ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
Іменем України
19 лютого 2020 року
Сєвєродонецьк
Справа № 360/3608/19
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Борзаниці С.В.,
за участю секретаря судового засідання: Кравцової Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сєвєродонецьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкові повідомлення-рішення від 26.02.2019 № 0000671304 та № 0000681304,-
ВСТАНОВИВ:
До Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі також - позивач), в інтересах якої звернувся представник позивача - адвокат Волков Микола Миколайович, до Головного управління ДФС у Луганській області (далі також - відповідач, ГУ ДФС у Луганській області), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Луганській області від 26.02.2019 № 0000671304 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами, за результатами річного декларування» (код платежу 11010500) у сумі 12 575 938,50 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Луганській області від 26.02.2019 № 0000681304 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем «Військовий збір, що сплачується фізичними особами, за результатами річного декларування» (код платежу 11011001) у сумі 1 047 994,88 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ГУ ДФС у Луганській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, якою встановлено порушення позивачем: 1) п. 164.1, п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164, п.п. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 Податкового кодексу, у частині заниження податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 10 060 750,80 грн.; 2) п. 164.1, п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164, п.п. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168, пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу - у частині заниження податкового зобов`язання з військового збору у сумі 838 395,90 грн. За наслідками перевірки складений акт від 23.01.2019 № 47/12-32-13- 04/2644715105 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 31.12.2017» (далі також - Акт перевірки). На підставі вищевказаного акту контролюючим органом самостійно визначено суми грошових зобов`язань, про що складені відповідні податкові повідомлення-рішення від 26.02.2019 № 0000671304 та № 0000681304. Податковим повідомленням-рішенням ГУ ДФС у Луганській області від 26.02.2019 № 0000671304 на підставі акта від 23.01.2019 № 47/12-32-13- 04/ 2644715105 збільшено платнику податків ОСОБА_1 суму грошового зобов`язання за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами, за результатами річного декларування» (код платежу 11010500) в загальній сумі 12 575 938,50 грн., в тому числі; за податковими зобов`язаннями + 10 060 750,80 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами): 2 515 187,70 грн. Податковим повідомленням-рішенням ГУ ДФС у Луганській області від 26.02.2019 № 0000681304 на підставі акта № 47/12-32-13-04/ 2644715105 від 23.01.2019 збільшено платнику податків ОСОБА_1 суми грошового зобов`язання за платежем «Військовий збір, що сплачується фізичними особами, за результатами річного декларування» (код платежу 11011001) в загальній сумі 1 047 994, 88 грн., в тому числі: за податковими зобов`язаннями + 838 395,90 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами): 209 598,98 грн.
Оскаржувані податкові повідомлення-рішення позивач отримав лише 25.04.2019 за заявою від 23.04.2019. Не погоджуючись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх 26.04.2019 до Державної фіскальної служби України, але відповіді на день звернення до суду не отримав.
Позивач вважає висновки ГУ ДФС у Луганській області, викладені в Акті перевірки, необґрунтованими та безпідставними, а податкові повідомлення-рішення протиправними і такими, що підлягають скасуванню, з наступних підстав.
ОСОБА_1 не отримувала жодних письмових запитів контролюючого органу про необхідність надати пояснення та їх документальне підтвердження, відтак не була обізнана щодо необхідності надання відповідної інформації. Крім того, позивач не отримувала копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Відтак, документальна позапланова невиїзна перевірка здійснювалась контролюючим органом без дотримання вимог статей 75, 78, 79 Податкового кодексу України (далі також - ПК України, ПКУ), що свідчить про незаконність дій ГУ ДФС в Луганській області, протиправність акту від 23.01.2019 № 47/12-32-13-04/ 2644715105 та його недопустимість в якості доказу.
В порушення вимог п. 86.4. ст. 86 Податкового кодексу ОСОБА_1 не отримувала акт документальної позапланової невиїзної перевірки від 23.01.2019 №47/12-32-13- 04/ 2644715105 , про його існування довідалася лише 25.04.2019, самостійно звернувшись до відповідача, оскільки 23.04.2019 позивачем було отримано податкову вимогу від 11.04.2019 №50581-52. Відтак, позивач не мала можливості подати заперечення до акту, чим були порушені її права як платника податків.
На думку позивача, під час проведення перевірки ГУ ДФС в Луганській області за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 та складення акта від 23.01.2019 № 47/12-32-13-04/ 2644715105 , контролюючий орган вийшов за межі перевірки та відомостей про майно і доходи ОСОБА_1 , які були отримані позивачем поза межами періоду, що перевірявся.
Як вбачається з Акту перевірки, податковим органом встановлено заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб за 2016-2017 роки на суму 10 060 750,80 грн., а також заниження розміру військового збору за 2016-2017 роки на суму 838 395,90 грн., та, як наслідок, порушення вимог пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 ПКУ, згідно якого до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу.
До вказаного висновку податковий орган дійшов внаслідок аналізу відомостей, зазначених в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 рік (електронна декларація), та порівняння цих відомостей з інформацією, яка міститься в інформаційних базах органів ДФС. При цьому, відповідач фактично вирахував від загальної суми вартості майна, грошових активів та інших витрат, тобто статків позивача, в сумі 56 321 444,00 грн., інформація про які міститься в електронній декларації позивача за 2016 рік, суми отриманих позивачем доходів за період з 01.01.1998 по 31.12.2017 - 428 384,00 грн., інформація про які міститься в наявній у відповідача податковій інформації. Так, різниця між статками та отриманими доходами позивача, за висновками контролюючого органу, становить 55 893 060,00 грн. (56 321 444,00 грн. - 428 384,00 грн.)., що, на думку відповідача, є загальним річним доходом позивача, з якого не сплачено податок на доходи фізичних осіб та військовий збір. В акті перевірки податковий орган наводить перелік належного позивачу майна та отриманих ним доходів, не конкретизуючи такий, та робить висновок, що сума отриманих доходів є недостатньою для придбання належного позивачу майна, а, отже, таке майно було придбано за рахунок інших доходів, з яких не було сплачено податок на доходи фізичних осіб.
Приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 26.02.2019, ГУ ДФС у Луганській області виходило із аналізу інформації, зазначеної позивачем на власний розсуд в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 рік (електронна декларація), та порівняння цих відомостей з інформацією, яка міститься в інформаційних базах органів ДФС, а також документів, наданих іншими суб`єктами. Таким чином, висновки контролюючого органу в акті перевірки № 47/12-32-13- 04/ 2644715105 від 23.01.2019 спираються лише на припущення, проте аж ніяк не на задокументовані належним чином відомості.
Представник Позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Представник відповідача заперечував проти позову, виходячи з такого.
14.09.2017 контролюючим органом позивачу був направлений запит № Б/821/14/12-32-13-04-01 «Про надання інформації та її документального підтвердження» (додається до відзиву), в якому зазначено, що ГУ ДФС у Луганській області проведено аналіз наявної податкової інформації та встановлено наявність у позивача власності об`єктів нежитлової нерухомості, у зв`язку з чим, керуючись п.п.20.1.2 п.20.1 ст.20, п.73.3 ст.73 ПК України, контролюючий орган просив надати пояснення та їх документальне підтвердження стосовно земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нежитлової нерухомості. Зазначений запит оформлений у відповідності до вимог п.10 Порядку № 1245 та направлений відповідно до пп.пп.20.1.2, 20.1.4. п.20.1 ст.20 та п.п.73.1, 73.3 ст.73 ПК України, проте позивачем він не отриманий та повернутий на адресу контролюючого органу з причини повернення - за закінченням встановленого строку зберігання, що підтверджується довідкою Укрпошта.
14.09.2018 контролюючим органом позивачу був вдруге направлений запит № Б-1590/12-32-13-13 «Про надання інформації та її документального підтвердження» (додається до відзиву), в якому зазначено, що ГУ ДФС у Луганській області за наслідками аналізу відомостей, оприлюднених в Єдиному державному реєстрі декларацій, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, з урахуванням зібраної відповідно до ст.72 ПК України податкової інформації, та у зв`язку із встановленням невідповідності між даними декларації про статки: (грошові активи, вартість придбаного майна, внески до статутних фондів) та наявною у контролюючому органі інформацією про отримані доходи за період з 1998 по 2016 р.р., які свідчать про порушення вимог законодавства: ст.ст. 164, 168, 170, 171, 176, 179 ПК України в частині заниження податкових зобов`язань, подання податкової декларації з недостовірними відомостями, у зв`язку з чим, керуючись п.п.20.1.2 п.20.1 ст.20, п.73.3 ст.73 ПК України, контролюючий орган просив надати інформацію та її документальне підтвердження з конкретним переліком необхідних документів стосовно з`ясування питання повноти нарахування та сплати податкових платежів, дотримання вимог чинного законодавства, достовірності даних виявленої податкової інформації. Зазначений запит оформлений у відповідності до вимог п.10 Порядку № 1245 та направлений відповідно до пп.пп.20.1.2, 20.1.4. п.20.1 ст.20 та п.п.73.1, 73.3 ст.73 ПК України, проте позивачем він не отриманий та повернутий на адресу контролюючого органу з причини повернення - за закінченням терміну зберігання, що підтверджується довідкою Укрпошта (додається до відзиву).
22.11.2018 контролюючим органом позивачу був втретє направлений запит № Б-1892/14/12-32-13-04 «Про надання інформації та її документального підтвердження» (додається до відзиву), в якому викладені аналогічні виявлені факти порушення податкового законодавства, підстави направлення запиту та також витребувані документи. Зазначений запит оформлений у. відповідності до вимог п.10 Порядку № 1245 та направлений відповідно до пп.пп.20.1.2, 20.1.4. п.20.1 ст.20 та п.п.73.1, 73.3 ст.73 ПК України, проте позивачем він не отриманий та повернутий на адресу контролюючого органу з причини повернення - за закінченням терміну зберігання, що підтверджується довідкою Укрпошта (додається до відзиву).
Таким чином, зазначені запити про надання інформації та її документального підтвердження містять перелік запитуваної інформації та перелік необхідних для надання документів, інформацію та підстави для надіслання запиту, оформлений на бланку та підписаний уповноваженою особою. Отже, зазначені запити оформлені та направлені у відповідності до діючого Податкового законодавства та не порушують прав позивача.
З огляду на вищевикладене, позивачем взагалі не надано відповіді на запити контролюючого органу, у зв`язку з чим відповідно до п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України у контролюючого органу є всі підстави для проведення документальної позапланової перевірки, у зв`язку з чим відповідачем 14.12.2018 був правомірно виданий наказ № 1404 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2016 по 31.12.2017.
З наведеного слідує, що доводи позивача щодо відсутності правових підстав для проведення позапланової перевірки на підставі п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України є необґрунтованими та такими, що не належать до підстав для задоволення позову.
Наказ від 14.12.2018 № 1404 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 та повідомлення від 14.12.2018 № 453 про проведення зазначеної перевірки направлені позивачу 14.12.2018, проте позивачем вони не отримані та повернуті на адресу контролюючого органу з причини повернення - за закінченням встановленого строку зберігання, що підтверджується довідкою Укрпошта. Отже, відповідно до п.42.4 ст.42 ПК України наказ від 14.12.2018 № 1404 та повідомлення від 14.12.2018 № 453 вважаються врученими позивачу, тому умисне не отримання позивачем наказу та повідомлення про проведення перевірки, та як вибачається з наданих матеріалів, систематичне неотримання документів від контролюючого органу, з метою уникнення перевірок з боку контролюючого органу, не вважається порушенням з боку відповідача порядку та законності проведення перевірки.
Акт перевірки № 47/12-32-13-04/ 2644715105 був складений 23.01.2019 та направлений позивачу за різними відомими адресами місця проживання позивача 24.01.2018, що підтверджується супровідними листами ГУ ДФС у Луганській області від 24.01.2019 № ФОП-392/12-32-13-04, № ФОП-390/12-32-13-04, № ФОП-388/12-32-13- 04, № ФОП-386/12-32-13-04 та № ФОП-384/12-32-13-04 до акта перевірки та квитанціями ПАТ «Укрпошта» від 24.01.2019 № 0030328 0028361, № 0030330 0028363, № 0030329 0028362, № 0030332 0028365 та № 0030331 0028364 (додаються до відзиву), проте позивачем вони не отримані та повернуті на адресу контролюючого органу з причини повернення - за закінченням встановленого строку зберігання, що підтверджується довідками Укрпошта (додаються до відзиву).
Отже, відповідно до п.42.4 ст.42 ПК України акт від 23.01.2019 № 47/12-32-13- 04/2644715105 вважається врученим позивачу, тому умисне не отримання позивачем акта перевірки не вважається порушенням з боку відповідача щодо неповідомлення позивача про результати перевірки та обмеження його права на надання заперечень на акт перевірки.
Таким чином, з огляду на викладене спростовується твердження позивача щодо порушення його права на подання заперечень до акта перевірки, оскільки позивач самостійно позбавив себе такого права шляхом не отримання поштового відправлення, в якому знаходився акт перевірки.
Відповідно до п.п. 102.2.1 п. 102.2 ст.102 ПК України, грошове зобов`язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов`язання, не було подано.
Позивачем до контролюючого органу податкові декларації про майновий стан і доходи взагалі не подавалися, а отже відповідно до п.п.102.2.1 п.102.2 ст.102 ПК України строк давності на проведення перевірок та самостійного визначення контролюючим органом грошового зобов`язання не застосовується.
Відповідно до наказу Головного управління ДФС у Луганській області від 14.12.2018 № 1404 перевірка проводилася за період з 01.01.2016 по 31.12.2017. Відповідно до акта перевірки від 23.01.2019 № 47/12-32-13-04/ 2644715105 предметом перевірки було з`ясування розміру отриманого доходу позивачем в період з 2016 по 2017 роки, з якого він повинен був сплатити податок з доходів фізичних осіб. Отже, контролюючий орган під час проведення перевірки та донарахування грошового зобов`язання не вийшов за межі строку давності, передбаченого ст.102 ПК України.
Виходячи із аналізу ч. 1, 4 ст. 45, ч.1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції», можна дійти висновку, що декларант зобов`язаний зазначити в е-декларації всі наявні у нього отримані доходи, наявне майно та всі наявні заощадження. У випадку невірного зазначення в е-декларації будь-яких доходів чи майна декларант має право це виправити. Позивачем виправлених декларацій не подавалося, а, отже, позивач обізнано задекларував свій наявний дохід, майно та заощадження, чим самостійно підтвердив наявність у нього всього зазначеного у е-декларації доходу, майна та заощаджень. Крім того, позивач не спростовує такої наявності у нього доходу, майна та заощаджень і в своєму позові. На свій захист позивач використовує тільки нормативне обґрунтування щодо неправомірності проведеної перевірки. А отже, можливо зробити висновок, що позивач в е-декларації зазначив правдиві відомості щодо отриманого ним доходу та наявного у нього майна і грошових коштів.
Відповідно до п.п.72.1.6 п.72.1 ст.72 ПК України, для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу також використовується інша інформація, оприлюднена як така, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства та/або добровільно чи за запитом надана контролюючому органу в установленому законом порядку.
Доступ до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, на офіційному веб-сайті Національного агентства надається шляхом можливості перегляду, копіювання та роздруковування інформації, а також у вигляді набору даних (електронного документа), організованого у форматі, що дозволяє його автоматизоване оброблення електронними засобами (машинозчитування) з метою повторного використання.
З огляду на викладене, відповідач робить висновок, що е-декларація позивача відноситься до інформації, яка підлягає оприлюдненню відповідно до Закону України «Про запобігання корупції», а отже відповідач відповідно до п.п.72.1.6 п.72.1 ст. 72 ПК України мав права її використовувати для здійснення своїх функцій щодо ведення податкового контролю шляхом збирання необхідної інформації для належного проведення перевірки платника податків.
Крім того, перевірка відповідачем проводилася не тільки на підставі е- декларації, а і зібраних інших документів, які підтверджували отриманий дохід позивача на протязі 1998-2018 років, та на підставі яких можливо було виявити недекларування позивачем в податковій декларації сум отриманого доходу в 2016 та 2017 роках та не сплату з цих сум податку з доходів фізичних осіб. На спростування зазначених порушень позивачем ніяких підтверджуючих документів не було надано ні як під час перевірки, так і не додано до позову.
Таким чином, вважають, що посилання позивача на використання відповідачем під час проведення перевірки непрямих методів контролю спростовується вище викладеним, оскільки висновки контролюючого органу в акті перевірки базувалися на отриманої документально підтвердженої інформації.
Актом перевірки від 23.01.2019 № 47/12-32-13-04/ 2644715105 встановлено, що фізична особа - платник податку ОСОБА_1 згідно з відомостями декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 рік, поданої відповідно до вимог Закону України «Про запобігання корупції» шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, має у власності об`єкти нерухомості та корпоративні права, перелік яких наведений у акті перевірки на сторінках 2-4, та наступні грошові активи: - готівкові кошти - 1200000 гривень; - готівкові кошти - 1500000 доларів США - у перерахунку на національну валюту України за курсом Національного банку України станом на 31.12.2016 року становить 40786350 грн.; - готівкові кошти - 500000 евро - у перерахунку на національну валюту України за курсом Національного банку України станом на 31.12.2016 року становить 14211300,00 грн.
Таким чином, загальна сума грошових активів становить 56197650,00 грн.
Загальна вартість статків (майна, грошових активів, цінних паперів, корпоративних прав та фінансових зобов`язань), встановлених на підставі наявної податкової інформації, ОСОБА_1 становить 56321444,00 грн., у т.ч: - нерухоме майно - 123794,00 грн.; - грошові активи - 56197650,00 грн.
Загальна сума доходів, одержаних з офіційних джерел, зокрема ЦБД ДРФО, становить 428384,00 грн.
Отже, невідповідність вартості статків ОСОБА_1 , за даними електронної декларації, доходам, одержаним з офіційних джерел, становить 55893060,00 грн. (56321444,00 грн. - 428384,00 грн. = 55893060,00 грн.), тобто вартість статків у розмірі 55893060,00 грн. не відповідає сумі доходів, одержаних з офіційних джерел.
Таким чином, перевіркою правильності визначення загального річного оподатковуваного доходу фізичної особи - платника податку встановлено заниження суми загального річного оподатковуваного доходу за 2016 рік на суму 55893060,00 грн.
Згідно з п.22.1 ст. 22 ПК України об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.
Відповідно до п.23.1 та п.23.2 ст.23 ПК України, базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об`єкта оподаткування. База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об`єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов`язання.
База оподаткування і порядок її визначення встановлюються цим Кодексом для кожного податку окремо.
Відповідно до п.п.162.1.1 п. 162.1 ст.162 ПК України платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, та і іноземні доходи.
Відповідно до п.163.1 ст.163 ПК України, об`єктом оподаткування є: - загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; - доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); - іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Відповідно до п. 164.1 ст.164 ПК України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Відповідно до п.п.164.1.1 п. 164.1 ст.164 ПК України, загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.
Таким чином, з огляду на викладене, позивач повинен сплатити до бюджету податок на доходи фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 10060750,80 грн. (55893060,00 грн. х 18% = 10060750,80 гри.).
Одночасно, зазначені доходи є об`єктом оподаткування військовим збором, платником якого є позивач, та ставка якого становить 1,5 відсотків від об`єкта оподаткування згідно з п.161 підрозділу 10 розділу XIX «Прикінцеві положення» ПК України.
Таким чином, позивач повинен сплатити до бюджету за 2016 рік військовий збір у розмірі 838395,90 грн. (55893060,00 грн. х 1,5% = 838395,90 грн.).
В ході перевірки встановлено, що позивачем допущено порушення п. 164.1, п.п.164.2.20 п.164.2 ст.164, п.п.168.2.1 п.168.2 ст.168 ПК України у частині заниження податкового зобов`язання з податку на доходи з фізичних осіб, що сплачується фізичними особами, за 2016 рік на суму 10060750,80 грн. за граничним терміном сплати 01.08.2017 року, а також позивачем порушено п.164.1, п.п.164.2.20 п.164.2 ст.164, п.п.168.2.1 п.168.2 ст.168, п.1.2, п.161 підрозділу 10 розділу XIX ПК України у частині заниження розміру військового збору за 2016 рік на суму 838395,90 грн., у зв`язку з чим на підставі п.123.1 ст.123 ПК України до позивача застосовано штрафні санкції.
На підставі викладеного, ГУ ДФС у Луганській області вважає податкові повідомлення-рішення від 26.02.2019 № 0000671304 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи з фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 10060750,80 грн. і застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у розмірі 2515187,70 грн. та № 0000681304 про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору у розмірі 838395,90 грн. і застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у розмірі 209598,98 грн. є такими, що прийняті у відповідності до норм Податкового кодексу та чинного законодавства.
Просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.02.2019 № 0000681304 та № 0000671304 у повному обсязі.
Представником позивача надана відповідь на відзив, в якій просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, оскільки контролюючим органом порушений порядок проведення документальної позапланової невиїзної перевірки; порушені строки давності; при перевірці використані непрямі методи контролю (а.с.111-113).
По справі вчинені такі процесуальні дії:
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 27.08.2019 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для її усунення (а.с.35-36).
Ухвалою від 28.08.2019 відкрито провадження у вказаній адміністративній справі, вирішено справу розглядати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 25.09.2019 (а.с.1-2).
25.09.2019 за клопотанням представника відповідача розгляд справи відкладено, підготовче засідання призначено на 21.10.2019 (а.с.106).
Ухвалою від 21.10.2019 продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів (а.с.116).
21.10.2019 розгляд справи відкладено, підготовче засідання призначено на 15.11.2019 (а.с.117).
Ухвалою від 15.11.2019 зупинене провадження у справі до 11.12.2019, підготовче засідання призначено на 11.12.2019 (а.с.128).
Ухвалою від 11.12.2019 провадження у справі поновлено(а.с.133).
Ухвалою від 11.12.2019 зупинене провадження у справі до 28.01.2020, підготовче засідання призначено на 28.01.2020 (а.с.137).
Ухвалою від 28.01.2020 провадження у справі поновлено (а.с.143).
28.01.2020 за клопотанням відповідача розгляд справи відкладено, підготовче засідання призначено на 05.02.2020 (а.с.146).
Ухвалою від 05.02.2020 закрито підготовче провадження та призначено адміністративну справу до судового розгляду по суті на 19.02.2020 (а.с.154).
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-79, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна ОСОБА_1 належать:
на праві приватної власності гараж (машиномісце), загальна площа (кв.м): 13.6, опис: підвал 3-го рівня літ. "А", адреса: АДРЕСА_1 , гараж 3-43а;
на праві приватної власності гараж (машиномісце), загальна площа (кв.м): 13.6, опис: підвал 3-го рівня літ. "А", адреса: АДРЕСА_1 гараж 3-43 ;
на праві приватної власності гараж (машиномісце), загальна площа (кв.м): 8, опис: підвал 3-го рівня літ. "А", адреса: АДРЕСА_1 гараж 3-42;
на праві приватної власності, ?, житловий будинок, з надвірними будівлями, загальна площа (кв.м): 90.9, житлова площа (кв.м): 61.4 , адреса: АДРЕСА_4 ;
на праві приватної власності, ?, земельна ділянка, кадастровий номер: 6310136300:07:026:0006, площа (га): 0.0824, дата державної реєстрації земельної ділянки: 20.04.2010, орган, що здійснив державну реєстрацію земельної ділянки: Харківська регіональна філія ДП "Центр державного земельного кадастру", цільове призначення: для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, адреса: АДРЕСА_4 ;
на праві приватної власності квартира, загальна площа (кв.м АДРЕСА_5 ;
на праві приватної власності приміщення магазину промислових товарів, загальна площа (кв.м): 62.9, адреса: Луганська обл ., м . Сєвєродонецьк , проспект Гвардійський , будинок 55 /181;
на праві приватної власності приміщення офісу, загальна площа (кв.м): 27.4, адреса: Луганська обл. , м. Сєвєродонецьк, проспект Радянський, будинок 33/19;
на праві приватної власності квартира, загальна площа (кв.м ): 57.5, житлова площа (кв.м): 36.7, адреса: АДРЕСА_12 ;
на праві приватної власності квартира, загальна площа (кв.м АДРЕСА_13 ;
на праві приватної власності приміщення магазину промислових товарів, загальна площа (кв.м): 49.5, адреса: АДРЕСА_14 3;
на праві приватної власності квартира, загальна площа (кв.м): 30,0, житлова площа (кв.м): 14,9, адреса: АДРЕСА_15 ;
на праві приватної власності квартира, загальна площа (кв.м): 51,6, житлова площа (кв.м): 27,3, адреса: АДРЕСА_16 ;
на праві приватної власності приміщення магазину промислових товарів, адреса: АДРЕСА_14 проспект АДРЕСА_17 , загальна площа (кв.м): 49,5 (а.с.86- 98).
Відповідно до наказу ГУ ДФС у Луганській області від 14.12.2018 №1404 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» в.о. начальника ГУ ДФС у Луганській області, керуючись вимогами п.п.20.1.2, п.п.20.1.4 п.20 ст. 20, на підставі п.п.78.1.1. п.78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України призначене проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 (а.с.68).
На підставі наказу ГУ ДФС у Луганській області від 14.12.2018 №1404 в період з 18.01.2019 по 22.01.2019 була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка, за результатами якої складено акт від 23.01.2019 № 47/12-32-13- 04/ 2644715105 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 31.12.2017» (далі також - Акт перевірки), якою зазначені порушення позивачем: 1) п. 164.1, п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164, п.п. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 Податкового кодексу, у частині заниження податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 10 060 750,80 грн.; 2) п. 164.1, п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164, п.п. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168, пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України у частині заниження податкового зобов`язання з військового збору у сумі 838 395,90 грн. (а.с.16-21).
П.п. 1.5.1 Розділу ІІ Акту перевірки містить відомості про нерухоме майно позивача, яке набувалося в період з 2007 по 2015 роки (а.с.17).
У п. 2.1 Розділу ІІ Акту перевірки зазначено, що перевіркою достовірності, повноти нарахування і сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб встановлено, що фізична особа - платник податку ОСОБА_1 згідно відомостям електронної декларації має у власності:
згідно розділу 12 «Грошові активи»:
- готівкові кошти - 1200000 грн.;
- готівкові кошти - 1500000 доларів США;
- готівкові кошти - 500000 євро.
Враховуючи, що ОСОБА_1 на письмову вимогу посадової (службової) особи контролюючого органу, яка проводила перевірку, не надано документів щодо періоду отримання та джерела походження готівкових коштів у сумі 1500000 доларів США та у сумі 500000 євро, провести перерахунок зазначених валютних коштів на національну валюту України за курсом Національного банку України за відповідні періоди їх одержання (внесення) неможливо.
Таким чином, перерахунок валютних коштів на національну валюту України за курсом Національного банку України здійснено на кінець звітного періоду подання електронної декларації, а саме: на 31.12.2016.
Загальна вартість статків (майна, грошових активів, цінних паперів, корпоратвних прав та фінансових зобов`язань), встановлених на підставі наявної податкової інформації, ОСОБА_1 становить 56321444 грн, у т.ч.:
- нерухоме майно - 123794 грн.;
- грошові активи - 56197650 грн.
Загальна сума доходів, одержаних з офіційних джерел, становить 428384 грн. (а.с.19).
На підставі Акту перевірки контролюючим органом самостійно визначено суми грошових зобов`язань, про що складено відповідні податкові повідомлення-рішення від 26.02.2019 № 0000671304 та № 0000681304:
- податкове повідомленням-рішенням ГУ ДФС у Луганській області від 26.02.2019 № 0000671304 про збільшення платнику податків ОСОБА_1 суми грошового зобов`язання за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами, за результатами річного декларування» (код платежу 11010500) в загальній сумі 12 575 938,50 грн., в тому числі; за податковими зобов`язаннями + 10 060 750,80 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами): 2 515 187,70 грн (а.с.22);
- податкове повідомленням-рішенням ГУ ДФС у Луганській області від 26.02.2019 № 0000681304 про збільшення платнику податків ОСОБА_1 суми грошового зобов`язання за платежем «Військовий збір, що сплачується фізичними особами, за результатами річного декларування» (код платежу 11011001) в загальній сумі 1 047 994, 88 грн., в тому числі: за податковими зобов`язаннями + 838 395,90 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами): 209 598,98 грн (а.с.23).
26.04.2019 позивач оскаржив вищезазначені податкові повідомлення-рішення від 26.02.2019 до Державної фіскальної служби України (а.с.24-26, 27).
Рішенням Державної фіскальної служби України від 15.06.2019 № 3798/5/99-99-11-05-01-25 скарга позивача залишена без задоволення (а.с.101).
Стаття 244 КАС України встановлює, що суд, крім іншого, повинен перевірити обставини, що входять до підстав позову або підстав заперечення, і з`ясувати, якими саме доказами кожна з них підтверджується або спростовується, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
П.п. 16.1.2. п. 16.1. статті 16 ПКУ визначено, що платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.
Згідно п. 75.1 статті 75 ПКУ контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до п.п. 75.1.2. п.75.1 статті 75 ПКУ документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Абзацом четвертим п.п. 75.1.2. п.75.1 статті 75 ПКУ передбачено, що документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Згідно абзацу шостому п.п. 75.1.2. п.75.1 статті 75 ПКУ документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПКУ встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності такої підстави:
отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
Статтею 79 ПКУ визначені особливості проведення документальної невиїзної перевірки
Пунктом 79.1. статті 79 ПКУ визначено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Згідно пункту 79.2. ст. 79 ПКУ документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова (п. 79.3. ст. 79 ПКУ).
Таким чином, відповідно до положень ст. ст. 75, 78, 79 ПК України саме на податковий орган покладений обов`язок визначення законних підстав для призначення та проведення позапланових невиїзних перевірок конкретного платника податків.
Аналіз зазначених норм Податкового кодексу України дають підстави для таких висновків.
Абзац другий п. 75.1 ст. 75 ПКУ безпосередньо визначає, що документальні перевірки повинні проводитися контролюючими органами виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.
Такі випадки для призначення позапланових невиїзних перевірок визначені підпунктами 78.1.1 - 78.1.20 пункту 78.1 статті 78 ПКУ.
Відповідач стосовно позивача застосував положення п.п. 78.1.1 п. 78 ст. 78 ПКУ.
Однією з обов`язкових умов застосування вказаного випадку є ті обставини, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
Суд звертає увагу, що цією нормою закону (Податкового кодексу України) визначено те, що відлік 15 робочих днів для надання пояснень та їх документального підтвердження повинен розпочатися з дня, наступного за днем «отримання» запиту.
Цією нормою не визначено, що такий відлік повинен розпочатися з дня, наступного за днем «вручення» запиту.
«Отримання» передбачає безпосереднє отримання запиту платником податку чи його повноважним представником.
Вказаний підпункт 78.1.1 п. 78 ст. 78 ПКУ зовсім не передбачає застосування процедури «вручення» запиту, що виключає можливість застосування до цього підпункту положень п.42.4 ст.42 ПК України для висновку стосовно належного отримання запиту платником податку.
Податковий кодекс України чітко визначає як окремі процедури «вручення» та «отримання» документів, що підтверджується положеннями пункту 79.2. ст. 79 ПКУ, яким прямо визначена така умова проведення документальної позапланової невиїзної перевірки як «вручення» (а не «отримання») платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Тобто, згідно Податкового кодексу України положення п.42.4 ст.42 ПК України не застосовуються при визначенні контролюючим органом встановленого цим Кодексом випадку для проведення документальної перевірки, але можуть бути застосовані при застосуванні порядку проведення такої перевірки.
Обов`язковість визначення «випадків» та «порядку», встановлених Податковим кодексом України, прямо передбачена абзацом другим п. 75.1 ст. 75 ПКУ.
Матеріалами справи достовірно встановлено та не заперечується самим відповідачем, що позивач зовсім не отримувала письмовий запит контролюючого органу, як то передбачає зміст підпункту 78.1.1 п. 78 ст. 78 ПКУ.
Також при даних спірних правовідносинах не підлягають застосуванню положення п.42.4 ст.42 ПК України із зазначених вище підстав.
У зв`язку з невірним тлумаченням відповідачем положень п.42.4 ст.42 та п.п. 78.1.1 п. 78 ст. 78 ПКУ у нього зовсім були відсутні підстави для винесення наказу ГУ ДФС у Луганській області від 14.12.2018 №1404 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» стосовно позивача, оскільки остання зовсім не отримувала письмовий запит контролюючого органу, як то передбачає зміст підпункту 78.1.1 п. 78 ст. 78 ПКУ, та апріорі не могла надати пояснення та їх документальні підтвердження на такий запит.
Як наслідок, оскільки незаконно був прийнятий наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки стосовно позивача, й Акт перевірки та прийняті на його підставі оскаржувані повідомлення-рішення також підлягають визнанню такими, які не відповідають нормам чинного законодавства, оскільки винесені на підставі наказу, який був прийнятий без наявності законодавчо визначених підстав.
Аналіз змісту Акту перевірки дають підстави суду для таких висновків.
Посадовими особами відповідача в п.п. 1.5.1 Розділу ІІ Акту перевірки зазначені відомості про нерухоме майно позивача, яке набувалося в період з 2007 по 2015 роки (а.с.17).
Тобто, усе зазначене майно було придбане до 2016 року та не могло бути отриманим доходом позивача як нерухоме майно на загальну суму 123794 грн у 2016 році, що повністю спростовує висновки Акту перевірки в цій частині.
Стосовно грошових активів в розмірі 56197650 грн. у п. 2.1 Розділу ІІ Акту перевірки зазначено, що фізична особа - платник податку ОСОБА_1 згідно відомостям електронної декларації «має у власності» вказані кошти.
Тобто, самим відповідачем під час перевірки не встановлено, що вказані кошти були отримані як дохід у 2016 році.
Також відповідачем не надано, а судом не виявлено доказів тому, що дійсно грошові активи в розмірі 56197650 грн. були отримані позивачем як дохід саме у 2016 році.
В Акті перевірки посадові особи відповідача самі зазначили, «що ОСОБА_1 на письмову вимогу посадової (службової) особи контролюючого органу, яка проводила перевірку, не надано документів щодо періоду отримання та джерела походження готівкових коштів у сумі 1500000 доларів США та у сумі 500000 євро, провести перерахунок зазначених валютних коштів на національну валюту України за курсом Національного банку України за відповідні періоди їх одержання (внесення) неможливо.
Таким чином, перерахунок валютних коштів на національну валюту України за курсом Національного банку України здійснено на кінець звітного періоду подання електронної декларації, а саме: на 31.12.2016.» (а.с.19).
Тобто, сам відповідач в Акті перевірки зазначає, що під час проведення перевірки неможливо було встановити періоди отримання та джерела походження готівкових коштів у сумі 1500000 доларів США та у сумі 500000 євро.
Також в самому Акті перевірки зазначено, що «перевірка відповідачем проводилася не тільки на підставі е- декларації, а і зібраних інших документів, які підтверджували отриманий дохід позивача на протязі 1998-2018 років, та на підставі яких можливо було виявити недекларування позивачем в податковій декларації сум отриманого доходу в 2016 та 2017 роках».
Таким чином, відповідач перевіряв отриманий дохід позивача протягом 1998-2018 років, а не дохід за 2016-2017 роки, і в самому Акті перевірки зазначено про неможливість визначити дохід в розмірі 1500000 доларів США та у сумі 500000 євро за 2016 рік.
У зв`язку з чим в Акті перевірки наявні очевидні протиріччя висновків порівняно зі встановленими та не встановленими обставинами. Неможливо робити висновок про дохід фізичної особи за 2016 рік в розмірі 1500000 доларів США та у сумі 500000 євро, при цьому зазначати, що під час проведення перевірки неможливо було встановити періоди отримання та джерела походження зазначених готівкових коштів, при цьому аналізувалася документація стосовно позивача на протязі 1998-2018 років.
Висновок в Акті перевірки стосовно отримання позивачем доходу за 2016 рік в розмірі 1500000 доларів США та у сумі 500000 євро є передчасним та таким, який не ґрунтується на фактичних обставинах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
З урахуванням зазначеного, суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вищевикладені факти та обставини є підставою для задоволення заявлених вимог, а інші доводи не впливають на вирішення спору.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В даному випадку позивачем доведено ґрунтовність своїх вимог та відповідності їх діючому законодавству.
Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними, прийнятими відповідачем не на підставі та не у спосіб, визначений законом, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи судом встановлено, що Позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 19210,00 грн (арк. спр. 3, 40).
Таким чином, на користь Позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 19210,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Луганській області.
Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкові повідомлення-рішення від 26.02.2019 №0000671304 та №0000681304- задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Луганській області від 26.02.2019 № 0000671304 відносно ОСОБА_1 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами, за результатами річного декларування» (код платежу 11010500) у загальній сумі 12 575 938,50 грн (дванадцять мільйонів п`ятсот сімдесят п`ять тисяч дев`ятсот тридцять вісім гривень 50 коп.).
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Луганській області від 26.02.2019 № 0000681304 відносно ОСОБА_1 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем «Військовий збір, що сплачується фізичними особами, за результатами річного декларування» (код платежу 11011001) у загальній сумі 1 047 994,88 грн (один мільйон сорок сім тисяч дев`ятсот дев`яносто чотири гривні 88 коп.).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Луганській області (ідентифікаційний номер 39591445, адреса: 93400, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, буд. 72) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер 2644715105 , адреса: АДРЕСА_18 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 19210,00 грн. (дев`ятнадцять тисяч двісті десять гривень 00 коп.).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення складено та підписано у повному обсязі 02 березня 2020 року.
Суддя
С.В. Борзаниця
