ПОСТАНОВА
Іменем України
23 січня 2020 року
Київ
справа №804/3247/16
адміністративне провадження №К/9901/10095/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Усенко Є.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Дніпроазот" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 липня 2016 року (головуючий суддя Царікова О.В., судді Павловський Д.П., Турлакова Н.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року (головуючий суддя Щербак А.А., судді Суховаров А.В., Баранник Н.П.) у справі №804/3247/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпроазот" до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державна фіскальна служба України, про визнання протиправним та скасування наказу у частині,-
ВСТАНОВИВ:
У червні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Дніпроазот" (далі по тексту - позивач, ПАТ «Дніпроазот») звернулося до суду з позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі по тексту - відповідач, Мінекономрозвитку), в якому просило визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 25 березня 2016 року №508 «Про застосування спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності - до суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності України», за яким до ПАТ «Дніпроазот» застосовано спеціальну санкцію - тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності.
Позовні вимоги мотивовано тим, що застосована до позивача спеціальна санкція у вигляді тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності є адміністративно-господарською санкцією, а тому може бути застосована лише у разі допущення ПАТ «Дніпроазот» господарського правопорушення. Втім, позивачем у відносинах із компаніями-нерезидентами (Компанія «Fiastra Traiding Limited» (Кіпр) та Компанія «Bersel INC» (США)) не було порушено вимог Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 року №959-XII (далі - Закон №959-XII) або пов`язаних із ним нормативно-правових актів, а, навпаки, ним вжито усіх можливих заходів задля дотримання строків зарахування валютної виручки та для забезпечення як власних фінансових інтересів, так й інтересів національної економічної безпеки. При цьому неперерахування контрагентами грошових коштів за поставлену продукцію відбулось з незалежних від ПАТ «Дніпроазот» причин.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Вирішуючи спір, суди встановили, що між ПАТ «Дніпроазот» та Компанією «Fiastra Traiding Limited» (Кіпр) укладено контракт від 25 квітня 2014 року №146112 на поставку карбаміду марки «Б» (ГОСТ 2081-92).
З Компанією «Bersel INC» (США) позивач уклав контракти від 1 грудня 2014 року № 146736, від 2 грудня 2014 року №146375, від 3 грудня 2014 року № 146374, від 4 грудня 2014 року №146737, від 5 грудня 2014 року №146738, від 24 березня 2015 року №147485 на поставку аміаку рідкого технічного марки «АК» (ГОСТ 6221-90) та карбаміду марки «Б» (ГОСТ 2081-92) або (ДСТУ 7312:2013).
На виконання зазначених контрактів ПАТ «Дніпроазот» відвантажило на адресу нерезидентів визначену у контрактах продукцію, однак, за поставлений товар контрагентами оплачено не було, у зв`язку з чим позивач звернувся до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (далі - МКАС при ТПП України).
Рішеннями Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (далі - МКАС при ТПП України) від 13 жовтня 2015 року (справи № АС №252а/2015, №АС №246а/2015), від 9 грудня 2015 року (справи №АС №312а/2015, №АС №402а/2015, №АС №456а/2015), від 12 січня 2015 року (справа №АС №209а/2015) стягнуто з Компанії «Bersel INC» на користь ПАТ «Дніпроазот» заборгованість за контрактами у розмірах 8244485,87 дол. США, 432626,40 дол. США, 1206158,30 дол. США, 6330691,41 дол. США, 388631,88 дол. США, 5064954,60 дол. США відповідно.
Рішенням МКАС при ТПП України від 17 квітня 2015 року (справа №АС №497к/2014) стягнуто з Компанії «Fiastra Traiding Limited» на користь ПАТ «Дніпроазот» суму заборгованості за контрактом у розмірі 4464663,02 дол. США.
Відповідно до листування, яке міститься в матеріалах справи, позивач неодноразово звертався до контрагентів-нерезидентів з вимогою щодо проведення оплати за вже відвантажені товари, проте на свої звернення отримував відповідь про відсутність коштів.
25 березня 2016 року Міністерством економічного розвитку і торгівлі України винесено наказ № 508, згідно з пунктом 1 якого до ПАТ «Дніпроазот» застосовано спеціальну санкцію відповідно до статті 37 Закону №959-XII у вигляді тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності за порушення підприємством статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР (далі - Закон №185/94-ВР).
Оскаржений наказ винесений відповідачем з огляду на надходження подання Державної фіскальної служби України від 2 березня 2016 року №3747/5/99-99-22-05-02-16. Підставою для внесення означеного подання стало встановлення порушення ПАТ «Дніпроазот» граничного строку повернення валютних цінностей за зовнішньоекономічними контрактами: від 25 квітня 2014 року № 1416112 з Компанією «Fiastra Traiding Limited» (Кіпр), та за контрактами: від 3 грудня 2014 року №146734, від 2 грудня 2014 року №146735, від 1 грудня 2014 року №146736, від 4 грудня 2014 року №146737, від 5 грудня 2014 року №146738, від 24 березня 2015 року №147485 з Компанією «Bersel INC» (США).
Відмовляючи в задоволенні вимог адміністративного позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, вказав на ненадання позивачем доказів вжиття ним практичних заходів, визначених Порядком взаємодії Міністерства економіки України та Державної податкової адміністрації України з питань застосування спеціальних санкцій, затвердженим спільним наказом Міністерства економіки України та Державної податкової адміністрації України від 9 листопада 2006 року №340/672 (далі - Порядок №340/672). При цьому прострочена дебіторська заборгованість за укладеними з контрагентами-нерезидентами контрактами так і не була погашена, вжиті позивачем заходи не призвели до усунення допущених порушень законодавства України та не гарантують виконання Закону №185/94-ВР. Крім того, суди звернули увагу на те, що достеменно знаючи про відсутність коштів у Компанії «Fiastra Traiding Limited» (Кіпр) та Компанії «Bersel INC» (США) для оплати отриманої продукції, ПАТ «Дніпроазот» продовжувало відвантажувати товар на адресу означених контрагентів, нарощуючи тим самим борг за зовнішньоекономічними контрактами.
Не погодившись з рішеннями судів, ПАТ «Дніпроазот» подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та задовольнити позов.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує, що в його діях відсутній склад господарського правопорушення, зокрема в частині відсутності вини та настання відповідних негативних наслідків. Позивачем здійснено низку заходів, спрямованих на фактичне стягнення заборгованості і зарахування валютної виручки за поставлену продукцію з контрагентів-нерезидентів, а саме отримано позитивні рішення МКАС при ТПП України про стягнення сум боргу; отримані від відповідних посольств рекомендації щодо процедури визнання рішень МКАС при ТПП України на території США та Республіки Кіпр; виконане засвідчення та офіційний переклад необхідних документів; укладено угоду з юридичною фірмою для надання юридичної допомоги по приведенню до виконання арбітражних рішень. Умовою застосування до суб`єкта господарювання тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності є наявність або ймовірність завдання шкоди інтересам національної економічної безпеки України, втім, на переконання скаржника, обставини не сплати контрагентами позивачу коштів за поставлений товар не спричиняють та не можуть спричинити будь-яку шкоду в розумінні приписів статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність». Також позивач звернув увагу на порушення судами положень статті 61 Конституції України внаслідок повторного застосування спеціальної санкції за одне і те саме порушення.
У запереченнях на касаційну скаргу відповідач просив залишити її без задоволення, наголосивши на правомірності висновків судів попередніх інстанцій. Мінекономрозвитку вказує на те, що при прийнятті спірного наказу діяло у спосіб та в межах, передбачених чинним законодавством України. Вжиття суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності певних практичних заходів задля стягнення заборгованості не може свідчити про протиправність рішення суб`єкта владних повноважень.
Додатково позивачем було надано пояснення до касаційної скарги, в яких зауважено, що з 7 лютого 2019 року введений в дію Закон України «Про валюту та валютні операції» від 21 червня 2018 року №2473-VIII (далі - Закон №2473-VIII), яким було скасовано статтю 37 Закону №959-XII, а також втратив чинність Закон №185/94-ВР. На переконання скаржника, з 7 лютого 2019 року законодавець фактично скасував відповідальність, до якої було притягнуто ПАТ «Дніпроазот», що має бути враховано у розрізі приписів статті 58 Конституції України.
Крім того, позивач поінформував суд, що відповідно до рішення загальних зборів акціонерів ПАТ «Дніпроазот» від 26 квітня 2018 року найменування позивача змінено на Акціонерне товариство «Дніпроазот», на підтвердження чого надано копію статуту та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Враховуючи означені обставини, на підставі статті 52 КАС України, колегією суддів здійснено заміну Публічного акціонерного товариства «Дніпроазот» його правонаступником - Акціонерним товариством «Дніпроазот».
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, а також додатково наданих пояснень, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до статті 1 Закону №185/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.
Водночас, цією нормою також передбачено, що Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.
Так, постановою Правління НБУ від 14 травня 2013 року № 163 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов`язкового продажу надходжень в іноземній валюті» встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів. Аналогічне правило закріплено й у постановах Правління НБУ від 14 листопада 2013 року № 453 та від 12 травня 2014 року №270 «Про зміну строку розрахунків за операціями експорту та імпорту товарів і запровадження обов`язкового продажу надходжень в іноземній валюті», а також у постанові Правління НБУ від 20 серпня 2014 року №515 «Про врегулювання ситуації на валютному ринку України».
Відповідно до частини одинадцятої статті 5 Закону №959-XII (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності може бути застосовано санкцію у вигляді тимчасового зупинення права здійснення такої діяльності у випадках порушення чинних законів України, що стосуються цієї діяльності, згідно із статтею 37 цього Закону.
Статтею 37 Закону №959-XII визначено, що за порушення цього або пов`язаних з ним законів України до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб`єктів господарської діяльності можуть бути застосовані такі спеціальні санкції:
- накладення штрафів у випадках несвоєчасного виконання або невиконання суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб`єктами господарської діяльності своїх обов`язків згідно з цим або пов`язаних з ним законів України. Розмір таких штрафів визначається відповідними положеннями законів України та/або рішеннями судових органів України;
- застосування до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб`єктів господарської діяльності індивідуального режиму ліцензування у випадках порушення такими суб`єктами цього Закону та/або пов`язаних з ним законів України, що встановлюють певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій;
- тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності у випадках порушення цього Закону або пов`язаних з ним законів України, проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.
Санкції, зазначені у цій статті, застосовуються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики за поданням органів доходів і зборів та контрольно-ревізійної служб, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та Національного банку України або за рішенням суду. Санкції, зазначені у цій статті, можуть бути застосовані до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб`єктів господарської діяльності протягом трьох років з дня виявлення порушення законодавства.
Пунктом 1.1 Положення про порядок застосування до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб`єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", затвердженого наказом Міністерства економіки України від 17 квітня 2000 року № 52 (далі - Положення № 52), визначено, що спеціальні санкції - це індивідуальний режим ліцензування або тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності - застосовуються Міністерством економічного розвитку і торгівлі України до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності за поданням органів державної податкової та контрольно-ревізійної служб, митних, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг та Національного банку України або за рішенням суду.
Санкції застосовуються Міністерством економічного розвитку і торгівлі України до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, що порушили Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та пов`язані з ним закони України, зокрема, в разі порушення суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності валютного, митного, податкового, іншого законодавства, що встановлює певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій, та в разі проведення ними дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки (пункт 1.2 Положення №52).
Відповідно до підпункту 4.2 пункту 4 Положення № 52 подання щодо застосування спеціальних санкцій до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності або тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності повинні містити інформацію: найменування та реквізити суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності (для іноземних суб`єктів господарювання мовою країни їхнього місцезнаходження), найменування та реквізити контрагента, при виконанні контракту з яким порушено законодавство; відомості про зміст порушення з посиланням на конкретні положення законодавства України, іншу доцільну інформацію. У поданні повинна міститись пропозиція щодо виду санкції, яку пропонується застосувати. Аналогічні вимоги закріплені й у частині третій статті 37 Закону №959-XII.
Про застосування санкцій, передбачених статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», видається наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, у якому вказуються норми чинного законодавства, які було порушено, матеріали, на підставі яких видано наказ, реквізити суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, до яких застосовані санкції, та вид санкції, дата, з якої санкція починає діяти (пункт 4.8. Положення № 52).
Відповідно до пункту 4.17 Положення №52 дія санкцій скасовується Міністерством економічного розвитку і торгівлі України в разі усунення суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та/або пов`язаних з ним законів України, і приведення своєї зовнішньоекономічної діяльності у відповідність до законів України або надання достатніх доказів неможливості (безперспективності) застосування практичних заходів, що гарантують виконання Закону, а також якщо в Міністерстві економічного розвитку і торгівлі України відсутні матеріали щодо порушення цим суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності валютного, митного, податкового, іншого законодавства, яке встановлює певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій, та матеріали щодо проведених ним дій, що можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки. Аналогічна норма міститься і у статті 37 Закону № 959-XII.
Як встановлено судами, санкції до позивача застосовано на підставі відповідного подання ДФС України у зв`язку з порушенням позивачем строку зарахування виручки в іноземній валюті, встановленого статтею 1 Закону №185/94-ВР. Вказане подання містило всі необхідні відомості, передбачені частиною третьою статті 37 Закону № 959-XII, що скаржником не заперечується.
Подання позивачем до МКАС при ТПП України позовів до контрагнетів-нерезидентів про стягнення вартості поставленого товару та прийняттям судом відповідних рішень на користь ПАТ «Дніпроазот» також підтверджує факт порушення строків повернення валютної виручки за зовнішньоекономічними операціями.
З приводу посилань скаржника на вказані рішення як на обставину, що свідчить про відсутність у діях позивача порушення статті 1 Закону № 185/94-ВР, то слід зазначити, що вказаний Закон встановлює порядок правомірної поведінки суб`єкта господарювання, випадки порушення норм Закону, наслідки його недодержання, зокрема, резидентами-продавцями, а також умови звільнення від сплати пені.
Зокрема, відповідно до статті 4 Закону № 185/94-ВР у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.
У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.
Проте, обумовлене наведеною законодавчою нормою звільнення від сплати пені автоматично не призводить до визнання порушення статті 1 вищевказаного Закону відсутнім, а лише виключає відповідальність за таке порушення у формі пені.
Аналогічний правовий висновок викладено і в постанові Верховного Суду від 11 вересня 2018 року (справа № 804/9583/15).
Суди правильно вказали на те, що станом на момент розгляду справи дебіторська заборгованість не була погашена контрагентами; інші відомості про їх ліквідацію чи банкрутство відсутні.
Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на вжиття ним усіх практичних заходів, що гарантують виконання Закону № 959-XII та/або пов`язаних із ним законів, шляхом отримання позитивних рішень МКАС при ТПП України, звернення до відповідних посольств за роз`ясненнями, оформлення документів та укладення угоди про надання юридичної допомоги, як на підставу для скасування застосованої спеціальної санкції згідно з пунктом 4.17 Положення № 52, з огляду на їх безпідставність. Так, позивачем не надавались докази, які можуть свідчити про неможливість виконання рішення МКАС при ТПП України, визначені у пункті 2.4 Порядку №340/672. При цьому доказів вжиття реальних заходів щодо звернення до виконання рішень МКАС при ТПП України на території США та Республіки Кіпр ПАТ «Дніпроазот» також надано не було, а тому твердження позивача про вжиття усіх практичних заходів також є помилковими.
Колегія суддів вважає слушними посилання судів попередніх інстанцій на те, що позивач продовжував відвантажувати Компанії «Fiastra Traiding Limited» (Кіпр) та Компанії «Bersel INC» товар, не дивлячись на отримання від них листів про відсутність фінансової можливості для оплати товару, що також об`єктивно свідчить на користь висновку про порушення ПАТ «Дніпроазот» статті 1 Закону № 185/94-ВР та проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.
Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про скасування з 7 лютого 2019 року Законом №2473-VIII статті 37 Закону №959-XII, а також втрату чинності Законом №185/94-ВР, як на підставу для застосування до спірних правовідносин положень статті 58 Конституції України, оскільки згідно рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Як притягнення позивача до відповідальності, так і прийняття оскаржуваних судових рішень відбулось до скасування відповідних правових норм, тому подальші зміни законодавства не враховуються судом касаційної інстанції при перевірці правомірності таких рішень. З огляду на викладене, відсутні підстави для застосування положень статті 58 Конституції України до спірних правовідносин.
Доводи скаржника про повторне притягнення його до відповідальності, що є недопустимим відповідно до приписів статті 61 КАС України, колегія суддів вважає помилковими, оскільки, як слідує з матеріалів справи, відповідач застосовував до позивача у 2015 році спеціальні санкції згідно із статтею 37 Закону №959-XII за порушення вказаного закону саме за господарськими відносинами з Компанією «Fiastra Traiding Limited». Водночас, основним контрагентом, за господарським відносинами з яким було застосовано санкції, була Компанія «Bersel INC», а з Компанією «Fiastra Traiding Limited» лише за контрактом від 25 квітня 2014 року №146112. Ті обставини, що суди попередніх інстанцій при дослідженні матеріалів справи у мотивувальній частині судових рішень перелічили усі контракти та рішення МКАС при ТПП України, долучені позивачем до матеріалів справи, не впливають на правильність висновків судів про відсутність підстав для задоволення позову.
Інші доводи, які містяться в касаційній скарзі, правомірність висновків судів та суттєвих обставин справи не спростовують.
Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Дніпроазот" залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 липня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року у справі №804/3247/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і не оскаржується.
...........................
...........................
...........................
М.М. Гімон
Є.А. Усенко
Р.Ф. Ханова ,
Судді Верховного Суду
