печерський районний суд міста києва
Справа № 757/9345/20-ц
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 березня 2020 року Печерський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Литвинової І. В.,
за участі секретаря судових засідань Винник С. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 самостійно та як законного представника ОСОБА_2 , заінтересована особа: ОСОБА_3 , про видачу обмежувального припису,
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2020 року до Печерського районного суду м. Києва з заявою про видачу обмежувального припису звернулася ОСОБА_4 одночасно від себе та від імені неповнолітнього сина ОСОБА_2 , в якій просила заборонити колишньому чоловікові ОСОБА_3 перебувати разом з нею та сином у місці спільного проживання за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування заяви зазначає, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 18 січня 2019 року шлюб, зареєстрований між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано, у провадженні Васильківського районного суду Київської області перебуває справа про поділ спільного сумісного майна подружжя, яка не розглянута по суті. Вказує, що з початку розгляду вищевказаної справи, колишній чоловік почав себе вести дуже агресивно та вже близько півтора року (саме такий термін триває розгляд справи про поділ спільного сумісного майна нашого подружжя) тероризує її та сина, робить наше життя морально нестерпним: ображає, принижує та погрожує нам розплатою і помстою, усвідомлюючи настання таких шкідливих наслідків як заподіяння шкоди психічному здоров`ю та здоров`ю заявників, діє на їхню психіку шляхом словесних образ, погроз та залякувань. Знаходячись в одній квартирі з ОСОБА_3 , як вказано у заяві, заявник та її син відчувають страх, тривожність, постійне почуття небезпеки, дії колишнього чоловіка викликають у них побоювання як за свою безпеку. Тому, для стабілізації та встановлення душевної рівноваги вимушена просити суд встановити максимальний строк дії обмежувального припису, а саме на строк у шість місяців.
Заявник ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 подали заяву через Відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян про розгляд справи за їхньої відсутності.
Заінтересована особа ОСОБА_3 у судове засідання не викликався судом на підставі частини першої статті 350-5 ЦПК України, згідно з якою справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб, проте у разі якщо участь заявника становить загрозу подальшої дискримінації чи насильства для нього, справа може розглядатися без його участі.
З урахуванням положень ст. 350-5 ЦПК України, суд, вважає за можливе розглянути справу за заявою ОСОБА_4 та ОСОБА_2 за відсутності учасників, які беруть участь у справі.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, у якому народився ІНФОРМАЦІЯ_1 син ОСОБА_6 .
Заявником вказано, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 18 січня 2019 року шлюб розірвано, а у провадженні Васильківського районного суду розглядається справа про поділ спільного сумісного майна подружжя.
16 травня 2018 року заявник звернулась до дитячого невролога, так як малолітній син погано почувався. Лікар клініки Медиком, здійснивши відповідний огляд, встановив діагноз: «Цефалгія напруження, вегетативна дисфункція по симпатикотонічному типу у дитини з невротичними реакціями». Син пройшов курс лікування, призначений лікарем. Однак, в повній мірі позитивних результатів це не дало, оскільки психоемоційний покій малолітньому сину, про який наголошував лікар, в місці перебування сина матері ОСОБА_1 самотужки забезпечити не вдавалося.
26 червня 2018 року була подана заява до Печерського УП ГУНП у м. Києві про те, що ОСОБА_3 вчинив сварку, під час якої словесно ображав та штовхав ОСОБА_1 , чим вчинив відносно неї психологічне насилля. В результаті розгляду та проведення перевірки працівниками поліції, відносно ОСОБА_3 було складено протокол про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Разом з тим, як вбачається, ОСОБА_3 продовжував вести себе неадекватно, культивуючи напрацьовану тактику сімейного насилля відносно заявників.
20 червня 2018 року ОСОБА_1 вимушена була знову звернутись до дитячого невролога:д діагноз підтвердився, хлопчику знову рекомендували, зокрема, емоційний спокій та санаторно-курортне лікування, пройдено відповідний медикаментозний курс.
16 січня 2019 року, зазначає ОСОБА_1 , колишній чоловік почав дуже сваритися, битися та ображати заявницю на очах у сина, який дуже злякався. 18 січня 2019 року була подана заява до Печерського УП ГУНП у м. Києві щодо вчинення протиправних дій ОСОБА_3 по відношенню до ОСОБА_1 . Під час перевірки по заяві з ОСОБА_3 була проведена профілактична бесіда щодо недопущення відносно колишньої дружини з сином протиправних дій, яка, на жаль, ніяким чином не вплинула на його поведінку.
19 травня 2019 року подано заяву до Печерського УП ГУНП у м. Києві про те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 влаштував сімейну сварку, в ході чого завдавав психологічного тиску. Під час проведеної перевірки на останнього було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
26 червня 2019 року також подано заяву до Печерського УП ГУНП у м. Києві про те, що 25 червня 2019 року за адресою мешкання ОСОБА_3 не належно виконує батьківські обов`язки по відношенню до неповнолітнього сина ОСОБА_7 , що проявляється у постійному приниженні дитини та погрозах виселення. Крім того, при намаганні здійснити відео запис такої поведінки батька, останній вирвав у заявниці з рук телефон та вдарив її. Був викликаний патруль поліції. За результатами проведеної перевірки було встановлено, що у діях ОСОБА_3 формально вбачаються ознаки адміністративного правопорушення передбаченого ст. 173-2 КУпАП.
Надалі, як зазначила заявниця, 29 жовтгя 2019 року, скориставшись її відсутністю вдома, у ОСОБА_3 , який повернувся з роботи раніше, ніж звичайно, відбувся черговий приступ агресії по відношенню до сина, яка проявлялась у лютих гучних криках на дитину і штовханнях, в результаті чого - син ОСОБА_6 дуже налякався, сховався під ліжко та визвав службу поліції. Було подано заяву до Печерського УП ГУНП у м. Києві.
19 грудня 2019 року - останній виклик служби поліції, здійснений дитиною - сином ОСОБА_8 та було зареєстровано, що «батько б`є матір». З огляду на кількість поданих заяв до поліції та стабільну агресивну поведінку ОСОБА_3 представниками поліції рекомендовано звернутися до суду про видачу обмежувального припису.
Дані, описані вище події, а також цілий ряд інших дуже негативно вплинули на дитячу психіку. Так, наслідком такої агресивної поведінки чоловіка, за висновками психолога Міжнародного Гуманітарного Центру «Розрада», ОСОБА_9 , що проводила 26 червня 2018 року дослідження ОСОБА_1 та сина ОСОБА_8 психоемоційного стану та оцінку дитячо-батьківських відносин було встановлено, що ситуація, яка склалась у нашій сім`ї є нестерпною та загрозливою для психоемоційного стану та здоров`я дитини.
Відповідно до ст. 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Згідно з п. п. 3, 6, 7, 8 частини першої ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Відповідно до правил ст. 350-2 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Частиною другою статті 3 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству», визначено перелік осіб на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання серед яких - подружжя; особи, які мають спільну дитину (дітей).
Звертаючись до суду за захистом прав і інтересів, які порушенні від домашнього насильства, шляхом видачі обмежувального припису, має місце посилання заявника на те, що заінтересованою особою вчинялись щодо заявника фізичне та психологічне насильство.
Частинами другої, четвертої ст. 26 Закону визначено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб. Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
Практика Європейського суду з прав людини у рішенні «Ireland v. the UK», наголошує на тому, що таке, що принижує гідність, поводження або покарання передбачає знущання, які мають викликати у жертви почуття страху, страждання і почуття власної неповноцінності, а також принизити її гідність.
Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ висловленої у рішеннях «Kudla v Poland» [GC], n. 92237, «Козинець проти України», n. 52, «Лабіта проти Італії», n. 120, «Чембер проти Росії», n. 49244, поводження є «нелюдським», якщо, крім іншого, воно було умисним, застосовувалось впродовж кількох годин поспіль і призводило або до справжніх тілесних ушкоджень, або до гострих фізичних чи душевних страждань.
З огляду на встановлені судом обставини щодо наявності фізичного, психологічного насильства, яке чинить ОСОБА_3 щодо колишньої дружини ОСОБА_4 та неповнолітнього сина ОСОБА_2 , суд вважає, що заявники як жертви такого насильства потребують захисту у порядку передбаченому Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 подана від її імені самостійно та як законного представника неповнолітнього сина - ОСОБА_2 про видачу обмежуючого припису, підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству, ст. ст. 293, 294, 350-1 - 350-8 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
ВИРІШИВ:
Заяву ОСОБА_1 самостійно та як законного представника ОСОБА_2 , заінтересована особа: ОСОБА_3 , про видачу обмежувального припису, задовольнити.
Видати обмежувальний припис строком на шість місяців, яким:
- заборонити ОСОБА_3 (1967 року народження, паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Святошинським РУ ГУ МВС України у м. Києві 16 лютого 2006 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації АДРЕСА_2 ) перебувати разом з ОСОБА_1 і неповнолітнім ОСОБА_2 у місці спільного проживання за адресою: АДРЕСА_3 .
Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє виконання.
Судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.
Про видачу обмежувального припису не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомити уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також районні державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад за місцем проживання (перебування) заявника.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І. В. Литвинова
