ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2020 року

Львів

Справа № 460/298/19 пров. № 857/10464/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Пліша М.А.,

з участю секретаря судового засідання Хітрень О.Ю.,

представника позивача Крестинської Л.А.,

представника відповідача Томашевської І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05 червня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Рівненського апеляційного суду про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

суддя (судді) в суді першої інстанції - Дудар О.М.,

час ухвалення рішення - 16:10:08,

місце ухвалення рішення - м. Рівне,

дата складання повного тексту рішення - 10.06.2019 року,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _1 звернувся в суд з позовом до Рівненського апеляційного суду, в якому просив суд про визнання протиправною відмову відповідача у наданні інформації щодо проведення негласних заходів відносно нього; зобов`язання відповідача надати інформацію щодо того, чи зверталися працівники Управління СБУ в Рівненській області з метою отримання дозволу на проведення оперативно-технічних заходів, що обмежують права і свободи ОСОБА_1 ; зобов`язання відповідача надати копії ухвал Апеляційного суду Рівненської області, що надають дозвіл на обмеження його прав і свобод.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 05 червня 2019 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення мотивоване тим, що до відповідача від органів прокуратури не надходило жодних клопотань про розсекречування матеріальних носіїв інформації щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій щодо позивача.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що неможливість поширення інформації із грифом «таємно» не є абсолютною і обмежується строком, на який така була засекречена. Зокрема вказує, що злочин, за яким відкрито, а згодом закрито кримінальне провадження відносно нього, відноситься до категорії невеликої та середньої тяжкості, а тому вказує на той факт, що термін засекречення становить 5 років. Наведене, на думку скаржника, свідчить про беззаперечний обов`язок відповідача надати вичерпну інформацію щодо наявності ухвал за період з 2011 року по 11 червня 2013 року.

Відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому покликається на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та просить залишити його без змін.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги і відзиву на неї в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 31.10.2017 р. позивач звернувся до Апеляційного суду Рівненської області зі зверненням, в якому просив надати інформацію щодо того, чи зверталися працівники Управління Служби Безпеки України в Рівненській області до Апеляційного суду Рівненської області з метою отримання дозволу на проведення оперативно-технічних заходів, що обмежують права і свободи відносно гр. ОСОБА_1 . Також просив надати копії ухвал Апеляційного суду Рівненської області, що надають дозвіл на обмеження прав і свобод гр. ОСОБА_1 (а.с.9). Листом від 06.11.2017 р. за вих.№2351н/т позивача повідомлено про те, що надання інформації, зазначеної у заяві від 31.10.2017 р., не передбачено чинним законодавством, оскільки така інформація внесена до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, є державною таємницею та не підлягає розголошенню (а.с.17). 13.11.2017 р. позивач повторно звернувся до Апеляційного суду Рівненської області з аналогічним зверненням (а.с.10). Листом від 22.11.2017 р. за вих.№2495н/т Апеляційний суд Рівненської області надав ОСОБА_1 відповідь на звернення, в якій повідомив про те, що надання запитуваної інформації не передбачене чинним законодавством, оскільки є державною таємницею та не підлягає розголошенню, про що було повідомлено у відповіді на звернення від 31.10.2017 р. Додатково повідомлено, що матеріальні носії, які містять інформацію, що внесена до ЗВДТ, і становлять державну таємницю, зокрема ухвали слідчих суддів щодо обмеження прав і свобод людини, підлягають засекречуванню, тобто введенню у встановленому законодавством порядку обмежень на поширення та доступ до конкретної секретної інформації шляхом надання відповідного «грифу секретності» документам, виробам або іншим матеріальним носіям цієї інформації (а.с.18). 06.12.2017 р. ОСОБА_1 звернувся до Апеляційного суду Рівненської області із заявою (а.а.с.11-12), в якій просив: надати інформацію, чи надавались Апеляційним судом Рівненської області дозволи на проведення відносно громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оперативно-технічних заходів будь-якого виду за період 2011 року; в разі наявності відповідних ухвал з відповідним «грифом секретності», здійснити їх розсекречування відповідно до статті 17 Закону України "Про державну таємницю" та надати відповідні відомості; в разі відсутності звернень щодо отримання вищезазначених дозволів співробітниками правоохоронних органів, надати інформацію про їх відсутність. Листом від 22.12.2017 р. за вих.№2679н/т позивачу відмовлено у наданні запитуваної інформації, оскільки вона є державною таємницею та не підлягає розголошенню. Зазначено, що надання такої інформації можливе у разі розсекречення відповідних матеріальних носіїв секретної інформації. Повідомлено про те, що матеріальні носії секретної інформації за 2011 рік знищені у встановленому порядку, а відтак спростувати чи підтвердити інформацію, про яку йдеться, немає можливості (а.с.19). 01.10.2018 р. позивач звернувся до Апеляційного суду Рівненської області із зверненням, в якому просив надати доступ до акту про вилучення для знищення секретних документів, не внесених до Національного архівного фонду, Апеляційного суду Рівненської області, строки зберігання яких закінчилися, який зберігається в номенклатурній справі режимно-секретного органу апеляційного суду Рівненської області та стосується громадянина України - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.13). Листом від 22.10.2018 №01.23/71/18 позивача повідомлено про те, що акти про вилучення для знищення секретних документів, не внесених до Національного архівного фонду, Апеляційного суду Рівненської області знаходяться в номенклатурній справі режимно-секретного органу Апеляційного суду Рівненської області, якій надано гриф обмеження доступу "Для службового користування". Позивачу роз`яснено, що відповідно до вимог п.74, п.80 Типової інструкції про порядок ведення, обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №736 від 19.10.2016, він не належить до категорії осіб, яким може бути видана для ознайомлення номенклатурна справа режимно-секретного органу Апеляційного суду Рівненської області (а.с.20). 14.11.2018 р. ОСОБА_1 звернувся до Апеляційного суду Рівненської області із зверненням, в якому просив надати роз`яснення щодо механізму отримання інформації щодо отримання дозволу на проведення оперативно-технічних заходів, що обмежували його конституційні права і свободи посадовими особами СБУ в Рівненській області (а.а.с.14-15). Рівненський апеляційний суд листом від 11.12.2018 р. повідомив, що інформація щодо отримання дозволу на проведення оперативно-розшукових заходів є державною таємницею та не підлягає розголошенню. Додатково роз`яснив, що за отриманням запитуваної інформації позивач має право звернутися до органів прокуратури, які мали письмово повідомити про тимчасове обмеження конституційних прав відповідно до вимог статті 253 КПК України, якщо такі заходи були проведені (а.с.21).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції і вважає його таким, що відповідає правильно застосованим нормам матеріального та процесуального права з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що відповідно до ст.20 Закону України "Про інформацію" за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Відповідно до ст. 21 цього Закону до інформації з обмеженим доступом належить, поряд з іншою, таємна інформація.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про доступ до публічної інформації», таємна інформація - інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини другої статті 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю.

Відповідно до абз.10 п.4 ч.1 ст.8 Закону України "Про державну таємницю", до державної таємниці у порядку, встановленому цим Законом, відноситься інформація у сфері державної безпеки та охорони правопорядку про результати перевірок, здійснюваних згідно з законом прокурором у порядку відповідного нагляду за додержанням законів, та про зміст матеріалів оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування та судочинства з питань, зазначених у цій статті сфер. Частиною 4 цієї статті визначено вичерпний перелік інформації, яка не відноситься до державної таємниці.

Відповідно до ст. 4.4.9 Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, затвердженого на заказом Служби безпеки України від 12.08.2005 №440, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.2005 за №902/11182, державною таємницею є: відомості, що дають змогу ідентифікувати конкретний об`єкт, стосовно якого здійснюється або планується здійснювати оперативно-розшуковий, контррозвідувальний чи розвідувальний захід, розголошення яких створює загрозу національним інтересам і безпеці, щодо об`єктів: оперативно-розшукового заходу (крім тих, що здійснюються органами внутрішніх справ), що здійснюється для пошуку і фіксації фактичних даних про вчинення особливо тяжких або тяжких злочинів, контррозвідувального чи розвідувального заходу; оперативно-розшукового заходу, що здійснюється для пошуку і фіксації фактичних даних про вчинення інших злочинів.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ухвали слідчих суддів щодо надання дозволів (відмови у наданні дозволів) на проведення оперативно-розшукових заходів належать до відомостей, що становлять державну таємницю.

Згідно з ч.ч. 6-7 ст. 5 Закону України "Про державну таємницю", спеціально уповноваженим державним органом у сфері забезпечення охорони державної таємниці є Служба безпеки України.

Згідно зі ст.16 Закону України "Про доступ до публічної інформації", розпорядник інформації відповідає за визначення завдань та забезпечення діяльності структурного підрозділу або відповідальної особи з питань запитів на інформацію розпорядників інформації, відповідальних за опрацювання, систематизацію, аналіз та контроль щодо задоволення запиту на інформацію та надання консультацій під час оформлення запиту. Запит, що пройшов реєстрацію у встановленому розпорядником інформації порядку, обробляється відповідальними особами з питань запитів на інформацію.

Відповідно до ч.1 ст.22 вказаного Закону, розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту якщо інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону. Забезпечення охорони державної таємниці відповідно до вимог режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, діяльність яких пов`язана з державною таємницею, покладається на керівників зазначених органів, підприємств, установ і організацій.

Згідно з п.5.11 Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 16.11.2012 №114/1042/516/1199/936/1687/5, суб`єктом звернення із клопотанням про розсекречування конкретних матеріальних носіїв інформації щодо проведення негласної слідчої (розшукової) дії є керівник органу прокуратури.

Відповідно до п.п.5.12-5.20 Інструкції, клопотання про скасування грифів секретності матеріальних носіїв інформації щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій розглядається експертною комісією з питань таємниць органу, де здійснювалося їх засекречування.

Разом з тим, жодним нормативним актом не передбачено обов`язок суду, у випадку спірних правовідносин, ініціювати подання прокурором клопотання про розсекречення матеріалів кримінального провадження. Також судом встановлено, що до відповідача від органів прокуратури не надходило жодних клопотань про розсекречування матеріальних носіїв інформації щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій щодо позивача.

Також колегія суддів не погоджується з доводами скаржника, висловленими ним в апеляційній скарзі щодо беззаперечного обов`язку відповідача надати вичерпну інформацію щодо наявності ухвал за період з 2011 року по 11 червня 2013 року, оскільки термін засекречення інформації щодо нього становить 5 років, оскільки відповідно до ч. 7 ст. 15 Закону України «Про державну таємницю» після закінчення встановлених строків засекречування матеріальних носіїв інформації та у разі підвищення чи зниження визначеного державним експертом з питань таємниць ступеня секретності такої інформації або скасування рішення про віднесення її до державної таємниці керівники державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, у яких здійснювалося засекречування матеріальних носіїв інформації, або керівники державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, які є їх правонаступниками, чи керівники вищого рівня зобов`язані протягом шести місяців забезпечити зміну грифа секретності або розсекречування цих матеріальних носіїв секретної інформації та письмово повідомити про це керівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, яким були передані такі матеріальні носії секретної інформації.

Відповідно до абз. 2 п.160 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою КМУ від 18 грудня 2013 року №939, перегляд грифу секретності матеріального носія секретної інформації здійснюється у зв`язку із закінченням строку його засекречування.

Виходячи з вищенаведених норм, колегія суддів робить висновок, що закінчення строків засекречування матеріальних носіїв інформації не означає їх автоматичного розсекречування, а є лише підставою для перегляду наданих їм грифів обмеження доступу.

Оцінивши подані сторонами докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що надані відповідачем відповіді на звернення позивача не можна розцінювати як протиправні відмови у наданні інформації. Відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав стверджувати про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 316, 321, 322, ч. 1 ст. 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05 червня 2019 року у справі № 460/298/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя

О. М. Довгополов

судді

М. А. Пліш

Л. Я. Гудим

Повне судове рішення складено 10.02.2020 року