Постанова

Іменем України

01 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 676/90/17-ц

провадження № 61-11873св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Староушицька селищна рада Кам'янець-Подільського району Хмельницької області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - відділ освіти Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації Хмельницької області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 грудня 2018 року у складі судді Семенюк В. В. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 06 травня 2019 року у складі колегії суддів: Янчук Т. О., Купельського А. В., Ярмолюка О. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Староушицької селищної ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області (далі - Староушицька селищна рада), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - відділ освіти Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації Хмельницької області (далі - відділ освіти Кам'янець-Подільської РДА), про стягнення заборгованості по заробітній платі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 02 серпня 1988 року по 27 липня 2015 року вона працювала з перервою (з 02 березня 2006 року по 02 травня 2006 року) та з перебуванням у декретній відпустці (з 05 листопада 1989 року по 10 березня 1991 року) вихователем (до 31 липня 2002 року) та завідуючою (з 01 серпня 2002 року по 27 липня 2015 року) Грушківського дитячого навчального закладу «Пролісок» (далі - Грушівський ДНЗ «Пролісок»), який був комунальною власністю на той час територіальної громади Грушківської селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.

Вказувала, що її загальний трудовий та спеціальний педагогічний стаж склав 28 років 07 місяців та 25 днів. З них протягом 11 років їй не надавалася чергова відпустка та жодного разу за період 1998 - 2015 років - додаткова відпустка тривалістю 7 календарних днів за ненормований робочий день, як наслідок, не була виплачена під час розрахунку при звільненні компенсація за 462 дні невикористаної відпустки.

Крім того, за весь період її роботи їй частково не донараховували і не виплачували зарплату та систематично нараховували у менших розмірах і виплачували зарплату меншу, ніж гарантовано Конституцією України і іншими законодавчими актами.

Зазначала, що всього їй не доплачено за період з 1988 по 2015 роки 1 149 005 грн 04 коп.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 1 149 005 грн 04 коп., з яких: 696 723 грн 22 коп. оклад (ставка, надбавки, доплати, премії), 87 011 грн 64 коп. допомога і грошова винагорода, 24 926 грн 07 коп. лікарняні, 335 689 грн 57 коп. відпускні і компенсаційні за невикористану відпустку, 4 654 грн. 54 коп. індексації.

Короткий зміст судових рішень судів першої т апеляційної інстанцій

Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 06 травня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовано тим, що позивач не надала доказів встановлення їй ненормованого робочого дня, ненадання та неоплати відпусток впродовж 11 років, не зазначила, впродовж яких саме років відпустку не було надано, не спростувала наявних у справі копій наказів про надання їй щорічних відпусток. ОСОБА_1 не конкретизувала, за який період і яку суму надбавок, доплат, премій, допомоги, грошової винагороди, лікарняних, відпускних і компенсаційних за невикористану відпустку (в тому числі невикористану додаткову відпустку), індексації, що є складовими зарплати, їй було недонараховано з посиланням на конкретне чинне законодавство у період з 1988 року по 2015 рік. Крім того, наданий позивачем розрахунок боргу та висновок експертизи суди не прийняли як належні та допустимі докази, оцінивши їх критично, оскільки при проведенні експертного дослідження та розрахунку заборгованості заробітної плати ОСОБА_2 не було взято до розрахунку численні бухгалтерські та інші документи, які містяться в матеріалах справи, та без яких неможливо зробити об`єктивний висновок щодо розрахунку заборгованості заробітної плати.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів першої апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 07 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У серпні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 березня 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що нею не було конкретизовано позовні вимоги, оскільки нею було уточнено позовні вимоги, які містили додатки, виконані спеціалістом з питань фінансового, податкового, бухгалтерського обліку та звітності, нарахувань, утримань і виплат заробітної плати і соціальних виплат.

Зазначає, що у відповідача мають бути документи про нарахування та виплату їй заробітної плати, а якщо такі було передано до архіву або знищено, мали б бути акти про це. Оскільки відповідач їх не надав і стверджує, що вони у нього відсутні, то й зароблену нею зарплату їй не виплачено. Отже, відповідач не довів виплати їй жодної копійки заробітної плати за час її роботи з 02 серпня 1988 року по 27 липня 2015 року.

Посилається, що суди помилкового визнали розрахунок боргу по заробітній платі та висновок експертного дослідження неналежними та недопустимими доказами.

Крім того, вказує, що з її додатків до позову та експертизи, вбачається, що немає навіть наказів про відпустки за весь час її роботи у відповідача. Це встановив апеляційний суд, даючи перелік наказів про її основні відпустки, в якому відсутні відомості про відпустки за 1989, 1990, 1995, 1998-2002, 2006. Посилається на те, що вона не просить врахувати їй стаж за невикористані відпустки, а просить стягнути з відповідача невиплачені їй відпускні та компенсації за невикористані відпустки, а тому для справи значення не має наказ про надання їй відпусток, а має значення доказ нарахування та виплати їй відпускних. Враховуючи, що таких доказів судами не здобуто, то й висновки про відсутність боргу по відпускних та компенсації за невикористану відпустку зроблені з порушенням закону.

Вказує, що на підставі чинного і діючого у відповідні періоди законодавства за наявності належних та допустимих доказів за її замовленням було проведено експертизу, результати якої відображено у висновку експертного дослідження від 12 березня 2018 року № 1/18-11.1, згідно якого відповідач заборгував їй за період її роботи у ДНЗ «Пролісок» з 02 серпня 1988 року по 27 липня 2018 року 1 149 005 грн 04 коп.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу

У вересні 2019 року до Верховного Суду надійшли відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_1 від відділу освіти Кам'янець-Подільської РДА та Староушицької селищної рада, у яких вказано, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З 01 вересня 1986 року по 05 липня 1988 року позивач навчалася на денній формі Хмельницького педагогічного училища за спеціальністю «Виховання в дошкільних закладах», 06 липня 1988 року отримала диплом, їй присвоєно кваліфікацію вихователя дитячого садка. Зазначені обставини підтверджуються дипломом серії НОМЕР_1 від 05 липня 1988 року, довідкою Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії від 02 листопада 2015 року за вих. № 678.

Згідно наказу по відділу народної освіти Кам`янець-Подільського району Хмельницької області від 01 серпня 1988 року № 287 позивача було призначено на посаду вихователя Грушківського ясла-садка з 02 серпня 1988 року.

З 11 вересня 1990 року по 10 березня 1991 року позивачу було погоджено перебування у відпустці по догляду за дитиною.

На підставі рішення сесії Грушківської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області від 01 квітня 1992 року № 12 ДНЗ «Пролісок» загального розвитку с. Грушка прийнято до комунальної власності територіальної громади. Засновником дошкільного закладу є Грушківська сільська рада, яка, зокрема, здійснює фінансування дошкільного закладу, його матеріально-технічне забезпечення.

Відповідно до пункту 3 статуту Грушківського ДНЗ «Пролісок» дошкільний заклад працює за п`ятиденним робочим тижнем протягом 9 годин. Вихідні дні - субота, неділя, святкові. Щоденний графік роботи дошкільного закладу: початок роботи 8:00 год., закінчення роботи: 17.00 год.

Згідно наказу по відділу народної освіти Кам`янець-Подільського району Хмельницької області від 01 квітня 1992 року № 114 позивач прийнята на посаду вихователя Грушківського дитячого ясла-садка.

Згідно наказу відділу освіти Кам`янець-Подільського району Хмельницької області від 01 серпня 2002 року позивача переведено на посаду завідуючої Грушківським дитячим садком.

Згідно наказу відділу освіти Кам`янець-Подільської райдержадміністрації від 01 березня 2006 року позивач звільнена з роботи за власним бажанням.

Згідно наказу відділу освіти Кам`янець-Подільської райдержадміністрації від 03 травня 2006 року № 62, позивача прийнято на посаду завідуючої Грушківським ДНЗ «Пролісок» з 03 травня 2006 року.

Згідно наказу Відділу освіти Кам`янець-Подільської райдержадміністрації Хмельницької області від 24 липня 2015 року № 66-к позивача звільнено з посади завідуючої Грушківським ДНЗ «Пролісок» за угодою сторін з 27 липня 2015 року.

Як вбачається з довідки профспілкового комітету Грушківського НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів і агротехнічний ліцей» від 01 червня 2018 року, за період 1992-2016 роки між первинною профспілковою організацією при Грушківському НВК та роботодавцем (власником, органом управління) Грушківського ДНЗ «Пролісок» колективні договори і угоди не укладалися.

Окрім того, згідно наявних у справі копій наказів позивачу за її заявами неодноразово надавалися відпустки без збереження заробітної плати, за вище вказані періоди трудової діяльності їй також було надано такі щорічні основні відпустки:

- з 21 липня по 31 серпня 1992 року згідно наказу по Грушківському дитячому ясла-садку від 20 липня 1992року № 10 (а. с. 195, т. 2),

- з 1 червня по 13 липня 1993 року згідно наказу по Грушківському дитячому ясла-садку від 14 червня 1993 року № 29 (а. с. 198, т. 2),

- з 16 травня по 27 червня 1994 року згідно наказу по Грушківському дитячому ясла-садку від 13 травня 1994 року № 60 (а. с. 204, т. 2), з 11 липня по 5 серпня 1994 року (а. с. 205, т. 2),

- з 15 жовтня 1997 року на 18 робочих днів згідно наказу по Грушківському дитячому садку від 15 жовтня 1997 року № 9 (а. с. 215, т. 2),

- з 1 листопада по 12 грудня 2003 року (за 2002 рік) згідно наказу по Грушківському ДНЗ «Ромашка» від 31 жовтня 2003 року № 41 (а. с. 225, т. 2),

- з 14 березня 2004 по 24 квітня 2004 року (за 2003 рік) згідно наказу по Грушківському ДНЗ «Ромашка» від 13 березня 2004 року № 46 (а. с. 227, т. 2) та згідно наказу по Грушківському ДНЗ «Ромашка» від 01 листопада 2004 року № 11 (за 2004 рік, а. с. 168 (зворот), т. 2),

- 01 листопада 2005 року по 12 грудня 2005 року відповідно до наказу відділу освіти № 98 від 01 листопада 2005 року (а. с. 176, т. 2; а. с. 153, т. 5),

- з 09 липня 2007 року по 19 серпня 2007 року відповідно до наказу по Грушківському ДНЗ «Пролісок» від 06 липня 2007 року (а. с. 183, т. 2),

- з 21 липня 2008 року по 01 вересня 2008 року відповідно до наказу відділу освіти №173 від 11 липня 2008 року (а. с. 193, т. 5) та по 31 серпня 2008 року згідно наказу по Грушківському ДНЗ «Пролісок» від 18 липня 2008 року № 31 (а. с. 187, т. 2),

- з 14 липня 2009 року по 25 серпня 2009 року згідно наказу по Грушківському ДНЗ «Пролісок» від 13 липня 2009 року № 26 (а. с. 189, т. 2) та відповідно до наказу відділу освіти № 252 від 13 липня 2009 року (а. с. 150, т. 5),

- з 01 серпня 2010 року по 12 вересня 2010 року відповідно до наказу відділу освіти № 134 від 16 липня 2010 року (а. с. 191, т. 5) та по 14 вересня 2010 року згідно наказу по Грушківському ДНЗ «Пролісок» від 30 липня 2010 року № 20 (а. с. 191, т. 2),

- з 01 липня 2011 року по 12 серпня 2011 року відповідно до наказу відділу освіти № 100 від 21 червня 2011 року (а. с. 148, т. 5) та згідно наказу по Грушківському ДНЗ «Пролісок» від 30 червня 2011 року № 28 (а. с. 229, т. 2),

- з 02 липня 2012 року по 12 серпня 2012 року відповідно до наказу відділу освіти № 123-к від 14 червня 2012 року (а. с. 147, т. 5) та згідно наказу по Грушківському ДНЗ «Пролісок» від 27 червня 2012 року № 24 (а. с. 231, т. 2),

- з 01 лютого 2013 року по 28 лютого 2013 року відповідно до наказу відділу освіти № 13-к/від від 24 січня 2013 року (а. с. 146, т. 5), з 29 серпня 2013 року по 11 вересня 2013 року згідно наказу управління освіти, молоді та спорту № 144-к/в від 23 серпня 2013 року (а. с. 145, т. 5) та наказу по Грушківському ДНЗ «Пролісок» від 23 серпня 2013 року № 26 (а. с. 233, т. 2),

- з 23 червня 2014 року по 04 серпня 2014 року відповідно до наказу управління освіти, молоді та спорту № 74-К/в від 16 червня 2014 року (а. с. 144, т. 5) та наказу по Грушківському ДНЗ «Пролісок» від 20 серпня 2014 року № 16 (а. с. 237 (зворот), т. 2),

- з 08 червня 2015 року по 06 липня 2015 року згідно наказу відділу освіти від 08 червня 2015 року № 25К/в (а. с. 190, т. 5) та наказу по Грушківському ДНЗ «Пролісок» від 08 червня 2015 року № 13 (а. с. 240, т. 2),

- з 13 липня 2015 року по 26 липня 2015 року відповідно до наказу відділу освіти № 94-К/в від 10 липня 2015 року (а. с. 143, т. 5) та наказу по Грушківському ДНЗ «Пролісок» від 10 липня 2015 року № 15 (а. с. 241, т. 2).

Вказані обставини додатково підтверджуються довідкою відділу освіти Кам`янець-Подільської РДА від 20 червня 2018 року за вих. № 605 (а. с. 184, т. 5).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 грудня 2018 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 06 травня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Положенням частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Звертаючись до суду із вказаним позовом, ОСОБА_1 зазначала, що відповідач не виплатив їй заробітну плату з 02 серпня 1988 року по 27 липня 2015 року у розмірі 1 149 005 грн 04 коп.

Відповідно до пункту ІІ наказу по відділу освіти Кам`янець-Подільської РДА від 04 червня 1996 року № 130 «Про впорядкування мережі, скорочення штатів в закладах освіти району», встановлено дев`ятигодинний режим роботи в усіх державних дитячих дошкільних закладах (а. с. 115 (зворот), т. 5).

ОСОБА_1 , як завідуючій, встановлювався ненормований робочий час з 01 січня 2012 року згідно наказу по Грушківському ДНЗ «Пролісок» від 01 березня 2012 року № 14 (а. с. 230 т. 2), на 2014 рік згідно наказу по Грушківському ДНЗ «Пролісок» від 17 лютого 2014 року № 10 (а. с. 235, т. 2), на 2015 рік згідно наказу по Грушківському ДНЗ «Пролісок» від 28 січня 2015 року № 5 (а. с. 238, т. 2).

Разом з тим, згідно тарифікаційних списків працівників ДНЗ «Пролісок» за 2007-2008 рр. (а. с. 242 - 249, т. 2) та 2010-2015 роки (а. с. 1 - 26, т. 3), позивачу, як завідуючій, визначено сорокагодинний робочий тиждень. Такі дані збігаються з наявними у справі копіями табелів обліку використаного робочого часу по Грушківському ДНЗ «Пролісок» за 2007 - 2015 рр. (а. с. 19 - 120, т. 2), наказами по Грушківському ДНЗ від 19 травня 2004 року № 3 (а. с. 166, т. 2), від 11 травня 2005 року № 18 (а. с. 170, т. 2).

Впродовж роботи позивачу нараховувалась та виплачувалась заробітна плата, в тому числі відпускні, що підтверджується архівною довідкою КП Районний трудовий архів Кам`янець-Подільської районної ради від 09 грудня 2015 року за вих. № Ч-1132/04-03 (а. с. 33, т. 1), розрахунково-платіжними відомостями за серпень 1988 року та період 1992 - 2014 роки (а. с. 34 - 185, т. 1), а також за 1992-1998 роки (а. с. 1 - 79, т. 4), довідкою Грушківської сільської ради від 20 листопада 2015 року за вих. № 882 про суми заробітної плати за 2015 рік (а. с. 186, т. 1), індивідуальними відомостями про застраховану особу за 1999-2015 роки (а. с. 188 - 189, т. 1), відомостями нарахування заробітної плати за 1999-2015 року (а. с. 27 - 225, т. 3).

Як вбачається з акта Кам`янець-Подільського регіонального контрольно-ревізійного відділу КРУ в Хмельницькій області від 23 квітня 2004 року (а. с. 213 - 236, т. 4), нарахування заробітної плати працівникам бюджетних установ, що знаходяться на утриманні Грушківської сільської ради, проводяться згідно штатного розпису та затверджених в межах посадових окладів на підставі табелів обліку робочого часу, наказів, розпоряджень сільського голови та рішень сесії сільської ради (абз. 7 а. с. 224, т. 4). Заборгованість по заробітній платі станом на 01 квітня 2004 року відсутня (абз. 1 а. с. 227, т. 4).

Згідно довідки Грушківської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області від 25 жовтня 2017 року за вих. № 42/1 (а. с. 119, т. 4), позивачу при звільненні нараховані і виплачені 2 787 грн 89 коп., у тому числі 471 грн 13 коп. заробітної плати (314 грн 09 коп. посадового окладу, 94 грн 22 коп. за вислугу років, 62 грн 82 коп. як 20% доплати педагогам), 1 386 грн 56 коп. за 14 днів відпустки (за період з 13 липня 2015 року по 26 липня 2015 року), 930 грн 20 коп. індексації за травень 2015 року.

З пункту 2 рішення першої сесії сьомого скликання Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області від 04 січня 2018 року № 09 «Про початок реорганізації Грушківської сільської ради, Подільської сільської ради, Нефедівської сільської ради та Крушанівської сільської ради шляхом приєднання до Староушицької селищної ради» вбачається, що Староушицька селищна рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Грушківської сільської ради (а. с. 136, т. 4).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 8 Закону України «Про відпустки» щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається працівникам з ненормованим робочим днем - тривалістю до 7 календарних днів згідно із списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором, угодою.

Таким чином, всебічно та повно оцінивши наявні у справі докази, об`єктивно встановивши вище наведені обставини справи, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що твердження позивача щодо ненадання та неоплати їй відповідачем щорічних основних відпусток впродовж одинадцяти років роботи в ДНЗ «Пролісок» не здобуло свого підтвердження в ході судового розгляду справи. Більше того, сама ОСОБА_1 не конкретизує, за які саме роки їй не було надано та неоплачено основну щорічну відпустку.

Також колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо вимог по заборгованості із заробітної плати, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь- які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Положеннями статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини (стаття 79 ЦПК України).

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

ОСОБА_1 надано розрахунок боргу по заробітній платі Грушківської сільської ради перед нею за період роботи в ДНЗ «Пролісок» Грушківської сільської ради у період з 02 серпня 1988 року по 27 липня 2015 року, виконаний, відповідно до копії акта здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), згідно угоди від 22 вересня 2017 року ФОП ОСОБА_2 (а. с. 224 - 239, т. 1; а. с. 80 - 88, т. 4), та висновок експертного дослідження за результатами проведення економічного дослідження за №1/18-11.1 від 12 березня 2018 року, складений експертом ОСОБА_2. (а. с. 168 - 209, т. 4).

Разом із тим, як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, при проведенні експертного дослідження та розрахунку заборгованості заробітної плати ОСОБА_2 було взято не всі необхідні документи, зокрема й бухгалтерські, наявні у справі, що виключило можливість об`єктивного розрахунку.

Крім того, при обрахуванні заборгованості по заробітній платі експертом ОСОБА_2 було взято до обрахунку: доплата за роботу з батьками з 01 січня 1990 року 30 грн.; премія 2% заробітної плати з 01 липня 1990 року; надбавка за творчі і виробничі досягнення в роботі 50% ставки; встановлення середніх ставок і посадових окладів педагогічним працівникам народної освіти на рівні не нижчому від середньої заробітної плати працівників промисловості; грошова винагорода за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов`язків 100% посадового окладу раз на рік; надбавка за високі досягнення у праці 50% ставки. Зазначені надбавки та доплати, виходячи із нормативно-правових документів, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, встановлювалися при наявності необхідних коштів в місцевому бюджеті та економії фонду оплати праці та в межах фондів оплати праці.

Судом першої інстанції встановлено, що під час допиту у судовому засіданні 26 жовтня 2017 року ОСОБА_2 зазначила, що про кримінальну відповідальність її не попереджали.

Згідно частини шостої статті 106 ЦПК України експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов'язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

Частина п'ята вказаної статті передбачає, що у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Проте, у висновку експертного дослідження за результатами проведення економічного дослідження від 12 березня 2018 року № 1/18-11.1 не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Попередження судового експерта про кримінальну відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків за статтею 385 КК України (а. с. 174 (зворот), т. 4) не є попередженням про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Статтею 78 ЦПК України визначено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Будь-яких клопотань щодо призначення експертизи судом позивачем у судах попередніх інстанцій не заявлялось.

Ураховуючи те, що висновок експерта не є належним та допустимим доказом, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем не було доведено обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, а тому правомірно відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги про те, що було порушено її право на відпустки, тому що матеріали справи не містять доказів щодо їх надання у 1989, 1990, 1995, 1996, 1998-2002, 2006 роках, не можуть бути прийняті судом, оскільки, звертаючись до суду у січні 2017 року, позивачем було пропущено передбачений статтею 233 КЗпП України строк для вирішення її порушеного права щодо ненадання відпусток.

Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).

Отже, вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій з дотриманням вимог статей 263-265, 382 ЦПК України повно, всебічно та об`єктивно з`ясували обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, вірно встановили правовідносини, що склалися між сторонами, й обґрунтовано відмовили ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 грудня 2018 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 06 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович