Постанова

Іменем України

08 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 210/2272/19

провадження № 61-18268св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідачі: комунальне підприємство «Кривбасводоканал», управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу комунального підприємства «Кривбасводоканал» на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі судді Вікторович Н. Ю., від 04 липня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Зубакової В. П., Барильської А. П., Бондар Я. М., від 01 жовтня 2019 року.

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до комунального підприємства «Кривбасводоканал» (далі - КП «Кривбасводоканал»), управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи на виробництві.

Свої вимоги позивач обґрунтувала тим, що її батько ОСОБА_3 загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання трудових обов`язків слюсаря мережі водовідведення КП «Кривбасводоканал». По факту нещасного випадку був складений акт форми Н-1 від 10 серпня 2001 року про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, відповідно до висновків якого причинами нещасного випадку, внаслідок якого загинув ОСОБА_3 та який стався ІНФОРМАЦІЯ_2 з 14 години 30 хвилин до 15 години, зазначено: не застосування засобів індивідуального захисту (при їх наявності), порушення трудової та виробничої дисципліни.

ОСОБА_1 вказала, що звістка про смерть батька призвела до того, що вона зазнала сильного нервового потрясіння, постійно перебуває у напруженому психічному стані, адже думки про смерть батька не залишають її до теперішнього часу. Звістка про смерть батька завдала глибоких моральних та душевних страждань, оскільки за життя батька вона перебувала з ним в тісних сімейних стосунках, батько завжди допомагав їй у будь-яких справах та підтримував у складних життєвих ситуаціях. Вона назавжди позбавлена батьківського піклування, турботи та любові рідного батька, на час настання нещасного випадку їй було всього 11 років.

Розмір моральної шкоди оцінила у 834 600, 00 грн, яку просила стягнути з відповідачів на її користь без утримання податків та зборів, з кожного по 417 300, 00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 липня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з КП «Кривбасводоканал» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи на виробництві, 200 000, 00 грн без утримання податку з доходів фізичних осіб. В решті позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що смерть батька позивача ОСОБА_3 сталася внаслідок нещасного випадку на виробництві, вина підприємства доведена актом про нещасний випадок, тому саме з підприємства слід стягнути відшкодування моральної шкоди.

Враховуючи ступінь фізичних і моральних страждань позивача, їх тривалість і тяжкість, незворотність втрати, а також з урахуванням конкретних обставин справи і наслідків, що наступили, виходячи, з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про стягнення з КП «Кривбасводоканал» на користь позивача у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої загибеллю батька, 200 тис. грн, що відповідатиме тим стражданням і переживанням, які позивач пережила та переносить на теперішній час.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та КП «Кривбасводоканал» залишено без задоволення, а рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 липня 2019 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що вирішуючи спір, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що смерть ОСОБА_3 сталася на виробництві під час виконання трудових обов`язків, у зв`язку із чим обґрунтовано поклав обов`язок відшкодувати позивачу шкоду, завдану смертю ОСОБА_3 на КП «Кривбасводоканал». Вина потерпілого в настанні нещасного випадку та перебування його в стані алкогольного сп`яніння не є підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, однак вказані обставини можуть бути враховані при визначенні її розміру. Беручи до уваги глибину і тривалість моральних страждань позивача, характер психологічної травми, яку вона отримала у зв`язку зі смертю рідної людини, конкретні обставини справи, істотність вимушених змін у життєвих стосунках позивача, яка втратила близьку людину, наслідки, що наступили, та їх невідворотність, визначений районним судом розмір моральної шкоди визнано таким, що відповідає засадам розумності, виваженості і справедливості.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі КП «Кривбасводоканал» просить скасувати рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 липня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що при вирішенні спору районний суд у порушення норм процесуального права помилково відніс цю справу до категорії малозначних. При вирішені спору судами не було враховано ступінь вини загиблого, оскільки потерпілий порушив трудову та виробничу дисципліну, у робочий час перебував у стані алкогольного сп`яніння, а тому вина роботодавця у нещасному випадку відсутня. Причиною нещасного випадку є виключно вина батька позивача, який загинув в результаті недотримання правил техніки безпеки. Розмір відшкодування моральної шкоди, стягнутого на користь позивача, є значно завищений, не відповідає принципу розумності, виваженості і справедливості. КП «Кривбасводоканал» було виконано усі заходи щодо безпечного проведення робіт, видано наряд-допуск та проведено працівникам цільовий інструктаж з техніки безпеки, до роботи було допущено працівників, які мали право виконувати аварійно-відновлювальні роботи, для виконання яких були видані необхідні засоби індивідуального захисту.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до КП «Кривбасводоканал», управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи на виробництві,призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У поданому відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_4 - ОСОБА_2 посилається на те, що при вирішенні спору судами правильно встановлено обставини справи та надано їм належну оцінку, на підставі чого прийнято обґрунтоване рішення про часткове задоволення позовних вимог. При виконанні робіт, зокрема батьком позивача, з підвищеною небезпекою роботодавцем не було вжито розумних заходів для недопущення загрози виникнення нещасного випадку або шкідливих наслідків для здоров`я своїх працівників, не було вжито термінових заходів для допомоги потерпілим та своєчасно не залучено професійні аварійно-рятувальні формування. Також не було впроваджено сучасні засоби безпеки. Відповідач не виконав покладених на нього обов`язків у сфері охорони праці, внаслідок чого загинули працівники підприємства, серед яких і батько позивача.

У поданих поясненнях КП «Кривбасводоканал» посилається на те, що обов`язок щодо відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок ушкодження його здоров`я лежить саме на Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, правонаступником якого є Фонд соціального страхування України, що узгоджується із висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 210/3177/17 (провадження № 14-288цс19).

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , її батьками в свідоцтві про народження зазначені ОСОБА_3 й ОСОБА_6

27 грудня 2013 року ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_8 та змінила прізвище на « ОСОБА_1 ».

ІНФОРМАЦІЯ_2 з 14 години 30 хвилин до 15 години 00 хвилин на території КП «Кривбасводоканал під час виконання трудових обов`язків слюсаря мережі водовідведення внаслідок механічної асфіксії при утопленні в каналізаційних водах загинув ОСОБА_3 .

Відповідно до свідоцтва про смерть, виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Центрально-Міського районного управління юстиції м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 липня 2001 року, актовий запис № 962, ОСОБА_3 помер у віці 46 років, причина смерті - механічна асфіксія при утопленні в каналізаційних водах.

По факту нещасного випадку було складено акт про нещасний випадок від 10 серпня 2001 року форми Н-1, відповідно до якого нещасний випадок стався ІНФОРМАЦІЯ_2 з 14 години 30 хвилин до 15 години 00 хвилин, смерть ОСОБА_3 наступила внаслідок механічної асфіксії при утопленні в каналізаційних водах.

Відповідно до пункту 9.1 акту про нещасний випадок від 10 серпня 2001 року ОСОБА_3 перебував в стані алкогольного сп`яніння.

У пункті 10 вищевказаного акту зазначено, що особами, які допустили порушення законодавства про охорону праці, визнано ОСОБА_3 , який порушив пункти 4.5, 1.6 Інструкції з охорони праці для слюсарів аварійно-відновлювальних робіт водопровідних і каналізаційних мереж.

Пунктом 4 акту спеціального розслідування групового нещасного випадку зі смертельним наслідком від 09 серпня 2001 року визначено причини настання нещасного випадку, а саме: незастосування засобів індивідуального захисту (за їх наявності), порушено пункт 4.5 «Інструкції з охорони праці для слюсарів аварійно-відновлювальних робіт водопровідних і каналізаційних мереж»; невиконання вимог інструкції з охорони праці, порушено пункти 3.12, 3.13 «Інструкції з охорони праці для слюсарів аварійно-відновлювальних робіт водопровідних і каналізаційних мереж»; порушення трудової та виробничої дисципліни порушено пункт 1.6 «Інструкції з охорони праці для слюсарів аварійно-відновлювальних робіт водопровідних і каналізаційних мереж».

Позиція Верховного Суду

Частинами першою та другою статті 400 Цивільного процесуального кодексу України (тут і надалі у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частинами першою та другою статті 153 Кодексу законів про працю України визначено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками Конституційного Суду України закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (рішення від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012).

Відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Смерть батька позивача, яка стала підставою для звернення до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди, настала ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто мала місце до 01 січня 2004 року, до набрання чинності Цивільного кодексу України, а тому до спірних правовідносин слід застосовувати положення Цивільний кодекс Української РСР 1963 року.

Згідно зі статтею 440-1 ЦК Української РСР моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діянням іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Необхідною умовою виникнення зобов`язання по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди є заподіяння цієї шкоди. Під шкодою прийнято розуміти всяке зменшення блага, що охороняється правом. Благо, що охороняється правом, може бути майновим або особистим немайновим. Внаслідок цього і шкода, що заподіюється благам, що охороняються, може бути майновою і моральною (немайновою). Вказуючи на моральну (немайнову) шкоду, що підлягає відшкодуванню, частина перша статті 440-1 ЦК Української РСР не визначала її поняття. Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

Стаття 440-1 ЦК Української РСР не містить будь-яких обмежень відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Отже, відповідно до статті 440-1 ЦК Української РСР фізична або юридична особа має право вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди у разі порушення її прав неправомірними діями в будь-яких цивільних та інших правовідносинах. Неправомірна поведінка заподіювача моральної (немайнової) шкоди є необхідною умовою відповідальності, тому суд при розгляді справ цієї категорії зобов`язаний з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних або фізичних страждань, за яких обставин і якими діями (бездіяльністю) вони заподіянні.

Стаття 440-1 ЦК Української РСР є загальною нормою, такою, що регулює деліктні правовідносини. Отже, моральна шкода за наявності для цього підстав повинна виплачуватись особою, яка її заподіяла, на підставі статті 440-1 чинного на час виникнення спірних правовідносин ЦК Української РСР.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень, у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 ЦК Української РСР та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

Вказаний висновок висловлений у постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 210/3110/16-ц (провадження № 61-4983св18), який було враховано судами при вирішенні цієї справи.

У той же час Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 210/3177/17 (провадження № 14-288цс19) дійшла висновку про те, що спори про відшкодування шкоди на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 1105-ХІV повинні вирішуватися на підставі законодавства, яке було чинним на момент виникнення в потерпілого права на її відшкодування.

У вказаній постанові, а також у постановах від 05 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц та від 23 січня 2019 року у справі № 210/2104/16-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що відповідно до підпункту «е» пункту 1 частини першої статті 21 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 1105-ХІV у редакції, чинній до 20 березня 2007 року, у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов`язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

Страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, є одним із видів загальнообов`язкового державного соціального страхування, правове регулювання якого здійснювалося, зокрема, Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 1105-ХІV.

Суду необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати: якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при такому виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, є одним із видів загальнообов`язкового державного соціального страхування (стаття 4 Закону України від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР «Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»), правове регулювання якого здійснювалося, зокрема, Законом № 1105-ХІV.

Прикінцевими положеннями Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 1105-ХІV визначено, що цей Закон набирає чинності з 01 квітня 2001 року, підпункти «а» - «в» пункту 5 та пункт 7 статті 21 набирають чинності з

01 січня 2003 року (Пункт 1 розділу XI із змінами, внесеними

згідно із Законами № 2180-III (2180-14) від 21 грудня 2000 року - набирає

чинності з 01 січня 2001 року; N 2272-III ( 2272-14 ) від 22 лютого 2001 року).

До приведення законодавства України у відповідність із цим

Законом законодавчі та інші нормативно-правові акти застосовуються

в частині, що не суперечить цьому Закону.

Встановивши, що ОСОБА_3 загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 на території КП «Кривбасводоканал під час виконання трудових обов`язків слюсаря мережі водовідведення, внаслідок механічної асфіксії при утопленні в каналізаційних водах, суди попередніх інстанцій при вирішенні цієї справи залишили поза увагою положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Тобто на момент смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 та на дату складення акту про нещасний випадок від 10 серпня 2001 року форми Н-1 був чинним Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Відповідно до відповідно до підпункту «е» пункту 1 частини першої статті 21 Закону № 1105-XIV у редакції, чинній час настання страхового випадку, у разі настання страхового випадку Фонд зобов`язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

Статтею 28 вказаного Закону було передбачено, що за наявності факту заподіяння моральної шкоди потерпілому провадиться страхова виплата за моральну шкоду.

Положеннями пункту 1, абзацу 3 пункту 5, пункту 9, абзацу 3 пункту 10, пункту 11 розділу I Закону № 717-V, який набрав чинності 20 березня 2007 року, скасовано право застрахованих громадян, які є потерпілими на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону № 1105-XIV.

Таким чином станом на 25 липня 2001 року саме на Фонд було покладено зобов`язання у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

Не застосувавши положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, суди попередніх інстанцій дійшли неправильного висновку про стягнення грошових коштів у рахунок відшкодування моральної шкоди із роботодавця, оскільки обов`язок з відшкодування моральної шкоди у відповідності до Закону № 1105-XIV був покладений саме на Фонд.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, врахував характер та обсяг моральних страждань позивача, пов`язаних зі смертю її батька, що сталася внаслідок нещасного випадку на виробництві, і при цьому виходив із засад розумності, виваженості та справедливості.

Доводи касаційної скарги щодо визначення розміру моральної шкоди не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення постановлені з порушенням норм матеріального і процесуального права та зводяться значною мірою до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Щодо доводів касаційної скарги про те, що при вирішенні спору районний суд у порушення норм процесуального права помилково відніс цю справу до категорії малозначної слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 5 частини четвертої статті 274 ЦПК України у редакції, чинній на момент подання позову (26 квітня 2019 року), в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, в яких ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ціна позову у справі складає 834 600, 00 грн, що не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1921 х 500 = 960 500 грн) на момент звернення позивача із цим позовом до суду.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 27 травня 2019 року мотивовано відмовлено у задоволенні клопотань відповідачів про вирішення цієї справи з викликом сторін.

Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Враховуючи вищезазначене, а також те, що суди першої та апеляційної інстанцій у повному обсязі встановили обставини справи, але неправильно застосували норми матеріального права, зокрема не застосували положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 1105-XIV у редакції, чинній на момент виникнення права позивача на відшкодування моральної шкоди у зв`язку із смертю її батька, залишивши поза увагою, що відшкодування завданої моральної шкоди має проводитись за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, правонаступником якого є Фонд соціального страхування України, судові рішення підлягають скасуванню із ухваленням нового рішення про стягнення на користь ОСОБА_1 відшкодування завданої моральної шкоди із відповідача - управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області у розмірі 200 000, 00 грн. У задоволенні позовних вимог, заявлених до КП «Кривбасводоканал», належить відмовити.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу комунального підприємства «Кривбасводоканал» задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 липня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року скасувати.

Прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до комунального підприємства «Кривбасводоканал» та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 41323962)на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи на виробництві, - 200 000 (двісті тисяч) грн 00 коп.

У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, а також до комунального підприємства «Кривбасводоканал» відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович