ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/7551/19 Справа № 210/2272/19
Суддя у 1-й інстанції - Вікторович Н. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2019 року м.Кривий Ріг
Справа № 210/2272/19
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді: Зубакової В.П.,
суддів: Барильської А.П., Бондар Я.М.
секретар судового засідання: Чубіна А.В.
сторони
позивачка : ОСОБА_1 ,
відповідачі: Комунальне підприємство «Кривбасводоканал», Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадженняапеляційні скарги позивачки ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Гузєв Ігор Григорович та відповідача Комунального підприємства «Кривбасводоканал» на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 04 липня 2019 року, яке ухвалене суддею Вікторович Н.Ю. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області (відомості щодо дати складання повного судового рішення в матеріалах справи відсутні),-
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2019 року ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Гузєв І.Г., звернулась до суду із позовом до Комунального підприємства «Кривбасводоканал» (надалі - КП «Кривбасводоканал») та Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька на виробництві.
Позов мотивовано тим, що батько позивача ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час виконання трудових обов`язків слюсаря мережі водовідведення КП «Кривбасводоканал». По факту нещасного випадку був складений акт форми Н-1 від 10 серпня 2001 року про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, відповідно до висновків якого причинами нещасного випадку, внаслідок якого загинув ОСОБА_2 та який стався ІНФОРМАЦІЯ_1 з 14 години 30 хвилин до 15 години, зазначено: не застосування засобів індивідуального захисту (при їх наявності), порушення трудової та виробничої дисципліни.
Звістка про смерть батька призвела до того, що позивачка зазнала сильного нервового потрясіння, вона постійно перебуває у напруженому психічному стані, адже думки про смерть батька не залишають її до теперішнього часу. Звістка про смерть батька завдала позивачу глибоких моральних та душевних страждань, оскільки за життя батька, вона перебувала з ним в тісних сімейних стосунках, батько завжди допомагав їй у будь-яких справах та підтримував у складних життєвих ситуаціях. Вона назавжди позбавлена батьківського піклування, турботи та любові рідного батька, на час настання нещасного випадку їй було всього 11 років.
Розмір моральної шкоди оцінює у 834 600 гривень, яку просить стягнути з відповідачів, з кожного по 417 300 гривень, на її користь без утримання податків та зборів.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 04 липня 2019 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Комунального підприємства «Кривбасводоканал» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи на виробництві - 200 000,00 грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб.
Стягнуто з Комунального підприємства «Кривбасводоканал» в дохід держави судовий збір в сумі 2 000,00 грн.
В решті позову - відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Гузєв І.Г., ставить питання про зміну рішення суду в частині розміру моральної шкоди, стягнутого на користь позивача, просить збільшити його розмір до 417 300,00 гривень, оскільки він значно занижений та не відповідає глибині моральних страждань позивача та принципу розумності, виваженості і справедливості. Втрата батька є втратою, що не може бути відновлена, а тому душевні страждання позивачки будуть тривати і надалі, що свідчить про їх безстроковість. Смерть батька призвела до того, що вона зазнала сильного нервового потрясіння, вона втратила близьку для неї людину, за життя в неї з батьком були дуже тісні сімейні відносини, він завжди допомагав їй у складних сімейних ситуаціях. Після загибелі батька, нормальні життєві стосунки позивачки були знищені, вона до теперішнього часу відчуває почуття туги та самотності. При цьому, наводить в апеляційній скарзі, як приклад, Постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № 210/5258/16-ц, якою з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди стягнуто 275 000 гривень, за умови що позивачем втрачено 100 % професійної працездатності. Також посилаються на постанову Верховного Суду України від 19 грудня 2011 року по справі № 6-65цс11, якою визнано розумним та справедливим розмір грошової компенсації на відшкодування батькам моральної шкоди, завданої вбивством їх сина в 1 мільйон гривень.
В апеляційній скарзі відповідач КП «Кривбасводоканал», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачці в задоволенні позову. На думку, представника відповідача КП «Кривбасводоканал» суд першої інстанції позбавив його можливості взяти участь у розгляді справи, надати доводи та міркування, оскільки розглянув справу у спрощеному провадженні без виклику (повідомлення) сторін. Вважає, що позивачка в повній мірі не був доведений факт спричинення їй моральної шкоди та не надано належних доказів на її підтвердження. Зазначає, що судом першої інстанції не враховано ступінь вини загиблого, оскільки потерпілий порушив трудову та виробничу дисципліну, а також перебував в стані алкогольного сп`яніння. Розмір моральної шкоди, стягнутого на користь позивачки є значно завищений, який не відповідає принципу розумності, виваженості і справедливості. Крім того, поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що з дати нещасного випадку минуло майже 18 років.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Гузєв І.Г., представник відповідача КП «Кривбасводоканал» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскільки вона необґрунтована та безпідставна.
Рішення суду в частині відмови в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Гузєв І.Г. до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька на виробництві, не оскаржуються, у зв`язку з чим колегією суддів не перевіряється законність та обґрунтованість рішення суду в цій частині, адже, згідно ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 367 ЦПК України, і зважаючи на роз`яснення, викладені в п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 року, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та заявлених позовних вимог у суді першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача КП «Кривбасводоканал» - Суботіна Г.Г., який підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити та заперечував проти задоволення апеляційної скарги представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційних скарг та відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Гузєв І.Г., колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , її батьками в свідоцтві про народження зазначені ОСОБА_2 й ОСОБА_4 (а.с. 31).
27 грудня 2013 ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_5 та змінила прізвище на « ОСОБА_1 » (а.с.36).
ІНФОРМАЦІЯ_1 з 14 години 30 хвилин до 15 години 00 хвилин на території Комунального підприємства «Кривбасводоканал, під час виконання трудових обов`язків слюсаря мережі водовідведення, внаслідок механічної асфіксії при утопленні в каналізаційних водах, загинув ОСОБА_2 ( 11-19).
Відповідно до свідоцтва про смерть, виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Центрально-Міського районного управління юстиції м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 липня 2001 року, актовий запис № 962, ОСОБА_2 помер у віці 46 років, причина смерті - механічна асфіксія при утопленні в каналізаційних водах (а.с.9).
По факту нещасного випадку було складено Акт про нещасний випадок від 10 серпня 2001 року, відповідно до висновку якого нещасний випадок стався ІНФОРМАЦІЯ_1 з 14 години 30 хвилин до 15 години 00 хвилин, смерть ОСОБА_2 наступила внаслідок механічної асфіксії при утопленні в каналізаційних водах ( 11-19).
Відповідно до п. 9.1. Аку про нещасний випадок від 10 серпня 2001 року ОСОБА_2 перебував в стані алкогольного сп`яніння (а.с. 17).
В п.10 вищевказаного Акту особи, які допустили порушення законодавства про охорону праці визнано ОСОБА_2 , який порушив п.п. 4.5., 1.6. Інструкції з охорони праці для слюсарів аварійно-відновлювальних робіт водопровідних і каналізаційних мереж (а.с. 11-19).
Пунктом 4 Акту спеціального розслідування групового нещасного випадку зі смертельним наслідком від 09 серпня 2001 року визначено причини настання нещасного випадку, а саме: незастосування засобів індивідуального захисту (за їх наявності), порушення п.п. 4.5., 1.6., п.п. 3.12, 3.13 Інструкції з охорони праці для слюсарів аварійно-відновлювальних робіт водопровідних і каналізаційних мереж, невиконання вимог інструкції з охорони праці, порушення трудової та виробничої дисципліни.
У відповідності до ст.4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в області охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову та покладаючи обов`язок з відшкодування моральної шкоди на відповідача КП «Кривбасводоканал», суд першої інстанції виходив із того, що оскільки ОСОБА_2 працював в КП «Кривбасводоканал» і смерть його настала на виробництві під час виконання трудових обов`язків, ІНФОРМАЦІЯ_1, тому його доньці має бути відшкодовано моральну шкоду на підставі статті 440-1 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне.
Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками Конституційного Суду України закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.
Події, які стали підставою на відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 мали місце до 01 січня 2004 року, тобто до набрання чинності ЦК України, тому з огляду на вищезазначені вимоги в указаній справі повинні застосовуватись положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК Української РСР, в редакції 1963 року.
Згідно зі статтею 440-1 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року,моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діянням іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Необхідною умовою виникнення зобов`язання по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди, є заподіяння цієї шкоди. Під шкодою в праві прийнято розуміти всяке применшення блага, що охороняється правом. Благо, що охороняється правом, може бути майновим або особистим немайновим. Внаслідок цього і шкода, що заподіюється благам, що охороняються, може бути майновою і моральною (немайновою). Вказуючи на моральну (немайнову) шкоду, що підлягає відшкодуванню, частина перша статті 440-1 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року, не визначає її поняття. Визначення цього поняття міститься в правових нормах спеціальних законів, що регулюють певні види суспільних відносин і передбачають право громадян та організацій на відшкодування моральної (немайнової) шкоди (наприклад, статті 1, 33, 34 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність», стаття 10 Закону «Про режим іноземного інвестування», стаття 24 Закону «Про захист прав споживачів», стаття 44 Закону «Про авторське право і суміжні права», стаття 12 Закону «Про охорону праці» та ін.). Разом з тим, враховуючи особливості правового регулювання суспільних відносин цими законодавчими актами, у відповідних нормах про поняття моральної (немайнової) шкоди, встановлюються і різні її критерії. Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.
Стаття 440-1 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року,не містить будь-яких обмежень відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Отже, відповідно до статті 440-1 ЦК України, в редакції 1963 року, фізична або юридична особа має право вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди у разі порушення її прав неправомірними діями в будь-яких цивільних та інших правовідносинах. У вказаній статті міститься пряма вказівка на те, що моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянинові або організації діяннями іншої особи, і порушила їх законні права, відшкодовується особою, що заподіяла шкоду. Порушення законних прав, указаних в законі осіб, завжди є протиправним. Отже, неправомірна поведінка заподіювача моральної (немайнової) шкоди є необхідною умовою відповідальності, тому суд при розгляді справ цієї категорії зобов`язаний з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних або фізичних страждань, за яких обставин і якими діями (бездіяльністю) вони заподіянні. У статті 440-1 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року, виявляється дія принципу генерального делікту, закріпленого в статті 440 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року, в силу якого заподіяння шкоди признається протиправним, якщо особа не була управоважена на її заподіяння.
Стаття 440-1 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року,є загальною нормою, такою, що регулює деліктні правовідносини. Оскільки моральна шкода, завдана позивачу у зв`язку зі смертю її чоловіка в результаті нещасного випадку на виробництві, не відшкодовується ні на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», ні на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», ні Правилами відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням ним трудових обов`язків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 427, така моральна шкода за наявності для цього підстав повинна виплачуватись особою, яка її заподіяла, на підставі статті 440-1 чинного на час виникнення спірних правовідносин ЦК Української РСР, в редакції 1963 року.
Як роз`яснено в пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної(немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних,душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень, у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року,та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, виходив з того, що смерть ОСОБА_2 сталася на виробництві під час виконання трудових обов`язків, у зв`язку із чим обґрунтовано поклав обов`язок відшкодувати позивачу шкоду, завдану смертю ОСОБА_2 на КП «Кривбасводоканал» .
Колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги відповідача КП «Кривбасводоканал» про те, що суд першої інстанції позбавив його можливості взяти участь у розгляді справи, надати доводи та міркування, оскільки розглянув справу у спрощеному провадженні без виклику (повідомлення) сторін, з огляду на наступне.
Матеріали справи містять ухвалу Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 31 травня 2019 року, якою вирішено вищевказане питання.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Вина потерпілого в настанні нещасного випадку та перебування його в стані алкогольного сп`яніння, що встановлено п.п. 9.1,10 акту форми Н-1 про нещасний випадок від 10 серпня 2001 року не є підставою для відмови в задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, а можуть бути враховані при визначенні її розміру.
У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів не бере до уваги посилання представника відповідача КП «Кривбасводоканал» в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не враховано ступінь вини загиблого та перебування його в алкогольному сп`янінні.
Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутого з відповідача КП «Кривбасводоканал» на користь ОСОБА_1 , якого визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди " № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Не можуть бути прийняті до уваги посилання відповідача на те, що позивачем не доведено наявність моральних страждань. Смерть рідної людини, це не відновлювана втрата, що спричиняє страждання та хвилювання.
Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи.
Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Колегія суддів, беручи до уваги глибину і тривалість моральних страждань позивача, характер психологічної травми, яку вона отримала у зв`язку зі смертю рідної людини, конкретні обставини по справі, істотність вимушених змін у життєвих стосунках позивача, яка втратила турботу та підтримку близької людини, наслідки, що наступили, та їх невідворотність, вважає що визначений розмір моральної шкоди, відповідає засадам розумності, виваженості.
У зв`язку з чим доводи апеляційної скарги представника позивача про те, що розмір стягнутої моральної шкоди є значно заниженим та не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів вважає безпідставними.
Фактично всі доводи, викладені в апеляційних скаргах, як представника позивача так і представника відповідача зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає вимогам законності та обґрунтованості й підстави для його зміни у відповідності до доводів апеляційних скарг відсутні, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційні скарги позивачки ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Гузєв Ігор Григорович та відповідача Комунального підприємства «Кривбасводоканал» - залишити без задоволення.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 04 липня 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повне судове рішення складено 02 жовтня 2019 року.
Головуючий :
Судді :
