Єдиний унікальний номер 243/9613/19
Номер провадження 22-ц/804/732/20
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 березня 2020 року
Донецький апеляційний суд в складі колегії:
головуючого судді: Мірути О.А.
суддів: Агєєва О.В., Космачевської Т.В.
за участю секретаря судового засідання Цимбала Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Бахмуті апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області по цивільній справі № 243/9613/19 за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання права та зобов`язання вчинити певні дії на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 03 грудня 2019 року ( суддя Мірошниченко Л.Є.) повне судове рішення складено 11 грудня 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2 , який за життя перебував на обліку у Центрально-міському районі Горлівського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області. До 30 листопада 2015 року він отримував страхові виплати у Костянтинівському міському відділенні Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області. У липні 2015 року ОСОБА_2 було виплачено заборгованість зі щомісячних страхових виплат за період з 01 червня по 31 серпня 2014 року. З 1 грудня 2015 року ОСОБА_2 було припинено нарахування щомісячних страхових виплат у зв`язку із закінченням строку терміну дії довідки внутрішньо переміщеної особи. Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на майно, а саме недоотримані спадкодавцем соціальні (регресні) виплати, які були нараховані, але не виплачені ОСОБА_2 за життя ( з вересня по грудень місяць включно 2014 року, за 2014-2017 роки включно та за січень-лютий 2018 року). Спадок було прийнято ОСОБА_1 26 жовтня 2018 року приватний нотаріус Бахмутського міського нотаріального округу Букрєй Г.П. видала позивачці свідоцтво про право на спадщину за законом. Однак Фонд відмовляється виплатити кошти,які є спадщиною.
Просила визнати за нею право на отримання суми грошей, які входять до складу спадщини, а саме страхових(соціальних) виплат, на одержання яких за життя мав право її чоловік ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зобов`язати Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі недоотриманої суми соціальної (страхової) виплати за життя її чоловіком ОСОБА_2 за періоди: з вересня по грудень місяць включно 2014 року, за 2014-2017 роки включно та за січень-лютий 2018 року; стягнути з відповідача на користь позивачки судовий збір у розмірі 802 грн. 80 коп. та витрати у розмірі 20 грн. за перерахування банком судового збору, а всього 822 грн. 80 коп.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 03 грудня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_2 перебував на обліку та отримував щомісячні страхові виплати у відділенні Фонду у місті Горлівка Донецької області, яке наразі знаходиться на окупованій території. Зазначене відділення не було переміщене на територію України, яка підконтрольна органам державної влади, а тому всі нарахування та виплати страхових платежів було припинено.
ОСОБА_2 , як внутрішньо переміщена особа за період з 01.09.2014 року по 30.11.2015 року перебував на обліку та отримував щомісячні страхові виплати у Костянтинівському міському відділенні Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області.
З 01.12.2015 року Управлінням було припинено нарахування щомісячних страхових виплат, у зв`язку з закінченням терміну дії довідки внутрішньо-переміщеної особи.
Посилаючись на ст. 38 Закону №1105-XIV( в редакції, чинній на час припинення страхових виплат), ч.1 ст.1, ч.1 ст.3 ЗУ від 20.10.2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», Постанови Кабінету Міністрів №№ 531, 637 та 595, суд прийшов до висновку, що зазначені підзаконні нормативні акти не регулюють питання щодо здійснення страхових виплат особам, які з районів проведення АТО не переселилися та продовжують проживати за своїм постійним місцем проживання на території, яка не контролюється органами державної влади. Вказані підзаконні акти не регулюють питання щодо здійснення страхових виплат особам, які з районів проведення АТО не переселилися та продовжують проживати за своїм постійним місцем проживання на території, яка не контролюється органами державної влади. Про необхідність соціального захисту осіб, які перебувають на тимчасово окупованих територіях йдеться і в Законі України від 18 січня 2018 року № 2268-VIII «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях».
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що ненадання особі, яка не є внутрішньо переміщеною особою, довідки про взяття її на облік як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення АТО, та не звернення цієї особи до робочих груп Фонду на підконтрольній Україні території з заявою про нарахування виплат, не є підставою для невиплати страхових платежів, оскільки таке право закріплене за особою положеннями ЗУ « Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» і може бути обмежене лише введенням воєнного чи надзвичайного стану на окремій території чи на всій території України.
Отже, позивачка, як спадкоємець за законом, має право на отримання страхових виплат, які були нараховані, але не отримані спадкодавцем за життя. Враховуючи те, що спадкодавець ОСОБА_2 мав право на нарахування та виплату страхових виплат незалежно від звернення до робочих груп Фонду на підконтрольній Україні території та його проживання на окупованій території, а тому спадкоємець ОСОБА_1 відповідно до ст. 1227 ЦК України, має право на отримання страхових виплат в порядку спадкування за законом, які підлягають нарахуванню та виплаті на її користь з Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ
В обґрунтування доводів скарги апелянт зазначив, що при винесенні рішення суд першої інстанції порушив норми матеріального права, а саме: невірно застосував норми: п.6 ч. 1 ст. 46 та п.3 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ « Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» , п.2 Постанови КМУ від 01.10.2014 року №531 «Про особливості реалізації прав деяких категорій осіб на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», п.8 Постанови КМУ №595 від 07.11.2014 року, п.2 Постанови 20 правління Фонду від 11 грудня 2014 року №20 та пп. 3.7,3.8,3.9 Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для внутрішньо переміщених осіб, п.2 Постанови КМУ від 01.10.2014 року №531 «Про особливості реалізації прав деяких категорій осіб на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», якими передбачено, що за відсутності оригіналу справи про страхові виплати передбачена можливість отримувати виплати за даними Централізованої інформаційно - аналітичної системи Фонду на підставі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Починаючи з грудня 2014 року потерпілі на виробництві (члени їх сімей) мали право скористатися Порядком №20 та отримувати належні їм страхові виплати. Відповідно до Порядку №20 нарахування та виплата страхових коштів здійснюється управлінням (відділенням) виконавчої дирекції Фонду після переміщення одержувача на територію, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, на підставі його заяви та усіх необхідних документів. Вищезазначеними нормативними актами не передбачено здійснення нарахування та виплати страхових виплат потерпілим (особам, які мають право на виплати), які не перемістилися на територію, де органи державної влади не здійснюють свої повноваження.
Законодавством України не передбачено формування, ведення чи використання відомостей інформаційно-аналітичної системі Фонду або електронної справи про страхові виплати.
Згідно статистичних даних інформаційно-аналітичної системі Фонду чоловік позивача у період з 29.05.2015 року не перебув на обліку, як внутрішньо переміщена особа у робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України.
Фонд соціального страхування свій обов`язок щодо надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу передбачених загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції виконав у повному обсязі, а своєчасне їх одержання це питання, яке входить до кола повноважень самого потерпілого.
Оскільки ОСОБА_2 до відділень управління Фонду в Донецькій області не звертався, будь-якої інформації не запитував, доказів переміщення з окупованої території не надав, тобто не скористався своїм правом на отримання страхових виплат, у зв`язку з чим Фондом страхові суми ОСОБА_2 не нараховувалися.
Померла особа ОСОБА_2 за життя своїм правом на отримання належних йому сум страхових виплат не скористався, не звернувся до робочих орган виконавчої дирекції Фонду з заявою про продовження страхових виплат як внутрішньо переміщена особа, визначена сума підлягає коригуванню, тому виплата суми зазначеної у свідоцтві про право на спадщину здійснена бути не може (а.с. 47-121).
УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відзив на апеляційну скаргу відповідачем не надано. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Представник відповідача Мірошниченко А.Ю., діючого на підставі довіреністі, доводи апеляційної скарги підтримав, наполягав на її задоволенні, надав пояснення, аналогічні викладеним в скарзі, просив рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином та просили слухати справи за їх відсутністю, про що надіслали відповідні заяви.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Як вбачається з листа Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області від 04.07.2019 року №01-04/15-1070 (а.с.15-16), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебував на обліку у Центрально-міському районі Горлівського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області. З 01.09.2014 року по 30.11.2015 року ОСОБА_2 , як внутрішньо переміщена особа перебував на обліку та отримував щомісячні страхові виплати у Костянтинівському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області. У липні 2015 року Костянтинівським міським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області ОСОБА_2 було виплачено заборгованість зі щомісячних страхових виплат за період з 01 червня по 31 серпня 2014 року.
З 01.12.2015 року Костянтинівським міським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області ОСОБА_2 було припинено нарахування щомісячних страхових виплат у зв`язку із закінченням строку терміну дії довідки внутрішньо переміщеної особи.
Згідно до довідки від 20.11.2014 року №1425007209 про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції (а.с.20), вбачається, що ОСОБА_2 перемістився з тимчасово окупованої території в м. Костянтинівка з 23.09.2014 року, строк дії довідки до 20.11.2014 року.
Відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 (а.с.18) ОСОБА_2 був чоловіком ОСОБА_1 .
Згідно свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 (а.с.23), ОСОБА_2 - помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно до довідки, наданої приватним нотаріусом Бахмутського міського нотаріального округу Донецької області від 15.11.2019 року №715/01-16 (а.с.106), вбачається, що згідно заяви ОСОБА_1 про прийняття спадщини від 17.07.2018 року було заведено спадкову справу на майно ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 . Інших заяв про прийняття або про відмову від спадщини ні особисто ні поштою ніхто не подавав. Спадкова справа провадженням закінчена, свідоцтво про право на спадщину на майно, яке складається з грошових коштів, видано на ім`я спадкоємця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
З копії спадкової справи на майно ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , надісланої на адресу суду 06.03.2020 року за № 86/01-16, вбачається, що приватним нотаріусом Бахмутського міського нотаріального округу Донецької області Букрєй Г.П. було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, за яким спадкоємцем майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його дружина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Спадщина складається зі вкладів та грошових коштів.
ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Відповідно до пункту 4 частини 1статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційна скарга Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області підлягає частковому задоволенню.
МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення коштів, але судом першої інстанції був не вірно визначений період нарахування та стягнення страхових виплат, тому в цій частині рішення суду має бути змінено.
Задовольняючи позовні вимоги суд, прийшов до переконання, що ненадання особі, яка не є внутрішньо переміщеною особою, довідки про взяття її на облік як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення АТО, та не звернення цієї особи до робочих груп Фонду на підконтрольній Україні території з заявою про нарахування виплат, не є підставою для невиплати страхових платежів, оскільки таке право закріплене за особою положеннями Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (з 01 січня 2015 року в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 77-VІІ), і може бути обмежене лише введенням воєнного чи надзвичайного стану на окремій території чи на всій території України.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі ст. 1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності, входять до складу спадщини.
Статтею 47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" передбачено, що належні суми страхових виплат, що з вини Фонду не були своєчасно виплачені особам, які мають на них право, у разі смерті цих осіб виплачуються членам їхніх сімей, а в разі їх відсутності - включаються до складу спадщини.
Правовий аналіз вказаних норм свідчить про те, що до складу спадщини входить сума страхових виплат, які були нараховані, але не отримані спадкодавцем за життя.
Отже, позивач ОСОБА_1 , як спадкоємець за законом, після смерті чоловіка ОСОБА_2 , має право на отримання сум страхових виплат, які належали померлому.
Такий висновок суду першої інстанції на думку апеляційного суду відповідає встановленим обставинам по справі, наданим сторонами доказам та нормам матеріального права.
Відповідно до частини першої статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частина перша статті 1269 ЦК України передбачає, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до частини першої статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не має право на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
Закон України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який з 01 січня 2015 року діє у редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 77-VІІ та має назву «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначає економічний механізм та організаційну структуру загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві.
Відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини першої статті 21 Закону України № 1105-ХІV(у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов`язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я, виплачуючи йому, зокрема, щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого.
Статтею 40 вказаного Закону (в редакції до 01 січня 2015 року) було передбачено, що страхові виплати потерпілому провадяться щомісячно в установлені Фондом соціального страхування від нещасних випадків дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання. Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. На час виникнення спірних правовідносин ні воєнний, ні надзвичайний стан в Україні в цілому, як і на окремих територіях Донецької та Луганської областей, запроваджено не було.
У статті 38 Закону № 1105-ХІV(у редакції, чинній на час припинення страхових виплат) передбачено випадки припинення страхових виплат і надання соціальних послуг: на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; в інших випадках, передбачених законодавством.
Згідно пункту 3 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1105-ХІV (у редакції від 28 грудня 2014 року № 77-VІІІ) Кабінет Міністрів України визначає особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення АТО або зони надзвичайної ситуації).
Визначення того, хто є внутрішньо переміщеними особами надано у абзаці першому частини першої статті 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»(далі - Закон № 1706-VІІ; у редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Як зазначено встатті 2 цього Закону, Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, повернення таких осіб до їх покинутого місця проживання в Україні та їх реінтеграції.
Водночас частиною першою статті 3 вказаного Закону встановлено, що громадянин України за обставин, визначених у статті 1 цього Закону, має право на захист від примусового внутрішнього переміщення або примусового повернення на покинуте місце проживання, що враховується судом.
До жодного із вказаних законів не внесено такої підстави для припинення соціальних виплат, як відсутність у особи її реєстрації як внутрішньо переміщеної.
Постановами Кабінету Міністрів України № 531, 637 та 595 встановлено спеціальний порядок здійснення страхових виплат для осіб, які тимчасово переселилися з району проведення АТО, тобто особливості виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам.
Зазначені підзаконні нормативні акти не регулюють питання щодо здійснення страхових виплат особам, які з районів проведення АТО не переселилися та продовжують проживати за своїм постійним місцем проживання на території, яка не контролюється органами державної влади. Вказані підзаконні акти не є законом, тому не можуть звужувати чи скасовувати права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили. Вони не регулюють питання щодо здійснення страхових виплат особам, які з районів проведення АТО не переселилися та продовжують проживати за своїм постійним місцем проживання на території, яка не контролюється органами державної влади.
Про необхідність соціального захисту осіб, які перебувають на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях ідеться і в Законі України від 18 січня 2018 року № 2268-VІІІ «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях»(далі - Закон № 2268-VІІІ).
У статті 2 цього Закону передбачено, що за фізичними особами незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального правового статусу та за юридичними особами зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, якщо таке майно набуте відповідно до законів України.
Підтверджуючи майнові права фізичних осіб незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального статусу, закон не передбачає жодних обмежень інших прав таких осіб, які вони можуть реалізувати на території України.
Аналогічний правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 17 грудня 2018 року, прийнятій у справі № 243/5697/16-ц та у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року, прийнятій у справі № 227/2802/16-ц.
Вказану правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року в справі № 243/3505/16-ц та у постанові Верховного Суду від12 лютого 2020 року по справі за № 642/6946/18.
Отже, ненадання особі, яка не є внутрішньо переміщеною особою, довідки про взяття її на облік як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення АТО, та не звернення цієї особи до робочих груп Фонду на підконтрольній Україні території з заявою про нарахування виплат, не є підставою для невиплати страхових платежів, оскільки таке права закріплене за особою положеннями Закону № 1105-ХІV(з 01 січня 2015 року в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 77-VІІ), і може бути обмежене лише введенням воєнного чи надзвичайного стану на окремій території чи на всій території України.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає правильним висновок суду про те, що спадкодавець ОСОБА_2 мав право на нарахування та виплату страхових виплат не залежно від звернення до робочих груп Фонду на підконтрольній Україні території, та його проживання на окупованій території, а тому спадкоємець ОСОБА_2 відповідно до положень статті 1227 ЦК України має право на отримання страхових виплат в порядку спадкування за законом.
З вказаної підстави колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом норм матеріального права.
Також необхідно зазначити, що позивачем та його представником, в свою чергу, інших доводів та доказів стосовно не сплати щомісячних страхових виплат за період з вересня 2014 року до 2015 року суду не надано.
Крім того, відповідно до листа Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області від 04.07.2019 року №01-04/15-1070, вбачаться, що саме з 01.12.2015 року Костянтинівським міським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області ОСОБА_2 було припинено нарахування щомісячних страхових виплат у зв`язку із закінченням строку терміну дії довідки внутрішньо переміщеної особи. (а.с.15-16).
У зв`язку з вищевикладеним та враховуючи, що спадкодавець ОСОБА_2 мав право на нарахування та виплату страхових виплат незалежно від звернення до робочих груп Фонду на підконтрольній Україні території, та його проживання на окупованій території, а тому вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме спадкоємець ОСОБА_1 відповідно до положень статті 1227 ЦК України, має право на отримання страхових виплат в порядку спадкування за законом, які підлягають нарахуванню та виплаті на її користь з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, за період з 01 грудня 2015 року по 01 березня 2018 року.
ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Отже, встановивши, що суд першої інстанції під час ухвалення рішення неправильно визначив період стягнення щомісячних страхових виплат в порядку спадкування, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про зміну судового рішення в цій частині.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Відповідно до пп. «б» та «в» п. 4 ч. 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції змінено в частині визначення періоду стягнення щомісячних страхових виплат в порядку спадкування, апеляційний суд не вбачає підстав для зміни розподілу судових витрат.
Керуючись статями 369, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області - задовольнити частково.
Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 03 грудня 2019 року в частині визначення періоду стягнення щомісячних страхових виплат в порядку спадкування змінити.
Зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Свободи, 5, код ЄДРПОУ 41325231), нарахувати та виплатити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , щомісячні страхові виплати в порядку спадкування після померлого чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , за період з 01 грудня 2015 року по 01 березня 2018 року.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлено 17 березня 2020 року
Головуючий суддя: Мірута О.А.
Судді: Агєєв О.В.
Космачевська Т.В.
