140/2131/19ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
03 лютого 2020 року |
Львів |
Справа № 140/2131/19 пров. № 857/12176/19 |
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Судової-Хомюк Н.М.,
Ільчишин Н.В.,
секретаря судового засідання Максим Х.Б.,
розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційні скарги Головного управління ДФС у Волинській області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Волинській області та Товариства з обмеженою відповідальністю «Новакойл» на додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Плахтій Н.Б.), ухвалене у відкритому судовому засіданні о 11 год. 36 хв. 09 жовтня 2019 року, повне судове рішення складено 10 жовтня 2019 року, у справі №140/2131/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новакойл» до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
09.07.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВАКОЙЛ» звернулося в суд з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області, просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.07.2019 №0007401405 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 4 978 381 грн.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 30.09.2019 позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 02.07.2019 №0007401405, яким до ТОВ «НОВАКОЙЛ» застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в сумі 4 978 381 грн.
Додатковим рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року у справі №140/2131/19 стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВАКОЙЛ» судові витрати у розмірі 10 000,00 грн (десять тисяч грн 00 коп.).
Не погоджуючись з додатковим рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року Головне управління ДФС у Волинській області та Товариство з обмеженою відповідальністю «Новакойл» подали апеляційні скарги.
Головне управління ДФС у Волинській області просить скасувати додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року та відмовити у стягненні судових витрат. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що фактично розгляд справи по суті відбувся лише 30.09.2019, а час потрачений у інших судових засіданнях не є співмірним із сумою заявленої правової допомоги. Скаржник вказує, що позивачем не надано жодного первинного документа на підтвердження понесених витрат, затраченого часу адвокатом та детального опису робіт (наданих послуг).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Новакойл» просить змінити додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40 105 грн. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що витрати на правничу допомогу підтверджено належними доказами. Скаржник вказує, що суд першої інстанції не обґрунтував того, які саме витрати співмірні з наданими обсягом послуг представником позивача.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням секретарем судового засідання до протоколу судового засідання, задоволено клопотання представника скаржника, замінено відповідача - Головне управління ДФС у Волинській області правонаступником - Головне управління ДПС у Волинській області.
В судовому засіданні 03.02.2020 представник відповідача подану апеляційну скаргу підтримав, щодо апеляційної скарги Товариства заперечив, позивач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) не перешкоджає розгляду справи.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.
З матеріалів справи встановлено, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 30.09.2019 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВАКОЙЛ» до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.07.2019 №0007401405 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 4 978 381 грн. задоволено.
30.09.2019 Товариством подано клопотання згідно з яким до матеріалів справи долучено копію договору про надання правової допомоги від 05.07.2019, акт приймання-передачі наданих послуг від 30.09.2019, платіжне доручення від 30.09.2019. Просило стягнути з відповідача судові витрати на правничу допомогу.
Додатковим рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВАКОЙЛ» судові витрати у розмірі 10000,00 грн (десять тисяч грн 00 коп.).
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного додаткового рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Статтею 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов’язаних з розглядом справи.
Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з частиною 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв’язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п’яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Зазначені вимоги кореспондуються з положеннями частини 3 статті 143 КАС України, якими передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов’язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов’язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року (справа №810/3806/18, справа №810/2816/18, справа №810/3806/18), від 22 листопада 2019 року (справа №810/1502/18).
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.
Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, професійна правнича допомога у даній справі надавалася відповідно до договору про надання правової допомоги від 05.07.2019, укладеного між ТОВ «НОВАКОЙЛ» (Довірителем) та адвокатом Драюком М.С. (Повіреним), предметом якого є надання правової допомоги, яка пов’язана зі складенням заяв, процесуальних та інших документів правового характеру, представленням прав та інтересів довірителя у Волинському окружному адміністративному суді у справі щодо оскарження податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області №0007401405 від 02.07.2019 про застосування до ТОВ «НОВАКОЙЛ» штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 4978381 грн (т.1 а.с.137-138).
Відповідно до акта приймання-передачі наданих послуг від 30.09.2019 на підставі договору про надання правової допомоги від 24.06.2019 Повіреним надані наступні послуги:
складання та подання позовної заяви від 09.07.2019 до Волинського окружного адміністративного суду – 18 год (ціна за годину 1003,50 грн, загальна сума 18063,00 грн);
складання та подання до суду відповіді на відзив від 29.08.2019 – 8 год (ціна за годину 1003,50 грн, загальна сума 8028,00 грн);
збір та подання до суду доказів – 4 год (ціна за годину 1003,50 грн, загальна сума 4014,00 грн);
участь в судовому розгляді справ (05.08.2019, 02.09.2019, 13.09.2019, 30.09.2019) – 4 судодня (ціна 1 судодня – 4000,00 грн, 2000,00 за кожний наступний судодень);
всього в грошовому виразі – 40105,00 грн (т.1 а.с.139).
Згідно з платіжним дорученням від 30.09.2019 №769 Товариство сплатило на рахунок адвоката 40 105,00 грн правничої допомоги (т.1 а.с.140).
04.11.2019 представник відповідача подав заперечення, просив відмовити в стягненні з ГУ ДФС у Волинській області витрат на оплату правничої допомоги адвоката з тих підстав, що Товариство відповідно до договору про надання правничої допомоги від 05.07.2019 повинно самостійно надати всі докази по справі, а потрачений час у судових засіданнях 05.08.2019, 02.09.2019, 13.09.2019 не співмірний з сумою заявленої правової допомоги, оскільки такі судові засідання проведені в короткі терміни. Відповідач зазначив, що фактично розгляд справи відбувся лише 30.09.2019, під час якого заслухано основні тези адміністративного позову, нових обставин, ніж ті, які викладені у адміністративному позові, не зазначено.
Вирішуючи питання співмірності витрат адвоката, заявлених до стягнення, суд першої інстанції виходив з того, що витрати адвоката на складання та подання до суду адміністративного позову в сумі 18063,00 грн, відповіді на відзив в сумі 8028,00 грн, що в загальній сумі складає 26091,00 грн., є значно завищеними та належним чином не обґрунтованими.
Як зазначено судом першої інстанції, у акті приймання-передачі наданих послуг вказано, що за збір та подання до суду доказів адвокатом затрачено 4 години на суму 4014,00 грн, однак з матеріалів справи вбачається, що адвокатом здійснено лише один адвокатський запит (т.1 а.с.100), складення якого не потребує значного часу.
Також суд першої інстанції врахував, що в силу вимог пункту 2.2.1 вказаного договору про надання правової допомоги довіритель зобов’язаний забезпечити повіреного всіма документами, що регулюють діяльність Товариства, а тому фактично збір доказів самостійно адвокатом не здійснювався.
Окрім того, відповідно до протоколів судових засідань 05.09.2019 підготовче засідання тривало 7 хв. (т.1 а.с.60), 02.09.2019 підготовче засідання тривало 20 хв. (т.1 а.с.73), 13.09.2019 підготовче засідання тривало 12 хв. (т.1 а.с.128), а тому, на думку суду першої інстанції, заявлені до стягнення витрати адвоката за участь в зазначених судових засіданнях на загальну суму 8000,00 грн є значно завищеними.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи, враховуючи зміст та обсяг наданих послуг, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що розмір витрат, понесених на професійну правничу допомогу позивачем, не є належним чином обґрунтованим у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
Такими доказами могли бути роздруковані судові рішення, матеріали та законодавча база, яка опрацьовувалась адвокатом, або ж це могло бути оформлено у вигляді довідки, яка встановлює, що саме проаналізовано й опрацьовано адвокатом, та до яких висновків він прийшов, або будь-які юридичні результати роботи, які були зроблені у ході підготовки до справи, переписка, протоколи зустрічей тощо.
В свою чергу, адвокатом не надано детального опису робіт, пов’язаних зі складанням та поданням до суду адміністративного позову, що потягнуло затрачений час у 18 год., а також відповіді на відзив, на яку затрачено 8 годин.
Суд апеляційної інстанції також погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлена адвокатом тривалість витраченого часу на участь у судових засіданнях (4 судодня), навіть з урахуванням часу очікування такого засідання, - є необґрунтованою.
За таких обставин, враховуючи положення статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді заяви про ухвалення додаткового рішення правильно встановлено обставини справи та додержано норми процесуального права. Доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись статтями 229, 241, 243, 252, 308, 310, 316, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційні скарги Головного управління ДФС у Волинській області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Волинській області та Товариства з обмеженою відповідальністю «Новакойл» залишити без задоволення, а додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року у справі №140/2131/19 – без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
|
Суддя-доповідач |
Т. І. Шинкар |
|
судді |
Н. М. Судова-Хомюк |
|
Н. В. Ільчишин |
Повне судове рішення складено 12.02.2020
