УХВАЛА
01 квітня 2020 року
Київ
справа №804/3591/17
адміністративне провадження №К/9901/52561/18
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Чиркіна С.М., провівши підготовчі дії до касаційного розгляду справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГ-ТВІН" до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування постанов ,
В С Т А Н О В И В :
07.06.2017 ТОВ «ЮГ-ТВІН» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (далі - відповідач або ГУ Держпраці), в якому просило:
визнати протиправними та скасувати постанови про накладення штрафу від 17.05.2017 №131/4.1-8/500, №131/4.1-8/501, №131/4.1-8/502; №131/4.1-8/503.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.02.2018, яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2018, в задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись із такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач направив на адресу Верховного Суду касаційну скаргу (надійшла поштою 06.06.2018), у якій з посиланням на порушення норма матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.02.2018 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2018 в частині відмови у задоволені позову про визнання протиправною та скасування постанови від 17.05.2017 №131/4.1-8/501 щодо накладення штрафу у розмірі 1 440 000, 00 грн. та задовольнити позовні вимоги в цій частині, в іншій частині зазначені рішення залишити без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 02.07.2018 відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.
23.07.2018 від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу.
В порядку статті 31,40,41, пункту 15 Перехідних положень КАС України за результатами автоматизованого розподілу від 14.02.2020 у справі визначений новий склад суду (головуючий суддя: Чиркін С.М., судді: Саприкіна І.В, Шарапа В.М.).
За змістом пунктів 2, 3, 5 частини першої статті 340 КАС України суддя-доповідач в порядку підготовки справи до касаційного розгляду вирішує письмово заявлені клопотання учасників справи, вирішує питання про можливість попереднього розгляду справи або письмового провадження за наявними у справі матеріалами у суді касаційної інстанції, вирішує інші питання, необхідні для касаційного розгляду справи.
Позивачем у касаційній скарзі заявлено клопотання про розгляд справи за участю уповноваженого представника.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, як суд касаційної інстанції, діючи у межах повноважень та порядку, визначених статею 341 КАС України, не може встановлювати обставини справи, які можуть додатково пояснити її учасники, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку.
Згідно із частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) однією з істотних гарантій справедливого судового розгляду є публічний судовий розгляд.
Водночас Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своєму рішенні від 26 травня 1988 року в справі «Екбатані проти Швеціїї» зазначив, що якщо розгляд справи у суді першої інстанції був публічним, відсутність «публічності» при розгляді справи у другій та третій інстанціях може бути виправданою особливостями процедури по цій справі. Якщо апеляційна скарга стосується виключно питання права, залишаючи осторонь фактичні обставини справи, то вимоги ст. 6 Конвенції можуть бути дотримані і тоді, коли заявнику не було надано можливості бути заслуханим у апеляційному чи касаційному суді особисто.
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
З матеріалів справи вбачається, що суди першої та апеляційної інстанцій розглядали цю справу у відкритому судовому засіданні з повідомленням усіх учасників справи та за їх участю, тобто відбувся публічний розгляд.
Згідно з ухвалою про відкриття провадження у цій справі сторонам була надана можливість повною мірою скористатися своїми процесуальними правами; іншим учасникам справи подати (заперечення) відзив на касаційну скаргу; учасникам справи повідомити суд про обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а також подати інші свої міркування та заперечення відповідно до частини 4 статті 340 КАС України.
Вирішуючи заявлені клопотання, Касаційний суд також враховує практику ЄСПЛ, який неодноразово висловлювався з приводу відсутності публічних слухань у судах касаційної інстанції. Зокрема, «публічний характер провадження у судових органах», згаданих у пункті 1 статті 6 Конвенції, захищає учасників справи від здійснення правосуддя таємно, поза контролем громадськості та є також одним із засобів збереження довіри до судів вищих і нижчих ланок (п. 25 рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Аксен проти Німеччини», № 8273/78).
Проте публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку, зокрема, і у суді касаційної інстанції. Так, у вказаній справі зазначена гарантія була забезпечена у судах першої й апеляційної інстанцій, а тому ЄСПЛ не визнав порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції відсутність публічного розгляду у Федеральному суді Німеччини, який, як і Верховний Суд в Україні, вирішував винятково питання права.
Крім того, ЄСПЛ визнав явно необґрунтованим і тому неприйнятним звернення у справі «Варела Ассаліно проти Португалії» (п. 28, № 64336/01) щодо гарантій публічного судового розгляду. У цій справі заявник просив розглянути його справу в судовому засіданні, однак характер спору не вимагав проведення публічного розгляду. Фактичні обставини справи вже були встановлені, а скарги стосувалися питань права. ЄСПЛ вказав на те, що відмову у проведенні публічного розгляду не можна вважати необґрунтованою, оскільки під час провадження у справі не виникло ніяких питань, які не можна було вирішити шляхом дослідження письмових доказів.
У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання; розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім.
Аналогічні позиції підтримані та висловлені в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2018 року у справі № 668/13907/13-ц та від 21 травня 2018 року у справі № 361/3009/16-ц.
Верховний Суд створив учасникам процесу у цій справі належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, в яких такий рух описаний. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог КАС України.
Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в касаційній скарзі, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників.
Ураховуючи практику ЄСПЛ як джерело права та зважаючи на відсутність необхідності виклику учасників справи в судове засідання, суд не вбачає підстав для задоволення вказаного клопотання і вважає за можливе призначити цю справу до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Керуючись статтями 340, 345 КАС України, суд
У Х В А Л И В :
Прийняти справу до свого провадження.
Підготовчі дії по справі закінчити.
Призначити розгляд цієї справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 06 квітня 2020 року в приміщенні Касаційного адміністративного суду за адресою: м. Київ, вул. Московська, 8, корпус 5.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: С. М. Чиркін
