ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 березня 2020 року
м. Черкаси
справа
№ 711/7692/19 провадження № 22-ц/821/516/20 категорія 351000000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого : Бородійчука В.Г.,
суддів: Карпенко О.В., Єльцова В.О.
секретар: Винник І.М.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ;
відповідач: Департамент житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Департаменту житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 грудня 2019 року (ухвалене в приміщенні Придніпровського районного суду під головуванням судді Демчика Р.В., повний текст рішення виготовлено 23 грудня 2019 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради про зобов`язання вчинити дії.
в с т а н о в и в :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
24 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Департаменту житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради про зобов`язання вчинити дії.
Позов обґрунтовувала тим, що 04 вересня 2019 року вона звернулася до відповідача з проханням надати копію договору ( з додатками) № 177 від 20 травня 2019 року «Про надання послуги з управління багатоквартирним будинком», в якому їй належить квартира АДРЕСА_1 . Договір від імені співвласників будинку підписала заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів Бордунос Л.І.
Листом від 12 вересня 2019 року № 8784-2 відповідач надав їй лист відповідь та ксерокопію договору з додатками. Цим листом відповідач повідомив, що додаток № 1 до договору № 177 від 20 травня 2019 року містить персональні дані співвласників нашого будинку, тому надають знеособлену копію додатку відповідно до вимог Закону України «Про захист персональних даних».
Разом з тим, на офіційному сайті Черкаської міської ради в розділі «Громадянам міста» в рубриці «Протоколи зборів співвласників багатоквартирних будинків» розміщені у відкритому доступі списки співвласників будинку (прізвище, ім`я, по батькові співвласника чи його представника, загальна площа квартири, номер квартири, адреса, результати голосування, підписи співвласників).
Вважає, що такими діями Черкаська міська рада порушує її право на інформацію та на прийняття рішень щодо управління багатоквартирним будинком.
На її думку, дані додатку № 1 до договору № 417 від 14 травня 2019 року є інформацією з обмеженим доступом, з наступних підстав.
Стаття 10 закону України № 417 від 14 травня 2015 року «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (зі змінами та доповненнями) визначає, що рішення щодо управління багатоквартирним будинком приймаються співвласниками на зборах, у порядку передбаченому цією статтею.
У пункті 4 ст.10 вказаного закону наголошується, що для проведення зборів необхідно вручити повідомлення про дату та місце проведення зборів співвласників не пізніше ніж за 10 днів до дати проведення зборів у письмовій формі кожному співвласникові під розписку або шляхом поштового відправлення рекомендованим листом на адресу квартири або нежитлового приміщення, що належить співвласнику в цьому багатоквартирному будинку, а також має бути розміщено у загальнодоступному місці при вході до кожного під`їзду багатоквартирного будинку.
Для виконання цієї норми, законодавець, статтею 6 Закону «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» надав право співвласникам багатоквартирного будинку, зокрема, безоплатно одержувати інформацію про суб`єктів права власності на всі квартири та нежитлові приміщення у багатоквартирному будинку і площу таких квартир та приміщень.
Таким чином, враховуючи наведені вищі обставини та норми права, відмовивши у задоволенні звернення, відповідач позбавив її права, як співвласника, створити ініціативну групу, проінформувати співвласників про проведення загальних зборів будинку та визначитися з питанням щодо управління багатоквартирним будинком.
На підставі наведеного просила суд зобов`язати Відповідача протягом 5 робочих днів із дня набрання чинності рішенням суду надати позивачу копію додатку № 1 «Список співвласників і площу квартир та приміщень, що перебувають у їх власності» до договору № 177 від 20 травня 2019 року «Про надання послуги з управління багатоквартирним будинком», який від імені співвласників будинку підписала заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів Бордунос Л.І.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 грудня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Зобов`язано Департамент житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради надати ОСОБА_1 копію Додатку № 1 «Список співвласників і площа квартир та приміщень, що перебувають у їх власності» до Договору № 177 від 20 травня 2019 року «Про надання послуг з управління багатоквартирним будинком», який укладений між ТОВ «Сантехбудконструкція» та співвласниками багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_2 , від імені яких діяла заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів влади Бордунос Л.І.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач є належним розпорядником інформації. Відповідно до ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримування запиту належним розпорядником. Суд врахував, що Департаментом житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради було розглянуто звернення позивачки від 04 вересня 2019 року та надана запитувана не. Інформація, але не в повному обсязі.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі Департамент житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради просить скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 грудня 2019 року, та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог повністю.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд розглядаючи спір, не взяв до уваги те, що для отримання відомостей про співвласників багатоквартирного будинку та площу приміщень в цих будинках, співвласник повинен звернутися до центру надання адміністративних послуг, де йому повинні надати необхідну інформацію.
Відповідач відповідно до покладених на нього функцій та завдань не наділений повноваженнями щодо збирання та зберігання інформації про співвласників багатоквартирних будинків. Також, у самому зверненні позивача від 04 вересня 2019 року № 8784-2 не вимагалося надати перелік співвласників багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_2 . До звернення позивача не було додано правоустановчі документи, що підтверджують його як співвласника даного багатоквартирного будинку.
Тому, враховуючи вищевикладені обставини, позов ОСОБА_1 є необґрунтованим, а дії відповідача є правомірними та такими, що не суперечать вимогам чинного законодавства.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Судом першої інстанції встановлено, що 04 вересня 2019 року ОСОБА_1 було направлено до відповідача звернення (вх. № 8784-2) щодо надання їй належним чином завірених копій договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком за адресою АДРЕСА_2 з додатками №№ 1-5.
Листом № 8784-2 від 12 вересня 2019 року заступник директора департаменту - начальник управління ЖКГ Наумчук А.М. направив ОСОБА_1 копію договору № 177 від 20 травня 2019 року «Про надання послуги з управління будинком з додатками». У зв`язку з тим, що додаток № 1 до договору № 177 від 20 травня 2019 року містить персональні дані співвласників багатоквартирного будинку, надано знеособлену копію зазначеного вище додатку відповідно до ЗУ «Про захист персональних даних».
Мотивувальна частина
Позиція Апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Департаменту житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради підлягає до часткового задоволенню.
Мотиви з яких виходить суд апеляційної інстанції
Відповідно до ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Можна зробити висновок, що загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції і розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин в усіх випадках, за виключенням, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.
За загальним правилом, передбаченим ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне. По-друге, таким критерієм є суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Визначальною рисою адміністративних правовідносин є владне підпорядкування однієї сторони цих відносин іншій стороні.
Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних із реалізацією публічної влади.
Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина або юридичної особи не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Наведене узгоджується і з положеннями статей 4, 5, 19 КАС України, які визначають поняття публічно-правового спору, суб`єкта владних повноважень, закріплюють право на звернення до суду та межі юрисдикції адміністративних судів.
Так, публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. (п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 805/4506/16-а та Постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 815/6945/16.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 звернулася в суд до Департаменту житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради з позовом про зобов`язання відповідача надати копію Додатку № 1 «Список співвласників і площа квартир та приміщень, що перебувають у їх власності» до Договору № 177 від 20 травня 2019 року «Про надання послуг з управління багатоквартирним будинком», який укладений між ТОВ «Сантехбудконструкція» та співвласниками багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_2 , від імені яких діяла заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів влади Бордунос Л.І.
Відповідно до Положення про департамент житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради, Департамент житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради є виконавчим органом Черкаської міської ради, підконтрольний та підзвітний Черкаській міській раді, підпорядкований її виконавчому комітету та міському голові м. Черкаси.
Працівники департаменту отримують заробітну плату за рахунок міського бюджету та поділяються на: - посадових осіб місцевого самоврядування, які наділені повноваженнями щодо здійснення організаційно - розпорядчих та консультативно - дорадчих функцій; - службовців та робітників.
З огляду на вищезазначене колегія суддів констатує, що відповідач - Департамент житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради, є виконавчим органом Черкаської міської ради.
ОСОБА_1 у своїй позовній заяві посилається на частину 1 статті 5 Закону України «Про інформацію», що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Положення п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» встановлено, що доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема, надання інформації за запитами на інформацію.
Встановлено, що ОСОБА_1 звернулася із запитом до розпорядника інформації, а саме до Департаменту житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради, надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Відповідно до ст. 23 ЗУ «Про доступ до публічної інформації»рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.
Ч 3 ст. 23 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» визначено, що оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.
ЄСПЛ неодноразово встановлював порушення Україною Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між національними судами (див. mutatis mutandis рішення від 9 грудня 2010 року у справі «Буланов та Купчик проти України» («Bulanov and Kupchik v. Ukraine», заяви № 7714/06 та № 23654/08), в якому ЄСПЛ встановив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо відсутності у заявників доступу до суду касаційної інстанції з огляду на те, що відмова Вищого адміністративного суду розглянути касаційні скарги заявників всупереч ухвалам Верховного Суду України не тільки позбавила заявників доступу до суду, але й зневілювала авторитет судової влади; крім того, ЄСПЛ вказав, що держава має забезпечити наявність засобів для ефективного та швидкого вирішення спорів щодо судової юрисдикції (§ 27-28, 38-40); рішення від 1 грудня 2011 року у справі «Андрієвська проти України» («Andriyevska v. Ukraine», заява № 34036/06), в якому ЄСПЛ визнав порушення пункту 1 статті 6 Конвенції з огляду на те, що Вищий адміністративний суд відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою заявниці, оскільки її справа мала цивільний, а не адміністративний характер, і тому касаційною інстанцією мав бути Верховний Суд України; натомість останній відмовив у відкритті касаційного провадження, зазначивши, що судом касаційної інстанції у справі заявниці є Вищий адміністративний суд України (§ 13-14, 23, 25-26); рішення від 17 січня 2013 року у справі «Мосендз проти України» («Mosendz v. Ukraine», заява № 52013/08), в якому ЄСПЛ визнав, що заявник був позбавлений ефективного національного засобу юридичного захисту, гарантованого статтею 13 Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між цивільними й адміністративними судами (§ 116, 119, 122-125); рішення від 21 грудня 2017 року у справі «Шестопалова проти України» («Shestopalova v. Ukraine», заява № 55339/07), в якому ЄСПЛ дійшов висновку, що заявниця була позбавлена права на доступ до суду всупереч пункту 1 статті 6 Конвенції, оскільки національні суди надавали їй суперечливі роз`яснення щодо юрисдикції, відповідно до якої позов заявниці мав розглядатися у судах України, а Вищий адміністративний суд України не виконав рішення Верховного Суду України щодо розгляду позову заявниці за правилами адміністративного судочинства (§ 13, 18-24)).
За наведених обставин даний спір є публічно-правовим і має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
Відкриваючи провадження в справі та ухвалюючи рішення по суті, місцевий суд вище викладеного не врахував.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо вона не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням постанови про закриття провадження у справі.
При цьому, апеляційний суд роз`яснює позивачеві, що розгляд даної справи відноситься до юрисдикції адміністративного суду і що ОСОБА_1 вправі протягом десяти днів з дня отримання нею цієї постанови звернутися до апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Відповідно ч. 1 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
Ч.2 ст. 377 ЦПК України передбачено, що порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 255, 256, 374, 377, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,-
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу Департаменту житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради задовольнити частково.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 грудня 2019 року скасувати.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради про зобов`язання вчинити дії закрити.
Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд її справи відноситься до юрисдикції адміністративного суду.
Роз`яснити ОСОБА_1 , що відповідно до статті 256 ЦПК України вона має право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Черкаського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Повний текст виготовлено 24 березня 2020 року.
Головуючий В.Г. Бородійчук
Судді О.В. Карпенко
В.О. Єльцов
