У Х В А Л А
04 лютого 2020 Київський апеляційний в складі судді-доповідача Стрижеуса А.М., вирішуючи питання про прийняття апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 01 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Медичного центру Національного авіаційного університету про визнання недійсним результатів медичного огляду, суд, -
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 01 листопада 2019 року відмолено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Національного авіаційного університету про визнання недійсним результатів медичного огляду.
Не погоджуючись з рішенням суду, 28 грудня 2019 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження
Ухвало. Київського апеляційного суду від 02 січня 2020 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 01 листопада 2019 року задоволено та поновлено його, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, оскільки, при поданні апеляційної скарги не сплачено судовий збір.
На виконання ухвали суду апеляційної інстанції 28 січня 2020 року ОСОБА_1 подав заяву про відстрочення сплати судового збору.
В заяві ОСОБА_1 посилаючись на ст.8 Закону України «Про судовий збір» вказує про те, що предметом позову є визнання недійсним результатів медичного огляду, за результатами якого працівник отримує допуск до роботи, а тому відповідно до п.3 ч.1 ст.8 цього Закону, враховуючи його майновий стан, просить відстрочити йому сплату судового забору до ухвалення рішення апеляційним судом.
Проте, апеляційний суд не може прийняти вказані доводи виходячи з наступного.
Стаття 55 Конституції України проголошує, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), кожна особа має право в установленому порядку звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних прав або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 232 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) визначено, що до районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів із заявами про вирішення трудових спорів безпосередньо можуть звертатися:
1) працівники підприємств, установ, організацій, де комісії по трудових спорах не обираються;
2) працівники про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижче оплачуваної роботи, за винятком спорів про дострокове звільнення від виборної платної посади членів громадських та інших об`єднань громадян за рішенням органів, що їх обрали, трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини;
3) керівник підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступники, головний бухгалтер підприємства, установи, організації, його заступники, а також службові особи митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службові особи державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами; керівні працівники, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого та регіонального самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими об`єднаннями громадян з питань звільнення, зміни дати і формулювання причини звільнення, переведення на іншу роботу, оплати за час вимушеного прогулу і накладання дисциплінарних стягнень;
4) власник або уповноважений ним орган про відшкодування працівниками матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації;
5) працівники у питанні застосування законодавства про працю, яке відповідно до чинного законодавства попередньо було вирішено власником або уповноваженим ним органом і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації (підрозділу) в межах наданих їм прав.
Безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються також спори про відмову у прийнятті на роботу:
1) працівників, запрошених на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації;
2) молодих спеціалістів, які закінчили вищий навчальний заклад і у встановленому порядку направлені на роботу на дане підприємство, в установу, організацію;
3) вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до трьох років або дитину-інваліда, а одиноких матерів - при наявності дитини віком до 14 років;
4) виборних працівників після закінчення строку повноважень;
5) працівників, яким надано право поворотного прийняття на роботу;
6) інших осіб, з якими власник або уповноважений ним орган відповідно до чинного законодавства зобов`язаний укласти трудовий договір.
Отже, позов ОСОБА_1 до Національного авіаційного університету про визнання недійсним результатів медичного огляду, не є трудовим спором в розумінні ст. 232 КзПП України.
Крім того, у своїй заяві ОСОБА_1 вказує про те, що відповідно до ст.8 Закону України «Про судовий збір» суд враховуючи майновий стан сторони може відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення.
Так, відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір», відстрочення, розстрочення сплати судового збору на певний строк або звільнення від сплати такого.
Справа № 760/12313/19
№ апеляційного провадження:22-ц/824/450/2019
Головуючий у суді першої інстанції: Шереметьєва Л.А.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Стрижеус А.М.
Відповідно до ч. 1 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
В п. 29 Постанови № 10 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року, зазначено, що відповідно до статті 8 Закону № 3674-VI та статті 82 ЦПК єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Разом з тим, ОСОБА_1 до заяви про відстрочення сплати судового збору, доказів на підтвердження свого майнового стану, не надає.
Відповідно до ч.2 ст. 127 ЦПК України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, чи з ініціативи суду.
Враховуючи, те що ОСОБА_1 не надано належних доказів на підтвердження підстав для з відстрочення сплати судового збору, вважаю за необхідне продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків, а саме - надати відповідні докази щодо наявності підставі для відстрочення сплати судового збору, а уразі відсутності таких, сплатити судовий збір у розмірі та на реквізити зазначені в ухвалі Київського апеляційного суду від 02 січня 2020 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 127,185,356,357 ЦПК України, суддя,-
У Х В А Л И В:
Продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків апеляційної скарги, визначених ухвалою Київського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року, протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.
Роз `яснити, що у випадку не усунення у встановлений термін недоліку, апеляційна скарга буде вважатися неподаною та повернута скаржнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя:
