07.2016 №22/2016 становила 10230000,00 грн.; станом на 31.07.2017 кредиторська заборгованість за договором від 22.09.2016 №220916 становила 655000,00 грн.; станом на 03.03.2017 кредиторська заборгованість за договором від 03.03.2017 №3/2017 становила 4420000,00 грн.; станом на 10.02.2017 кредиторська заборгованість за договором від 10.02.2017 №2/2017 становила 1900000,00 грн.; станом на 07.06.2017 кредиторська заборгованість за договором від 25.05.2017 №4/2017 становила 4410000,00 грн.; станом на 06.07.2017 кредиторська заборгованість за договором від 25.05.2017 №4/2017 становила 1090770,00 грн.; станом на 10.10.2017 кредиторська заборгованість за договором від 10.10.2017 №7/2017 становила 850000,00 грн.; станом на 09.02.2018 кредиторська заборгованість за договором від 09.02.2018 №2/2018 становила 1100000,00 грн.
Відтак, посилаючись на Міжнародні стандарти фінансової звітності (МСФЗ), Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, зокрема П(С)БО 11 "Зобов`язання", П(С)БО 13 "Фінансові інструменти", П(С)БО 15 "Доходи", П(С)БО 28 "Зменшення корисності активів" за висновками уповноважених осіб відповідача на дату виникнення кредиторської заборгованості позивач, як боржник мав визначити теперішню (справедливу) вартість свого зобов`язання, а суму дисконту (різниці між майбутньою та теперішньою вартістю зобов`язання) включити до доходу на момент отримання позики і до витрат - в процесі амортизації такого дисконту протягом строку користування позикою.
Втім, як встановлено перевіркою, ТОВ "ТД "Азовконтракт" не визначило та не відобразило: фінансовий дохід (занижено дохід) від дисконтування кредиторської заборгованості в момент виникнення заборгованості в загальному розмірі 7503580,00 грн., в тому числі за: 4 квартал 2016 року на суму 3092138,00 грн.; 1 квартал 2017 року на суму 1787497,00 грн.; 2 квартал 2017 року на суму 1861826,00 грн.; 3 квартал 2017 року на суму 554919,00 грн.; 4 квартал 2017 року на суму 153233,00 грн.; 1 квартал 2018 року на суму 53967,00 грн., завищення (доходу) від дисконтування кредиторської заборгованості в момент виникнення заборгованості в загальному розмірі 438415,00 грн., та не здійснювало амортизацію дисконту протягом строку користування на кожну наступну дату балансу, що призвело до заниження витрат в загальному розмірі 3383266,00 грн., в тому числі за: 4 квартал 2016 року на суму 320324,00 грн.; 1 квартал 2017 року на суму 169780,00 грн.; 2 квартал 2017 року на суму 260358,00 грн.; 3 квартал 2017 року на суму 386413,00 грн.; 4 квартал 2017 року на суму 414830,00 грн.; 1 квартал 2018 року на суму 682652,00 грн.; 2 квартал 2018 року на суму 605464,00 грн.; 3 квартал 2018 року на суму 621368,00 грн.
Власне, вищенаведені висновки уповноважених осіб відповідача про допущенні позивачем порушення вимог податкового законодавства і слугували підставами для винесення податкового повідомлення-рішення від 23.03.2019 №00004441402 про збільшення сум грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 612716,00 грн., та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 256406,00 грн.
У відзиві на позовну заяву відповідачем зокрема процитовано раніше зазначені в акті від 27.02.2019 №147/26-15-14-02-03/38335297 приписи П(С)БО на норми Податкового кодексу України, які на його думку підтверджують висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства та, відповідно, правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення рішення.
Натомість, у відповіді на відзив, позивач зауважив на необґрунтованості та безпідставності застосування відповідачем зазначених у акті перевірки положень бухгалтерського обліку, а також вказав, що позиція останнього порушує принцип обачності, передбачений пунктом 6 П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" згідно з яким методи оцінки, що застосовуються в бухгалтерському обліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов`язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.
Так, згідно визначення, наведеного у пункті 4 П(С)БО 11 "Зобов`язання" (тут і надалі - в редакції, чинній до 29.10.2019) довгострокові зобов`язання - всі зобов`язання, які не є поточними зобов`язаннями.
Сума погашення - недисконтована сума грошових коштів або їх еквівалентів, яка, як очікується, буде сплачена для погашення зобов`язання в процесі звичайної діяльності підприємства.
Теперішня вартість - дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде потрібна для погашення зобов`язання в процесі звичайної діяльності підприємства.
За змістом пункту 7 П(С)БО 11 до довгострокових зобов`язань належать: довгострокові кредити банків; інші довгострокові зобов`язання; відстрочені податкові зобов`язання; довгострокові забезпечення.
Зобов`язання, на яке нараховуються відсотки та яке підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу, слід розглядати як довгострокове зобов`язання, якщо первісний термін погашення був більше ніж дванадцять місяців та до затвердження фінансової звітності існує угода про переоформлення цього зобов`язання на довгострокове ( пункт 8 П(С)БО 11).
Довгострокові зобов`язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від умов та виду зобов`язання (пункт 10 П(С)БО 11).
Відповідно до матеріалів справи, довгострокові зобов`язання позивача за договорами поворотної фінансової допомоги від 06.07.2016 №22/2016, від 22.09.2016 №220916, від 03.03.2017 №3/2017, від 10.02.2017 №2/2017, від 25.05.2017 №4/2017, від 23.06.2017 №5/2017, від 10.10.2017 №7/2017, від 09.02.2018 №2/2018 не передбачали нарахування відсотків, а отже за пунктом 10 П(С)БО 11 такі зобов`язання в бухгалтерському обліку платника відображаються не за теперішньою вартістю.
Суд звертає увагу, що тільки після внесення змін наказом Міністерства фінансів України від 16.09.2019 №379 "Про затвердження Змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України з бухгалтерського обліку" відповідний пункт П(С)БО 11 було викладено в редакції, згідно якої фактично всі довгострокові зобов`язання відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю, а не лише ті довгострокові зобов`язання, які передбачають нарахування відсотків.
Оскільки П(С)БО 11 визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов`язання та її розкриття у фінансовій звітності і застосовується з урахуванням особливостей оцінки та розкриття інформації щодо зобов`язань, установлених іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку (пункти 1, 3), застосування відповідачем у даному випадку положень П(С)БО 12 "Фінансові інвестиції", П(С)БО 13 "Фінансові інструменти", П(С)БО 28 "Зменшення корисності активів" до спірних правовідносин щодо оцінки та відображення в бухгалтерському обліку фінансових інвестицій, не визначення та не відображення позивачем фінансового доходу від дисконтування кредиторської заборгованості та не здійснення амортизації дисконту, не визначення та не відображення у бухгалтерському обліку амортизованої собівартості фінансових зобов`язань за вказаними договорами ПФД, а також застосування відповідного розрахунку амортизованої собівартості фінансових зобов`язань за останніми суд вважає безпідставним.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 29.03.2019 №00004451402, винесеного зокрема у зв`язку з виявленням уповноваженими особами відповідача під час податкової перевірки позивача порушення підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість, у відзиві на позов відповідачем процитовано відповідний підпункт акту від 27.02.2019 №147/26-15-14-02-03/38335297, згідно якого було встановлено, що ТОВ "ТД "Азовконтракт" укладав з ТОВ "Віттам" (код ЄДРПОУ 41165218) договори оренди легкових автомобілів для використання в господарській діяльності, а саме: від 04.05.2017 №040517 (автомобіль "Renault Dokker", д.н.з. НОМЕР_1 ), від 04.05.2017 №040517 (автомобіль "Honda Accord", д.н.з. НОМЕР_2 ), від 01.06.2017 №010617 (автомобіль "Renault Dokker", д.н.з. НОМЕР_3 ), від 08.06.2017 №080617 (автомобіль "Mercedes-Benz", д.н.з. НОМЕР_4 ), від 02.06.2017 №020617 (автомобіль "Mercedes-Benz", д.н.з. НОМЕР_5 ), від 27.04.2017 №270417 (автомобіль "Honda CR-V", д.н.з. НОМЕР_6 ), від 01.08.2017 №010817 (автомобіль "Volkswagen Multivan", д.н.з. НОМЕР_7 ).
Згідно наданих до перевірки документів - актів списання палива від 31.07.2017 №36/2, від 31.07.2017 №37, від 30.09.2017 №46, від 31.10.2017 №51/2, від 30.11.2017 №58, від 31.12.2017 №63, від 31.01.2018 №4, від 28.02.2018 №6, від 31.03.2018 №11, від 31.03.2018 №12, від 30.04.2018 №15, від 30.04.2018 №16, від 31.05.2018 №21, від 31.05.2018 №24, від 29.06.2018 №2, від 29.07.2018 №3, від 31.07.2018 №12, від 31.07.2018 №14, від 31.08.2018 №17, від 31.08.2018 №19, від 30.09.2018 №22, від 30.09.2018 №23, - встановлено списання палива (бензин А-95 та дизельне паливо) відповідно до орендованих легкових автомобілів.
Оскільки на запит перевіряючих від 20.02.2019 стосовно списання палива на легкові автомобілі до перевірки надано тільки вищевказані акти списання палива та не надано розрахунків нормативних витрат автотранспорту або інших первинних документів, які підтверджували списання палива в подальшому як таке, що використане під час здійснення господарської діяльності, відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України щодо не нарахування податкових зобов`язань по операціях, що не є господарською діяльністю позивача.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в ухвалі від 16.02.2016 по справі №809/1074/15 (№К/800/49593/15) серед іншого зазначила, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів та з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.
Наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 №43 затверджено Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, які призначені для планування потреби підприємств, організацій та установ в паливно-мастильних матеріалах і контролю за їх витратами, ведення звітності, запровадження режиму економії і раціонального використання нафтопродуктів, а також можуть застосовуватись для розроблення питомих норм витрат палива.
Між тим, даний наказ не має імперативного характеру для підприємства з організаційно-правовим статусом як у даній справі, у зв`язку з чим не може бути обов`язковим для визначення бази при обчисленні об`єкта оподаткування, зокрема, з урахуванням того, що серед встановлених чинним податковим законодавством обмежень щодо формування складу витрат та податкового кредиту відсутнє застереження стосовно не можливості включення до їх складу фактичних витрат на паливо, які перевищують вказані нормативи у Нормах витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті.
Разом з тим, списання палива на підприємстві повинно бути обов`язково врегульовано внутрішніми наказами на підприємстві та підтверджено відповідними розрахунками. Для списання палива підприємство повинно розробити внутрішні документи, які встановлюватимуть норми його витрат з урахуванням усіх технічних характеристик автомобілів, експлуатаційних норм та інших факторів.
З наявних у матеріалах справи звітів ТОВ "ТД "Азовконтракт" про використання палива за червень-грудень 2017 року та січень-квітень 2018 року убачається, що останні містять зокрема показники базової лінійної норми витрати палива разом із відповідними коефіцієнтами на дизельне паливо по вказаним автомобілям, при тому що дані норми витрат пального, згідно викладеного вище, повинні бути обов`язково затверджені внутрішніми наказами та підтверджені відповідними розрахунками, які встановлюватимуть норми його витрат з урахуванням усіх технічних характеристик даних автомобілів, експлуатаційних норм та інших факторів.
Таким чином, суд не бере до уваги твердження позивача про те, що відповідачем у акті перевірки не визначено жодного випадку використання пального понад затверджені наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 №43 норми, оскільки останні в першу чергу повинні бути встановлені саме локальним нормативним актом на підприємстві.
Як підсумок, викладене у сукупності, враховуючи вимоги частин першої, другої статті 77 та згідно частини першої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про наявність підстав для часткового задоволення позову.
У відповідності до приписів частин першої, третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Так, в межах даної адміністративної справи позивачем заявлено дві вимоги майнового характеру та згідно вимог підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI (в редакції, станом на час подання позову) сплачено судовий збір в сумі 13967,03 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 16.04.2019 №561.
Відповідно, при частковому задоволенні позову шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.03.2019 №00004441402 про збільшення сум грошового зобов`язання ТОВ "ТД "Азовконтракт" з податку на прибуток у розмірі 612716,00 грн., та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 256406,00 грн., що становить 93,34% у пропорційному співвідношенні до суми сплаченого позивачем судового збору, до відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає 13036,83 грн.
Керуючись статтями 2, 77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -
в и р і ш и в:
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Азовконтракт" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.03.2019 №00004441402 Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Азовконтракт" сум грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 612716,00 грн., та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 256406,00 грн.
3. В решті позовних вимог - відмовити.
4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Азовконтракт" (код: 38335297, адреса: 03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 30) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (код: 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19) судові витрати в сумі 13036,83 грн.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.І. Шейко
