П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 жовтня 2020 року м. Київ
Справа №760/12313/19
Резолютивна частина постанови оголошена 07 жовтня 2020 року
Повний текст постанови складено 08 жовтня 2020 року
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Стрижеуса А.М.,
суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.
секретаря: Гулієва М.Д.
учасники справи: позивач ОСОБА_1
відповідач Медичний центр Національного авіаційного університету
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва, ухваленого у складі судді Шереметьєвої Л.А. 01 листопада 2019 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Медичного центру Національного авіаційного університету про визнання недійсним результатів медичного огляду, -
Справа №760/12313/19 № апеляційного провадження:22-ц/824/450/2020 Головуючий у суді першої інстанції:Шереметьєва Л.А. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Стрижеус А.М. В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовом і, з урахуванням заяви про зміну підстав позову від липня 2019 року, просить визнати недійсним результати медичного огляду, проведеного 16 квітня 2019 року Медичним центром Національного авіаційного університету, та зобов`язати роботодавця - Інститут загальної та неорганічної хімії призначити проведення нового медичного огляду в іншій клініці.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 16 квітня 2019 року він проходив медичний огляд у Медичному центрі Національного авіаційного університету, за результатами якого був визнаний непридатним до роботи, що має потягнути за собою відповідні наслідки.
Результат «непридатний до роботи» був поставлений лікарем-окулістом із зазначеним діагнозом «Хронічний кон`юнктивіт», який вважає заздалегіть невірним з огляду на наступне.
Він є працівником інституту загальної та неорганічної хімії НАН України, де працює близько 20 років. Оскільки співробітники інституту працюють зі шкідливими речовинами, вони проходять медичний огляд відповідно до Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій.
У 2019 році такий медичний огляд був призначений в Медичному центрі Національного авіаційного університету.
До цього працівники проходили такі медичні огляди у поліклініці для вчених № 2, відповідно медичні картки попередніх оглядів зберігаються в інституті.
В медичному центрі Національного авіаційного інституту були заведені нові картки для медогляду.
Вважає, що без знання історії хвороби лікар не міг поставити діагноз «хронічна хвороба», оскільки при попередніх оглядах зауважень щодо стану його очей не було.
Крім того, також не погоджується з результатом огляду «остеохондроз», встановленого при проведенні флюорографії.
Зазначає, що якщо при проведенні періодичного медичного огляду виникають підозри щодо наявності в працівника професійного захворювання, заклад охорони здоров`я надсилає запит на складання санітарно-гігієнічної характеристики умов праці працівника при підозрі в нього професійного захворювання (отруєння) до державної санітарно-епідеміологічної служби, що обслуговує територію, де міститься підприємство, у відповідності до Порядку складання та вимог до санітарно-гігієнічних характеристик умов праці, затвердженого наказом МОЗ України від 13.12.2004 року № 614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.02.2005 року за № 260/10540, а також надсилає його в установленому порядку до профпатолога міста, району, області, які направляють хворого в спеціалізовані заклади охорони здоров`я, які мають право встановлювати діагноз щодо професійних захворювань.
Дані заходи лікарем проведені не були, а подібні захворювання та ознаки цих захворювань у нього відсутні.
Оскаржує саме результати медичного огляду, які, на його думку, не можуть бути задіяні для надання висновку щодо профпридатності.
Вважає, що при проведенні його огляду порушені вимоги Порядку проведення такого огляду, а саме пункти 2, 16, 2.1 та 2.19, якими не передбачено видачу карток працівника комісії.
Крім того, невірно був сформований склад комісії, лікарі не були поінформовані, що саме їм потрібно перевірити та встановити.
В порушення п.2.18, 2.19 працівники, яким було встановлено діагноз та підозру на професійне захворювання, не були відразу направлені до профпатолога.
Працівникам не було видано результатів медичного огляду за формою, встановленою в додатку 8 Порядку.
Зазначає також, що лише комісія може направити працівника з підозрою на захворювання на додаткове обстеження, але після зробленого висновку комісія на обстеження направити не може.
Вирішення питання придатності працівника - питання комісії, а не окремого лікаря.
Виходячи з цього, просив задовольнити позов.
Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 01 листопада 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Медичного центру Національного авіаційного університету про визнання недійсним результатів медичного огляду відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій він просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги.
Представник Медичного центру Національного авіаційного університету проти в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним (а.с.137), а тому у відповідності до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційних скарг, перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційних скарг, апеляційний суд в складі колегії суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач є працівником Державної установи «Інститут загальної та неорганічної хімії ім. В.І. Вернадського НАН України», умови роботи якого пов`язані зі шкідливими речовинами, в зв`язку з чим працівники проходять періодичні медичні огляди відповідно до приведеного Порядку.
Відповідно до п. «г» ч.1 ст. 6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» кожний громадянин України має право на охорону здоров`я, що передбачає , в тому числі, право на безпечні і здорові умови праці, навчання, побуту та відпочинку.
Згідно зі ст.31 Закону з метою охорони здоров`я населення організуються профілактичні медичні огляди неповнолітніх, вагітних жінок, працівників підприємств, установ і організацій з шкідливими і небезпечними умовами праці, військовослужбовців та осіб, професійна чи інша діяльність яких пов`язана з обслуговуванням населення або підвищеною небезпекою для оточуючих.
Власники та керівники підприємств, установ і організацій несуть відповідальність за своєчасність проходження своїми працівниками обов`язкових медичних оглядів та за шкідливі наслідки для здоров`я населення, спричинені допуском до роботи осіб, які не пройшли обов`язкового медичного огляду.
Перелік категорій населення, які повинні проходити обов`язкові медичні огляди, періодичність, джерела фінансування та порядок цих оглядів визначаються Кабінетом Міністрів України.
Наказом Міністерства охорони здоров`я України № 246 від 21 травня 2007 року, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23 липня 2007 року за № 846/14113, затверджений Порядок проведення медичних оглядів працівників певних категорій.
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Порядку він визначає процедуру проведення попереднього (під час прийняття на роботу) та періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, щорічному обов`язковому медичному огляді осіб віком до 21 року.
Порядок призначений для: працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, та осіб віком до 21 року підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, виду економічної діяльності та їх філій, інших відокремлених підрозділів; фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності, які відповідно до законодавства використовують найману працю; осіб, які забезпечують себе роботою самостійно; закладів державної санітарно-епідеміологічної служби; закладів охорони здоров`я, військово-лікарських та відповідних комісій міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які здійснюють медичні огляди працівників, спеціалізованих закладів охорони здоров`я, які мають право встановлювати діагноз щодо професійних захворювань, кафедр та курсів професійних захворювань вищих медичних навчальних закладів III-IV рівнів акредитації; робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Відповідно до п.2.18 Порядку у разі необхідності Комісія має право направити працівника з підозрою на захворювання, а також працівника зі стажем роботи більше 10 років на додаткові обстеження, консультації та оздоровчі заходи в спеціалізовані заклади охорони здоров`я, на кафедри та курси професійних захворювань вищих медичних навчальних закладів і закладів післядипломної освіти.
Згідно з п.2.27 Порядку результати медичного огляду можуть бути оскаржені роботодавцем або громадянином у закладах охорони здоров`я вищого рівня або в судовому порядку.
Авіаційний медичний центр Національного авіаційного університету є структурним підрозділом Національного авіаційного університету.
Авіаційний медичний центр цивільної авіації є діагностично-сертифікаційним центром, укомплектований штатом лікарів, який має ліцензію Міністерства охорони здоров`я України на медичну практику та уповноважений Державіаслужбою України проводити медичні огляди, обстеження авіаційного персоналу в міжсертифікаційний період, відповідно до медичних стандартів і вимог установлених чинним законодавством.
Авіаційний медичний центр надає платні медичні послуги стороннім організаціям та населенню: діагностичні обстеження, зубопротезування, проведення профілактичних оглядів осіб, які працюють з профшкідливостями та інших медичних послуг з використанням сучасних методик обстеження і лікування у відповідності до вимог чинного законодавства України.
15 квітня 2019 року між Національним авіаційним університетом та Державною установою «Інститут загальної та неорганічної хімії ім. В.І. Вернадського НАН України» був укладений Договір № 4 про надання медичних послуг, відповідно до положень якого виконавець на базі Авіаційного медичного центру Національного авіаційного університету, взяв на себе зобов`язання надавати замовнику (його працівникам) медичні послуги.
Позивач, як співробітник Державної установи «Інститут загальної та неорганічної хімії ім. В.І. Вернадського НАН України», отримав направлення на проведення періодичного медичного огляду.
Подаючи відзив на позов, представник НАУ зазначив, що медичну карту позивач при огляді не надав, про що не заперечував у суді апеляційної інстанції позивач.
За результатом огляду лікарем-офтальмологом позивачу був поставлений діагноз «Хронічний кон`юнктивіт», який, відповідно до пунктів 1.7.1, 1.29.1 Переліку, є медичним протипоказанням до роботи в умовах, у яких він працює.
З медичної довідки про проходження попереднього /періодичного/ медичного огляду працівника №3 від 11 червня 2019 року, підписаної головою комісії, вбачається, що за рішенням комісії позивач був визнаний непридатним для роботи за професією, потребує тимчасового переведення на іншу роботу до моменту винесення заключення комісією Міського центру профпатології.
Рішенням комісії позивач направлений в МЦПП, про що видано відповідне направлення 18 червня 2019 року, та внесені відповідні рекомендації для лікування.
Представник відповідача, подаючи відзив, зазначив, що позивач за направленням не з`явився і висновку МЦПП комісії не надав.
Даних обставин позивач, оспорюючи дії комісії, не спростовував.
Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Тобто, законодавством визначено три окремі підстави для захисту цивільного права особи: порушення, невизнання, оспорювання цивільного права.
З точки зору цивільного законодавства до прав, що підлягають цивільно-правовому захисту, відносяться всі майнові та особисті немайнові права, належні суб`єктам цивільного права, що входять до змісту їх правоздатності.
Таким чином, цивільне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин.
Вирішуючи спір, суд повинен встановити, що в зв`язку з неправомірними діями або бездіяльністю порушуються права особи, яка звернулася до суду за захистом.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в справі № 6-951цс16 від 24 травня 2017 року, яка, з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, має враховуватися судом, з урахуванням норм ст.4 ЦПК України та ст.15 ЦК України правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.
Звертаючись до суду та оспорюючи результати медичного огляду, позивач, у той же час, не обґрунтував, яким чином проходження ним медичного огляду порушує його права.
Отже, підстави вважати порушеними права позивача при проходженні медичного огляду та визнання їх недійсними, тим більше призначення нового медичного огляду в іншій медичній установі, відсутні.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці.
Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.
Згідно зп.3 ч.1 ст.159 КЗпП України працівник зобов`язаний проходити у встановленому порядку попередні та періодичні медичні огляди.
Як зазначено вище, медичний огляд працівники Державної установи «Інститут загальної та неорганічної хімії ім. В.І. Вернадського НАН України» проходили в Медичному центрі НАУ на підставі укладеного договору.
Посилаючись на порушення комісією певних пунктів Порядку, не доводить будь-якими доказами їх порушення.
Що стосується непоінформованості лікарів та інших працівників, яким встановлювалися певні діагнози, не зазначає, на чому ґрунтуються твердження щодо непоінформованості лікарів, а щодо інших працівників позивач ні ними, ні законом не уповноважений представляти їх інтереси в суді.
Крім того, щодо направлення до МЦПП, рішення про це було прийнято саме комісією, а лише оформлене та підписане лікарем.
Підтверджуючі ці обставини докази були надані до суду саме позивачем.
Таким чином, при прийнятті цього рішення комісія діяла в порядку, визначеному п.2.18 Порядку.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи, доведені.
Висновки суду щодо наявності підстав для відмови в задоволенні позовних вимог, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону, судом надано належну оцінку всім наданим матеріалам справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність, а тому не можуть бути прийняті до уваги.
Порушень норм матеріального та процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, апеляційний суд в складі колегії суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.268, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Солом`янського районного суду м.Києва від 01 листопада 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до Верховного Суду з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус
Судді: Л.Д. Поливач
О.І. Шкоріна
