УХВАЛА
про залишення позовної заяви без руху
м. Вінниця
11 лютого 2020 р. Справа № 120/481/20-а
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Сало Павло Ігорович, перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (код ЄДРПОУ 40143408, місцезнаходження: вул. Соборна, 15-А, м. Вінниця, 21050) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
06.02.2020 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), в якій позивач просить суд:
- визнати відомість про надання позивачем зазначеної довіреності умисним спотворенням інформації і неправомірною дією;
- покласти обов`язок відповідачу у 5-денний строк усунути зазначену спотворену інформацію шляхом письмового вибачення перед позивачем;
- стягнути з відповідача 50000,00 грн для часткової компенсації завданого відповідачем стресу позивачу.
Перевіривши позовну заяву і додані до неї матеріали, приходжу до висновку, що позовну заяву належить залишити без руху з огляду на таке.
Водночас на підтримку вказаних позовних вимог позивачем наведено такі обґрунтування (дослівно):
"У листі від 21.01.20 р. № 15809/15.26-25/15 хибно повідомляється що нібито позивачем до ДВС подано довіреність, датовану 02.03.19 р., що насправді є умисне спотвореною інформацією, чим утиснуті права, честь і гідність позивача.
Окрім того, відповідач свідомо переступив через те, що при пред`явленні копії любої довіреності, вимагається її завірена копія або пред`явлення одночасно з оригіналом, для можливості візуального співставлення, чого не було, так само як і пред`явлення самої довіреності до ДВС за відсутності потреби.
Зазначене відомо любому обізнаному юристу, але тільки не начальнику Центрального відділу ДВС м. Вінниці Шуляку В.О.
Сукупність зазначеного праве доконаним доказом неординарних дій відповідача з впертим бажанням будь-яким чином дискредитувати позивача, і вимагає судового захисту, чим зумовлено звернення з позовом".
Перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 та додані до неї матеріали, приходжу до висновку, що позов належить залишити без руху з огляду на таке.
Частиною першою статті 171 КАС України передбачено, що після одержання позовної заяви суддя з`ясовує, серед іншого, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.ст. 160, 161, 172 цього Кодексу.
Водночас положення зазначених статей поширюються на всі випадки звернення до адміністративного суду з позовною заявою, а їх недотримання свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам закону.
1. Відповідно до ч. 1 ст. 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
В позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги (п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України), а у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача (п. 9 ч. 5 ст. 160 КАС України.
Крім того, згідно з п. 5 ч. 5 ст. 160 КАС України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги із зазначенням доказів, що підтверджують вказані обставини.
Позовна заява ОСОБА_1 вказаним вимогам не відповідає. Так, обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, викладені поверхнево і з неможливо встановити з якими саме діями чи бездіяльністю позивач пов`язує порушення органом державної виконачої служби його законних прав та інтересів у сфері публічно-правових відносин.
Також зі змісту позовної заяви неможливо встановити у зв`язку з чим позивачу надано лист-відповідь відповідача від 21.01.2020 № 15809/15.26-25/15 і чи саме такою відповіддю, на думку позивача, відбулося порушення його законних прав та інтересів.
Крім того, з позовоної неможливо встановити, в чому саме полягає порушення з боку суб`єкта владних повноважень у сфері публічно-правових відносин, та які саме неправомірні рішення, дії чи бездіяльність були прийняті (вчинені) відповідачем, що стало підставою для звернення позивача до адміністративного суду.
Не наведено позивач також положень нормативно-правових актів, які, на його думку, були порушені відповідачем, як суб`єктом владних повноважень.
До того ж зміст позовної заяви та заявлених позовних вимог вказує на те, що позивач фактично вимагає від відповідача спростувати недостовірну інформацію. Проте розгляд подібних спорів не належить до компетенції адміністративних судів та має вирішуватись в порядку цивільного судочинства.
Крім того, з позовної заяви неможливо встановити, чи звертається позивач до адміністративного суду як сторона виконавчого провадження, яка не згодна з певними діями органу ДВС та його посадових осіб у конкретному виконавчому провадженні, чи позов стосується оскарження дії чи бездіяльності відповідача як розпорядника публічної інформації.
Водночас наведене безпосередньо впливає на визначення судом порядку розгляду адміністративної справи, оскільки для оскарження рішень, дій або бездіяльності органу ДВС законом встановлено особливості, що визначені статтею 287 КАС України, зокрема скорочені строки розгляду справи. Водночас розгляд справ щодо оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію здійснюється в іншому порядку (ст.ст. 262, 263 КАС України).
Не містить позовна заява ОСОБА_1 також обґрунтувань щодо того, які саме права, свободи або інтереси позивача були порушені відповідачем внаслідок та внаслідок яких саме дій (бездіяльності), що оскаржуються.
2. Крім того, способи захисту прав та інтересів фізичної та юридичної особи у публічно-правовому спорі визначені у частині першій статті 5 КАС України, якою передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Разом з тим, заявлені позивачем вимоги не відповідають вказаним приписам, є не конкретизованими та не дають змоги окреслити предмет спору і вирішити питання про можливість розгляду цієї справи в порядку адміністративного судочинства.
Так, згідно з прохальною частиною позовної заяви позивач просить суд "визнати відомість про надання позивачем зазначеної довіреності умисним спотворенням інформації і неправомірною дією" (позовна вимога 1), "покласти обов`язок відповідачу у 5-денний строк усунути зазначену спотворену інформацію шляхом письмового перед позивачем" (позовна вимога 2) та "стягнути з відповідача 50000 грн для часткової компенсації завданого відповідачем стресу позивачу" (позовна вимога 3).
Отже, позивач фактично заявляє вимоги про спростування певної недостовірної, на його думку, інформації та відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок надання (поширення) такої інформації.
Відтак заявлені позивачем позовні вимоги не містять вимоги до адміністративного суду про вирішення публічно-правового спору.
Окрім того, такі вимоги не узгоджуються з повноваженнями адміністративного суду, визначеними у ст.ст. 5, 245 КАС України.
Суд зазначає, що право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Відтак для надання особі судового захисту, адміністративний суд повинен встановити, чи дійсно було порушено права, свободи та інтереси особи, яка звернулася до суду, і чи ці права, свободи та інтереси порушені відповідачем саме у спірних публічно-правових відносинах.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
За змістом положень пунтку 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Тобто публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Натомість, як вже зазначалось, з наведених позивачем обґрунтувань та заявлених позовних вимог неможливо окресилити суть спору, характер спірних правовідносин та, зрештою, вирішити питання про те, чи належить вирішувати цей спір в порядку адміністративного судочинства.
3. Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Позивач просить суд стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 50000,00 грн. Водночас з позовної заяви неможливо встановити, чи пов`язана така шкода саме з діями діями чи бездіяльністю органу ДВС у сфері публічно-правових відносин та порушенням прав та інтересів позивача саме у таких відносинах.
До того ж у позовній заяві взагалі відсутнє обґрунтування заподіяної моральної шкоди та її розміру, що свідчить про недотримання позивачем вимог до позовної заяви, передбачених у п. 3, 4, 5 ч. 5 ст. 160 КАС України.
4. Крім того, згідно з ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір" № 3674-VI від 8 липня 2011 року.
Так, відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 3 цього Закону судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
В силу вимог ч. 1 ст. 4 Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру ставка судового збору для фізичної особи становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому згідно з абз. 2 ч. 3 ст. 6 цього Закону у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимоги немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
З урахуванням положень ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2020 становить 2102,00 грн.
Таким чином, ставка судового збору за подання фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру становить 840,80 грн.
Натомість до позовної заяви не додано доказів сплати судового збору у зазначеному розмірі, так само як і документів, які підтверджують підстави звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною другою статті 171 КАС України визначено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 160 КАС України, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене та враховуючи невідповідність поданого позову вимогам закону, позовну заяву ОСОБА_1 належить залишити без руху з наданням особі, яка її подала, розумного строку для усунення виявлених судом недоліків позовної заяви, а саме:
1) приведення позовної заяви у відповідність з вимогами ст.ст. 160, 161 КАС України, шляхом усунення тих недоліків, про які зазначено в ухвалі суду;
2) надання суду доказів сплати судового збору в розмірі 840,80 грн за наступними реквізитами: отримувач коштів: УК у м. Вінниці/отг м. Вінниця/22030101, ЄДРПОУ 38054707, Банк одержувач: Казначейство України (ЕАП), р/р UA028999980313181206084002856, призначення платежу: судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Вінницький окружний адміністративний суд, або документів, які підтверджують підстави звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до закону.
Водночас суд вважає необхідним інформувати позивача про те, що 2 червня 2011 року Верховною Радою України було прийнято Закон України № 3460-VI "Про безоплатну правову допомогу", який визначає зміст права на безоплатну правову допомогу, порядок реалізації цього права, підстави та порядок надання безоплатної правової допомоги, державні гарантії щодо надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до ст. 1 цього Закону безоплатною правовою допомогою визнається правова допомога, що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел. Правова допомога передбачає надання правових послуг, спрямованих на забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, захисту цих прав і свобод, їх відновлення у разі порушення.
Статтею 3 Закону № 3460-VI передбачено, що цей Закон регулює правовідносини у сфері надання безоплатної правової допомоги суб`єктам права на безоплатну первинну правову допомогу та суб`єктам права на безоплатну вторинну правову допомогу, що встановлені цим Законом.
Безоплатною первинною правовою допомогою в силу положень ст. 7 Закону № 3460-VI є вид державної гарантії, що полягає в інформуванні особи про її права і свободи, порядок їх реалізації, відновлення у випадку їх порушення та порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Безоплатна первинна правова допомога включає такі види правових послуг: 1) надання правової інформації; 2) надання консультацій і роз`яснень з правових питань; 3) складення заяв, скарг та інших документів правового характеру (крім документів процесуального характеру); 4) надання допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації.
Відповідно до ст.ст. 8, 9 Закону № 3460-VI право на безоплатну первинну правову допомогу згідно з Конституцією України та цим Законом мають усі особи, які перебувають під юрисдикцією України. Суб`єктом надання безоплатної первинної правової допомоги в Україні є, зокрема, центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
У місті Вінниці, де мешкає позивач, відповідні послуги надаються Вінницьким місцевим центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги (вул. Порика, 29, м. Вінниця, 21021).
Зазначена вище інформація може бути врахована позивачем при виконанні ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 171, 256, 293, 294 КАС України, -
УХВАЛИВ:
1. Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди.
2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали, протягом 5 (п`яти) днів з дня вручення її копії.
3. Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву, - для відома та виконання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Суддя Сало Павло Ігорович
