Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 квітня 2020 р. справа № 520/693/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панова М.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимог, рішень, -
В С Т А Н О В И В:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області №00012421306, №00012391306, №00012381306, №00012371306, №00012361306, №00012351306, №00012411306 від 13.08.2019; визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-00001011306, №Ф-00001001306 від 13.08.2019; визнати протиправним та скасувати Рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №00012401306 від 13.08.2019; визнати протиправним та скасувати Рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №00012341306 від 13.08.2019; визнати протиправною та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-153429-56 від 11 жовтня 2019 року; визнати протиправною та скасувати Вимогу про сплату недоїмки №Ф-153429-56 від 13 листопада 2019 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані рішення винесені всупереч вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
У судове засідання, призначене на 09 квітня 2020 року, представники сторін, які повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи - не прибули.
Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін у письмовому провадженні, оскільки немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, згідно до вимог статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позовних вимог, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.
Судом встановлено, що на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20. пункту 41.1 статті 41. пунктів 61.1. 61.2 статті 61. підпункту 62.1.3 пункту 62.1 статті 62. підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75. пункту 75.1 статті 75. статті 77. статті 82 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», від 08.07.2010 №2464-VІ зі змінами та доповненнями та плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання на 2019 рік. відповідно до наказу про проведення планової виїзної перевірки від 14.06.2019 №4156 та направлень від 03.07.2019 №1621. від 03.07.2019 №1620, виданих Головним управлінням ДФС у Харківській області, головним державним ревізором - інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи самозайнятих осіб управління податків і зборів з фізичних осіб Головного управління ДФС у Харківській області Гринченко Наталею Леонідівною та головним державним ревізором - інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи самозайнятих осіб управління податків і зборів з фізичних осіб Головного управління ДФС у Харківській області Шерештан Оленою Григорівною проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності платника податків ОСОБА_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 03.03.2017 по 31.12.2018 відповідно до затвердженого плану перевірки, наведеного у додатку до акта.
Про проведення документальної планової виїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 проінформовано письмовим повідомленням №606 від 14.06.2019 яке було вручено під розписку довіреній особі Бондаренко Л.О. 14.06.2019 (довіреність від 01.03.2017 №163).
Копію наказу від 14.06.2019 № 4156 «Про проведення планової виїзної перевірки ОСОБА_1 » вручено під розписку довіреній особі Бондаренко Л.О. 20.06.2019 за довіреністю від 01.04.2016 №179 посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Котляровою О.М.
Направлення від 03.07.2019 №1621 та від 03.07.2019 №1620 про проведення документальної планової виїзної перевірки пред`явлено 03.07.2019 під розписку довіреній особі Бондаренко Л.О.
Перевірка проводилась за адресою: м. Харків, вул. П.Болбочана, буд. 25 згідно заяви платника податків ОСОБА_1 (вх.№82230/ФОП від 21.06.2019)
Так, відповідно до статті 86 Податкового кодексу України 86.7. у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня. наступного за днем отримання акта (довідки).
Реалізуючи своє право передбачене п. 86.7. ст. 86 Податкового кодексу України, позивачем. було подано заперечення на акт перевірки від 23.07.2019 №2510/20-40-13-06-08/ НОМЕР_1 23.07.2019.
За результатами розгляду заперечення на акт ГУ ДФС у Харківській області було вирішено висновки викладені в акті залишити без змін.
На підставі акту документальної планової виїзної перевірки №2510/20-40-13-06- 08/ НОМЕР_1 від 23.07.2019 ГУ ДФС у Харківській області було встановлено наступні порушення: підпунктів 1.2-1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, п. 12 ст. 3 розділу II Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України: встановлено відсутність складення та реєстрації протягом граничного строку, передбаченого ст. 201 ПК України податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ на суму 213736.20 грн., встановлено порушення граничних строків реєстрації податкових накладних/розрахунків корегування до податкових накладних визначених ст. 201 ПК України, встановлено порушення п. 63.3 ст. 63, ст. 66 ПК України, порушення підпунктів 168.1.1 та 168.1.5. пункту 168.1 ст. 168 ПК України та складено податкові-повідомлення рішення №00012421306 від 13.08.2019, №00012391306 від 13.08.2019, №00012381306 від 13.08.2019, №00012371306 від 13.08.2019, №00012361306 від 13.08.2019, №00012351306 від 13.08.2019, №00012411306 від 13.08.2019, складено та надіслано Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-00001011306 від 13.08.2019, Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-00001001306 від 13.08.2019, складено Рішення №00012401306, №00012341306 від 13.08.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
Окрім того, 11 жовтня 2019 року, на підставі ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, а також Акту документальної планової виїзної перевірки №2510/20-40-13-06-08/ НОМЕР_1 від 23.07.2019, ГУ ДПС у Харківській області, було складено Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-153429-56 у якій зазначалось, що станом на 30 вересня 2019 року заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені ФОП ОСОБА_1 становить 102305,1 грн. Вказана вимога була отримана платником податків ОСОБА_1 01 листопада 2019 року.
29 листопада 2019 року позивачем було отримано Вимогу про сплату недоїмки №Ф-153429-56 від 13 листопада 2019 року, згідно якої заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені становить 104139,54 грн. Згідно вказаної вимоги вказана заборгованість встановлена на підставі акту перевірки та даних інформаційної системи доходів і зборів.
З матеріалів справи встановлено, що відповідно до акту перевірки встановлено декілька податкових правопорушень з боку ФОП ОСОБА_1 .
Зокрема, встановлено, що ФОП ОСОБА_1 здійснила продаж товарів (продуктів харчування, алкогольні напої, тютюнові вироби) на загальну суму 2732156,63 грн., які були не обліковані за місцем реалізації та зберігання.
Таким чином у порушення п. 12 ст. 3 розділу II платник податків ОСОБА_1 у перевіряємому періоді здійснила продаж товарів (продуктів харчування, алкогольні напої, тютюнові вироби) на загальну суму 2732156,63 грн., які були не обліковані за місцем реалізації та зберігання, згідно ст. 20 розділу V ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95 ВР від 06.07.1995 з внесеними змінами та доповненнями, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян: (2732156,63 грн.* 15.6%) * 2 = 6316746,13 грн.
Даний висновок базується на письмовому поясненні платника податків ОСОБА_1 наданого під час проведення перевірки (вх.№88623/ФОП від 09.07.2019 р.) залишки товару станом на 31.12.2018 складають 325400,00 грн.
Позивачем зазначено, що дані пояснення не надавалися та не могли бути надані ФОП ОСОБА_1 до Головного управління ДФС v Харківській області, оскільки в даний час ОСОБА_1 перебувала поза межами міста Харкова. В матеріалах справи наявні докази того, що ТОВ «Незалежний Інститут Судових Експертиз» (м. Київ. вул. Маршала Тимошенко, буд. 21. корпус 3. офіс 7) на замовлення ОСОБА_1 , була проведена почеркознавча експертиза підпису під поясненнями та 04.10.2019, складено відповідний висновок експерта.
Відповідно до заключної частини висновку експерта №9385, підпис від імені ОСОБА_1 , електрографічне зображення якого міститься навпроти запису: «ФОП ОСОБА_1 » на останній сторінці електрофотокопії пояснення, складеного від імені ОСОБА_1 на ім`я начальника ГУ ДФС у Харківській області Рибакова М.В. від 08.07.2019, виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою, з деяким наслідуванням якомусь справжньому підпису ОСОБА_1 .
Відносно вимоги Головного управління ДФС у Харківській області №16970/ФОП/20-40-13-06-16 від 08.07.2018 про проведення інвентаризації суд зазначає наступе.
Наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 №879 затверджено Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань (далі за текстом - Положення №879), яке застосовується юридичними особами, створеними відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також представництвами іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства).
Згідно пункт 5 Розділу І Положення №879 інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов`язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка. При цьому забезпечуються, зокрема, установлення лишку або нестачі активів шляхом зіставлення фактичної їх наявності з даними бухгалтерського обліку.
Пунктом 6 Розділу 2 Положення №879 передбачено, що Голова інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) візує всі прибуткові та видаткові документи, що додаються до реєстрів (звітів), із зазначенням «До інвентаризації на (дата)». Для бухгалтерської служби ці документи є підставою для визначення залишків активів на початок інвентаризації за даними обліку.
Разом з тим, відповідно до пункту 177.10 статті 177 ПК України фізичні особи- підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.
Отже, проведення інвентаризації залишків ТМЦ для фізичних осіб-підприємців не передбачено Положенням №879.
Як було встановлено під час перевірки книга обліку доходів і витрат ФОП ОСОБА_1 велася.
Слід також зазначити, що ФОП ОСОБА_1 станом на 31.12.2018 проводила інвентаризацію. Наказ про інвентаризацію та акт інвентаризації додаються до цього заперечення. Ці документи повністю спростовують позицію податкового органу щодо здійснення ФОП ОСОБА_1 продаж товарів (продуктів харчування, алкогольні напої, тютюнові вироби) на загальну суму 2732156,63 грн., які були не обліковані за місцем реалізації та зберігання.
У відповідь на заперечення на акт перевірки від 23.07.2019 №2510/20-40-13-06- 08/ НОМЕР_1 23.07.2019 ГУ ДФС у Харківській області зазначено, що під час розгляду заперечення проведено співставлення наданого платником податків ОСОБА_1 інвентаризаційного опису товарно-матеріальних цінностей станом на 31.12.2018 з базами, що є у розпорядженні ГУ ДФС у Харківській області (ІС «Податковий блок» чеки РРО) та встановлено розбіжності між кількістю ТМЦ у інвентаризаційному описі та фактично встановленою кількістю залишків ТМЦ.
Так, у перевіряємому періоді позивачем було придбано 32871 пляшки горілки на загальну суму 1212677,53 грн.. відповідно до бази РРО (фіскальні чеки) у перевіряємому періоді було реалізовано 24095 пляшок горілки па загальну суму 1406796,00 грн. Фактично залишки горілки станом на 31.12.2018 повинні становити 8776 пляшок, але згідно інвентаризаційного опису товарно-матеріальних цінностей наданого з запереченням залишки горілки становлять 10541 пляшок. Розбіжність становить 1765 пляшок. Також контролюючий орган зазначає, що платником податків ОСОБА_1 у перевіряємому періоді було придбано 7048 пляшки коньяку на загальну суму 475170,54 грн., згідно бази РРО (фіскальні чеки) у перевіряємому періоді було реалізовано 6031 пляшки коньяку на загальну суму 648759,07 грн. Фактично залишки коньяку станом на 31.12.2018 повинні становити 1017 пляшок, але згідно інвентаризаційного опису товарно-матеріальних цінностей наданого з запереченням залишки горілки становлять 1988 пляшок. Розбіжність становить 971 пляшка. Тобто, проведеним аналізом встановлено невідповідність кількості товарно-матеріальних цінностей, зазначених в інвентаризації та наданих до заперечення у якості залишків на 31.12.2018.
Необхідно зазначити, що фізична особа підприємець ОСОБА_1 була зареєстрована платником НОМЕР_2 . При проведення перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 03.03.2017 по 31.12.2018 встановлені розбіжності товарно-матеріальних цінностей (між базою РРО та відомостями інвентаризаційного опису) становлять 1765 пляшок горілки та 971 пляшка коньяку. При цьому податковим органом не були дослідженні залишки ТМЦ до реєстрації платника податків ОСОБА_1 платником ПДВ і внесення інформації до ІС «Податковий блок». Тобто, невідповідність кількості товарно-матеріальних цінностей, встановлена контролюючим органом зумовлена наявністю залишків станом 01.09.2019 які не враховувались ГУ ДФС в Харківській області під час проведення перевірки.
Наступним податковим правопорушенням встановленим актом перевірки є те, що не нарахування з боку ФОП ОСОБА_1 заробітної плати за фактично відпрацьований час з травня 2017 року по грудень 201 7 року- 245792 грн., у періоді з січня 2018 року по липень 2018 року -198395 грн.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 37 Податкового кодексу України підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов`язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов`язує сплату ним податку.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується: І) для платників, зазначених у пунктах І (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону. - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Також, що відповідно до ч. 5 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.
Відповідно до ст. 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: 164.2.1. доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).
Згідно пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
Згідно пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.
Відповідно до п. 171.1 ст. 171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.
Таким чином законом передбачено, що підставою для сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску є факт нарахування та виплати суми винагороди. Тому за відсутності факту' нарахування такої виплати не можна стверджувати про необхідність сплати єдиного внеску, податку па доходи фізичних осіб та інших податків.
Суд зазначає, що в акті перевіряючими зазначено, що «встановлено не нарахування заробітної плати за фактично відпрацьований час з травня 2017 року по грудень 2017 року - 245792 грн.»
Суд зазначає, що позивач заперечує обставину виконання надурочних робіт в рамках трудових правовідносин, та зазначає, що, актом встановлено відсутність факту проведення відповідних виплат.
Зазначене також повністю підтверджується Касаційним адміністративним судом у складі Верховного суду в постанові від 14.03.2019 у справі №806/1417/16 в якій викладено правовий висновок наступного змісту: Проведення господарських операцій суб`єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.
Відповідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Будь-яких первинних документів щодо нарахування заробітної плати за відповідний період під час перевірки встановлено не було.
Крім того суд зазначає, що податковий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією, зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо).
Податковим органом під час перевірки не було досліджено питання щодо можливості виконання робіт не в робочий час згідно договорів доручення з іншими суб`єктами господарської діяльності або за цивільно-правовими договорами.
Статтею 109 ПК України визначено, що податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
До об`єктивної сторони податкового правопорушення віднесено умовами його настання зокрема місце, час його вчинення, способи, повторність.
Однак твердження про відсутність належним чином оформлених первинних документів не відповідає дійсним обставинам справи та спростовується тим, що всі без винятку первинні документи були надані перевіряючим, про що зазначено в додатку до акту. Відповідно до цього додатку договори та первинні документи досліджувалися суцільним порядком.
Висновки щодо нездійснення виплат також базуються на тому, що перевіряючими у ході проведення перевірки здійснено співставлення фактично відпрацьованого часу згідно РРО.
У відповіді на заперечення на акт перевірки від 23.07.2019 №2510/20-40-13-06- 08/ НОМЕР_1 23.07.2019 ГУ ДФС у Харківській області зазначено наступне: «Таким чином у періоді з 01.05.2017 по 31.07.2018 встановлено розбіжність між фактично відпрацьованим часом згідно звітів РРО, даних КОРО (50850 годин) та відпрацьованим робочим часом найманих працівників за табелями робочого часу з приватним підприємцем (18488 годин + 10800 годин). Розбіжність становить 21562 годин, у т. ч.: з травня 2017 року по грудень 2017 року 12709 годин, у періоді з січня 2018 року по липень 2018 року - у кількості 8853 годин...»
Вказаний висновок був зроблений контролюючим органом на підставі даних про період роботи РРО - реєстрації першої розрахункової операції після виконання Z-звіту до виконання наступного Z-звіту.
Суд зазначає, що час виконання (друку) Z-звіту свідчить про час його формування, а не про фактично відпрацьований час працівниками і не є достатнім та належним доказом обліку реального робочого часу і як наслідок факту не нарахування заробітної плати за фактично відпрацьований час.
При цьому фактичний час роботи РРО був отриманий, як вбачається з акту перевірки, з інформаційної системи «Податковий блок». Будь-яких інших джерел інформації, які давали б підставу податковому органу стверджувати про фактичний час роботи РРО немає.
Окрім того, 25 жовтня 2019 року, адвокатом Саніним А.О. в інтересах ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Харківській області, було направлено адвокатський запит із проханням надати детальну роздруківку часу роботи, а також періоду використання РРО (з першоджерела) платником податків ОСОБА_1 (податковий номер 3156306524), а також реєстраційні дані, місце використання та суми розрахунків за період з 03.03.2017 по 31.12.2018.
У відповідь на вказаний запит ГУ ДПС у Харківській області було надано відомості щодо періоду використання, без зазначення точного часу роботи РРО - часу початку роботи та закінчення роботи.
Перелік матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірок, встановлений ст. 83 ПКУ, в якому зазначена - податкова інформація.
Статтею 71 ПКУ встановлено, що інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.
Збір податкової інформації та порядок її отримання контролюючим органом регламентований ст.ст. 72, 73 ПК України.
Пунктом 72.1 ст. 72 ПК України визначений перелік джерел інформації, яка використовується для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу.
Згідно з п. 71.1.6 ст. 72 ПКУ для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності використовується інша інформація, оприлюднена як така, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства та/або добровільно чи за запитом надана контролюючому органу в установленому законом порядку.
Статтею 74 ПК України визначено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз. а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.
Таким чином, умовами використання податкової інформації під час перевірок повинно бути те, що вона зібрана відповідно до положень ПКУ та зберігається та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.
Так, відповідно норм ПК України, Порядку №727 висновки щодо порушення податкового законодавства суб`єктом господарювання можуть міститься лише в актах перевірки такого суб`єкта, яка здійснюється на підставі, встановленої законом, та обов`язково на підставі первинної документації суб`єкта господарювання.
Саме для виключення безпідставного використання податкової інформації у висновках відповідного суб`єкта господарювання, якій перевіряється, в ПКУ були внесені зміни Законом від 17.07.2015 та п. 86.7 ст. 86 ПКУ був доповнений абзацом, згідно з яким контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення акту перевірки податкове повідомлення- рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до ст.60 цього Кодексу.
Вказані зміни в ПК України є логічно - послідовними з точки зору того, що лише у встановленому законом порядку обставини можуть бути взяті до уваги та на них можна посилатися як на належні докази контролюючому органу при викладенні висновків акту перевірки відносно суб`єкта господарювання.
Посилання контролюючого органу на наявність акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента по ланцюгу постачання, а також на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, як критерії оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, під час складення акту про неможливість проведення звірки будь - які первинні документи платника податків не використовувались та не аналізувались, а отже оформлення вказаного акту з відображенням в ньому окремих відомостей, не відповідають критерію юридичної значимості, як не відповідає такому критерію і інформація з інформаційно - аналітичних баз контролюючих органів, оскільки така також не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, а отже не є належним доказом .
Отже, законодавець чітко і однозначно вказав, що навіть той офіційний письмовий документ, складання якого прямо передбачено законом, а саме акт перевірки, не може бути доказом вчинення податкового правопорушення у разі, коли за ним не винесено податкового повідомлення-рішення або воно вважається відкликаним.
Таким чином податкова інформація не є належним та допустимим доказом відсутності у позивача права на формування витрат та податкового кредиту по відносинам з виконавцями послуг.
Також суд зазначає, що дані інформаційні системи створені відповідно до наказу Державної податкової служби України від 24 грудня 2012 року №1197 «Про введення в експлуатацію інформаційної системи "Податковий блок" та Наказом Державної податкової служби України від 24 грудня 2012 року №1198 «Про введення в дію Тимчасового регламенту експлуатації інформаційної системи "Податковий блок". Однак жоден з цих наказів не є нормативним актом, оскільки він не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, як того вимагає Конституція України.
В силу закону отримання контролюючим органом податкової інформації, яка свідчить про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий контролюючий орган від виконання обов`язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, оскільки така податкова інформація не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.
Крім того, згідно з п. 86.1 ст. 86 ПК України, п.п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючи органи.
Згідно з п. 5 Порядку №727 факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Отже, податковий орган може встановити наявність або відсутність порушень платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства виключно за наслідками дослідження первинних документів такого платника податків в рамках проведення відповідної перевірки.
Також, у п. 38 рішення Європейського суду з прав людини від 9 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України» (заява №803/02) зазначено, що на думку суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ. що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд. однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те. що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.
Таким чином системний аналіз наведених норм дає можливість прийти до висновку, що внесення даних до Інформаційної системи «Податковий блок» є лише службовою діяльністю працівників податкової інспекції на виконання своїх службових обов`язків по збиранню інформації.
Дане твердження також відповідає висновку Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 березня 2019 року по справі №808/3412/16, який зазначає, що «судами також обґрунтовано відхилено посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, оскільки така носить виключно інформативний характер та не с належним доказом в розумінні процесуального Закону.»
Відповідно до абзацу 1 п. 7, п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції чинній на день проведення фактичної перевірки), суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані подавати до органів доходів і зборів звітність, пов`язану із застосуванням реєстратора розрахункових операцій та розрахункових книжок, не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця у разі, якщо цим пунктом не передбачено подання інформації по дротових або бездротових каналах зв`язку. Порядок передачі інформації до органів доходів і зборів по дротових або бездротових каналах зв`язку встановлюється органами доходів і зборів на базі технології, розробленої Національним банком України та погодженої центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику: щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки у разі здійснення розрахункових операцій.
Також слід зазначити, що механізм передачі електронних копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО) дротовими або бездротовими каналами зв`язку до органів державної податкової служби для суб`єктів господарювання. що використовують РРО встановлений Наказом Міністерства фінансів України від 08.10.2012 №1057 «Порядок передачі електронних копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків реєстраторів розрахункових операцій дротовими або бездротовими каналами зв`язку до органів державної податкової служби», а також Наказом міністерства фінансів України від 08.10.2012 №1057 «Про затвердження вимог щодо створення контрольної стрічки в електронній формі у реєстраторах розрахункових операцій та модемів для передачі даних».
Згідно з пунктом 3.1.2 Вимог №1057 РРО з модемом повинен забезпечувати:
автоматичну із заданою сервером обробки інформації періодичністю передачу контрольно-звітної інформації до сервера обробки інформації за протоколом передачі інформації (для РРО з КСЕФ та ЕККР. у тому числі передачу інформації про кожен надрукований розрахунковий документ);
на запит органів ДПС України передачу інформації (для РРО з КСЕФ та ЕККР. у тому числі передачу інформації про кожен надрукований розрахунковий документ);
захист контрольно-звітної інформації від підміни, модифікації та перегляду під час передачі засобами МБ SAM;
збереження у контрольній стрічці дати та часу передачі контрольно-звітної інформації до сервера;
прийняття та збереження у контрольній стрічці повідомлення від сервера обробки інформації про отримання контрольно-звітної інформації, дати та часу прийняття цього повідомлення сервером;
проведення персоналізації МБ SAM, вбудованого в РРО або модем;
проведення персоналізації РРО, друкування даних для підтвердження виконання процедури персоналізації;
повторну передачу контрольно-звітної інформації у разі, якщо отримане від сервера повідомлення буде містити таку вимогу;
накопичення контрольно-звітної інформації у разі неможливості передачі її через порушення зв`язку із сервером обробки інформації з будь-яких причин та автоматичну передачу накопиченої інформації до сервера обробки інформації після відновлення зв`язку;
індикацію справного та несправного стану модема та каналу передачі інформації;
блокування проведення розрахункових операцій у разі;
технічної несправності модема, який до нього приєднаний, за винятком несправності каналу передачі інформації (тільки для РРО з КСЕФ);
неможливості передачі контрольно-звітної інформації до сервера обробки інформації протягом 72 годин;
переповнення у модемі пам`яті для накопичення збереження контрольно-звітної інформації (тільки для РРО, що друкують паперову контрольну стрічку).
Порядком №1057 встановлюється механізм передачі електронних копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО) дротовими або бездротовими каналами зв`язку до органів державної податкової служби для суб`єктів господарювання, що використовують РРО.
Відповідно до пункту 9.2 Порядку №1057 для РРО з КСЕФ порядок передачі даних є таким: процесор РРО вибирає з носія КСЕФ ті ПД РРО, які підлягають передачі: отриманий набір даних засобами МБ SAM захищається від підміни, модифікації та перегляду: модем встановлює з`єднання з інформаційним еквайєром та передає захищений за допомогою МБ SAM набір даних: інформаційний еквайєр перевіряє засобами НСМЕП цілісність набору даних та зберігає його у незмінному (захищеному від перегляду) вигляді у базі даних інформаційного еквайєра до отримання підтвердження про успішний прийом даних від СОД РРО: інформаційний еквайєр надсилає РРО підтвердження про отримання та успішне зберігання набору даних: РРО приймає підтвердження та зберігає його у носії КСЕФ: у разі невдалого виконання операції (порушення цілісності набору даних під час передачі, неможливість зберігання інформації у базі даних тощо) інформаційний еквайєр повертає до РРО код помилки. Залежно від коду помилки РРО повторює спробу передачі негайно або через визначений час згідно з регламентом передачі даних.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Жоден з цих документів не передбачає передання даних РРО до ІС «Податковий блок».
Окрім того, 25 жовтня 2019 року, адвокатом в інтересах ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Харківській області, було направлено адвокатський запит із проханням надати детальну роздруківку часу роботи, а також періоду використання РРО (з першоджерела) платником податків ОСОБА_1 (податковий номер 3156306524), а також реєстраційні дані, місце використання та суми розрахунків за період з 03.03.2017 по 31.12.2018.
У відповідь на вказаний запит ГУ ДПС у Харківській області було надано відомості щодо періоду використання, без зазначення точного часу роботи РРО - початку роботи та закінчення роботи.
Таким чином, можна дійти висновку, що висновки контролюючого органу фактично ґрунтуються лише на припущеннях.
Вищенаведене свідчить про відсутність порушення пп. 168.1.2. 168.1.4. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового Кодексу України щодо заниження податку на доходи з фізичних осіб з заробітної плати найманих працівників за період з 03.03.2017 по 31.12.2018 у розмірі 79953,66 грн., утому числі: за 2017р. у сумі 44242,56 грн., за 2018р. у сумі 35711,10 грн., а також відсутність порушення пп. 168.1.2. 168.1.4. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового Кодексу України пп. 1.4 п. 161 підрозділу 10 Кодексу щодо заниження військовому збору з заробітної плати найманих працівників за період з 03.03.2017 по 31.12.2018 у розмірі 6662,81 грн., у тому числі: за 2017р. у сумі 3686,88 грн., за 2018р. у сумі 975,93 грн., а також відсутність порушення пункту першого частини 2 статті 6, частина 5 статті 8 Закону України від 08 липня 2010 року №2464- VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями єдиному соціальному внеску з заробітної плати найманих працівників за період з 03.03.2017 по 31.12.2018 у розмірі 97721,14 грн., утому числі: за 2017р. у сумі 54074,24 грн., за 2018р. у сумі 43646,90 грн.
Відносно заниження суми податку на додану вартість в сумі 213736,20 грн. в результаті допущених порушень податкового законодавства в акті взагалі не наведено жодної обставин порушень, які призвели до такого заниження, що вбачається в п. 2.6.2, 2.6.3, розділу 2 акта перевірки.
За таких обставин податкові-повідомлення рішення №00012421306, №00012391306, №00012381306, №00012371306, №00012361306, №00012351306, №00012411306 та Рішення №00012401306 від 13.08.2019, №00012341306 від 13.08.2019 винесені на підставі Акту документальної планової виїзної перевірки №2510/20-40-13-06-08/ НОМЕР_1 від 23.07.2019, а також Вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-00001011306 від 13.08.2019, Вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-00001001306 від 13.08.2019, рішення №00012401306, №00012341306 від 13.08.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, Вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-153429-56 від 11 жовтня 2019 року, підлягають скасуванню.
Відповідно до п. 56.1 ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Згідно п. 56.2 ст. 56 Податкового кодексу України у разі коли платник податків вважає, шо контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавства або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.
Так, 23 серпня 2019 року, представником позивача в порядку адміністративного оскарження, було подано скаргу до Державної фіскальної служби України на податкові-повідомлення рішення №00012421306, №00012391306, №00012381306, №00012371306, №00012361306, №00012351306, №00012411306 від 13.08.2019 на Рішення №00012401306, №00012341306 від 13.08.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
Рішенням ДПС України від 26 вересня 2019 року, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 13.08.2019 №00012401306, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 13.08.2019 №00012341306, залишено без змін, а скаргу ОСОБА_2 , в інтересах ФОП ОСОБА_1 , залишено без задоволення.
Рішенням ДПС України від 23 жовтня 2019 року, за результатами розгляду скарги від 23 серпня 2019 року, було прийнято рішення про залишення податкових повідомлень- рішень без змін, а скарги без задоволення.
Відповідно до абз. 3 п. 56.18 ст. 18 Податкового кодексу України, процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
Тобто позивач здійснювався досудовий порядок врегулювання спорт через процедуру адміністративного оскарження.
Відповідно до п. 56.19 ст. 56 Податкового кодексу України, у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, шо настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Згідно пп. 56.17.3 п. 56.17 ст. 56 Податкового кодексу України, процедура адміністративного оскарження закінчується днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.
Суд зазначає, що згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
У судовому засіданні відповідачем не доказано правомірності спірних рішень, проте, позивачем належними та допустимими доказами доведена їх протиправність.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 205, 229, 243, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В И Р І Ш И В :
Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, ЄДРПОУ 43143704) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимог, рішень - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області №00012421306, №00012391306, №00012381306, №00012371306, №00012361306, №00012351306, №00012411306 від 13.08.2019.
Визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-00001011306, №Ф-00001001306 від 13.08.2019.
Визнати протиправними та скасувати Рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №00012401306, №00012341306 від 13.08.2019.
Визнати протиправною та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-153429-56 від 11 жовтня 2019 року.
Визнати протиправною та скасувати Вимогу про сплату недоїмки №Ф-153429-56 від 13 листопада 2019 року.
Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору в розмірі 10510 (десять тисяч п`ятсот десять) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (ЄДРПОУ 43143704).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М.Панов
