ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 640/6920/19
адміністративне провадження № К/9901/36747/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2020 року у складі судді: Шейко Т.І. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року, у складі колегії суддів: Оксененка О.М., Мельничука В.П., Шурка О.І. у справі №640/6920/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Азовконтракт» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Азовконтракт» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.03.2019 №00004441402 про збільшення сум грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 612716 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 256406,00 грн;
- визнати частково протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.03.2019 №00004451402 про зменшення розміру від`ємного значення податку на додану вартість у розмірі 54899 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2020 року, яке було залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 23.03.2019 №00004441402 Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про збільшення ТОВ "Торговий дім "Азовконтракт" сум грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 612716,00 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 256406,00 грн.
Стягнуто на користь ТОВ "Торговий дім "Азовконтракт" (код: 38335297, адреса: 03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 30) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (код: 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19) судові витрати в сумі 13036,83 грн. У решті позовних вимог - відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги суди виходили з того, що оскільки довгострокові зобов`язання позивача за договорами поворотної фінансової допомоги від 06.07.2016 №22/2016, від 22.09.2016 №220916, від 03.03.2017 №3/2017, від 10.02.2017 №2/2017, від 25.05.2017 №4/2017, від 23.06.2017 №5/2017, від 10.10.2017 №7/2017, від 09.02.2018 №2/2018 не передбачали нарахування відсотків, а отже за пунктом 10 П(С)БО 11 такі зобов`язання в бухгалтерському обліку платника відображаються не за теперішньою вартістю, відтак наявні підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.03.2019 №00004441402.
Разом з тим, оскільки на запит контролюючого органу від 20.02.2019 стосовно списання палива на легкові автомобілі до перевірки надано тільки акти списання палива та не надано розрахунків нормативних витрат автотранспорту або інших первинних документів, які підтверджували списання палива в подальшому як таке, що використане під час здійснення господарської діяльності, тому відповідач дійшов вірного висновку про порушення позивачем підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України щодо не нарахування податкових зобов`язань по операціях, що не є господарською діяльністю позивача. Як наслідок, підстави для скасування податкового повідомлення-рішення від 29.03.2019 №00004451402 відсутні.
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Торговий Дім «Азовконтракт» (код ЄДРПОУ 38335297) з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 19.11.2012 по 30.09.2018.
За наслідками вказаної перевірки складено акт від 27.02.2019 №147/26-15-14-02-03/38335297 та згідно висновків якого встановлено порушення товариством, у тому числі:
1) пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44 підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №12 «Фінансові інвестиції», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26.04.2000 №91 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.05.2000 за №284/4505 (зі змінами та доповненнями), пункту 30 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №13 «Фінансові інструменти», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2001 №559 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.12.2001 за №1050/6241 (зі змінами і доповненнями), Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №15 «Доходи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №28 «Зменшення корисності активів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2004 №817 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №35/10315, внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 1061624,00 грн, в тому числі за 2016 рік в сумі 498927 грн, за 2017 рік в сумі 526697 грн та його завищення на загальну суму 412908 грн, у тому числі за 9 місяців 2018 року на суму 412908 грн;
2) підпункту «г» пункту 198.5 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду з податку на додану вартість на загальну суму 62013,00 грн, в тому числі за вересень 2018 року в сумі 62013,00 грн.
На підставі висновків акту від 27.02.2019 №147/26-15-14-02-03/38335297 за порушення пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44 підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №12 «Фінансові інвестиції», пункту 30 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №13 «Фінансові інструменти», Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №15 «Доходи», Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №28 «Зменшення корисності активів» податковим органом винесено: податкове повідомлення-рішення від 29.03.2019 №00004441402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 869122,00 грн.
Окрім того, за порушення підпункту «г» пункту 198.5 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України винесено податкове повідомлення-рішення від 29.03.2019 №00004451402 про зменшення розміру від`ємного значення податку на додану вартість у розмірі 62013,00 грн.
Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Азовконтракт» (позикодавець) та ТОВ «Торговий Дім «Азовконтракт» (позичальник) було укладено ряд довгострокових договорів про надання поворотної фінансової допомоги, а саме:
1) від 06.07.2016 №22/2016 на суму 16100000,00 грн;
2) від 22.09.2016 №220916 на суму 2500000,00 грн;
3) від 03.03.2017 №3/2017 на суму 4500000,00 грн;
4) від 10.02.2017 №2/2017 на суму 1900000,00 грн;
5) від 25.05.2017 №4/2017 на суму 4500000,00 грн;
6) від 23.06.2017 №5/2017 на суму 1100000,00 грн;
7) від 10.10.2017 №7/2017 на суму 1100000,00 грн;
8) від 09.02.2018 №2/2018 на суму 1100000,00 грн.
Згідно з вищенаведеними договорами позикодавець надавав позичальнику поворотну фінансову допомогу у відповідних розмірах указаних сум, а позичальник зобов`язувався повернути надані йому кошти в порядку та на умовах, визначених цими договорами та відповідними додатковими угодами до них.
У свою чергу, відповідно до даних бухгалтерського обліку ТОВ «Торговий Дім «Азовконтракт» по рахунку 6851 «Розрахунки з іншими кредиторами»: станом на 31.12.2017 кредиторська заборгованість за договором від 06.07.2016 №22/2016 становила 10230000,00 грн; станом на 31.07.2017 кредиторська заборгованість за договором від 22.09.2016 №220916 становила 655000,00 грн; станом на 03.03.2017 кредиторська заборгованість за договором від 03.03.2017 №3/2017 становила 4420000,00 грн; станом на 10.02.2017 кредиторська заборгованість за договором від 10.02.2017 №2/2017 становила 1900000,00 грн; станом на 07.06.2017 кредиторська заборгованість за договором від 25.05.2017 №4/2017 становила 4410000,00 грн; станом на 06.07.2017 кредиторська заборгованість за договором від 25.05.2017 №4/2017 становила 1090770,00 грн; станом на 10.10.2017 кредиторська заборгованість за договором від 10.10.2017 №7/2017 становила 850000,00 грн; станом на 09.02.2018 кредиторська заборгованість за договором від 09.02.2018 №2/2018 становила 1100000,00 грн.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Відповідачем подано касаційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Доводи касаційної скарги відповідача ґрунтуються на тому, що сума втрат від зменшення корисності фінансового активу визначається як різниця між його балансовою вартістю та теперішньою вартістю очікуваних грошових потоків. дисконтованих за поточною ринковою ставкою відсотка на подібний фінансовий актив, з визнанням цієї різниці іншими витратами звітного періоду. Відповідно, справедлива вартість компенсації при реалізації на виплат визначається шляхом дисконтування всіх майбутніх надходжень із використанням умовної ставки відсотка. Умовна ставка відсотка буде найточніше визначена з двох ставок:
а) домінуючої ставки на подібний інструмент емітента з подібною кредитною ставкою;
б) ставки відсотка, яка дисконтує номінальну суму компенсації інструмента до поточної грошової ціни продажу товарів чи надання послуг.
Скаржник указує, що на дату виникнення кредиторської заборгованості боржник має визначити теперішню (справедливу) вартість свого зобов`язання. Сума дисконту (різниця між майбутньою та теперішньою вартістю зобов`язання) включається до доходу в момент отримання позики і до витрат - в процесі амортизації такого дисконту протягом строку користування позикою. З огляду на вказане, вважає, що позивач повинен здійснювати амортизацію дисконту в наступних періодах до моменту погашення заборгованості по Договорам про надання поворотної фінансової допомоги від 06.07.2016 №22/2016, від 22.09.2016 №220916, від 03.03.2017 №3/2017, від 10.02.2017 №2/2017, від 25.05.2017 №4/2017, від 23.06.2017 №5/2017, від 10.10.2017 №7/2017, від 09.02.2018 №2/2018, що свідчить про безпідставність позовних вимог.
Скаржник указував, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме п.п.44.1, 44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, П(С)БО 12 "Фінансові інвестиції", П(С)БО 13 "Фінансові інструменти", П(С)БО 15 "Доходи", П(С)БО 28 "Зменшення корисності активів".
З огляду на зміст касаційної скарги, підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права у випадку, передбаченому пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Позивачем було подано відзив на касаційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість прийнятих судами попередніх інстанцій судових рішень, просив залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Позивач зазначає, що П(С)БО 12 "Фінансові інвестиції", П(С)БО 13 "Фінансові інструменти", П(С)БО 15 "Доходи", П(С)БО 28 "Зменшення корисності активів" не мають ніякого відношення до спірних правовідносин стосовно господарської операції з отримання та повернення позики позивачем.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
Відповідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до підпунктів 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Платники податку, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.
Так, відповідно до пункту 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року №20 (далі - П(С)БО 11), довгострокові зобов`язання - всі зобов`язання, які не є поточними зобов`язаннями.
Довгострокові зобов`язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від умов та виду зобов`язання (пункт 10 П(С)БО 11).
За приписами пункту 4 П(С)БО 11, теперішня вартість - дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде потрібна для погашення зобов`язання в процесі звичайної діяльності підприємства.
За змістом пункту 7 П(С)БО 11 до довгострокових зобов`язань належать: довгострокові кредити банків; інші довгострокові зобов`язання; відстрочені податкові зобов`язання; довгострокові забезпечення.
Зобов`язання, на яке нараховуються відсотки та яке підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу, слід розглядати як довгострокове зобов`язання, якщо первісний термін погашення був більше ніж дванадцять місяців та до затвердження фінансової звітності існує угода про переоформлення цього зобов`язання на довгострокове (пункт 8 П(С)БО 11).
Таким чином, дисконтуванню на дату балансу підлягають лише довгострокові грошові зобов`язання, за якими передбачаються майбутні платежі і тільки на той строк, що залишився до погашення (за умовами договору).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29 липня 2020 року у справі №640/4003/19.
З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Азовконтракт» (позикодавець) та ТОВ «Торговий Дім «Азовконтракт» (позичальник) було укладено ряд довгострокових договорів про надання поворотної фінансової допомоги, а саме: від 06.07.2016 №22/2016 на суму 16100000,00 грн; від 22.09.2016 №220916 на суму 2500000,00 грн; від 03.03.2017 №3/2017 на суму 4500000,00 грн; від 10.02.2017 №2/2017 на суму 1900000,00 грн; від 25.05.2017 №4/2017 на суму 4500000,00 грн; від 23.06.2017 №5/2017 на суму 1100000,00 грн; від 10.10.2017 №7/2017 на суму 1100000,00 грн; від 09.02.2018 №2/2018 на суму 1100000,00 грн.
За змістом вищенаведених договорів позикодавець надавав позичальнику поворотну фінансову допомогу у відповідних розмірах указаних сум, а позичальник зобов`язувався повернути надані йому кошти в порядку та на умовах, визначених цими договорами та відповідними додатковими угодами до них.
При цьому, на думку скаржника, на дату виникнення кредиторської заборгованості позивач, як боржник мав визначити теперішню (справедливу) вартість свого зобов`язання, а суму дисконту (різниці між майбутньою та теперішньою вартістю зобов`язання) включити до доходу на момент отримання позики і до витрат - в процесі амортизації такого дисконту протягом строку користування позикою.
Як наслідок, під час перевірки встановлено, що ТОВ «Торговий Дім «Азовконтракт» не визначило та не відобразило: фінансовий дохід (занижено дохід) від дисконтування кредиторської заборгованості в момент виникнення заборгованості в загальному розмірі 7503580,00 грн, у тому числі за: 4 квартал 2016 року на суму 3092138,00 грн; 1 квартал 2017 року на суму 1787497,00 грн; 2 квартал 2017 року на суму 1861826,00 грн; 3 квартал 2017 року на суму 554919,00 грн; 4 квартал 2017 року на суму 153233,00 грн; 1 квартал 2018 року на суму 53967,00 грн, завищення (доходу) від дисконтування кредиторської заборгованості в момент виникнення заборгованості в загальному розмірі 438415,00 грн, та не здійснювало амортизацію дисконту протягом строку користування на кожну наступну дату балансу, що призвело до заниження витрат в загальному розмірі 3383266,00 грн, в тому числі за: 4 квартал 2016 року на суму 320324,00 грн; 1 квартал 2017 року на суму 169780,00 грн; 2 квартал 2017 року на суму 260358,00 грн; 3 квартал 2017 року на суму 386413,00 грн; 4 квартал 2017 року на суму 414830,00 грн; 1 квартал 2018 року на суму 682652,00 грн; 2 квартал 2018 року на суму 605464,00 грн; 3 квартал 2018 року на суму 621368,00 грн.
Однак, суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що довгострокові зобов`язання позивача за договорами поворотної фінансової допомоги від 06.07.2016 №22/2016, від 22.09.2016 №220916, від 03.03.2017 №3/2017, від 10.02.2017 №2/2017, від 25.05.2017 №4/2017, від 23.06.2017 №5/2017, від 10.10.2017 №7/2017, від 09.02.2018 №2/2018 не передбачали нарахування відсотків, відтак такі зобов`язання в бухгалтерському обліку платника відображаються за сумою погашення, а не за їх теперішньою вартістю.
У той же час, лише після внесення змін наказом Міністерства фінансів України від 16.09.2019 №379 «Про затвердження Змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України з бухгалтерського обліку» відповідний пункт П(С)БО 11 було викладено в редакції, згідно якої фактично всі довгострокові зобов`язання відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю, а не лише ті довгострокові зобов`язання, які передбачають нарахування відсотків.
З огляду на те, що перевірка позивача проводилась податковим органом за період з 01.01.2015 по 30.09.2018, та з урахуванням внесених змін у законодавство, що регулює спірні правовідносини лише 16.09.2019, тобто вже після перевіряємого періоду, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що висновки контролюючого органу щодо порушення позивачем п.п.134.1.1 п.134.1 ст. 134 ПК України в частині заниження доходу від дисконтування кредиторської заборгованості в момент виникнення заборгованості (на дату балансу) у загальному розмірі 1 061 624 грн, є помилковими та не підтвердженими нормами чинного законодавства.
Указане свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у частині скасування податкового повідомлення-рішення від 23.03.2019 №00004441402.
Суд указує, що підставою відкриття вказаного касаційного провадження були доводи скаржника стосовно відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме п.п.44.1, 44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, П(С)БО 12 "Фінансові інвестиції", П(С)БО 13 "Фінансові інструменти", П(С)БО 15 "Доходи", П(С)БО 28 "Зменшення корисності активів".
При цьому, справа, що розглядається має індивідуальні ознаки, а саме, у перевіряємому періоді відповідний пункт П(С)БО 11 було викладено в редакції, згідно якої лише довгострокові зобов`язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю, тобто зміна законодавства та обов`язок відображати в балансі за їх теперішньою вартістю всі довгострокові зобов`язання, а не лише ті, що передбачають нарахування відсотків, відбулась не у спірному періоді.
Отже, правовий висновок щодо вирішення спірного питання в частині заниження платником податків доходу від дисконтування кредиторської заборгованості в момент виникнення заборгованості (на дату балансу), сформований Верховним Судом у вказаній справі згідно її фактичних обставин та не може бути застосований до інших спірних правовідносин.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що у справах з подібними правовідносинами (які не містять зазначених у цій справі індивідуальних ознак) необхідно встановити, чи на дату балансу зобов`язання за договорами позики були довгостроковими чи короткостроковими, оскільки від цього залежить, чи підлягають зобов`язання дисконтуванню, чи ні. Крім того, необхідним є перевірка правильності здійснення розрахунку дисконтування.
У контексті наведених обставин, колегія суддів зауважує, що на кожну звітну дату теперішня вартість фінансових зобов`язань може змінюватися за рахунок плину часу, а також, можливо, за рахунок зміни ринкових ставок. Зміна теперішньої вартості за рахунок плину часу визначається шляхом рівномірної амортизації теперішньої вартості зобов`язання. Після визначення сум амортизації здійснюється додаткове коригування оцінки довгострокових зобов`язань до нової теперішньої вартості, яка визначається з урахуванням нових ринкових умов, якщо вони суттєво змінилися.
Верховний Суд зауважує, що аналіз коректності розрахунку дисконтування зобов`язань за позикою потребує спеціальних знань, а тому такі обставини можуть бути встановлені судами шляхом призначення та проведення судово-економічної (бухгалтерської) експертизи.
У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Відтак, касаційна скарга Головного управління ДПС у місті Києві не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Суддя-доповідач І. В. Дашутін
Судді О.О. Шишов
М. М. Яковенко
