УХВАЛА
17 березня 2020 року
Київ
справа №460/298/19
адміністративне провадження №К/9901/6827/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05 червня 2019 року, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2020 року, ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2019 року в справі №460/298/19 за позовом ОСОБА_1 до Рівненського апеляційного суду про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Рівненського апеляційного суду, у якому просив:
- визнати протиправною відмову в наданні інформації щодо проведення негласних заходів щодо ОСОБА_1 ;
- зобов`язати надати інформацію щодо того, чи зверталися працівники Управління Служби Безпеки України в Рівненській області з метою отримання дозволу на проведення оперативно-технічних заходів, які обмежують права і свободи ОСОБА_1 ;
- зобов`язати відповідача надати копії ухвал Апеляційного суду Рівненської області, які надають дозвіл на обмеження прав і свобод ОСОБА_1 .
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 05 червня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05 червня 2019 року залишено без руху.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2020 року рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05 червня 2019 року залишено без змін.
05 березня 2020 року до Верховного Суду надіслано касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05 червня 2019 року, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2020 року, ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2019 року.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пунктом 2 частини п`ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно пункту 2 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію.
З ухвалених у цій справі судових рішень убачається, що позовні вимоги пов`язані з незгодою позивача із відповідями відповідача за результатами звернення із заявами щодо надання інформації в порядку вимог Закону України «Про інформацію» і Закону України «Про звернення громадян».
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з викладеними у рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у цьому випадку обставин, наведених у підпунктах «а»-«в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
За такого правового регулювання та обставин справи відсутні підстави для відкриття касаційного провадження в частині оскарження рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05 червня 2019 року і постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2020 року.
Щодо вимоги касаційної скарги про скасування ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2019 року, в цій частині необхідно також відмовити у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Водночас Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви №17160/06 та №35548/06).
Відповідно до частини третьої статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Аналіз положень статті 328 КАС України дає підстави для висновку, що перелік судових рішень, які підлягають оскарженню у касаційному порядку, є вичерпним.
Водночас чинний КАС України не передбачає можливості касаційного оскарження ухвали суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, які не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.
Відповідно до частини четвертої статті 330 КАС України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору, а також копії касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.
Скаржником до касаційної скарги не додано документу про сплату судового збору, водночас подано заяву про звільнення від його сплати, посилаючись на скрутне матеріальне становище, а також відсутність доходів у 2019 році. На підтвердження цієї обставини долучив: довідку Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області №10376 від 10 січня 2020 року; довідку Управління праці та соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації №59 від 09 січня 2020 року; форму ОК-5 № 41 від 09 січня 2020 року з реєстру застрахованих осіб Пенсійного фонду України.
Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, ураховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно з частиною другою статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частинами першою, другою статті 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що, ураховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Отож звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов`язком суду. Суд, вирішуючи це питання, ураховує майновий стан сторони, який є оціночним і залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану.
З огляду на викладене, оскільки скаржник надав належні докази на підтвердження скрутного матеріального становища і неможливості сплати судового збору, наявні підстави для звільнення від сплати судового збору.
Керуючись статтями 132,133, 169, 248, 328, 330, 332, 333 КАС України, Суд
УХВАЛИВ:
Задовольнити клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору та звільнити від його сплати.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05 червня 2019 року, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2020 року, ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2019 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська
Судді: О.В. Кашпур
С.А. Уханенко
