ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
попереднього засідання
м. Київ
24.02.2020
Справа № 910/17501/19
За заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
Суддя Мандичев Д.В.
Секретар судового засідання Судак С.С.
Представники учасників:
від ОСОБА_1 - Каменський Д.Г., Бойко Є.В.
керуючий реструктуризацією- Приходько Ю.М.
від ПАТ "Укргазбанк"- Бабенко А.І.
від ТОВ "Київські енергетичні послуги"- Захаренко Л.І.
від КП виконавчого органу Київради (КМДА) "Київтеплоенерго"- Давиденко С.О.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
ОСОБА _1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) звернулася до суду із заявою про відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність в порядку Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до статті 113 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2019 заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) про відкриття справи про неплатоспроможність було залишено без руху, встановлено заявнику строк десять днів з дня вручення цієї ухвали на усунення її недоліків, встановлено спосіб усунення недоліків заяви про відкриття справи про неплатоспроможність ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).
16.12.2019 до Господарського суду м. Києва надійшла заява ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) про усунення недоліків, встановлених ухвалою Господарського суду від 12.12.2019 залучено до матеріалів справи належні докази.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2019 № 910/17501/19 заяву ОСОБА_1 було прийнято до розгляду, підготовче засідання призначено на 23.12.2019.
16.12.2019р. господарським судом здійснені електронні запити на автоматичне визначення кандидатури арбітражного керуючого у відповідності до ст. 28 Кодексу України з процедур банкрутства та Положення про автоматизовану систему з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство, затвердженого Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 14.07.2016р. №8, 18.09.2019р.
Господарським судом отримані довідки щодо кандидатур арбітражних керуючих, якими визначено для участі у справі №910/17501/19 про неплатоспроможність ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) арбітражних керуючих:
1) Приходька Юрія Михайловича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого від 25.07.2017 №1830);
2) Білика Олександра Анатолійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого від 03.07.2013 №929);
3) Аверкина Володимира Васильовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого від 05.07.2013 №1194).
19.12.2019 до Господарського суду м. Києва надійшла заява арбітражного керуючого Приходька Ю.М. про участь у справі.
20.12.2019 до суду надійшла заява арбітражного керуючого Білика О.А. про участь у справі.
20.12.2019 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання арбітражного керуючого Білика О.А. про проведення підготовчого засідання у справі, призначеного на 23.12.2019, без його участі.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.12.2019 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ). Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Здійснено оприлюднення на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за номером 64389 від 22.12.2019р. Призначено керуючим реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) арбітражного керуючого Приходька Юрія Михайловича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого від 25.07.2017 №1830). Визначено дату проведення попереднього судового засідання на 03.02.2020 р.
21.01.2020 до Господарського суду м. Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" з грошовими вимогами до боржника на суму 6 577,69грн.
24.01.2020 до Господарського суду м. Києва надійшла заява Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" з грошовими вимогами до боржника на суму 2 135 152,51грн.
Ухвалами Господарського суду м. Києва від 23.01.2020, 27.01.2020 вказані заяви прийнято та призначено до розгляду у судовому засіданні 03.02.2020.
24.01.2020 до Господарського суду м. Києва надійшло повідомлення керуючого реструктуризацією про результати розглдяу вимог кредиторів.
27.01.2020 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання керуючого реструктуризацією про результати проведення інвентаризації майна боржника та визначення його вартості.
31.01.2020 до Господарського суду м. Києва надійшли заперечення боржника щодо заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги".
31.01.2020 до Господарського суду м. Києва надійшли заперечення боржника щодо заяви Публічного акціонерного товариства "Укргазбанк".
03.02.2020 до Господарського суду м. Києва надійшла заява Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" з грошовими вимогами до боржника на суму 53 172,97грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.02.2020 вказану заяву прийнято та призначенот до розгляду у судовому засіданні 12.02.2020.
03.02.2020 до Господарського суду м. Києва надійшли заперечення боржника щодо заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги".
03.02.2020 до Господарського суду м. Києва надійшли заперечення боржника щодо заяви Публічного акціонерного товариства "Укргазбанк"
03.02.2020 до Господарського суду м. Києва надійшло повідомлення керуючого реструктуризацією про результати розглдяу вимог кредиторів.
03.02.2020 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання про винагороду.
У судовому засіданні, що відублось 03.02.20, судом оголошено перерву до 12.02.20.
10.02.2020 до Господарського суду м. Києва надійшли пояснення ПАТ "Укргазбанк" на заперечення боржника.
10.02.2020 до Господарського суду м. Києва надійшли пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" на заперечення боржника.
11.02.2020 до Господарського суду м. Києва надійшли уточнення керуючого реструктуризацією про результати розгляду вимог кредиторів
12.02.2020 до Господарського суду м. Києва надійшла заява Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" про визнання в заяві про грошові вимог до боржника вірної суми боргу, а саме 50 579,26грн.
12.02.2020 до Господарського суду м. Києва надійшли заперечення боржника щодо вимог ПАТ "Украгазбанк".
12.02.2020 до Господарського суду м. Києва надійшли уточнені відомості керуючого реструктуризацією про результати розгляду вимог.
12.02.2020 до Господарського суду м. Києва надійшли заперечення боржника щодо вимог Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго".
12.02.2020 до Господарського суду м. Києва надійшли заперечення боржника на заяву ПАТ АБ «Укргазбанк»
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.02.2020 відкладено розгляд справи у попередньому засіданні на 24.02.2020.
14.02.2020 до Господарського суду м. Києва надійшли пояснення ОСОБА_1 щодо вимог Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго".
20.02.2020 до Господарського суду м. Києва надійшла заява ОСОБА_2 з грошовими вимогами до боржника на суму 735 000,00грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.02.2020 прийнято заяву ОСОБА_2 з грошовими вимогами до боржника на суму 735 000,00грн. та призначено її розгляд у попередньому засіданні на 24.02.2020.
24.02.2020 до Господарського суду м. Києва надійшли пояснення ПАТ АБ «Укргазбанк» на заперечення боржника.
24.02.2020 до Господарського суду м. Києва надійшла відповідь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на повідомлення керуючого реструктуризацією.
24.02.2020 до Господарського суду м. Києва надійшли пояснення Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" щодо порядку розрахунок плати за тепло без лічильника у квартирі.
У судовому засіданні 24.02.2020 судом проведено попереднє засідання та встановлено наступне.
У відповідності до ч.1 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства подання кредиторами вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Відповідно до ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях і заявлені до господарського суду в порядку, встановленому цією статтею.Копії відповідних заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майна.
Відповідно до ч. 2 ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.
Відповідно до ч.4 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства в ухвалі за результатами попереднього засідання суду,зокрема, зазначаються: 1) обов`язок керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутись не пізніше 14 днів з дня постановленої ухвали; дата засідання господарського суду, яке має відбутись не пізніше 60 днів з дня постановлення такої ухвали, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.
Статтею 133 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що витрати, пов`язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов`язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об`єктів, що підлягають продажу, а також витрати на проведення аукціону), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
Вимоги кредиторів за зобов`язаннями боржника, забезпеченими заставою майна фізичної особи, задовольняються за рахунок такого майна.
Кошти, отримані від продажу майна банкрута, що є предметом забезпечення, після покриття витрат, пов`язаних з утриманням, збереженням та продажем цього майна, та сплати додаткової винагороди арбітражного керуючого відповідно до положень статті 30 цього Кодексу використовуються виключно для задоволення вимог кредитора за зобов`язаннями, які таке майно забезпечує.
Вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості:
1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування;
2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами;
3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.
Так, за наслідками дослідження заяв кредиторів з грошовими вимогами до боржника, визнанню кредитором фізичної особи ОСОБА_1 підлягає:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги»
Так, із заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» вбачається, що у боржника існує заборгованість за спожиту електричну енергію по договору/особовому рахунку № НОМЕР_2 у розмірі 2 248,24грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII до комунальних послуг, зокрема, відносяться послуги з постачання електричної енергії.
Згідно ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 14.06.2018 №429,ТОВ «КИЇВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ» видано ліцензію з постачання електричної енергії споживачам.
Відповідно до п. 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» ТОВ «КИЇВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ», яке створене в результаті здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу, упродовж двох років з дня отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії виконує функції постачальника універсальної послуги на території м. Києва, на якій до відокремлення провадив свою діяльність з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та постачання електричної енергії за регульованим тарифом вертикально інтегрований суб`єкт господарювання ПРАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» (правонаступник ПАТ «Київенерго»).
При цьому універсальна послуга - це постачання електричної енергії побутовим споживачам (фізичним особам, які використовують електричну енергію для забезпечення власних побутових потреб, що не включають професійну та/або господарську діяльність), що гарантує їхні права бути забезпеченими електричною енергією визначеної якості на умовах, визначених відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», на всій території України (п. 93 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії»).
У м. Києві єдиним постачальником універсальної послуги є ТОВ «КИЇВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ».
Таким чином, у зв`язку з реформою ринку електричної енергії та у відповідності до Закону України «Про ринок електричної енергії» розрахунки за спожиту електроенергію, починаючи з 01.01.2019, проводяться з компанією-постачальником - ТОВ «КИЇВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ».
У відповідності до п. 3.1.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ), електропостачальник розміщує у відкритому доступі форму відповідного договору, який пропонується споживачам до укладення. До договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відповідний електропостачальник має розробити з урахуванням вимог законодавства публічні комерційні пропозиції та розмістити їх на своїх офіційних веб-сайтах. Вищезазначений договір є публічним договором приєднання та укладається сторонами з урахуванням ст. ст. 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Відповідно до п. 7 постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Згідно п. 13 розділу 17 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про ринок електричної енергії» передача постачальнику універсальних послуг персональних даних побутових та малих непобутових споживачів під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу не потребує отримання згоди та повідомлення таких споживачів про передачу персональних даних і вважається такою, що здійснена в загальносуспільних інтересах з метою печення постачання електричної енергії споживачам.
Відтак , ОСОБА_1 приєдналася до умов публічного договору про з постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг ТОВ «КИЇВСЬКІ Е НЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ» на умовах комерційної пропозиції «Побутова», що опублікована на веб-сайті постачальника, шляхом фактичного споживання електричної енергії. Та, на підставі пред`явленого ОСОБА_1 договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 ТОВ «КИЇВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ» було відкрито особовий рахунок побутового споживача електроенергії № НОМЕР_2, згідно якого на момент звернення до суду будь-яких відомостей щодо зміни власника квартири за вищевказаною адресою ні від боржника, ні від третіх осіб до Кредитора не надходило.
Згідно з пп. 2 п. 5.5.5 ПРРЕЕ споживач електроенергії зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
У відповідності до п. 4.10 ПРРЕЕ побутові споживачі здійснюють повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії, як правило, один раз за фактичними показами засобів: комерційного обліку електричної енергії на початку періоду, наступного за розрахунковим, відповідно до договору про постачання електричної енергії споживачу.
Згідно п. 4.12 ПРРЕЕ плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.
Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується, зокрема, протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем або в інший термін, передбачений договором, не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.
Згідно п. 4.19 ПРРЕЕ розрахунки споживача за електричну енергію здійснюються за розрахунковий період, який, як правило, становить календарний місяць відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції під час укладення відповідного договору).
Відповідно до пп. 1,2, 8 п. 5.2.1 ПРРЕЕ електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених д; говорів, а також звернутися до оператора системи розподілу стосовно відключення обмеження) електропостачання на об`єкт споживача у випадках, визначених цими Правилами, крім випадків постачання вразливих споживачів, визначених Кабінетом Міністрів України, та має право на застосування санкцій за несвоєчасну оплату спожитої електричної енергії відповідно до вимог законодавства.
Оскільки свої зобов`язання за Договором Боржник виконувала неналежним чином, за період з січня по грудень 2019 року виникла заборгованість за спожиту електричну енергію по особовому рахунку № НОМЕР_2 в розмірі 2 248,24 грн. Сума заборгованості та показники лічильника електроенергії, відповідно до яких проведено розрахунок заборгованості, та застосований тариф відображені в особовій картці споживача.
Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
За результатами оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, та виходячи з викладених вище фактичних обставин, суд дійшов висновку, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» в частині заявлення основної заборгованості у розмірі 2 248,24грн є обґрунтованими та підлягають визнанню.
Відповідно до вимог частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Так, за неналежне виконання боржником грошового зобов`язання, кредитором заявлено вимогу про сплату 3% річних у сумі 59,87грн. та інфляційну складову боргу у розмірі 65,58грн.
Відповідно до перерахунку суду, 3% річних становить 59,25грн., інфляційна складова боргу- 57,98грн., оскільки згідно п. 4.12 ПРРЕЕ плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується, зокрема, протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем або в інший термін, передбачений договором, не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду, а отже, у боржника у січні не було зобов`язання сплати інфляції та 3%річних.
Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини справи, ТОВ "Київські енергетичні послуги" підлягає визнанню кредитором боржника на суму 2 365,47грн. боргу, з віднесенням до другої черги задоволення.
Поряд з вищеописаною заборгованістю, визнанню також підлягають судові витрати кредитора у розмірі 4204,00грн.
В решті вимог відмовити.
Щодо заперечень ОСОБА_1 слід зазначити наступне.
Як зазначає Боржник що у своїх запереченнях, що дізнавшись про стан заборгованості, остання відразу її оплатила, що підтверджується квитанцією від 29.01.2020 № 0.0.1599260001.1. Згідно призначення платежу вищезазначеної квитанції оплата була здійснена за: «електричну енергію для побутових споживачів» назва послуги: «за електроенергію з 01.01.2020».
Наразі, суд зазначає, що провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 було відкрито ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.12.2019. Одночасно, тією ж ухвалою про відкриття провадження по справі вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів, під яким розуміється зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію. Ухвала про відкриття провадження є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій.
Частиною 2 ст. 121 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:
1) зупиняється виконання боржником грошових зобов`язань, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність;
2) зупиняється стягнення з боржника за всіма виконавчими документами, крім виконавчих документів за вимогами про стягнення аліментів чи про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, а також крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум, у тому числі одержаних від продажу майна боржника, або перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж;
3) не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення вимог, на які поширюється мораторій;
4) зупиняється перебіг позовної давності щодо вимог до боржника;
5) не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов`язань боржника.
Згідно ст. 45 Кодексу конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника. Оскільки вимоги ТОВ «КИЇВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ» виникли за період з 01.01.2019 по 23.12.2019, а тому є конкурсними та підпадають під дію мораторію.
Отже, Боржник всупереч дії мораторію здійснив погашення конкурсних вимог, чим порушив норми ст. 121 Кодексу України з процедур банкрутства
Відтак, враховуючи те, що Боржник і надалі продовжує споживати електричну енергію, самостійно визнала у своїх запереченнях та призначеннях платежу у квитанції від 29.01.2020 № 0.0.1599260001.1 про оплату боргу за січень 2020 року та «на майбутній період», а тому вказаний платіж повинен враховуватись в рахунок подальшого споживання електричної енергії.
Комунальне підприємстве виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
Так, із заяви Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" вбачається, що у боржника існує заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води в розмірі 43 447,02грн.
Так, між КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» та ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» (перейменовано у АТ «К.ЕНЕРГО») укладено Договір від 11.10.2018 № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії) (далі - Договір цесії №602-18), за яким АТ «К.ЕНЕРГО» передало, а КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» набуло право вимоги до Боржника з оплати заборгованості за отримані до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (далі - послуги) у розмірі 24 096,67 грн. за адресою: АДРЕСА_1 (особовий рахунок НОМЕР_5).
Надання послуг здійснювалось на підставі Договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила), який був опублікований 31.07.2014 на офіційному сайті ПАТ «КИЇВЕНЕРГО», а також в газеті «Хрещатик» від 06.08.2014 №111 (4511).
Нарахування вартості послуг здійснювалось АТ «К.ЕНЕРГО» згідно з Правилами та ст. 32 Закону України від 24 червня 2004 року № 1875-ІУ «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до якої плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а також на підставі Постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (перелік додається). Згідно з пунктами 3, 18 Правил послуги надаються споживачам безперебійно; розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць та плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.
Однак, Боржник, всупереч вимогам законодавства у сфері надання комунальних послуг, здійснювала оплату отриманих послуг несвоєчасно та у неповному обсязі, у зв`язку з чим у Боржника виникла заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги у розмірі 24 096,67 грн. Зазначена заборгованість є несплаченою, що не спростовано і Боржником.
Відповідно до п. 1.3 Договору цесії № 602-18 АТ «К.ЕНЕРГО» відступило, а КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» набуло (окрім права вимоги основного боргу за послуги) право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань (неустойка (штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати пов`язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень), що можуть бути нараховані та/або виникнути після укладення цього Договору у зв`язку з неналежним виконанням споживачем зобов`язань з оплати послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання за договорами та споживачами, які зазначені у Додатку № 1 та у Додатку № 2 до Договору цесії № 602-18.
Згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України Боржник, який прострочив виконання
грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За розрахунком, долученим до цієї заяви, та перевіреним судом, за період з 01.11.2018 по-23.12.2019 розмір нарахованих Кредитором інфляційної складової боргу становить 1 518,09 грн., 3% річних з простроченої суми становить 722,90 грн.
Окрім цього, з 1 травня 2018 року постачання теплової енергії та надання послуг з централізованого постачання гарячої води споживачам у м.Києві здійснює КП «Київтеплоенерго»
Відповідно до абз. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі Закон) від 24.06.2004 №1875-ІV комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
Правовідносини з постачання фізичним особам централізованого опалення та постачання гарячої води регулюються Правилами та Законом.
Відповідно до п. 8 Правил послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Відповідно до ч. 7 статті 26 Закону договір про надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання.
На виконання вимог Закону КП«КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 №34 (5085). Зміст зазначеного договору відповідає змісту типового договору, затвердженого Правилами. Такі договори є договорами приєднання, а отже може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.
Постанова судової палати у цивільних та господарських справах Верховного суду України від 2 04.2016 справа 6-2951 цс 15 містить висновок про те, що факт відсутності договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг.
Відповідно до ст. 20 Закону, п. п. 18, 20, 30 Правил, споживач зобов`язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Розрахунок вартості послуг з централізованого опалення і централізованого постачання гарячої води, здійснюється за тарифами, які закріплені Розпорядженнями КМДА, інформація про які є загальнодоступною та загальновідомим фактом, офіційно опублікована (перелік розпоряджень додається).
Відповідно до ст. 9 Закону України від 9 листопада 2017 року № 2189-УІІІ «Про житлово- комунальні послуги», що у повному обсязі набув чинності з 01.05.2019, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором, та не звільняється від оплати отриманих ним послуг до укладення відповідного договору.
На виконання вимог зазначеного вище законодавства Кредитор з 01.05.2018 здійснює надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 . Боржник є споживачем послуг у квартирі 47 зазначеного житлового будинку.
Однак, Боржник, всупереч вимогам законодавства у сфері надання комунальних послуг, здійснювала оплату отриманих послуг несвоєчасно та у неповному обсязі, у зв`язку з чим у Боржника виникла заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 01.01.2020 послуги у розмірі 19 350,35 грн.
Зазначена заборгованість є несплаченою, що не спростовано і Боржником.
У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання, згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України Кредитором нараховано Боржнику 413,85 грн. інфляційної складової боргу та 273.40 грн. 3% річних з простроченої суми за період з 01.10.2018 по 23.12.2019.
Згідно пояснень Боржника, остання визнала заявлену заборгованість у повному обсязі.
Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини справи, Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" підлягає визнанню кредитором боржника на суму 46 375,26грн. боргу, з віднесенням до другої черги задоволення.
Поряд з вищеописаною заборгованістю, визнанню також підлягають судові витрати кредитора у розмірі 4204,00грн.
ОСОБА _2
Так, із заяви ОСОБА_2 вбачається, що у боржника існує заборгованість у розмірі 30 000,00 дол США, що на день подання заяви про визнання кредитором еквівалентно становить 735 000,00грн.
Як встановлено судом, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 17.12.2015 року було укладено договір позики на суму 30 000,00дол США, який викладений сторонами у формі розписки.
Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно зі ст. 1047 ЦК України, Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, договір позики є двостороннім правочином. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Таким чином, позикодавець та позичальник є сторонами договору позики. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг, оскільки саме факт передання коштів повинен бути підтверджений розпискою позичальника (частина друга статті 1047 ЦК України).
Отже, у разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
Тому, досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суди для визначення факту укладення договору, його умов та його юридичної природи повинні виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. Саме такий правовий висновок про застосування статей 1046, 1047 ЦК України міститься в постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63 цс13.
В той же час, у судовому засіданні, представником боржника підтверджено факт отримання коштів за вказаною розпискою, оригінал розписки надано для огляду у судовому засіданні.
Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини справи, ОСОБА_2 підлягає визнанню кредитором боржника на суму 735 000,00грн. боргу, з віднесенням до другої черги задоволення.
Поряд з вищеописаною заборгованістю, визнанню також підлягають судові витрати кредитора у розмірі 4204,00грн.
Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк»
Так, із заяви ПАТ «АК «Укргазбанк», що у боржника існує заборгованість у розмірі 2 106 568,51грн.
Звертаючись із заявою про визнання кредиторських вимог, Банк зазначає, що 18.12.2007 між АБ «УКРГАЗБАНК» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № 298-Ф/07 (далі - Кредитний договір), згідно з яким Банк надає Позичальнику кредит у сумі 158 400 доларів США на строк до 17.12.2032, із сплатою процентів за користування кредитом, виходячи з 12,9 % річних (п. 1.1. Кредитного договору).
Відповідно до п. 1.4. Кредитного договору, кредит надається на придбання нерухомості, а саме: двокімнатної квартири, загальною площею 75,90 кв.м., житловою площею 42,70 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до п.п. 3.1.1. Кредитного договору, Банк зобов`язується відкрити Позичальнику позичковий рахунок № НОМЕР_3 та видати Позичальнику кредит в сумі зазначеній в п. 1.1. з позичкового рахунка, шляхом видачі готівки через касу Лівобережного відділення № 53 АБ «УКРГАЗБАНК».
Факт отримання Сургуладзе Оленою Іванівною кредитних коштів підтверджується банківською випискою про рух грошових коштів на особовому рахунку Боржника.
Відповідно п.п. 3.3.1. Кредитного договору, Позичальник зобов`язується використати кредит на зазначені у п. 1.4. цього Договору цілі. Повернути Банку отриманий кредит та сплатити нараховані проценти за користування кредитними коштами у повному обсязі, у строки та у порядку згідно цього Договору.
Згідно п.п. 3.3.3. Кредитного договору, Позичальник здійснює повернення суми кредиту на рахунок № НОМЕР_3 , відкритий у Лівобережному відділенні № 53 АБ «УКРГАЗБАНК», щомісячно з 1-ого (першого) по 15-е (п`ятнадцяте) число кожного місяця, починаючи з лютого 2008 року, в розмірі не менше 1/300 від суми отриманого Кредиту, що становить 528, 00 дол. США.
Відповідно до п.п. 3.3.4. Кредитного договору, щомісячно, один раз на місяць, не пізніше 15-го числа місяця наступного та в день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності з п. 1.1. цього Договору, а також у день дострокового погашення заборгованості по кредиту, Позичальник зобов`язаний сплачувати проценти за користування кредитом, виходячи з процентної ставки зазначеної в п. 1.1. цього Договору, на рахунок № НОМЕР_4 відкритий в Лівобережному відділенні № 53 АБ «УКРГАЗБАНК».
Підпунктом 3.1.9 Кредитного договору передбачено, що у разі ненадходження платежів від Позичальника у встановлені цим договором строки, суми непогашених у строк платежів перераховуються на рахунки простроченої заборгованості.
Підпунктом 3.1.10. Кредитного договору встановлено, що на залишок простроченої заборгованості за кредитом проценти нараховуються, виходячи із процентної ставки зазначеної у п.1.1 Договору, збільшеної на 1 (один) процент, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості.
Відповідно до п. 5.1. Кредитного договору, за порушення строків повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, Позичальник зобов`язаний сплатити Банку пеню в розмірі 0,1% від суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення платежу від дня виникнення такої прострочки до повного погашення заборгованості, але в межах строків позовної давності.
У подальшому між сторонами були укладені додаткові угоди до цього Кредитного договору, а саме: Додаткову угоду № 1 від 16.02.2009, Додаткову угоду № 2 від 30.03.2009, Додаткову угоду № 3 від 13.02.2012, згідно яких Банк відкриває Позичальнику мультивалютну не відновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом кредитування:
- 158 400,00 доларів США строком з 18.12.2007 по 14.02.2012 зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у межах строку кредитування з 18.12.2007 по 29.03.2009, виходячи із ставки 12,9% річних; з 30.03.2009 по 29.03.2011, виходячи із ставки 10,9% річних; з 30.03.2011 по 14.02.2012, виходячи із 12,9 % річних. За користування кредитними коштами, що не повернуті в терміни, передбачені цим Договором, процентна ставка встановлюється з 18.12.2007 по 29.03.2009, виходячи із ставки 13,9% річних, з 30.03.2009 по 29.03.2011, виходячи із 11,9% річних, з 30.03.2011 по 14.02.2012, виходячи із 13,9% річних.
- 931 942,69 грн. строком з 14.02.2012 по 17.12.2032 зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у межах строку кредитування, виходячи з 15,0% річних. За користування кредитними коштами, що не повернуті в терміни, передбачені цим договором, процентна ставка встановлюється, виходячи з 20,0%.
Згідно статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
У забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором між Банком та Позичальником був укладений Договір іпотеки без оформлення заставної від 18.12.2007, зареєстрованого в реєстрі за № 53 (з урахуванням договору про внесення змін від 30.03.2009 № 1 до договору іпотеки (без оформлення заставної), зареєстрованого в реєстрі за № 4809 та договору про внесення змін від 13.02.2012 № 2 до договору іпотеки (без оформлення заставної), зареєстрованого в реєстрі за № 1633).
Предметом іпотеки є нерухоме майно: двокімнатна квартира, загальною площею 75,90 кв.м., житловою площею 42,70 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . та належить Позичаьнику (Іпотекодавцю) на підставі договору купівлі-продажу квартири.
Банк, посилаючись на те, що Позичальник порушує строки повернення кредиту та процентів, що встановлені Кредитним договором, у Боржника наявна заборгованість перед АБ «УКРГАЗБАНК» станом на 23.12.2019 у розмірі 2 106 568,51 грн., з яких:
- 581 532,31 грн. - заборгованість по кредиту строкова;
- 268 399,44 грн. - заборгованість по кредиту прострочена;
- 9 241,61 грн. - заборгованість по процентах поточна;
- 801 847, 65 грн. - заборгованість по процентах прострочена;
- 95 603,92 грн.- 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту та процентів;
- 349 943,58 грн.- інфляційні втрати.
Крім того, за порушення умов договору іпотеки щодо зобов`язань відносно страхування предмету іпотеки ОСОБА_1 зобов`язана сплатити Банку, як Іпотекодавцю штраф у розмірі 24 380,00 грн., який також заявлений до стягнення в межах заяви про визнання кредиторських вимог.
У свою чергу, Боржник, заперечуючи проти визнання Банку кредитор в своїх запереченнях зазначає, що 24.11.2015 Святошинським районним судом міста Києва ухвалено рішення у цивільній справі №759/13688/15-ц за позовом АБ «УКРГАЗБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 1 045 942,87 грн. за кредитним договором № 298-Ф/07 від 18.12.2007. Із наданої до суду копії вказаного рішення вбачається, що з ОСОБА_1 було стягнуто 790 287,43 грн. - заборгованість по кредиту строкова, 59 644,32 грн. - заборгованість по кредиту прострочена, 7 499 97 грн. - заборгованість по процентах поточна; 171 607,15 грн. - заборгованість по процентах прострочена.
Посилаючись на вказане рішення Святошинського районного суду міста Києва, ОСОБА_1 стверджує про відсутність правової підстави у Банку здійснювати нарахування та заявляти, як кредиторські, вимоги про стягнення пені, штрафу та інфляційних втрат.
При цьому, під час судового розгляду Боржник неодноразово наголошувала на тому, що Банк реалізував своє право на дострокове повернення суми кредиту, що у свою чергу обмежує його в праві нарахування відсотків за користування кредитом. Проте до суду сторонами не було надано вимоги про дострокове повернення кредиту та доказів її направлення.
У своїх письмових запереченнях Боржник також зазначав про те, що Банком був пропущений строк позовної давності, як загальної (три роки), так і спеціальної (один рік). ОСОБА_1 стверджує, що Банк мав право звернутись до суду із позовом про стягнення заборгованості до 24.11.2018.
У свою чергу, Банк, спростовуючи доводи ОСОБА_1 стверджує про наявність обставин того, що строк позовної давності переривався шляхом внесення часткової оплати. При цьому, Банк стверджує, що оскільки строк дії договору до 17.12.2032, то він, як кредитор в зобов`язанні має право нарахування процентів за користування кредитом згідно договором.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Укладений між Банком та ОСОБА_1 Кредитний договір № 298-Ф/07 від 18.12.2007 за своєю правовою природою є кредитним договором, до положень якого також застосовуються приписи Цивільного кодексу України щодо позики.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1056-1 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина 2 статті 1050 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 ГК України).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Відповідно до приписів статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , починаючи з січня 2014 року допускала прострочення виконання свого обов`язку щодо повернення суми запозичених коштів.
Вказані обставини стали підставою для звернення Банку до Святошинського районного суду міста Києва із позовом про стягнення загальної суми заборгованості за Кредитним договором, сплати процентів та штрафних санкцій.
Повно та всебічно дослідивши надані до матеріалів заяви, суд дійшов висновку про те, що Банк реалізував своє право на дострокове повернення, чим в односторонньому порядку змінив строк виконання основного зобов`язання.
Такий висновок суду ґрунтується на наступному.
Станом на квітень 2014 року, як то вбачається із розрахунку Банку наданого до суду, розмір заборгованості за кредитом становив 790 287,43 грн та 59 644,32 грн розмір простроченої заборгованості. Вказані обставини сторонами у межах розгляду кредиторських вимог не спростовані.
Із рішення Святошинського районного суду міста Києва від 24.11.2015 у справі № 759/13688/15 вбачається, що Банком було заявлено до стягнення загальну суму заборгованості станом на 21.04.2015, яка становить 790 287,43 грн (строкова заборгованість) та 59 644,32 грн (прострочена заборгованість).
Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що фактично Банк, звернувшись із позовом до Святошинського районного суду міста Києва із позовною заявою, реалізував своє право кредитора на дострокове повернення всієї суми кредиту та здійснив заміну в односторонньому порядку строку виконання кредитного зобов`язання. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 провадження № 14-265цс18, а саме: за умови пред`явлення банком до боржника вимог про дострокове виконання зобов`язання повернути кредит змінюється в односторонньому порядку строк виконання основного зобов`язання.
При цьому, оскільки сторонами не було надано до суду ані вимоги, як окремого документа, ані позовної заяви, пред`явленої у 2015 році до Святошинського районного суду міста Києва, суд дійшов висновку про те, що слід вважати момент реалізації ним права дострокового повернення кредиту з дати відкриття провадження у справі у справі № 759/13688/15-ц, тобто 11.09.2015, як то вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень (http://reestr.court.gov.ua/Review/50124255).
Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України (про дострокове повернення кредиту). В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 провадження № 14-10цс-18, від 04.07.2018 провадження №14-154цс18 та від 31.10.2018 провадження № 14-318цс18.
Враховуючи викладене вище, беручи до уваги той факт, що 11.09.2015 Банк в односторонньому порядку змінив строк виконання основного зобов`язання, суд дійшов висновку про те, що з 12.09.2015 Банк на мав правових підстав здійснювати нарахування процентів за користування кредитом, на умовах, визначених спірним кредитним договором.
Так, період нарахування процентів за кредитним договором в порядку та на умовах спірного кредитного до договору становить: до 21.04.2015 (стягнуті рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 24.11.2015) та складають 179 107,12 грн, а також з 21.04.2015 по 11.09.2015, які за розрахунком суду дорівнюють 64 756,99 грн.
З системного аналізу викладеного слідує, що станом на день звернення Банком із заявою про визнання кредиторських вимог, у Сургуладзе О. І. наявний обов`язок повернення Банку 849 931,75 грн суми кредиту за договором та сплати процентів у розмірі 243 867,11 грн.
Щодо заявлених Банком вимог про стягнення 3% річних та інфляційної складової боргу суд відзначає наступне.
Відповідно до вимог частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
У той же час, ОСОБА_1 просила застосувати строк позовної давності до заявлених Банком вимог, зокрема щодо нарахування процентів річних та інфляційної складової боргу. За твердженнями боржника, строк звернення Банку із грошовими вимогами сплив 24.11.2018, тобто боржник відраховує трирічний строк позовної давної давності з 24.11.2015 - з дати ухвалення рішення Святошинським районним судом міста Києва в справи № 759/13688/15-ц. Суд вважає такі доводи боржника помилковими та зазначає наступне.
За змістом частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відтак, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Аналогічна правова позиція викладена у пункті 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів".
Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
З огляду на вказане, беручи до уваги, що Банк до суду звернувся із заявою 24.01.2020, суд дійшов висновку про те, що трирічний строк позовної давності слід відліковувати від дати звернення, тобто період нарахування трьох процентів річних та інфляційної складової боргу обмежуються 24.01.2017.
За таких обставин, здійснивши перерахунок 3% річних, враховуючи вказане вище, суд дійшов висновку, обґрунтованою сумою вказаної компенсаційної плати є 71 539,22 грн.
Щодо заявленого позивачем до стягнення інфляційного збільшення суд зазначає наступне.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (підпункт 3.2 пункт 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць. Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.
Отже, право кредитора вимагати суму боргу з урахуванням індексу інфляції, враховуючи наслідки пропуску позовної давності, заявлені ОСОБА_1 , обмежуються таким періодом лютий 2017 року- листопад 2019 року (в розрахунку Банку останньою датою нарахування вказана 23.12.2019, а отже грудень за його розрахунком не є повним місяцем для нарахування інфляції).
За перерахунком суду до стягнення з Боржника належить 161 323,76 грн, з яких 87 917,84 грн інфляційні втрати нараховані на суму кредиту та 73 405,92 грн інфляційні втрати за процентами.
Крім того, відповідно до пункту 4.2. договору іпотеки за кожний випадок невиконання чи неналежного виконання п. 3.3.6. цього Договору Іпотекодавець сплачує на користь іпотекодержателя штраф. Розмір штрафу встановлюється залежно від строку, протягом якого іпотекодавець порушив вимоги п. 3.3.6. Договору та становить 0,5% від заставної вартості предмета іпотеки, визначеної у п.2.2 цього договору, який збільшується на 0,05 щомісячно наростаючим підсумком, починаючи з 2-го календарного місяця, що слідує за місяцем порушення ( в т.ч. враховуючи місяць, в якому будуть виконані зобов`язання зі страхування). При цьому сплата штрафу не звільняє іпотекодавця від виконання своїх зобов`язань за вказаними пунктами.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
Здійснивши перерахунок заявленого Банком штрафу, суд встановив, що до стягнення з Боржника підлягає штраф в розмірі 24 380,00 грн.
Разом з тим, як зазначено вище, в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, було укладено Договір іпотеки без оформлення заставної від 18.12.2007, зареєстрованого в реєстрі за № 53 (з урахуванням договору про внесення змін від 30.03.2009 № 1 до договору іпотеки (без оформлення заставної), зареєстрованого в реєстрі за № 4809 та договору про внесення змін від 13.02.2012 № 2 до договору іпотеки (без оформлення заставної), зареєстрованого в реєстрі за № 1633).
Предметом іпотеки є нерухоме майно: двокімнатна квартира, загальною площею 75,90 кв.м., житловою площею 42,70 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . та належить Позичальнику (Іпотекодавцю) на підставі договору купівлі-продажу квартири. За згодою сторін предмет іпотеки оцінено в 1 060 000,00грн.
Відповідно до cтатті 572 ЦК України, силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Частиною першою статті 583 ЦК України визначено, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель); відповідні положення наведено також у частині другій статті 11 Закону України «Про заставу», за якою заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель).
Згідно зі статтею 589 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
За змістом частини першої статті 584 ЦК України, частини першої статті 12 Закону України «Про заставу» у договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода.
За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором застави (частина друга статті 589 ЦК України, стаття 19 Закону України «Про заставу»).
Згідно з частиною першою статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом; основне зобов`язання - зобов`язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов`язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою; майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи-боржника.
Частинами п`ятою, шостою статті 3 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною, зокрема, до припинення основного зобов`язання.
У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до договору іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.
Якщо інше не встановлено законом або іпотечним договором, іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування: витрат, пов`язаних з пред`явленням вимоги за основним зобов`язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрат на утримання і збереження предмета іпотеки; витрат на страхування предмета іпотеки; збитків, завданих порушенням основного зобов`язання чи умов іпотечного договору.
Положеннями частини першої статті 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
За наведеними вище положеннями законодавства іпотекодержатель (заставодержатель) має право задовольнити всі свої забезпечені заставою чи іпотекою вимоги до боржника у розмірі вартості фактичної реалізації предмета майнової поруки, що здійснюється в порядку, передбаченому законодавством (якщо інше не передбачено договором або законом).
Отже, виражений у грошовій формі розмір зобов`язання майнового поручителя визначається виходячи із дійсних на відповідний момент зобов`язань боржника, які існують за основним зобов`язанням (кредитним договором), з урахуванням обсягу забезпечення за умовами забезпечувального договору. Оцінка предмета забезпечення (майна) сторонами на момент укладення договору не впливає на обсяг забезпечених вимог у разі звернення стягнення на предмет забезпечення.
Закон про банкрутство не містить іншого порядку та способу визначення забезпечених вимог, ніж наведені вище положення законодавства, не пов`язує визначення вимог, забезпечених заставою (іпотекою) майна боржника, для включення їх до реєстру вимог, із договірною вартістю предметів забезпечення.
Натомість, правове значення має розмір підтверджених документально зобов`язань боржника за основним зобов`язанням та вартість фактичної реалізації предмета забезпечення, яка на стадії затвердження реєстру вимог кредиторів за результатами попереднього засідання ще невідома.
За рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється погашення вимог забезпечених кредиторів у позачерговому порядку .
Таким чином, забезпеченими зобов`язаннями в розумінні статті 1 Закону та відповідно вимогами забезпеченого кредитора, які включаються до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство, є всі вимоги кредитора, які існують за основним зобов`язанням (кредитним договором), i є дійсними на момент визнання вимог та можуть бути задоволені за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення відповідно до умов забезпечувальних договорів та чинного законодавства.
Наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 902/492/17 від 15.05.2018.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку про віднесення вимог ПАТ АБ «Укргазбанк» в розмірі 1 351 041,84грн. до вимог, що забезпечені заставою фізичної особи.
З огляду на викладене, суд вважає за доцільне закінчити попереднє засідання.
Враховуючи вищезазначене та керуючись ст. ст. 45, 122 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 232, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
УХВАЛИВ:
1. Визнати кредитором у справі № 910/17501/19 по відношенню до фізичної особи ОСОБА_1 :
- Товариство з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» з грошовими вимогами на суму 6 570,09грн., з яких 4 204,00грн.-витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 2 366,09грн. - вимоги другої черги;
- Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» з грошовими вимогами на суму 50 579,26грн., з яких 4 204,00грн.-витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 46 375,26грн.-вимоги другої черги задоволення;
- ОСОБА_2 з грошовими вимогами на суму 739 204,00грн., з яких 4 204,00грн.-витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 735 000,00грн.-вимоги другої черги задоволення;
- Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» з грошовими вимогами на суму 1 355 245,84., з яких 4 204,00грн.-витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 1 351 041,84грн.-вимоги, що забезпечені заставою фізичної особи.
2. Зобов`язати керуючого реструктуризацією сформувати реєстр вимог кредиторів, оформлений відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства.
3. Зобов`язати керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутись не пізніше 09.03.20
4. Керуючому реструктуризацією боржника строк до 23.03.2020 подати до Господарського суду м. Києва плану реструктуризації боргів боржника.
5. Визначити дату проведення судового засідання, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі на 30.03.20 о 11:50. Засідання відбудеться у приміщені господарського суду м. Києва в залі судових засідань № 5 (корпус Б).
6. Відмовити Публічному акціонерному товариству Акціонерному банку «Укргазбанк» у визнанні кредитором на суму 755 526,67грн.
7.Ухвалу направити учасникам провадження у справі та керуючому реструктуризацією.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена.
Повний текст ухвали складено 03.03.20.
Суддя Д.В. Мандичев
