ПОСТАНОВА
Іменем України
03 березня 2020 року
м. Київ
Справа № 922/506/19
Провадження № 12-181гс19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді Князєва В. С.,
судді-доповідача Бакуліної С. В.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С.
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Седес компані» (далі - ТОВ «Седес компані») на постанову Східного апеляційного господарського суду від 18 липня 2019 року (головуючий Крестьянінов О. О., судді Білоусова Я. О., Шевель О. В.)та ухвалу Господарського суду Харківської області від 6 травня 2019 року (суддя Чистякова І. О.) у справі № 922/506/19 за позовом ТОВ «Седес компані»до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - ГУ ДФС у Харківській області) та Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області (далі - ГУ ДКСУ у Харківській області) про стягнення 244335195,86 грн.
1. Короткий зміст та підстави позовних вимог
1.1. У лютому 2019 року ТОВ «Седес компані» звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до ГУ ДФС у Харківській області та ГУ ДКСУ у Харківській області про стягнення з ГУ ДФС у Харківській області завданої матеріальної шкоди внаслідок вчинення неправомірних дій за рахунок бюджетних асигнувань першого відповідача в розмірі 244335195,86 грн, яка складається з основного зобов`язання - 96655939,83 грн, втрат від інфляції - 39811227,72 грн, 3 % річних - 9143917,00 грн, пені - 98724111,31 грн.
1.2. На обґрунтування позовних вимог ТОВ «Седес компані» зазначає, що 15 грудня 2015 року Державна податкова інспекція (далі - ДПІ) у Дзержинському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області прийняла рішення про анулювання реєстрації ТОВ «Седес компані» як платника податку на додану вартість (далі - ПДВ). До моменту анулювання свідоцтва платника ПДВ за товариством рахувалася сума в системі електронного адміністрування ПДВ у розмірі 96655939,83 грн. У подальшому зазначене рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області було скасоване судовими рішеннями у справі № 820/159/19, у зв`язку із чим ТОВ «Седес компані» зазначило, що його було неправомірно позбавлено статусу платника ПДВ, внаслідок чого воно втратило право використання у визначений законом спосіб податкового ліміту в розмірі 96655939,83 грн, що, на думку позивача, є прямими збитками. Як указує позивач, завдана неправомірними діями матеріальна шкода складається із суми коштів у розмірі 96655939,83 грн, які позивач втратив у зв`язку з анулюванням статусу платника ПДВ, а також оскільки у контролюючого органу існує зобов`язання перед платником податку, позивач нарахував на суму боргу 3% річних - 9143917,00 грн, інфляційні втрати - 39811227,72 грн та пеню - 98724111,31 грн.
1.3. Заперечення проти позову обґрунтовані тим, що анулювання реєстрації платника ПДВ не є порушенням з боку відповідача правил здійснення господарської діяльності чи невиконанням господарської діяльності. Право на нарахування ПДВ, складання та використання отриманих від постачальників податкових накладних, ведення системи електронного адміністрування ПДВ, регулюється виключно нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України) та відповідними підзаконними актами, прийнятими на виконання норм цього Кодексу. У зв`язку із цим позовні вимоги ТОВ «Седес компані» не підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства, оскільки є такими, що виникли у сфері публічно-правових відносин. Крім того, відповідачі зазначають, що процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у справі, врегульовано положеннями Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та Законом України «Про виконавче провадження», а тому саме на підставі зазначених нормативних актів можуть бути вчинені відповідні дії з метою виконання судового рішення у справі № 820/159/19. На думку відповідачів, оскільки фактично позовні вимоги ґрунтуються на питаннях, пов`язаних з виконанням судового рішення в адміністративній справі, а також оскільки реєстрацію ТОВ «Седес компані» як платника ПДВ поновлено з 1 травня 2015 року, у даному випадку взагалі відсутній предмет спору.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Господарський суд Харківської області ухвалою від 6 травня 2019 року, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 18 липня 2019 року, провадження у цій справі закрив на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), дійшовши висновку про те, що справа відноситься до юрисдикції не господарських, а адміністративних судів, адже спір у цій справі виник у сфері публічно-правових відносин.
3. Вимоги касаційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів
3.1. Не погодившись із постановою Східного апеляційного господарського суду від 18 липня 2019 року та ухвалою Господарського суду Харківської області від 6 травня 2019 року, ТОВ «Седес компані» звернулося з касаційною скаргою до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, в якій просило скасувати зазначені судові рішення, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
3.2. На обґрунтування касаційної скарги ТОВ «Седес компані» зазначає, що оскільки предметом спору у цій справі є відшкодування шкоди, заподіяної неправомірними діями державного органу, і жодної вимоги вирішити публічно-правовий спір не заявлялося, відповідно до частини п`ятої статті 21 КАС України з урахуванням суб`єктного складу цього спору справа має розглядатись у порядку господарського судочинства.
3.3. На підтвердження своїх доводів скаржник також посилається на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 405/4179/18, у якій зазначено, що позивач, заявляючи вимогу про відшкодування шкоди, заподіяної протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, не ставить позовної вимоги про вирішення публічно-правового спору. Тому відповідно до частини п`ятої статті 21 КАС України заявлені в позові вимоги мають вирішуватися за правилами цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу учасників спору.
3.4. З огляду на наведені вище доводи скаржника справа була передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 302 ГПК України.
4. Доводи інших учасників справи
4.1. У відзиві на касаційну скаргу ГУ ДФС у Харківській області заперечує викладені в ній доводи та просить залишити рішення судів попередніх інстанцій у справі без змін.
5. Позиція Великої Палати Верховного Суду у справі
5.1. Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
5.2. Частиною першою статті 20 ГПК України унормовано, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; 2) справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду; 3) справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; 4) справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; 5) справи у спорах щодо цінних паперів, в тому числі пов`язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов`язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах; 6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; 7) справи у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов`язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності; 8) справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених ПК України; 9) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство; 10) справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; 11) справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України «Про третейські суди», якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті; 12) справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах; 13) вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами; 14) справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою; 15) інші справи у спорах між суб`єктами господарювання; 16) справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець.
5.3. Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
5.4. Відповідно до статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони», за винятком спорів, пов`язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень»; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років».
5.5. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що при розмежуванні юрисдикційних форм захисту порушеного права основним критерієм є характер (юридичний зміст) спірних відносин.
5.6. До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
5.7. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
5.8. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
5.9. Предметом позову у цій справі є стягнення з ГУ ДФС у Харківській області суми податкового ліміту, яку позивач визначає як завдану матеріальну шкоду внаслідок вчинення неправомірних дій. Указана шкода, як зазначає позивач, виникла внаслідок невиконання відповідачами дій з відновлення показників ТОВ «Седес компані» в системі електронного адміністрування ПДВ, а основний борг (кошти в розмірі 96655939,83 грн) є податковим кредитом, який позивач втратив внаслідок неправомірних дій ДПІ.
5.10. Як убачається з матеріалів справи, ТОВ «Седес компані» звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Центральної об`єднаної ДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ ДФС України у Харківській області, треті особи: ДФС України, ДКСУ про визнання протиправними дій, скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії, в якому просило визнати протиправними дії податкового органу щодо прийняття рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ юридичної особи ТОВ «Седес компані», скасувати рішення податкового органу про анулювання реєстрації платника ПДВ юридичної особи ТОВ «Седес компані» від 15 грудня 2015 року, зобов`язати Центральну об`єднану ДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області поновити дію реєстрації платника ПДВ юридичної особи ТОВ «Седес компані» від 1 травня 2015 року з моменту її анулювання зі збереженням податкових показників у розмірі 96655939,83 грн на рахунку платника в системі електронного адміністрування ПДВ юридичної особи ТОВ «Седес компані», зобов`язати Центральну об`єднану ДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області надати необхідну інформацію щодо поновлення дії реєстрації платника ПДВ ТОВ «Седес компані» ДКСУ для відкриття нового рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ та повідомити позивача в строк, передбачений законодавством, зобов`язати Центральну об`єднану ДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області відновити показники в обліковій картці на рахунку платника податку в системі електронного адміністрування ПДВ ТОВ «Седес компані» щодо суми ПДВ у розмірі 96655939,83 грн відповідно до зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних вхідних податкових накладних, зобов`язати Центральну об`єднану ДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області надати ДКСУ відповідно до статті 43 Податкового кодексу України (далі - ПК України) висновки та документи, необхідні для повернення коштів на новостворений рахунок платника податків ТОВ «Седес компані» у системі електронного адміністрування ПДВ (або на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 ), помилково та/або надміру зарахованих до бюджету, з проведенням звірки надходжень до бюджету в розмірі 96655939,83 грн.
5.11. Харківський окружний адміністративний суд постановою від 22 червня 2016 року у справі №820/159/16 позовні вимоги ТОВ «Седес компані» задовольнив повністю.
5.12. Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 29 травня 2018 року апеляційну скаргу Центральної об`єднаної ДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області задовольнив частково, скасував постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 червня 2016 року у справі №820/159/16 у частині задоволення позовних вимог ТОВ «Седес Компані» про зобов`язання Центральної об`єднаної ДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області поновити дію реєстрації платника ПДВ юридичної особи ТОВ «Седес компані» від 1 травня 2015 року з моменту його анулювання зі збереженням податкових показників у розмірі 96655939,83 грн на рахунку платника в системі електронного адміністрування ПДВ юридичної особи ТОВ «Седес компані», зобов`язання Центральної об`єднаної ДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області надати інформацію щодо поновлення дії реєстрації платника ПДВ юридичної особи ТОВ «Седес компані» ДКСУ для відкриття рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ та повідомити належним чином ТОВ «Седес компані» у строк, передбачений законодавством, зобов`язання Центральної об`єднаної ДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області відновити показники в обліковій картці на рахунку платника податку в системі електронного адміністрування ПДВ юридичної особи ТОВ «Седес компані» щодо суми ПДВ у розмірі 96655939,83 грн відповідно до зареєстрованих в Єдиному державному реєстрі вхідних податкових накладних, зобов`язання Центральної об`єднаної ДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області надати ДКСУ відповідно до статті 43 ПК України висновки та документи, необхідні для повернення коштів на новостворений рахунок платника податків ТОВ «Седес компані» у системі електронного адміністрування ПДВ (або на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 ), помилково та/або надміру зарахованих до бюджету, з проведенням звірки надходжень до бюджету в розмірі 96655939,83 грн та прийняв нове судове рішення про відмову у задоволенні цієї частини позовних вимог ТОВ «Седес компані». В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 червня 2016 року залишив без змін.
5.13. Верховний Суд постановою від 2 жовтня 2018 року постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2018 року у справі № 820/159/16 залишив без змін.
5.14.Відповідно до пункту 2001.5 статті 2001 ПК України з рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов`язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з податку на додану вартість, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов`язань та суми податкового боргу з податку. При цьому перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися у разі відсутності перевищення суми податку, зазначеної у складених податкових накладних, складених у звітному періоді та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, над сумою податкових зобов`язань з податку за операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість у цьому звітному періоді.
5.15.Положеннями пункту 2001.6 статті 2001 ПК України визначено, що якщо на дату подання податкової звітності з податку сума коштів на рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку перевищує суму, що підлягає перерахуванню до бюджету відповідно до поданої звітності, платник податку має право подати до контролюючого органу у складі такої податкової звітності заяву, відповідно до якої такі кошти підлягають перерахуванню на поточний рахунок такого платника податку, реквізити якого платник зазначає в заяві, у сумі залишку коштів, що перевищує суму податкового боргу з податку та суму узгоджених податкових зобов`язань з податку.
5.16.Згідно з пунктом 2001.8 статті 2001 ПК України після анулювання реєстрації платника податку залишок коштів на його рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість перераховується до бюджету, а такий рахунок закривається. Перерахування коштів до бюджету здійснюється на підставі реєстру, який центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника і сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру такий орган перераховує суми податку до бюджету.
5.17.Механізм проведення розрахунків з бюджетом з використанням електронних рахунків визначено Порядком електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569, із змінами і доповненнями.
5.18. Заявлена у справі вимога про стягнення збитків за своєю суттю є вимогою вирішити публічно-правовий спір про зобов`язання відповідачів вчинити дії з відновлення показників ТОВ «Седес компані» в системі електронного адміністрування ПДВ та компенсації цієї суми позивачу. Крім того, визначені позивачем підстави заявленого позову такі як протиправність дій податкового органу щодо прийняття рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ юридичної особи та скасування відповідного рішення контролюючого органу, свідчать проте, що позовні вимоги випливають з відносин публічно-правового характеру, а, відтак цей спір є публічно-правовим та, відповідно, належить до юрисдикції адміністративних судів.
5.19. При цьому вказівка у позовній заяві на положення цивільного законодавства, якими регулюється відшкодування шкоди, не змінює суті та змісту спірних правовідносин. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 грудня 2018 року у справі № 910/23482/17.
5.20. Посилання позивача на позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 27 лютого 2019 року у справі № 405/4179/18, обставини якої, на думку позивача, є аналогічними цій справі, Велика Палата Верховного Суду вважає безпідставними з огляду на таке.
5.21. У вказаній справі позивач (ТОВ «Агрофірма «Золотий Колос») звернувся з позовом до прокуратури Кіровоградської області, Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, ДКСУ про стягнення за рахунок коштів Державного бюджету України 18950268,00 грн на відшкодування шкоди, завданої позивачеві бездіяльністю працівників поліції та прокуратури щодо притягнення до кримінальної відповідальності винних у заподіянні шкоди позивачеві.
5.22. Так, за обставинами справи № 405/4179/18 у період з 27 червня 2003 року по 6 жовтня 2005 року включно Прокуратура Компаніївського району Кіровоградської області порушила низку кримінальних справ за ознаками злочинів, передбачених частиною третьою статті 365, частиною другою статті 366, частиною п`ятою статті 191 Кримінального кодексу України щодо привласнення коштів позивача у сумі 2266700,00 грн. Кримінальну справу закривали неодноразово. Проте відповідні постанови скасовував суд. Численні скарги/звернення з приводу незаконних дій службових осіб Прокуратури Компаніївського району Кіровоградської області у кримінальній справі, забезпечення її належного розслідування, системних порушень прав потерпілого не знаходили відповідного реагування. 24 жовтня 2016 року судово-економічна експертиза, проведена під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12013120180000063, визначила розмір завданої позивачу шкоди у сумі 18950268,00 грн. У кримінальному провадженні № 12013120180000063 суди теж встановили протиправну бездіяльність і зловживання повноваженнями з боку органу досудового розслідування. Розмір вимоги про відшкодування шкоди є домірним розміру шкоди, яка заподіяна позивачеві вчиненими щодо нього злочинами, у розслідуванні яких допущена бездіяльність.
5.23. Велика Палата Верховного Суду, викладаючи свою позицію, вказала, що предметом позову є відшкодування шкоди, завданої позивачеві протиправною бездіяльністю органу досудового розслідування та прокуратури, вчиненою під час здійснення публічно-владних управлінських функцій у кримінальних провадженнях.
5.24. Вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної, зокрема, протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства (частина п`ята статті 21 КАС України).
5.25. Позивач, заявляючи вимогу про відшкодування шкоди заподіяної протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, не ставить позовної вимоги про вирішення публічно-правового спору. Тому відповідно до частини п`ятої статті 21 КАС України заявлені у позові вимоги мають вирішуватися за правилами цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу учасників спору.
5.26. Разом з цим у контексті обставин справи № 922/506/19 суть спірних правовідносин полягає у поверненні позивачу з бюджету суми податкового кредиту, а тому відносини між сторонами є такими, що виникли із бюджетного та податкового законодавства та фактично стосуються повноважень відповідачів щодо повернення ПДВ, тобто заявлена у справі вимога про стягнення збитків за своєю суттю є вимогою вирішити публічно-правовий спір щодо зобов`язання відповідачів вчинити дії з відновлення податкового ліміту позивача та його відшкодування останньому. Отже цей спір виник у сфері публічно-правових відносин, що виключає розгляд цієї справи в порядку господарського судочинства.
5.27. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
5.28. Згідно з положеннями статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
5.29. З огляду на викладене, касаційну скаргу ТОВ «Седес компані»слід залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанцій - без змін.
5.30. Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судового рішення у цій справі та не ухвалює нового, розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 306, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Седес компані» залишити без задоволення, а постанову Східного апеляційного господарського суду від 18 липня 2019 року у справі № 922/506/19 - без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. С. КнязєвСуддя-доповідач С. В. Бакуліна Судді: Н. О. Антонюк О. С. Золотніков Т. О. Анцупова О. Р. Кібенко В. В. Британчук Л. М. Лобойко Ю. Л. Власов Н. П. Лященко М. І. Гриців В. В. Пророк Д. А. Гудима О. М. Ситнік Ж. М. Єленіна О. С. Ткачук
