Ухвала
02 березня 2020 року
м. Київ
справа № 138/2655/19
провадження № 61-3154ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 21 жовтня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 14 січня 2020 року у справі за заявою ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей та молоді Могилів-Подільської міської ради Вінницької області,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та інтересах малолітнього сина - ОСОБА_3 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей, сім`ї та молоді Могилів-Подільської міської ради Вінницької області, звернулась до суду з заявою про видачу обмежувального припису.
Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 02 травня 2009 року перебували у зареєстрованому шлюбі, під час якого у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син. Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду від 02 квітня 2015 року шлюб розірвано, а з червня 2017 року ОСОБА_2 вчиняє щодо неї та їх сина фізичне та психологічне насильство. Зокрема, ОСОБА_2 неодноразово спричиняв заявнику тілесні ушкодження, висловлювався на її адресу нецензурною лайкою, обзивав образливими словами та принижував. Водночас, він спричиняв фізичний біль їх сину, завдавав шкоди його психологічному, душевному та моральному здоров`ю.
Внаслідок таких протиправних дій ОСОБА_1 неодноразово зверталась до правоохоронних органів із заявами про вчинення кримінальних правопорушень, а також зверталась до Могилів-Подільського міського голови із заявами про проведення із ОСОБА_2 профілактичних бесід та винесення попереджень щодо неприпустимості таких дій відносно неї та сина ОСОБА_3 . За результатами цих заяв, відносно ОСОБА_2 були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 125, частиною першою статті 296 Кримінального кодексу України, а також проведені з ним профілактичні бесіди, на яких рекомендовано налагодити відносини із сином ОСОБА_3 та попереджено про відповідальність за протиправну поведінку відносно дитини та заявника. Разом з тим, неодноразові звернення заявника до правоохоронних органів та органів місцевої влади не припиняють протиправних дій ОСОБА_2 , кримінальні провадження відносно нього не розслідуються належним чином, профілактичні бесіди позитивного результату не дають та він продовжує здійснювати насильство щодо заявника та малолітньої дитини.
На підставі викладеного, ОСОБА_1 просила суд видати обмежувальний припис стосовно кривдника ОСОБА_2 на строк 6 місяців та визначити останньому тимчасові обмеження його прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 та відносно неї, а саме: заборонити наближення на 100 метрів до місця їх проживання; до місця навчання малолітнього сина; до місця роботи ОСОБА_1 ; заборонити кривднику вести листування, телефонні переговори з малолітнім сином та заявником або контактувати з ними через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.
Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 21 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 14 січня 2020 року, відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису.
13 лютого 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала касаційну скаргу на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 21 жовтня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 14 січня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити її заяву щодо видачі обмежувального припису.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено підстави касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, зокрема такими підставами є неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права виключно у випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
На обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень в цій справі заявник зазначила, що судами порушено норми процесуального права. Зокрема, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, прийняв судове рішення на підставі неналежних та недопустимих доказів по справі (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга подана у передбачений законом строк, за формою та змістом відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, зокрема, касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
З урахуванням наведеного касаційне провадження в цій справі необхідно відкрити.
Керуючись статтями 389, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Відкрити касаційне провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей та молоді Могилів-Подільської міської ради Вінницької області, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 21 жовтня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 14 січня 2020 року.
Витребувати з Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області матеріали вищезазначеної цивільної справи № 138/2655/19.
Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, в 10-денний строк з дня отримання ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик
