Єдиний державний реєстр судових рішень
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 квітня 2020 року Справа № 160/8474/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Боженко Н.В. розглянувши в м. Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу №160/8474/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до Українського центру оцінювання якості освіти про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
02 вересня 2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Українського центру оцінювання якості освіти, в якій позивач просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення апеляційної комісії при Українському центрі оцінювання якості освіти щодо відмови ОСОБА_1 в задоволенні апеляційної заяви щодо результатів ЄФВВ/ЄФВ, що зафіксоване у протоколі засідання апеляційної комісії при Українському центрі оцінювання якості освіти від 23.07.2019 № 20 у пункті 1.1.;
- зобов`язати апеляційну комісію при Українському центрі оцінювання якості освіти, рішенням про збільшення кількості балів, змінити результати єдиних фахових вступних випробувань (дата складання 04.07.2019) ОСОБА_1 (Екзаменаційний листок № 0029745), у порядку визначеним підпунктом 2 пункту 13 розділу X порядку організації та проведення вступних випробувань, що проводяться з використанням організаційно-технологічних процесів здійснення зовнішнього незалежного оцінювання для вступу на другий (магістерський) рівень вищої освіти затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 05 квітня 2019 року № 441, враховуючи завдання на які не надано відповіді, або на які надано відповіді, але ці відповіді неможливо визначити, як завдання на які надано відповіді, що відповідають максимальній рейтинговій оцінці.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані протиправністю дій та оскаржуваного рішення. Так, ОСОБА_1 зазначив, що під час його участі у вступних випробуваннях від 04.07.2019 р. на технічній перерві до нього ставились зневажливо. Позивач стверджує, що інструктори не склали акт про порушення позивачем, як учасником зовнішнього незалежного оцінювання (далі - ЗНО), процедури проходження ЗНО, не ознайомили з його змістом, чим обмежили права ОСОБА_1 на апеляцію та оскарження неправомірних дій посадових осіб. Надалі позивач після спроб оскаржити відповідні дії отримав засобами електронного зв`язку сканкопію витягу з протоколу засідання апеляційної комісії при Українському центрі оцінювання якості освіти за №20 від 23.07.2019 р. Позивач вважає, що посилання на затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1095 від 25.08.2004 р. Порядок та норми Закону України «Про вищу освіту» не можуть бути підставою для видачі Міністерством освіти і науки України наказу за №441 від 05.04.2019 р., у зв`язку з чим такі дії з боку Міністерства освіти і науки України є незаконними, у зв`язку з чим дія даного Порядку не може розповсюджуватись на позивача, як вступника при виконанні вступного випробування. Також позивач вважає такими, що порушують положення ст. 92 Конституції України й норми п.п. 11 п. 14 і п. 57 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1095 від 25.08.2004 р.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/8474/19 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Пруднику С.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду (головуючий суддя - Прудник С.В.) від 07 листопада 2019 р. суд ухвалив закрити провадження по справі №160/8474/19 за вищезазначеним позовом зазначивши, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції загального місцевого суду за правилами цивільного судочинства.
Вказану ухвалу суду оскаржено ОСОБА_1 в апеляційному порядку.
29 січня 2020 р. Третім апеляційним адміністративним судом прийнято постанову по справі №160/8474/19, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.11.2019 р. у справі №160/8474/19 скасовано та постановлено направити справ до суду першої інстанції для продовження розгляду.
14 лютого 2020 р. на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 р. по справі №160/8474/19 на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа №160/8474/19 та у зв`язку з повторним автоматизованим перерозподілом була передана на розгляд судді Боженко Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 р. суд (головуючий суддя - Боженко Н.В.) прийняв до розгляду адміністративну справу №160/8474/19 та ухвалив здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження) згідно ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
03 жовтня 2019 р. та 06 березня 2020 р. Українським центром оцінювання якості освіти були подані до суду відзиви на позовну заяву, в яких відповідач заперечив проти заявлених ОСОБА_1 до суду позовних вимог. Так, відповідач зазначив, що за результатами розгляду клопотання Дніпропетровського регіонального центру оцінювання якості освіти щодо анулювання результатів учасників ЗНО (в т.ч. й позивача) від 11.07.2019 р. апеляційною комісією було прийнято рішення щодо анулювання результатів єдиного фахового вступного випробування (далі - ЄФВВ) ОСОБА_1 у зв`язку з виявленням в період часу, відведеного на виконання ЄФВВ, в особи або на її робочому місці засобів зв`язку, пристроїв зчитування, обробки, збереження та відтворення інформації, а також окремих елементів, які можуть бути складовими відповідних технічних засобів чи пристроїв, інших засобів, предметів, приладів (протокол комісії за №16 від 15.07.2019 р.). Надалі відповідач прийняв рішення (протокол №20 23.07.2019 р.) за результатами розгляду апеляційної комісії поданої ОСОБА_1 апеляційної заяви від 18.07.2019 р. щодо результатів ЄФВВ, якою відмовив у її задоволенні з огляду на підтвердження факту порушення вступником процедури проходження ЄФВВ, що також, як наголосив відповідач, жодним чином не спростовано позивачем. З огляду на викладене відповідач вважає, що апеляційна комісія при прийняття рішень діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачений вимогами законодавства, у зв`язку з чим заявлені ОСОБА_1 до суду позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, та з огляду на факт відсутності порушення будь-яких прав, свобод, охоронюваних законом інтересів позивача не підлягають задоволенню.
09 жовтня 2019 р. та 11 березня 2020 р. ОСОБА_1 були подані до суду аналогічні за змістом відповіді на відзив на позовну заяву, в яких позивач зазначив, що відповідачем не спростовано по суті аргументи позовних вимог. Позивач зазначив, що затверджений наказом відповідача за №94 від 03.05.2019 р. Регламент не оприлюднений у встановлений законом спосіб, а відповідач своїми протиправними діями поставив під сумнів законність норми 5 розділу Х й взагалі самого Порядку, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України №441 від 05.04.2019 р. ОСОБА_1 стверджує, що «Картка спостереження за процедурою проведення вступного випробування» та «Акт порушення вступником процедури проходження вступного випробування» в присутності позивача не складались, його з ними не ознайомлювали та на підписання не надавали. Також ОСОБА_1 зауважив, що описи навушників позивача у поданих відповідачем документах відрізняються, що може свідчити про те, що їх писали особи, які не могли бачити ці навушники, а документи із описом навушників складались без участі позивача.
Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) був зареєстрований для проходження ЄФВВ, яке проводилося 02.07.2019 р., що, зокрема, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями екзаменаційного листка та запрошення-перепустки позивача за №0029745.
Як слідує зі змісту складеної та підписаної уповноваженими особами пункту проведення ЗНО та Українського центру оцінювання якості освіти картки спостереження за процедурою проведення вступного випробування, яке відбулось 04.07.2019 р. у Комунальному закладі вищої освіти «Дніпровська академія неперервної освіти» Дніпропетровської обласної ради» за №8157001311009, відповідними особами зафіксовано факт порушення процедури вступного випробування (порушення виявлено під час технологічної перерви) ОСОБА_1 (екзаменаційний лист вступника №0029745), а саме: у позивача виявлено при собі бездротові навушники.
В аудиторному протоколі №8157301321012 проведення ЄФВВ «2 (блок «Право») зазначено, що ОСОБА_1 здано бланк відповіді о 13:16 год. Технологічна перерва тривала з 13:11 год. по 13:17 год.
При цьому, у вказаному аудиторському протоколі зазначено, що під час технологічної перерви о 13:16 год. в учасника №7 (згідно переліку на попередньому аркуші - ОСОБА_1 ) (екзаменаційний лист №0029745) виявлено навушники.
04 липня 2019 р. уповноваженою особою Українського центру оцінювання якості освіти, відповідальним за пункт тестування, старшим інструктором (черговим) складено Акт про порушення вступником процедури проходження вступного випробування за №1, де зафіксовано допущене позивачем порушення у вигляді «залишив у кишені бездротові навушники, які було виявлено під час технологічної перерви» із зауваженням, що вступника позбавлено права на продовження роботи над тестом о 13:16 год. та із відміткою про відмову вступника від підпису на даному акті.
Надалі Дніпропетровським регіональним центром оцінювання якості освіти разом із супровідним листом за вих. №03/01-28-744 від 11.07.2019 р. було направлено відповідачу клопотання про анулювання результатів основної сесії ЗНО ЄФВВ позивача, як учасника ЗНО, на підставі протоколу №38 від 10.07.2019 р.
15 липня 2019 р. апеляційною комісією при Українському центрі оцінювання якості освіти було прийнято рішення, оформлене протоколом за №16, в якому комісія, керуючись п. 10 п. 10 розділу ІХ Порядку організації та проведення вступних випробувань, що проводяться з використанням організаційно-технологічних процесів здійснення зовнішнього незалежного оцінювання для вступу на другий (магістерський) рівень вищої освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України №441 від 05.04.2019 р., ухвалила з урахуванням пропозицій регіональних центрів оцінювання якості освіти та у зв`язку з виявленням в період часу, відведеного на виконання ЄФВВ, в особи або на її робочому місці засобів зв`язку, пристроїв зчитування, обробки, збереження та відтворення інформації, а також окремих елементів, які можуть бути складовими відповідних технічних засобів чи пристроїв, інших засобів, предметів, приладів - анулювати результати ЄФВВ вступника - ОСОБА_1 (номер екзаменаційного листка 0029745).
Дізнавшись про анулювання результатів ЄФВВ, ОСОБА_1 звернувся до відповідача із апеляційною заявою від 18.07.2019 р. й з поясненнями обставин, які зумовили прийняття спірного рішення про анулювання результатів.
За результатами розгляду апеляційної заяви позивача щодо результатів ЄФВВ від 18.07.2019 р, Апеляційною комісією при Українському центрі прийнято рішення, оформлене протоколом №20 від 23.07.2019 р., яким відповідач відмовив ОСОБА_1 в задоволенні апеляційної заяви щодо результатів ЄФВВ/ЄВІ у зв`язку з підтвердженням факту порушення вступником процедури проходження ЄФВВ (виявлення в період часу, відведеного для виконання вступних випробувань, у вступника засобів зв`язку, пристроїв зчитування, обробки, збереження та/або відтворення інформації, що зафіксовано в документах пункту тестування).
В оскаржуваному рішенні відповідач посилається на складені в пункті проведення ЗНО документи, а саме: картку спостереження за процедурою проведення ЗНО, акт про порушення вступником процедури проходження вступного випробування, аудиторський протокол проведення ЗНО.
При цьому, слід зауважити, що з аналізу змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що розгляд його апеляційної заяви відбувся за відсутності позивача, що позбавило останнього можливості надати свої пояснення.
Крім того, позивач стверджує, що його не ознайомили із складеними в пункті ЗНО матеріалами, які стали підставою для анулювання результатів проходження ним ЄФВВ, в той час як на всіх відповідних документах міститься позначка щодо відмови позивача від підпису на таких документах.
Підсумовуючи викладені в позові обставини, за висновками ОСОБА_1 дії відповідача були необґрунтованими та неправомірними, що, в свою чергу, призвело до прийняття незаконного рішення про анулювання результатів ЄФВВ, а в подальшому і незаконного рішення щодо відмови у задоволенні апеляційної скарги позивача.
З огляду на викладене, вважаючи свої права та інтереси порушеними, ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із даною позовною заявою за захистом своїх прав.
Вирішуючи спір по суті та надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, наказом Міністерства освіти і науки України «Деякі питання нормативного забезпечення зовнішнього незалежного оцінювання результатів навчання, здобутих на основі повної загальної середньої освіти» за №25 від 10.01.2017 р. , яким затверджено «Порядок проведення зовнішнього незалежного оцінювання результатів навчання, здобутих на основі повної загальної середньої освіти» (по мотивувальній частині рішення - Порядок), «Регламентом роботи пункту проведення зовнішнього незалежного оцінювання у 2018 році», затвердженим наказом Українського центру оцінювання якості освіти №24 від 26.01.2018 р. (далі в рішенні - Регламент), наказом Міністерства освіти і науки України «Деякі питання колегіальних робочих органів з підготовки та проведення зовнішнього незалежного оцінювання» №1526 від 26.12.2014 р., яким затверджено «Положення про регламентну комісію при регіональному центрі оцінювання якості освіти» (далі - Положення-1) та «Положення про апеляційну комісію при Українському центрі оцінювання якості освіти» (далі - Положення-2), та іншими нормативно-правовими актами (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
У відповідності до п. 1 р. І Порядку, означений нормативний акт визначає основні засади підготовки та проведення зовнішнього незалежного оцінювання результатів навчання, здобутих на основі повної загальної середньої освіти.
Розділом ІІІ Порядку визначаються права учасників зовнішнього оцінювання на: 1) доступ до інформації про: програми зовнішнього оцінювання; форми завдань сертифікаційних робіт; строки та порядок проведення зовнішнього оцінювання; час і місце проведення зовнішнього оцінювання; використання в пунктах зовнішнього оцінювання технічних пристроїв, необхідних для здійснення контролю за проведенням зовнішнього оцінювання; порядок визначення, спосіб та час офіційного оголошення результатів зовнішнього оцінювання; 2) виконання сертифікаційних робіт, розроблених згідно з програмами зовнішнього оцінювання, затвердженими наказами Міністерства освіти і науки України; 3) проходження зовнішнього оцінювання з установленої Міністерством освіти і науки України кількості навчальних предметів; 4) ввічливе та неупереджене ставлення до себе з боку осіб, відповідальних за організацію та проведення зовнішнього оцінювання; 5) безпечні умови під час проходження зовнішнього оцінювання; 6) отримання безкоштовної медичної допомоги в пункті зовнішнього оцінювання (у разі потреби); 7) оскарження процедури проведення та результатів зовнішнього оцінювання (апеляцію); 8) ознайомлення зі своєю сертифікаційною роботою після оголошення результатів зовнішнього оцінювання з відповідного навчального предмета, отримання засвідченої копії такої роботи, а також обов`язки учасників зовнішнього оцінювання, до яких відносяться, серед інших: ознайомлення з Порядком, дотримання його вимог; ввічливого ставлення до учасників зовнішнього оцінювання і працівників пункту зовнішнього оцінювання; виконання вказівок та вимог працівників пункту зовнішнього оцінювання щодо процедури проходження зовнішнього оцінювання; виконання сертифікаційної роботи на робочому місці, визначеному Українським центром.
Крім того, у п. 3 р. І Порядку зазначено, що учаснику зовнішнього оцінювання забороняється, зокрема, використовувати в пункті зовнішнього оцінювання та мати при собі або на своєму робочому місці протягом часу, відведеного для виконання сертифікаційної роботи, засоби зв`язку, пристрої зчитування, обробки, збереження та відтворення інформації, а також окремі елементи, які можуть бути складовими частинами відповідних технічних засобів чи пристроїв, друковані або рукописні матеріали, інші засоби, предмети, прилади, що не передбачені процедурою зовнішнього оцінювання (крім дозволених виробів медичного призначення, про наявність яких учасник зовнішнього оцінювання повинен повідомити працівникам пункту зовнішнього оцінювання до початку виконання роботи).
За п. 9 р. V Порядку, учасники зовнішнього оцінювання розподіляються за пунктами зовнішнього оцінювання, аудиторіями та робочими місцями відповідно до порядку, установленого Українським центром. Розподіл учасників зовнішнього оцінювання між пунктами зовнішнього оцінювання здійснюється регіональними центрами з урахуванням даних, зазначених ними в реєстраційних картках. Розподіл учасників за аудиторіями та робочими місцями в пунктах зовнішнього оцінювання здійснюється Українським центром.
Таким чином, учасник зовнішнього оцінювання зобов`язаний дотримуватися вимог Порядку та виконувати сертифікаційну роботу на робочому місці, визначеному Українським центром оцінювання. При цьому, під час зовнішнього оцінювання учаснику зовнішнього оцінювання заборонено використовувати в пункті зовнішнього оцінювання та мати при собі або на своєму робочому місці протягом часу, відведеного для виконання сертифікаційної роботи друковані або рукописні матеріали, інші засоби, що не передбачені процедурою зовнішнього оцінювання.
Наразі слід акцентувати, що заборона учаснику зовнішнього оцінювання використовувати в пункті зовнішнього оцінювання та мати при собі та/або на робочому місці засоби зв`язку, пристрої зчитування, обробки, збереження та відтворення інформації, а також окремі елементи, які можуть бути складовими відповідних технічних засобів чи пристроїв, друковані або рукописні матеріали, інші засоби, предмети, прилади, що не передбачені процедурою зовнішнього оцінювання, передбачена також п. 4 р. ХІІ Регламенту, який, в свою чергу, встановлює єдині вимоги до процедури проведення зовнішнього незалежного оцінювання та визначає сукупність правил і норм, що врегульовують особливості функціонування пункту проведення зовнішнього незалежного оцінювання.
При вході в аудиторію інструктор попереджає учасників про необхідність залишити речі, що не передбачені процедурою зовнішнього оцінювання (верхній одяг, парасольки, сумки, книжки, калькулятори, вимкнуті мобільні телефони, інші електронні прилади, а також окремі елементи, які можуть бути складовими відповідних технічних засобів чи пристроїв, друковані або рукописні матеріали), у спеціально відведеному місці (п.п. 3 п. 1 р. ІХ Регламенту).
За викладеного, суд зауважує, що про дотримання обов`язків учасника зовнішнього оцінювання, зокрема і обов`язку дотримання вимог Порядку, а відповідно, заборони використання в пункті зовнішнього оцінювання та тримання при собі та/або на робочому місці друкованих або рукописних матеріалів, які, між іншим, повинні бути залишеними у спеціально відведеному місці, учасник зовнішнього оцінювання особисто зазначає на зворотному боці бланка відповідей типу «А», шляхом проставлення відповідного запису, що слідує з п.п. 15 п. 5 р. ІХ Регламенту.
Згідно п.п. 13, 15, 18 р. V Порядку, у пунктах зовнішнього оцінювання мають право перебувати працівники пункту, учасники зовнішнього оцінювання, а також особи, уповноважені для здійснення спостереження або контролю за проведенням зовнішнього оцінювання, особи, які надають медичні послуги, забезпечують охорону матеріалів зовнішнього оцінювання та охорону громадського порядку. Працівники Українського та регіональних центрів, відповідальна особа за проведення зовнішнього оцінювання в окрузі зовнішнього оцінювання, а також особи, уповноважені на здійснення державного контролю за проведенням зовнішнього оцінювання, допускаються до пункту зовнішнього оцінювання на будь-якому етапі проведення зовнішнього оцінювання. У пунктах зовнішнього оцінювання учасники зовнішнього оцінювання об`єднуються в групи чисельністю до 15 осіб (включно), які виконуватимуть сертифікаційні роботи в одній аудиторії. Інформація про розподіл учасників за аудиторіями та робочими місцями розміщується в пункті зовнішнього оцінювання у зручних для вільного огляду місцях у вигляді алфавітного та аудиторних списків не раніше ніж за дві години до початку зовнішнього оцінювання.
Тобто, передбаченим, згідно положень Порядку, є перебування у пунктах зовнішнього оцінювання осіб, уповноважених для здійснення спостереження або контролю за проведенням зовнішнього оцінювання, та осіб, які надають медичні послуги, забезпечують охорону матеріалів зовнішнього оцінювання та охорону громадського порядку.
З пункту 21 розділу V Порядку слідує, що у пункті зовнішнього оцінювання за допомогою металодетекторів може проводитися контроль за дотриманням учасниками зовнішнього оцінювання вимоги щодо заборони мати при собі засоби зв`язку, пристрої зчитування, обробки, збереження та відтворення інформації, а також окремі елементи, які можуть бути складовими технічних засобів чи пристроїв.
Положеннями розділу Х Регламенту встановлено, що в аудиторіях пункту ЗНО за допомогою металодетектора може проводитися контроль за дотриманням учасниками вимоги щодо заборони мати при собі та/або на робочому місці засоби зв`язку, пристрої зчитування, обробки, збереження та відтворення інформації, а також окремі елементи, які можуть бути складовими технічних засобів чи пристроїв.
Такий контроль здійснюється уповноваженою особою та відповідальним за пункт ЗНО із залученням працівника поліції охорони. Контроль за наявністю заборонених технічних засобів за допомогою металодетектора може проводитися: 1) вибірково, лише в окремих пунктах ЗНО та/або аудиторіях пункту ЗНО до початку проведення зовнішнього оцінювання; 2) в усіх аудиторіях пункту ЗНО; 3) у разі виникнення підозри щодо використання учасником (групою учасників)/наявності в учасника (групи учасників) заборонених технічних засобів у період часу, відведеного на виконання сертифікаційної роботи. Рішення щодо проведення вибіркового контролю приймається регіональним центром, про що інформується Український центр. Про необхідність проведення вибіркового контролю регіональний центр у зазначений ним спосіб повідомляє уповноваженій особі не раніше ніж за 40 хвилин до початку зовнішнього оцінювання. Загальний контроль в аудиторії проводиться під час технологічної перерви. Рішення про його проведення приймається Українським центром та надсилається директорам регіональних центрів. Регіональний центр повинен не раніше ніж за 20 хвилин до початку зовнішнього оцінювання повідомити про необхідність здійснення загального контролю уповноваженій особі та відповідальному за пункт ЗНО.
Таким чином, у формі вибіркового та загального контролів може здійснюватися контроль за дотриманням учасниками зовнішнього оцінювання вимог Порядку.
Пунктами 22 і 23 розділу V Порядку означено, що у разі виявлення будь-якою особою, яка перебуває в пункті зовнішнього оцінювання, фактів порушення учасником зовнішнього оцінювання/працівником пункту зовнішнього оцінювання процедури проходження/проведення зовнішнього оцінювання вона повинна повідомити про це відповідальному за пункт зовнішнього оцінювання або уповноваженій особі Українського центру. Рішення про припинення учасником зовнішнього оцінювання роботи над завданнями сертифікаційної роботи приймається колегіально уповноваженою особою Українського центру, відповідальним за пункт зовнішнього оцінювання та старшим інструктором відповідної аудиторії (якщо порушення відбулося поза межами аудиторії, - черговим) та оформлюється документально. Якщо учасник виявив порушення процедури проведення зовнішнього оцінювання, він має право до виходу з пункту зовнішнього оцінювання подати через уповноважену особу Українського центру апеляційну заяву про порушення процедури проведення зовнішнього незалежного оцінювання.
У разі виявлення будь-якою особою, яка перебуває в пункті ЗНО, фактів порушення учасником/працівником пункту ЗНО процедури проходження/проведення зовнішнього оцінювання, вона повинна повідомити про це уповноваженій особі або відповідальному за пункт ЗНО. Уповноважена особа й відповідальний за пункт ЗНО приймають відповідне рішення та здійснюють оформлення документів.
Учасник позбавляється права на продовження виконання сертифікаційної роботи, якщо він, зокрема, має при собі та/або на робочому місці засоби зв`язку, пристрої зчитування, обробки, збереження та відтворення інформації, а також окремі елементи, які можуть бути складовими відповідних технічних засобів чи пристроїв, друковані або рукописні матеріали, інші засоби, предмети, прилади, що не передбачені процедурою зовнішнього оцінювання.
Рішення про припинення виконання учасником сертифікаційної роботи приймається колегіально уповноваженою особою, відповідальним за пункт ЗНО та старшим інструктором відповідної аудиторії.
Учасник, стосовно якого прийнято таке рішення, повинен здати бланк(и) відповідей старшому інструктору та залишити аудиторію.
Суть порушення процедури зовнішнього оцінювання має бути відображена в Акті про порушення учасником зовнішнього незалежного оцінювання процедури проходження зовнішнього незалежного оцінювання, на зворотному боці Аудиторного протоколу та в Карті спостереження.
Відповідальний за пункт ЗНО повинен ознайомити учасника зі змістом Акта про порушення учасником зовнішнього незалежного оцінювання процедури проходження зовнішнього незалежного оцінювання. Якщо учасник відмовляється ознайомитися зі змістом акта, відповідальний за пункт ЗНО на місці підпису учасника робить запис «відмовився».
Після оформлення документів учасник повинен залишити пункт ЗНО.
Не потрібно оформляти, крім фіксування відповідного у Аудиторному протоколі та Карті спостереження, інших документів у випадку, якщо факт порушення учасником процедури проходження зовнішнього оцінювання виявлено під час проведення загального контролю (п.п. 2, 4-8 р. ХІІ Регламенту).
У разі порушення однієї або кількох вимог, передбачених підпунктами 3, 4 пункту 2, підпунктами 1-4 пункту 3 цього розділу, учасник зовнішнього оцінювання за вимогою осіб, відповідальних за організацію та проведення зовнішнього оцінювання, має повернути їм матеріали зовнішнього оцінювання та залишити пункт зовнішнього оцінювання (п. 4 р. ІІІ Порядку.
Зважаючи на зміст відзначених пунктів 22, 23 розділу V, пункту 4 розділу ІІІ Порядку та пунктів 2, 4-8 розділу ХІІ Регламенту, в їх сукупності, варто зазначити:
- по-перше, що будь-яка особа, яка перебуває в пункті ЗНО, має право повідомити уповноваженій особі або відповідальному за пункт ЗНО про факт порушення учасником/працівником пункту ЗНО процедури проходження/проведення зовнішнього оцінювання, що має наслідок прийняття відповідного рішення уповноваженою особою і відповідальним за пункт ЗНО про такий факт та здійснення останніми оформлення документів щодо такого факту (складання Акту про порушення; відображення про порушення на зворотному боці Аудиторного протоколу та в Карті спостереження);
- по-друге, наслідками повідомлення певною особою про факт вчинення учасником процедури проходження зовнішнього оцінювання, а саме про порушення учасником ЗНО процедури проходження зовнішнього оцінювання, зокрема, використання певним учасником в пункті зовнішнього оцінювання та тримання при собі та/або на робочому місці друкованих або рукописних матеріалів, інших засобів, що не передбачені процедурою зовнішнього оцінювання, є: а) позбавлення такого учасника права на продовження виконання сертифікаційної роботи, час чого, між іншим, відображається у пункті третьому акту про порушення учасником зовнішнього незалежного оцінювання процедури проходження зовнішнього незалежного оцінювання (п. 26 додатку до Регламенту); б) здача учасником процедури проходження зовнішнього оцінювання, за вимогою осіб, відповідальних за організацію та проведення зовнішнього оцінювання, зокрема старшому інструктору, бланка(ів) відповідей та залишення таким учасником аудиторії;
- по-третє, якщо факт порушення учасником процедури проходження зовнішнього оцінювання мав місце під час проведення загального контролю, який проводитися під час технологічної перерви, документування такого факту відображається в Аудиторному протоколі та Карті спостереження, і інші документи оформляти у цьому випадку не має необхідності.
Поряд з наведеним у Порядку правовим регулювання питань проведення зовнішнього оцінювання, прав та обов`язків учасників зовнішнього оцінювання, Порядком передбачено порядок подання і розгляду апеляційних заяв та ознайомлення заявників з прийнятими рішеннями.
Зокрема, у відповідності до п.п. 1, 5, 6 р. VІІІ Порядку, предметом апеляції є:
1) відмова в реєстрації для участі в зовнішньому оцінюванні;
2) порушення під час проведення зовнішнього оцінювання в пункті зовнішнього оцінювання, що може вплинути на об`єктивність результату зовнішнього оцінювання;
3) результат зовнішнього оцінювання або рішення про його анулювання. Розгляд апеляційних заяв щодо порушення процедури проведення зовнішнього оцінювання здійснюють регламентні комісії. Подання відповідної заяви здійснюється через уповноважену особу Українського центру в день проведення зовнішнього оцінювання в пункті зовнішнього оцінювання до виходу особи з нього. Розгляд заяви щодо порушення процедури здійснюється регламентною комісією протягом трьох робочих днів з урахуванням дня її надходження.
За результатами розгляду заяви щодо порушення процедури регламентна комісія приймає одне з таких рішень:
1) відмовити в задоволенні заяви у зв`язку з непідтвердженням факту порушення процедури проведення зовнішнього оцінювання;
2) відмовити в задоволенні заяви у зв`язку з тим, що виявлене порушення процедури проведення зовнішнього оцінювання не впливає на об`єктивність результату зовнішнього оцінювання;
3) вважати виявлене порушення процедури проведення зовнішнього оцінювання таким, що впливає на об`єктивність результату зовнішнього оцінювання. У разі прийняття такого рішення регламентна комісія також приймає рішення: подати клопотання до апеляційної комісії про анулювання результатів зовнішнього оцінювання через допущення стосовно особи порушення процедури проведення зовнішнього оцінювання; допустити особу до проходження зовнішнього оцінювання з певного навчального предмета під час додаткової сесії за умови задоволення апеляційною комісією клопотання про анулювання результатів зовнішнього оцінювання.
Рішення про відмову за результатами розгляду заяви щодо порушення процедури (у вигляді витягу з протоколу засідання регламентної комісії) надсилається заявнику наступного робочого дня після його прийняття. Клопотання про анулювання результатів зовнішнього оцінювання через допущення стосовно особи порушення процедури проведення зовнішнього оцінювання надсилається до апеляційної комісії наступного робочого дня після прийняття відповідного рішення. Регіональний центр інформує учасника про прийняте апеляційною комісією рішення не пізніше наступного робочого дня після його отримання.
Особа може оскаржити рішення регламентної комісії за результатами розгляду заяви щодо порушення процедури, прийняте щодо неї, шляхом подання заяви до апеляційної комісії. Відповідна заява подається до апеляційної комісії не пізніше ніж через п`ять робочих днів з дати отримання рішення, що оскаржується, та розглядається протягом десяти робочих днів з дня її надходження. У заяві щодо оскарження рішення регламентної комісії має бути вказано: 1) прізвище, ім`я, по батькові заявника; 2) номер сертифіката; 3) назва навчального предмета, процедура проведення зовнішнього оцінювання з якого оскаржується, із зазначенням сесії (основна чи додаткова); 4) номер контактного телефону; 5) обґрунтування причини оскарження рішення регламентної комісії; 6) дата складання заяви. Заява щодо оскарження рішення регламентної комісії має бути засвідчена особистим підписом особи, яка її подає, та подаватися разом з копією відповідного витягу з протоколу засідання регламентної комісії. За результатами розгляду заяви щодо оскарження рішення регламентної комісії приймаються рішення про задоволення заяви та допуск особи до проходження зовнішнього оцінювання з певного навчального предмета під час додаткової сесії або про відмову в задоволенні заяви у зв`язку з непідтвердженням факту порушення процедури проведення зовнішнього оцінювання.
За п.п. 4, 9, 10 Положення-1, до завдання регламентної комісії відносяться:
1) захист прав осіб, які подали заяву на розгляд регламентної комісії, у межах питань, зазначених у цьому пункті;
2) дотримання вимог регламентів роботи тимчасових організаційно-структурних одиниць (об`єктів), вирішення штатних або нестандартних позаштатних) ситуацій, пов`язаних із їхньою діяльністю;
3) розгляд апеляційних заяв щодо відмови в реєстрації для участі в зовнішньому оцінюванні;
4) розгляд і вирішення питань щодо створення особливих (специфічних) умов, необхідних для проходження зовнішнього оцінювання особами з особливими освітніми потребами;
5) розгляд апеляційних заяв щодо порушень процедури проведення зовнішнього оцінювання в пункті проведення зовнішнього оцінювання;
6) розгляд і з`ясування достовірності обставин і фактів, що дає можливість особі взяти участь у додатковій сесії зовнішнього оцінювання з певного предмета;
7) розгляд документів пунктів проведення зовнішнього оцінювання, пунктів обробки та пунктів перевірки, що містять інформацію про ознаки порушень учасниками процедур зовнішнього оцінювання в пункті проведення зовнішнього оцінювання;
8) порушення перед Українським центром оцінювання якості освіти клопотань щодо анулювання результатів зовнішнього оцінювання окремих осіб.
Регламентна комісія має право: одержувати в установленому законодавством порядку від працівників регіонального центру оцінювання якості освіти, працівників пунктів проведення зовнішнього оцінювання, пунктів обробки та пунктів перевірки документи, а також іншу інформацію, необхідну для виконання покладених на регламентну комісію завдань; запрошувати на засідання регламентної комісії заявника, осіб, залучених до проведення зовнішнього оцінювання; здійснювати в межах своєї компетенції запити до місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, правоохоронних органів, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я тощо.
Документами регламентної комісії, що зберігаються протягом п`яти років після завершення встановленого строку розгляду апеляційних заяв, є: 1) протоколи засідань комісії; 2) апеляційні заяви; 3) документи та матеріали, що необхідні для здійснення розгляду апеляційних заяв, та інші документи, на підставі яких були прийняті відповідні рішення регламентної комісії.
Рішення регламентної комісії приймається більшістю голосів за умови присутності на засіданні не менш як двох третин від загальної кількості її членів. У разі рівної кількості голосів «за» та «проти» приймається рішення, яке підтримав голова комісії.
Відповідно до п.п. 10-16, 18-20 р. VІІІ Порядку, у разі виникнення сумніву щодо правильності встановлення результату зовнішнього оцінювання з певного навчального предмета, незгоди з рішенням щодо анулювання результату учасник зовнішнього оцінювання може подати до Українського центру апеляційну заяву щодо результатів зовнішнього незалежного оцінювання. Подання заяв щодо результатів здійснюється протягом п`яти календарних днів з урахуванням дня офіційного оголошення результатів зовнішнього незалежного оцінювання з певного навчального предмета (сесії). У разі подання апеляційної заяви щодо результатів за допомогою поштового зв`язку дата подання визначається за відтиском штемпеля відправлення на поштовому конверті. Якщо апеляційну заяву щодо результатів надіслано у відсканованому вигляді електронною поштою, то датою її подання вважається дата відправлення вхідного листа, зафіксована в електронній скриньці Українського центру. У заяві щодо результатів має бути вказано: 1) прізвище, ім`я, по батькові заявника; 2) номер сертифіката; 3) назва навчального предмета, результат зовнішнього незалежного оцінювання з якого оскаржується, із зазначенням сесії тестування (основна чи додаткова); 4) номер контактного телефону; 5) дата складання заяви щодо результатів. У заяві щодо результатів має бути зазначено бажання учасника зовнішнього оцінювання щодо повторного визначення результату зовнішнього оцінювання, яке засвідчується його особистим підписом. Розгляд апеляційної заяви щодо результатів здійснює апеляційна комісія протягом п`ятнадцяти календарних днів з урахуванням дня її надходження. У ході розгляду апеляційних заяв щодо результатів здійснюються технічна та предметна перевірки. Технічна перевірка виконання завдань сертифікаційної роботи проводиться з метою встановлення правильності визначення результату зовнішнього оцінювання під час: автоматизованої комп`ютерної обробки сертифікаційних робіт; персоналізації сертифікаційної роботи. Предметна перевірка виконання завдань сертифікаційної роботи передбачає встановлення об`єктивності оцінювання завдань відкритої форми з розгорнутою відповіддю шляхом проведення повторного оцінювання наданих відповідей. Під час розгляду заяви щодо результатів до уваги не беруться записи, зроблені учасником зовнішнього оцінювання в зошиті із завданнями сертифікаційної роботи. Інформація про дату, час і місце проведення засідання апеляційної комісії, на якому здійснюватиметься розгляд заяв щодо результатів, а також списки осіб, заяви яких розглядатимуться на засіданні, розміщуються на веб-сайті Українського центру. Учасники зовнішнього оцінювання (їх законні представники) можуть бути присутні на засіданні, під час якого розглядаються подані ними апеляційні заяви. Апеляційна комісія за результатами розгляду апеляційних заяв щодо результатів приймає одне з таких рішень: 1) відмовити в задоволенні апеляційної заяви; 2) задовольнити апеляційну заяву. Причинами відмови в задоволенні заяви щодо результатів є: 1) відсутність помилок під час здійснення автоматизованої комп`ютерної обробки сертифікаційної роботи та її персоналізації; 2) підтвердження об`єктивності оцінювання завдань відкритої форми з розгорнутою відповіддю; 3) підтвердження рішення про анулювання результатів зовнішнього оцінювання. У разі задоволення заяви щодо результатів приймається одне з таких рішень: 1) про відновлення результату зовнішнього оцінювання; 2) про збільшення або зменшення кількості балів, отриманих учасником зовнішнього оцінювання.
У відповідності до п.п. 1, 5, 6, 13, 14 Положення-2, означений нормативний акт визначає основні функції та особливості діяльності апеляційної комісії при Українському центрі оцінювання якості освіти. Його дія поширюється на: апеляційну комісію; фахові предметні групи та технічні групи; регіональні центри оцінювання якості освіти; регламентні комісії при регіональних центрах оцінювання якості освіти; осіб, які реєструються для участі в зовнішньому незалежному оцінюванні, та учасників зовнішнього оцінювання, які подали апеляційну заяву. Основними завданнями апеляційної комісії є: захист прав осіб, які проходили зовнішнє оцінювання, щодо об`єктивності оцінювання сертифікаційних робіт; розгляд апеляційних заяв щодо результатів зовнішнього оцінювання, у тому числі із залученням фахових предметних груп; розгляд заяв учасників зовнішнього оцінювання щодо оскарження рішень регламентних комісій регіональних центрів оцінювання якості освіти, прийнятих щодо них; підготовка та надання об`єктивних висновків щодо порушених в апеляційних заявах питань. Апеляційна комісія має право: одержувати в установленому законодавством порядку від працівників Українського та регіональних центрів оцінювання якості освіти, працівників пунктів проведення зовнішнього незалежного оцінювання, пунктів перевірки, пунктів обробки інформацію та документи (протоколи засідання регламентних комісій, копії або оригінали сертифікаційних робіт, аудиторні протоколи проведення зовнішнього оцінювання, акти, складені під час проведення зовнішнього оцінювання, письмові пояснення тощо), необхідні для виконання покладених на неї завдань; запрошувати на засідання апеляційної комісії заявника з метою отримання додаткової інформації, необхідної для прийняття остаточного рішення. Документами апеляційної комісії, що зберігаються протягом п`яти років, є: апеляційні заяви; протоколи засідань апеляційної комісії; матеріали, необхідні для розгляду апеляційних заяв. Рішення апеляційної комісії приймається більшістю голосів за умови присутності на засіданні не менш як двох третин від загальної кількості членів апеляційної комісії. У разі рівної кількості голосів «за» та «проти» приймається рішення, яке підтримав голова апеляційної комісії. Рішення апеляційної комісії оформлюється протоколом.
За викладених приписів Порядку та Положень слідує висновок про необхідність перевірки регламентною комісією та апеляційною комісією як викладених заявником в апеляційних заявах фактів щодо порушень процедури проведення зовнішнього оцінювання, у тому числі, шляхом одержання комісіями в установленому законодавством порядку документів, необхідних для виконання покладених на них завдань, та запрошення заявника на засідання комісій, так і підготовка та надання об`єктивних висновків щодо порушених в апеляційних заявах питань.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Даний конституційний припис закріплений у статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Розкриваючи зміст верховенства права, Європейський суд з прав людини зауважує, що верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом. Дані позиції знаходять своє практичне застосування і у практиці Верховного Суду (постанова від 28 серпня 2018 р. по справі № 820/3789/17).
Згідно п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до р. ІІ Положення, до суб`єктів проведення зовнішнього оцінювання належать: 1) Міністерство освіти і науки України; 2) Український центр оцінювання якості освіти; 3) регіональні центри оцінювання якості освіти; 4) орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері освіти, структурні підрозділи з питань освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій (далі - органи управління освітою).
Український центр оцінювання: 1) здійснює організаційно-технологічне забезпечення зовнішнього оцінювання; 2) установлює регламенти роботи та умови формування пунктів реєстрації учасників зовнішнього незалежного оцінювання, пунктів обробки, пунктів перевірки та пунктів проведення зовнішнього незалежного оцінювання, а також вимоги до їх облаштування відповідно до підпункту 2 пункту 13 Порядку проведення зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1095 від 25 серпня 2004 р. (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №533 від 08 липня 2015 р.); 3) визначає умови участі в додатковій сесії зовнішнього оцінювання відповідно до підпункту 4 пункту 13 Порядку зовнішнього оцінювання та моніторингу освіти; 4) укладає та тиражує в умовах суворої конфіденційності завдання для виконання сертифікаційних робіт зовнішнього незалежного оцінювання, здійснює їх переклад мовами національних меншин; 5) здійснює розподіл учасників зовнішнього оцінювання між аудиторіями та робочими місцями в пунктах проведення зовнішнього незалежного оцінювання; 6) визначає порядок видачі засвідчених копій сертифікаційних робіт, виконаних учасниками зовнішнього оцінювання, відповідно до підпункту 9 пункту 13 Порядку зовнішнього оцінювання та моніторингу освіти.
Регіональні центри: 1) взаємодіють з органами управління освітою, закладами освіти з питань організації та проведення зовнішнього оцінювання; 2) проводять інформаційно-роз`яснювальну роботу серед громадськості з питань організації та проведення зовнішнього оцінювання; 3) організовують та здійснюють реєстрацію осіб для участі в зовнішньому оцінюванні; 4) формують разом з органами управління освітою та закладами освіти мережу пунктів зовнішнього оцінювання; 5) утворюють тимчасові пункти; 6) співпрацюють з органами управління освітою, закладами вищої освіти щодо кадрового забезпечення пунктів зовнішнього оцінювання та пунктів перевірки; 7) організовують добір, реєстрацію, підготовку та розподіл осіб, залучених до проведення зовнішнього оцінювання, забезпечують їх інформаційними та методичними матеріалами; 8) здійснюють обробку матеріалів зовнішнього оцінювання; 9) організовують перевірку завдань відкритої форми з розгорнутою відповіддю у сертифікаційних роботах.
Суб`єкти проведення зовнішнього оцінювання здійснюють, крім зазначених у цьому розділі, інші функції, передбачені Порядком зовнішнього оцінювання та моніторингу освіти, іншими актами Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами Міністерства освіти і науки України.
З метою забезпечення захисту прав осіб, які беруть участь у зовнішньому оцінюванні, об`єктивного оцінювання сертифікаційних робіт, вирішення питань, що потребують залучення фахівців та експертів, при Українському та регіональних центрах утворюються колегіальні робочі органи: 1) регламентні комісії при регіональних центрах оцінювання якості освіти, які діють відповідно до Положення про регламентну комісію при регіональному центрі оцінювання якості освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 26 грудня 2014 року №1526, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 березня 2015 року за № 271/26716; 2) предметні фахові комісії при Українському центрі оцінювання якості освіти, які діють відповідно до Положення про предметну фахову комісію при Українському центрі оцінювання якості освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 16 березня 2015 року №299, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 березня 2015 року за №356/26801; 3) експертні комісії з питань визначення результатів зовнішнього незалежного оцінювання, що використовуються як державна підсумкова атестація, при Українському центрі оцінювання якості освіти (далі - експертні комісії з визначення оцінки рівня навчальних досягнень), які діють відповідно до Положення про експертну комісію з питань визначення результатів зовнішнього незалежного оцінювання, що використовуються як державна підсумкова атестація, при Українському центрі оцінювання якості освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 16 березня 2015 р. №299, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 березня 2015 р. за № 358/26803; 4) експертна комісія з питань визначення результатів зовнішнього незалежного оцінювання, що використовуються під час прийому до навчальних закладів, при Українському центрі оцінювання якості освіти (далі - експертна комісія з визначення рейтингової оцінки), яка діє відповідно до Положення про експертну комісію з питань визначення результатів зовнішнього незалежного оцінювання, що використовуються під час прийому до навчальних закладів, при Українському центрі оцінювання якості освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 16 березня 2015 року № 299, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 березня 2015 року за № 357/26802; 5) апеляційна комісія при Українському центрі оцінювання якості освіти (далі - апеляційна комісія), яка діє відповідно до Положення про апеляційну комісію при Українському центрі оцінювання якості освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 26 грудня 2014 року № 1526, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 березня 2015 року за № 272/26717.
Тобто, Український центр оцінювання якості освіти та регіональні центри оцінювання якості освіти, для виконання покладених на них завдань, а відповідно також і регламентні та апеляційні комісії приймають рішення, які оформлюються протоколами, чим реалізують свої повноваження у сфері проведення зовнішнього незалежного оцінювання результатів навчання, здобутих на основі повної загальної середньої освіти.
Зважаючи на наведені приписи Порядку та Положень, суд зауважує, що прийняті Українським центром оцінювання якості освіти та регіональними центрами оцінювання якості освіти, і їх комісіями, рішення має відповідати критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, для встановлення обставин протиправності спірних рішень, мова про які йде у п.п. 3 та 4 резолютивної частини позову, необхідним є перевірка судом таких рішень на відповідність критеріям, що встановлені в ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Як свідчать матеріали справи, 04.07.2019 р. ОСОБА_1 проходив ЄФВВ (блок «Право»), яке згідно аудиторського протоколу №8157301321012 було розпочато об 11:50 год. та завершено о 14:01 год. (технологічна перерва з 13:11 год. по 13:17 год.).
Також у даному протоколі зафіксовано факт виявлення у позивача під час технологічної перерви о 13:16 год. навушників.
Разом із цим, у картці спостереження за процедурою проведення вступного випробування №8157001311009 зазначено, що ОСОБА_1 при собі мав бездротові навушники, що було виявлено під час технологічної перерви.
В Акті про порушення вступником процедури проходження вступного випробування за №1 від 04.07.2019 р. також зазначено, що під час технологічної перерви у позивача в кишені були виявлені бездротові навушники.
При цьому, слід зауважити, що у вищезазначених протоколі та картці відсутні посилання на виявлення у позивача або на його робочому місці засобів зв`язку, пристроїв зчитування, обробки, збереження та відтворення інформації, а також інших складових відповідних технічних засобів чи пристроїв, інших засобів, предметів, приладів.
Також суд зауважує, що у протоколі не зафіксовано відомості про вихід жодного з учасників ЄФВВ з аудиторії до завершення виконання екзаменаційної роботи (блок «Право»).
При цьому, як слідує з мотивувальної та резолютивної оскаржуваного рішення апеляційної комісії при Українському центрі оцінювання якості освіти останньою були досліджені усі вищенаведені документи та за результатами їх розгляду відповідач прийняв рішення, оформлене протоколом №20 від 23.07.2019 р., яким відмовив у задоволенні апеляційної заяви позивача щодо результатів ЄФВВ у зв`язку з підтвердженням факту порушення вступником процедури проходження ЄФВВ (виявлення в період часу, відведеного для виконання вступних випробувань, у вступника засобів зв`язку, пристроїв зчитування, обробки, збереження та/або відтворення інформації, що зафіксовано в документах пункту тестування).
Водночас, зміст спірного рішення суперечить відомостям на підставі яких дане рішення прийнято, оскільки у вищезазначених протоколі, картці спостереження та акті зазначено фактично про виявлення у позивача лише складової частини відповідного засобу зв`язку, пристрою зчитування, обробки, збереження та/або відтворення інформації (зокрема, навушники).
Водночас, в Акті про порушення вступником процедури проходження вступного випробування та картці спостереження за процедурою проведення вступного випробування зазначено про виявлення у позивача бездротових навушників, однак в аудиторському протоколі зафіксовано факт виявлення у позивача навушників, тобто без застереження їх різновиду.
Наведені обставини апеляційною комісією не були досліджені під час прийняття спірного рішення шляхом витребування у позивача та відповідних спостерігачів усних або письмових пояснень з огляду на відсутність доказів протилежного.
Крім того, відповідач при прийнятті спірного рішення також не врахував й інших обставин виявленого порушення, зокрема, факт того, що під час проходження ЄФВВ щодо ОСОБА_1 відповідальними особами не було зафіксовано жодних зауважень, за даними аудиторного протоколу позивач не залишав аудиторію до завершення виконання ЄФВВ тощо.
Згідно із приписами п. 4 розділу Х Порядку №441 за результатами розгляду заяви щодо порушення процедури регламентна комісія має, зокрема, прийняти одне з таких рішень:
- щодо відмови в задоволенні заяви у зв`язку з непідтвердженням факту порушення процедури проведення вступних випробувань;
- щодо відмови в задоволенні заяви у зв`язку з тим, що виявлене порушення процедури проведення вступних випробувань не впливає на об`єктивність результату вступного випробування;
- рішенням вважати виявлене порушення процедури проведення вступних випробувань таким, що впливає на об`єктивність результату вступного випробування.
У разі прийняття такого рішення регламентна комісія також приймає рішення:
- щодо подачі клопотання до апеляційної комісії про анулювання результату вступного випробування через допущення стосовно особи порушення процедури проведення вступних випробувань;
- допустити особу до проходження вступного випробування під час другої сесії за умови задоволення апеляційною комісією клопотання про анулювання результатів вступного випробування.
Підсумовуючи вищенаведене, можна зробити висновок, що рішення відповідача, оформлене протоколом №20 від 23.07.2019 р., є таким, що прийнято не у відповідності до приписів п.п. 3, 6, 8 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Додатково, у межах викладеного висновку щодо невідповідності означених вище рішень вимогам ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а також в площині визначеного позивачем способу захисту порушеного права, викладеного в п.п. 2-4 прохальної частини позову, суд виокремлює таке.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України).
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України).
У відповідності до п. 10 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суду надано право прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
На рахунок наведених судом процесуальних приписів ч. 2 ст. 9 та п. 10 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.
За дорученням голови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду підготовлено Науковий висновок щодо меж дискреційного повноваження суб`єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією, яким висунені такі доктринальні положення:
- при реалізації дискреційного повноваження суб`єкт владних повноважень зобов`язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог;
- критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності публічної адміністрації, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об`єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття.
Отже, орган влади, використовуючи дискреційні повноваження, зобов`язаний повно і правильно оцінювати обставини, наявні у справі факти та правильно застосовувати до встановлених фактів чинні правові норми, не допускаючи при цьому зловживання владою у процесі прийняття відповідного рішення, в основі якого мають бути закладені конкретно визначені публічні інтереси. А завданням суду є належний та ефективний контроль відповідності таких дій закону й принципам права задля забезпечення дотримання таким органом прав особи, що звернулася за захистом.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід врахувати положення статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту), за якою під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
У пункті 74 Рішення у справі "Лелас проти Хорватії" і пункті 70 Рішення у справі "Рисовський проти України" ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування" та пояснив його практичне значення, зокрема, зазначивши, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу. Принцип "належного урядування" передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).
Правову позицію щодо юридичних питань меж дискреційного повноваження суб`єкта владних повноважень та про те, що державний орган повинен діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб, викладено в постановах від 06 червня 2018 року та від 07 червня 2018 року Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного адміністративного суду від (справа №808/163/16 та №822/276/17 відповідно).
Також суд зауважує, що у рішенні від 30.01.2003 р. № 3-рп/2003 Конституційний Суд України зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
Суд вказує, що зі змісту Положень випливає, що завданням регламентної комісії є, зокрема, розгляд документів пунктів проведення зовнішнього оцінювання, пунктів обробки та пунктів перевірки, що містять інформацію про ознаки порушень учасниками процедур зовнішнього оцінювання в пункті проведення зовнішнього оцінювання. З метою реалізації вказаного завдання регламентній комісії надано право: одержувати в установленому законодавством порядку від працівників регіонального центру оцінювання якості освіти, працівників пунктів проведення зовнішнього оцінювання, пунктів обробки та пунктів перевірки документи, а також іншу інформацію, необхідну для виконання покладених на регламентну комісію завдань; запрошувати на засідання регламентної комісії заявника, осіб, залучених до проведення зовнішнього оцінювання; здійснювати в межах своєї компетенції запити до місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, правоохоронних органів, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я тощо.
До основних же завдань апеляційної комісії відносяться, зокрема, захист прав осіб, які проходили зовнішнє оцінювання, щодо об`єктивності оцінювання сертифікаційних робіт; підготовка та надання об`єктивних висновків щодо порушених в апеляційних заявах питань. Для реалізації своєї компетенції апеляційна комісія має право одержувати в установленому законодавством порядку від працівників Українського та регіональних центрів оцінювання якості освіти, працівників пунктів проведення зовнішнього незалежного оцінювання, пунктів перевірки, пунктів обробки інформацію та документи (протоколи засідання регламентних комісій, копії або оригінали сертифікаційних робіт, аудиторні протоколи проведення зовнішнього оцінювання, акти, складені під час проведення зовнішнього оцінювання, письмові пояснення тощо), необхідні для виконання покладених на неї завдань; запрошувати на засідання апеляційної комісії заявника з метою отримання додаткової інформації, необхідної для прийняття остаточного рішення.
Таким чином, викладені у Положеннях повноваження апеляційної комісії відповідача, щодо розгляду документів, що містять інформацію про ознаки порушень вступником процедур проходження ЄФВВ в пункті проведення зовнішнього оцінювання, а також про надання об`єктивних висновків щодо порушених в апеляційній заяві питань, відповідно, є дискреційними повноваженнями таких комісій, і останні зобов`язані повно і правильно оцінювати обставини, наявні у справі факти та правильно застосовувати до встановлених фактів чинні правові норми, не допускаючи при цьому зловживання владою у процесі прийняття відповідного рішення.
Крім того, при вирішенні відповідного спору суд виходить з того, що з огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Правовий аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.
Отже, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, що визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення. Суд є правозастосовуючим органом, тобто, не створюючи нових правових норм, не підміняючи собою органи виконавчої та законодавчої влади, на підставі закону у встановленому процесуальним законом порядку вирішує справи.
За ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно ст. 75 Кодексу адміністративного судочинства України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№23759/03 та №37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява №65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява №63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 р.(справа № 417/3668/17).
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, зважаючи, що оскаржуване рішення апеляційної комісії відповідача, оформлене протоколом №20 від 23.07.2019 р. прийнято з неповним дослідженням всіх обставин, враховуючи наявність у відповідача повноважень в частині: розгляду заяв учасників зовнішнього оцінювання щодо оскарження рішень регламентних комісій регіональних центрів оцінювання якості освіти, прийнятих щодо них; підготовки та надання об`єктивних висновків щодо порушених в апеляційних заявах питань; прийняття, за результатами розгляду апеляційної заяви позивача, остаточного відповідного рішення, суд доходить висновку, що заявлені у позові вимоги підлягають частковому задоволенню.
У рішенні у справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відтак, беручи до уваги все вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами й іншими учасниками справи докази, а також їх письмові доводи, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та для ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути апеляційну заяву б/н від 18 липня 2019 р. ОСОБА_1 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат в порядку ст. ст. 143 та 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.
Згідно із приписами ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду були понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду на загальну суму 768, 40 грн., що документально підтверджується наявною у матеріалах справи роздруківкою електронної квитанції №57314 від 02.09.2019 р. на суму 768, 40 грн.
Інші докази документально підтверджених судових витрат, понесених позивачем - у матеріалах справи відсутні.
Таким чином, розподіл судових витрат здійснено відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Українського центру оцінювання якості освіти (04053, м.Київ, вул. Володимира Винниченка, 5; код ЄДРПОУ 34187201) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення від 23 липня 2019 року, оформлене протоколом №20, прийняте апеляційною комісією при Українському центрі оцінювання якості освіти в частині відмови ОСОБА_1 в задоволенні апеляційної заяви щодо результатів ЄФВВ/ЄВІ.
Зобов`язати Український центр оцінювання якості освіти повторно розглянути апеляційну заяву б/н від 18 липня 2019 р. ОСОБА_1 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.04.2020 р. у справі №160/8474/19.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Українського центру оцінювання якості освіти (04053, м.Київ, вул. Володимира Винниченка, 5; код ЄДРПОУ 34187201) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 768, 40 гривень (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Роз`яснити, що відповідно до п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк апеляційного оскарження, передбачений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, продовжується на строк дії такого карантину.
Суддя Н.В. Боженко
