Постанова

Іменем України

28 січня 2020 року

м. Київ

справа № 344/1558/18

провадження № 61-8662св19

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Відокремлений структурний підрозділ «Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Львівська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 грудня 2018 року у складі головуючого-судді Бабій О. М. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 27 березня 2019 року у складі суддів: Томин О. О., Мелінишин Г. П., Пнівчук О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Відокремленого структурного підрозділу «Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Львівська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - ВСП «Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень» РФ «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця») про визнання незаконним рішення про позбавлення премії, скасування наказу в частині позбавлення премії, зобов`язання виплатити премію, визнання незаконним та скасування наказу про переведення, відшкодування моральної шкоди.

На обґрунтування позовних вимог зазначала, що з 1978 року працює квитковим касиром на залізничній станції «Ворохта» (далі - ЗС «Ворохта») ВСП «Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень» РФ «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця».

Протоколом оперативної наради при начальнику ВСП «Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень» РФ «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» від 20 липня 2018 року було вирішено притягнути її до відповідальності за порушення трудової дисципліни у вигляді позбавлення 100 % премії за червень 2018 року.

Вважає такі дії відповідача незаконними, оскільки підставою для позбавлення премії стала анонімна скарга про те, що 26 червня 2018 року обидві каси ЗС «Ворохта» були зачиненими, унаслідок чого пасажир не зміг роздрукувати квиток за бланком замовлення та сісти на потяг, й таке звернення розгляду не підлягало. Позбавлення її премії відбулося у порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності, що не передбачено чинним трудовим законодавством.

Крім того, 01 серпня 2018 року начальником ВСП «Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень» РФ «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» Лучко Я. С. винесено повідомлення № 60 про зміну її робочого місця зі ЗС «Ворохта» на залізничну станцію «Ясіня» (далі - ЗС «Ясіня») на період з 07 серпня 2018 року по 16 серпня 2018 року, проте такі дії керівництва відповідача є протиправними, оскільки всупереч статті 32 КЗпП України не було отримано її згоду на переведення на інше місце роботи.

На такі незаконні дії відповідача, нею 06 серпня 2018 року, 10 серпня 2018 року та 30 серпня 2018 року було подано скарги, у відповідь на які отримано лише копію протоколу оперативної наради із зазначенням обставин щодо позбавлення премії без вказівки на обставини винесення наказу про переведення.

Посилаючись на викладене та уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила визнати незаконним рішення про позбавлення її премії за червень 2018 року, оформлене протоколом оперативної наради при начальнику ВСП «Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень» РФ «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» від 20 липня 2018 року в порядку дисциплінарного стягнення; скасувати наказ № 333 від 30 липня 2018 року «Про позбавлення премії працівників ВСП «Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень» РФ «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» в частині позбавлення її премії; зобов`язати ВСП «Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень» РФ «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» виплатити їй 100 % премії за червень 2018 року; визнати незаконним та скасувати наказ ВСП «Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень» РФ «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» № 60 від 01 серпня 2018 року про її переведення на роботу у іншу місцевість; стягнути з ВСП «Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень» РФ «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» на її користь 117 000 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями відповідача.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 грудня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що до позивача за порушення трудової дисципліни, факт чого підтверджено належними доказами не було застосовано дисциплінарне стягнення у розуміння статті 147 КЗпП України, а мало місце вжиття інших заходів впливу, зокрема позбавлення премії, що передбачено Положенням про преміювання за основні результати господарської діяльності працівників ВСП «Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень» РФ «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця». Факт порушення прав позивача наказом від 01 серпня 2018 року не доведено, такий наказ реалізований не був, позивача за його невиконання до відповідальності притягнуто не було, у зв`язку з чим відсутні підстави й для відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 27 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 грудня 2018 року залишено без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, унаслідок чого ухвалив законне і обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У вересні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати і ухвалити у справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій безпідставно не враховано, що позивача неправомірно притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді позбавлення 100% місячної премії, на підставі анонімної скарги, яка взагалі не підлягає розгляду та за відсутності порушень трудової дисципліни з боку позивача. Докази надані відповідачем на підтвердження цього факту є суперечливими, й не спростовують доводів позивача про відсутність у її діях порушень вимог трудового законодавства та посадових обов`язків. Крім того, судами не надано належної оцінки незаконним діям керівництва відповідача щодо видання наказу про переведення позивача на роботу в іншу місцевість, за відсутності її згоди на таке переведення та підстав для такого переведення, невідповідності наказу встановленій формі без наявності жодної печатки, яка б свідчила про його дійсність, унаслідок чого відмовлено в задоволенні цієї позовної вимог з мотивів не порушення прав працівника, що не відповідає обставинами справи, й чим узаконено безчинство роботодавців, які використовують протиправні методи тиску на працівників. Позивач звернулася до суду, оскільки переконана, що оскаржуваний наказ грубо порушує її права, суперечить вимогам законодавства, і є методом тиску на неї. При цьому питання про відшкодування моральної шкоди, судами практично не досліджувалося, хоча позивачу була завдана моральна шкода, оскільки на неї вчинено тиск і шляхом винесення незаконних наказів, безпідставного позбавлення премії, і шляхом погроз доньці, а тому таку шкоду слід відшкодувати у повному обсязі.

Ухвалою Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У поданому 02 грудня 2019 року відзиві ВСП «Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень» РФ «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на те, що судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи скарги є необґрунтованими та висновків суду не спростовують, оскільки притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності в порядку статті 147 КЗпП України не відбулося, а мало місце вжиття інших заходів впливу, а саме позбавлення преміальних виплат за червень 2018 року, у якому працівник допустив недоліки в роботі, відповідно до Положення про преміювання, яке затверджено 08 квітня 2016 року спільно керівництвом та президією територіального комітету профспілкової організації. У зв`язку з виробничою необхідністю було прийнято оперативний наказ, що по суті є організаційним щодо планування роботи, про тимчасове переведення позивача у квиткову касу іншої станції. Наказу про переведення позивача на інше робоче місце не видавалося, й відповідно згода працівника про таке переведення не вимагається. Крім того, вона відмовилася виконувати оперативний наказ, й працювала на своєму робочу місці, у зв`язку з чим відсутні підстави для його скасування, а також відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди позивачу, права якої не порушені.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 працює на посаді квиткового касиру 2 категорії на ЗС «Ворохта» ВСП «Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень» РФ «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця».

Наказом № 7 від 02 січня 2018 року затверджено режим роботи квиткових кас на станціях ВСП «Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень» РФ «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» на 2018 рік, згідно додатку № 1 до якого робочий час на ЗС «Ворохта» встановлено щоденно, у тому числі з 4.00 години до 8.00 години.

Посадовою інструкцією квиткового касиру 2 категорії, затвердженої начальником ВСП «Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень» РФ «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» 28 грудня 2015 року, встановлено, що квитковий касир відкриває квиткову касу чітко у встановлені години та не закриває до закінчення роботи каси. Працює згідно встановленого режиму квиткової каси; здійснює продаж і повернення проїзних документів, замовлених через систему Інтернет згідно технології.

26 червня 2018 року на лінію контакт-центру ПАТ «Українська залізниця» поступило звернення пасажира, про те, що обидві каси ЗС «Ворохта» були зачинені з 7.00 години, й він позбавлений можливості роздрукувати квиток із бланку замовлення на потяг. Зі слів чергового по станції квитковий касир відсутня, так як кінець місяця і вона робить звіт.

Для уточнення фактів даного звернення та надання пояснень, вказане звернення засобами корпоративної електронної пошти 16 липня 2018 року було направлено ВСП «Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень» РФ «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» та на ЗС «Ворохта».

Згідно наданих 16 липня 2018 року пояснень ОСОБА_1 , в ніч з 25 на 26 січня 2018 року вона працювала згідно розкладу з технічною перервою 10 хвилин щогодини. Пасажирів не було. Відлучалася у приміщення товарної контори щоб надрукувати супровідні відомості та передати оперативну звітність.

Протоколом оперативної наради при начальнику станції від 17 липня 2018 року, за результатами розгляду скарги по ЗС «Ворохта», ухвалено попередити ОСОБА_1 за виявлені порушенні, у разі подібних порушень притягнути до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до протоколу наради при начальнику ВСП «Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень» РФ «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» від 20 липня 2018 року квиткового касира 2 категорії ОСОБА_1 за порушення трудової дисципліни позбавлено 100% премії за червень 2018 року.

30 липня 2018 року ВСП «Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень» РФ «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» видано наказ № 333 «Про виплату премії працівникам ВСП «Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень» за червень 2018 року», у додатку № 6 до нього зазначено працівників, яких позбавлено премії за червень 2018 року у зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення або які позбавлені премії повністю або частково, згідно протоколів, наказів. У вказаному додатку під № 34 зазначено ОСОБА_1 , яку позбавлено премії не у зв`язку з притягненням до дисциплінарної відповідальності на підставі наказу, а на підставі протоколу ДН-4 від 20 липня 2018 року.

Згідно оперативного наказу № 60 від 01 серпня 2018 року ВСП «Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень» РФ «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» у зв`язку з виробничою необхідністю квитковому касиру ЗС «Ворохта» ОСОБА_1 вказано приступити до роботи у квиткову касу на ЗС «Ясіня» з 07 серпня 2018 року по 16 серпня 2018 року.

Вказаний наказ виконаний не був, притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за його невиконання не відбулося.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Згідно з частиною другою статті 140 КЗпП України щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана чи звільнення.

Разом з тим, за правилами статті 152 КЗпП України власник або уповноважений ним орган має право замість накладання дисциплінарного стягнення передати питання про порушення трудової дисципліни на розгляд трудового колективу або його органу.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про колективні договори і угоди» положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства.

Відповідно до статті 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Статтею 2 «Структура заробітної плати» Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата включає інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Статтею 15 Закону України «Про оплату праці»передбачено, що госпрозрахункові підприємства самостійно в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами, встановлюють умови та розміри оплати праці працівників.

Винагорода за підсумками роботи - це заохочувальна виплата, яку виплачують у порядку й розмірах, визначених колективним договором, або, якщо колективний договір не укладений - у положенні про виплату винагороди (премії) за підсумками роботи за певний період, погодженому з профспілкою (за її відсутності - з уповноваженим представником трудового колективу). Умови її запровадження установлює підприємство з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

При вирішенні спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат.

Система преміювання працівників передбачена у ВСП «Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень» РФ «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» Положенням про преміювання за основні результати господарської діяльності працівників, яке погоджено протоколом президії територіального комітету № 51 від 29 березня 2016 року та затверджено начальником ВСП «Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень» 08 квітня 2016 року. Вказаним положенням визначено порядок зменшення розміру премії працівника або позбавлення його премії повністю, що залежить від ступеню важкості провини та з урахуванням пропозицій, наданих начальниками станцій, відділів, секторів.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції з висновком якого погодився і апеляційний суд, із урахуванням вказаних норм матеріального права, установивши, що до позивача за порушення трудової дисципліни, яке виявилося у тому, що вона у робочий час квиткової каси на ЗС «Ворохта» була відсутня в касі, внаслідок чого пасажир не зміг роздрукувати квиток із бланку замовлення на потяг, що зафіксовано у протоколі оперативної наради при начальнику станції від 17 липня 2018 року, не було застосовано дисциплінарного стягнення передбаченого статтею 147 КЗпП України, а застосовані інші заходи впливу, зокрема позбавлення 100 % місячної премії, відповідно до Положення про преміювання за основні результати господарської діяльності працівників, на підставі протоколу оперативної наради; а також, що оперативний наказ про тимчасове переведення позивача у квиткову касу іншої станції, який є організаційним та прийнятий у зв`язку з виробничою необхідністю, виконаний не був, за що позивача не було притягнуто до будь-якої відповідальності, що свідчить про відсутність порушення прав ОСОБА_1 , дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для скасування рішення про позбавлення премії та наказу про тимчасове переведення, й відповідно відсутність підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди.

Посилання ОСОБА_1 у касаційній скарзі на неправильність висновків судів попередніх інстанцій та не врахування всіх обставин справи, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і надали їм належну правову оцінку, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Інші аргументи касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування постановлених у справі судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Наведені ОСОБА_1 у касаційній скарзі доводи, також були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Крім того, доводи касаційної скарги зводяться до бажання повторного перегляду вже вирішеної справи тільки з метою нового її слухання і вирішення. Проте це порушує принцип остаточності рішення суду (res judicata), оскільки підстав для перегляду судових рішень немає, права та обов`язки сторін уже вирішені (рішення Європейського суду з прав людини: «Брумареску проти Румунії», «Науменко проти України»).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанцій.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційні скарги залишено без задоволення, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 грудня 2018 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 27 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. О. Кузнєцов В. С. Жданова В. М. Ігнатенко