ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
29 січня 2020 року
м. Дніпро
справа № 160/8474/19
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),
суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.11.2019 р. у справі № 160/8474/19
за позовом ОСОБА_1
до Українського центру оцінювання якості освіти
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -
встановив:
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Українського центру оцінювання якості освіти, в якій просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення апеляційної комісії при Українському центрі оцінювання якості освіти щодо відмови позивачу в задоволенні апеляційної заяви щодо результатів ЄФВВ/СФВ, що зафіксоване у протоколі засідання апеляційної комісії при Українському центрі оцінювання якості освіти від 23.07.2019 № 20 у пункті 1.1.;
- зобов`язати апеляційну комісію при Українському центрі оцінювання якості освіти, рішенням про збільшення кількості балів змінити результати єдиних фахових вступних випробувань (дата складання 04.07.2019) позивача (Екзаменаційний листок № 0029745) у порядку, визначеному підпунктом 2 пункту 13 розділу X порядку організації та проведення вступних випробувань, що проводяться з використанням організаційно-технологічних процесів здійснення зовнішнього незалежного оцінювання для вступу на другий (магістерський) рівень вищої освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 05 квітня 2019 року № 441, враховуючи завдання, на які не надано відповіді, або на які надано відповіді, але ці відповіді неможливо визначити, як завдання, на які надано відповіді, що відповідають максимальній рейтинговій оцінці.
Судом першої інстанції було встановлено, що 04.07.2019 позивач у Дніпропетровському регіональному центрі оцінювання якості освіти брав участь у складанні єдиного фахового вступного випробування (далі - ЄФВВ).
11.07.2019 відповідачем складено клопотання щодо анулювання результатів учасників зовнішнього незалежного оцінювання на підставі прийнятого рішення регламентною комісією при Дніпропетровському регіональному центрі оцінювання якості освіти у відношенні позивача.
15.07.2019 за результатами розгляду клопотання Дніпропетровського регіонального центру оцінювання якості освіти щодо анулювання результатів учасників зовнішнього незалежного оцінювання від 11.07.2019, Апеляційною комісією при Українському центрі прийнято рішення анулювати позивачу результати єдиного фахового вступного випробування у зв`язку з виявленням в період часу, відведеного на виконання єдиного фахового вступного випробування, в особи або на її робочому місці засобів зв`язку, пристроїв зчитування, обробки, збереження та відтворення інформації, а також окремих елементів, які можуть бути складовими відповідних технічних засобів чи пристроїв, інших засобів, предметів, приладів, що підтверджується протоколом засідання апеляційної комісії при Українському центрі оцінювання якості освіти від 15.07.2019 № 16.
23.07.2019 за результатами розгляду апеляційної заяви позивача від 19.07.2019 щодо результатів ЄФВВ, апеляційною комісією при Українському центрі прийнято рішення відмовити позивачу в задоволенні апеляційної заяви у зв`язку з підтвердженням факту порушення вступником процедури проходження ЄФВВ (виявлення в період часу, відведеного для виконання вступних випробувань, у вступника засобів зв`язку, пристроїв зчитування, обробки, збереження та/або підтверджується протоколом апеляційної комісії при Українському центрі оцінювання якості освіти від 23.07.2019 № 20.
Ухвалою суду першої інстанції провадження в справі було закрито. Суд при цьому виходив з того, що Український центр оцінювання якості освіти не є суб`єктом владних повноважень в розумінні КАС України та не виконує делегованих владних управлінських функцій у спірних правовідносинах, оскільки вступні випробування до вищих навчальних закладів шляхом зовнішнього незалежного оцінювання навчальних досягнень випускників навчальних закладів загальної середньої освіти є однією із складових навчального процесу, різновидом послуг у галузі освіти, які залежать, перш-за все, від волевиявлення особи, яка виявила бажання пройти зовнішнє незалежне оцінювання. Таким чином, позовні вимоги, викладені у даній справі позивачем, не мають ознак публічно-правового спору, оскільки вказані вимоги не звернуті до суб`єктів владних повноважень, що здійснюють владні управлінські функції у правовідносинах, у яких виник спір.
З огляду на зазначене та враховуючи характер спірних правовідносин, який є цивільно-правовим і не має ознак публічно-правового спору в розумінні КАС України, суд дійшов висновку, що спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, а заявлені вимоги належить розглядати відповідному суду за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Не погодившись з ухвалою суду про закриття провадження у справі, позивач оскаржив її в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
Зазначає в апеляційній скарзі, що судом першої інстанції не враховано норми частини шостої статті 45 Закону України «Про вищу освіту», а саме, що виключно при здійсненні повноважень у частині науково-дослідницької, фінансово-господарської, міжнародної діяльності Український центр оцінювання якості освіти керується нормами законодавства, передбаченими для закладів вищої освіти.
Тобто, Український центр оцінювання якості освіти при проведенні зовнішнього незалежного оцінювання або вступних випробувань виступає як суб`єкт владних повноважень в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.
Також, Положенням про Український центр оцінювання якості освіти, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1312, встановлено, що Центр є спеціально уповноваженою державою установою, що проводить зовнішнє незалежне оцінювання (оцінювання результатів навчання, здобутих на певному освітньому рівні) та бере участь у сертифікації педагогічних працівників, відповідно до частини шостої статті 45 Закону України «Про вищу освіту».
Крім того, судом першої інстанції не враховано, що законами України «Про вищу освіту» та «Про освіту» зовнішнє незалежне оцінювання або вступні випробування не визначено як складові навчального процесу, а їх проведення не віднесено до послугу галузі освіти.
Просить скасувати ухвалу суду.
На апеляційну скаргу відповідачем подано відзив, в якому відповідач погоджується з правовими висновками суду першої інстанції та просить залишити скаргу без задоволення, ухвалу суду – без змін.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Так, відповідно до приписів ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно з п.п. 1, 2 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
Згідно ч. 1 ст. 44 Закону України «Про вищу освіту» прийом на навчання до закладів вищої освіти здійснюється на конкурсній основі відповідно до Умов прийому на навчання до закладів вищої освіти, затверджених центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки. Умови конкурсу повинні забезпечувати дотримання прав особи у сфері освіти.
Згідно ст. 45 вказаного Закону, зовнішнє незалежне оцінювання - це оцінювання результатів навчання, здобутих на певному освітньому рівні, яке здійснюється спеціально уповноваженою державою установою. Зовнішнє незалежне оцінювання результатів навчання, здобутих на основі повної загальної середньої освіти, використовується для прийому до закладів вищої освіти на конкурсній основі. За результатами проведення зовнішнього незалежного оцінювання з навчального предмета (предметів) особі видається сертифікат зовнішнього незалежного оцінювання, форма якого затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки. Зовнішнє незалежне оцінювання проводиться спеціально уповноваженою державою установою, положення про яку затверджується Кабінетом Міністрів України.
Положенням про Український центр оцінювання якості освіти затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1312.
Системний аналіз зазначених правових норм дає змогу прийти до висновку, що Український центр оцінювання якості освіти виконує делеговані державою повноваження, оцінює результати навчання, здобуті на певному освітньому рівні, видає сертифікат зовнішнього незалежного оцінювання, якій є обов`язковим для врахування під час проведення конкурсу до навчального закладу вищої освіти.
Відповідно до положень ч.1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб.
На думку колегії суддів, саме таким органом, рішення якого є обов`язковим, зокрема, для закладів вищої освіти, є відповідач.
Отже , правовідносини, які склались між позивачем і відповідачем не засновані на принципі юридичної рівності, притаманній цивільним відносинам, оскільки відповідач приймає правовий акт індивідуального характеру, який є обов`язковим для врахування не лише позивачем, але й іншими особами.
В той же час, у відповідності до положень ст. 1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Це виключає можливість розгляду цієї справи за правилами ЦПК України.
Згідно ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:
1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення, допустивши порушення норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала - скасуванню. Справу слід направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 320, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.11.2019 р. у справі № 160/8474/19 скасувати. Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.М. Панченко
суддя С.М. Іванов
суддя В.Є. Чередниченко
