ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/2767/19 Суддя (судді) першої інстанції: Ткаченко О.Є.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Бараненка І.І., Єгорової Н.М., в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Згідно з п. 3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить судове рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог скасувати та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а Рішення суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Як вбачається з Трудової книжки, копія якої наявна в матеріалах справи (а.с.24-31), Позивач працював: з 31.07.2001 по 08.10.2001 на посаді слідчого прокуратури Козелецького району Чернігівської області; з 09.10.2001 по 12.11.2001 на посаді помічника прокурора Чернігівського району Чернігівської області; з 13.11.2001 по 31.03.2014 на посаді старшого помічника прокурора Чернігівського району Чернігівської області; з 01.04.2004 по 08.11.2004 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням природоохоронного законодавства прокуратури Чернігівської області; з 09.11.2004 по 21.11.2010 на посаді прокурора Корюківського району Чернігівської області; з 22.11.2010 по 01.03.2011 на посаді начальника відділу нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими установами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією управління нагляду за додержанням законів органами, які проводять ОРД, дізнання та досудове слідство прокуратури Чернігівської області; з 02.03.2011 по 20.03.2014 на посаді прокурора м. Чернігова; з 21.03.2014 по 20.08.2014 на вакантній посаді прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами внутрішніх справ та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Чернігівської області; з 21.08.2014 по 29.12.2014 на посаді Чернігівського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Чернігівської області; з 30.12.2014 по 12.01.2015 на вакантній посаді старшого прокурора відділу правозахисної діяльності, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту прокуратури Чернігівської області; з 13.01.2015 по 13.07.2015 на вакантній посаді начальника відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян прокуратури Чернігівської області; з 14.07.2015 по 14.12.2015 на посаді Прилуцького міжрайонного прокурора Чернігівської області; з 15.12.2015 по 07.09.2016 на посаді керівника Прилуцької місцевої прокуратури Чернігівської області; з 08.09.2016 по 15.03.2017 на посаді прокурора прокуратури Чернігівської області з питань організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції; з 16.03.2017 по 26.07.2018 на посаді начальника відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції прокуратури Чернігівської області; з 27.07.2018 по теперішній час на посаді начальника відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Чернігівської області.

Крім того, Позивач з 01.09.1996 року по 30.06.2001 року навчався в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого на денній формі навчання, а відповідно до частини шостої ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» до вислуги років, що дає право на пенсію за вислугу років враховується половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання.

Таким чином, загальний стаж за вислугу років, що дає право Позивачу на пенсію згідно із Законом України «Про прокуратуру» складає 20 років 3 місяці 30 днів, а саме: стаж роботи на прокурорських посадах - 17 років 11 місяців 1 день, половина періоду навчання в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого - 2 роки 4 місяці 29 днів.

18 липня 2019 року Позивач звернувся до Відповідача із Заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», за результатом розгляду якої, Листом Відповідача від 08 серпня 2019 року № 1575/03-21, копія якого також наявна в матеріалах справи (а.с.15-16), Позивачу у її призначенні відмовлено.

Згідно зі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 12.07.2001 року № 1789-XII (надалі - Закон № 1789-XII), в чинній на час призначення Позивача в органи прокуратури редакції, прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Таким чином, Позивач набув право виходу на пенсію після набуття ним стажу роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, незалежно від віку.

А відповідно до частини першої ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII (надалі - Закон № 1697-VII), прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше:- по 30 вересня 2011 року - 20 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років; - з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року - 20 років 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років 6 місяців; - з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року - 21 рік, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років; - з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року - 21 рік 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років 6 місяців; - з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року - 22 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років; - з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців; - з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років; - з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців; - з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року - 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років; - з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців; - з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.

Таким чином, ст. 86 Закону № 1697-VII збільшено стаж роботи Позивача, що дає йому право на пенсію за вислугу років, у порівнянні зі ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ, з 20 до 24 років, що є звуженням прав Позивача в розумінні Конституції України.

Згідно зі ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст.22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно з частиною першою ст. 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

А відповідно до частини першої ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України, першим принципом здійснення правосуддя в адміністративних судах є саме верховенство права, яким, як зазначено частиною першою ст. 8 цього Кодексу, керується суд при вирішенні справи та згідно з яким, зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частиною першою ст.58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

За правовою позицією Європейського Суду з прав людини, викладеної у Рішенні у справі «Суханов та Ільченко проти України» (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine) від 26 вересня 2014 року, за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних Судів, якою підтверджується його існування.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що право Позивача на призначення пенсії є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе Державою зобов`язань, у зв`язку з чим має застосовуватись законодавство, що було чинним на момент виникнення спірних правовідносин - призначення Позивача в органи прокуратури, тому як він відпрацював на державній службі необхідний для її отримання час і сподівався що його право на її призначення в подальшому гарантовано Державою.

Крім того, як вбачається з п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2002 у справі за конституційними поданнями 55 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 58, 60 Закону України «Про Державний бюджет України на 2001 рік» та Верховного суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пунктів 2, 3,4, 5, 8, 9 частини першої статті 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2001 рік» і підпункту 1 пункту 1 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій) від 20 березня 2002 року №1-15/2002, Конституційним Судом України у мотивувальній частині Рішення у справі за конституційними поданнями Міністерства внутрішніх справ України і Міністерства фінансів України щодо офіційного тлумачення положень частини шостої статті 22 Закону України "Про міліцію" та частини сьомої статті 22 Закону України "Про пожежну безпеку" від 06 липня 1999 року № 8-рп/99 зазначено, що "служба в міліції, державній пожежній охороні передбачає ряд специфічних вимог, які дістали своє відображення у законодавстві. Норми, що регулюють суспільні відносини у цих сферах, враховують екстремальні умови праці, пов`язані з постійним ризиком для життя і здоров`я, жорсткі вимоги до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Частина п`ята статті 17 Конституції України покладає на державу обов`язки щодо соціального захисту не тільки таких громадян, а й членів їхніх сімей". Конституційний Суд України вважає, що ці положення поширюються і на службу в Збройних Силах України, Військово-Морських Силах України, в органах Служби безпеки України, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо. Конституційним Судом України зазначено, що багато таких "пільг", встановлених Законами України "Про міліцію", "Про прокуратуру" тощо, є не пільгами, а гарантіями та іншими засобами забезпечення професійної діяльності окремих категорій громадян, ефективного функціонування відповідних органів.

У зв`язку з викладеним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Позивач має право на призначення пенсії відповідно статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ, а відтак дії Відповідача щодо відмови йому у зазначеному є протиправними.

Згідно зі ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, за таких підстав, апеляційна скарга залишається без задоволення, а Рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до частини першої ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України визначено особливості розгляду окремих категорій справ незначної складності.

Згідно з п. 2 частини першої ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

А відповідно до п. 2 частини п`ятої ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишити без задоволення, а Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та в касаційному порядку оскаржена бути не може, крім передбачених пп. а) - г) п. 2 частини п`ятої ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України випадків.

Постанову складено в повному обсязі 03.02.2020 року.

Головуючий суддя Бабенко К.А.

Судді: Бараненко І.І.

Єгорова Н.М.