ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 січня 2020 року справа №235/5823/19
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 12 грудня 2019 року у справі № 235/5823/19 (головуючий суддя І інстанції - Філь О.Є.), складене у повному обсязі 12 грудня 2019 року у м. Покровськ Донецької області, за позовом ОСОБА_1 до поліцейського Мирноградського ВП ГУНП України в Донецькій області сержанта поліції Вихватень Олексія Ігоровича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ДПО18 № 836916 від 21 січня 2019 року,-
ВСТАНОВИВ:
28 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області із позовом до поліцейського Мирноградського ВП ГУНП України в Донецькій області сержанта поліції Вихватень Олексія Ігоровича про визнання дій відповідача щодо складання постанови сулії ДПО18 № 836916 від 21 січня 2019 року про адміністративне правопорушення про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн. за порушення ст. 122 ч. 2 КУпАП протиправними; визнання постанову серії ДПО18 № 836916 від 21 січня 2019 року про адміністративне правопорушення протиправною та її скасування (а.с. 1-3).
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 12 грудня 2019 року відмовлено у задоволені позовних вимог (а.с. 42-46).
Не погодившись з судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив суд скасувати рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 12 грудня 2019 року у справі № 235/5823/19 та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а саме: неправильно застосовано норми ст.ст.268,283,285,289 КУпАП.
Апелянт вказує, що постанова у справі про адміністративне правопорушення складена відповідачем не у відповідності до вимог статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, без відображення всіх необхідних відомостей. На думку скаржника, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що відеозапис з відеореєстратора відповідача є належним доказом у справі та підтвердженням скоєння позивачем адміністративного правопорушення, оскільки пристрій на який воно зафіксовано не вказано у спірній постанові.
Зазначив, що жодними доказами не підтверджено скоєння ним адміністративного правопорушення та відсутні докази , що під час складання постанови позивачу було роз`яснено його права за статтею 268 КУпАП та строк оскарження за статтею 289 КУпАП.
При цьому посилався на правову позицію Верховного Суду у справі № 524/5536/17 від 15 листопада 2018 року та у справі № 592/5576/17 від 24.01.2019 року (а.с. 50-55).
Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.
13 січня 2020 року до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі задовольнити частково, рішення суду першої інстанції - скасувати, з наступних підстав.
В суді першої та апеляційної інстанції встановлено, що 21 січня 2019 року поліцейським Мирноградського ВП ГУНП України в Донецькій області сержантом поліції Вихватень О.І., який є уповноваженою посадовою особою органу внутрішніх справ, на виконання своїх владних повноважень, винесена постанова серії ДПО18 № 836916 по справі про адміністративне правопорушення, за якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 425 грн.
Як вбачається зі спірної постанови, 21.01.2019 року о 14:58 год. на 8 км автошляху Т-05-04 водій ОСОБА_1 керував ЗАЗ-110558-42 н/з НОМЕР_1 та рухався поза межами населеного пункту без ввімкненого ближнього світла фар чи ходових вогнів, чим порушив п. 9.8 ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП (а.с. 38).
Спірним питанням у справі є правомірність прийняття вищевказаної постанови та накладення на позивача адміністративного штрафу.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено правомірність прийнятої спірної постанови, а позивачем порушено ПДР. За висновком суду першої інстанції, факт вчинення позивачем порушення правил дорожнього руху підтверджений належними та допустимими доказами, відеозаписом з відео реєстратора відповідача.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно вимог п. 9.8 Правил Дорожнього руху України з 1 жовтня по 1 травня рокуна всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар.
Як встановлено в суді першої інстанції , позивач 21 січня 2019 року рухався поза межами населеного пункту без ввімкненого ближнього світла фар чи ходових вогнів.
Зазначені обставини фіксувались на відеореєстратор МІ Dash Cam, MJXCJL Y01ВY, серійний номер 00065660, з якого суд першої інстанції встановив, що позивач, керуючи транспортним засобом ЗАЗ номерний знак НОМЕР_1 , вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП, а саме, порушив п. 9.8 ПДР України, керував транспортним засобом, оскільки 21 січня 2019 року рухався без ввімкненого ближнього світла фар чи ходових вогнів. При цьому, суд першої інстанції встановив, що з відеозапису чітко вбачається як номерний знак автомобіля, так і те, що на вказаному автомобілі було вимкнене ближнє світло фар чи ходові вогні.
В позовній заяві та в спірній постанові позивач спростовував зазначений факт, власноручно зазначивши, що він вмикав ближнє світло фар( а.с.38)
Посилання в позові на те, що в постанові не вірно зазначений номерний знак транспортного засобу, судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги, оскільки позивач не заперечував, що саме він здійснював рух поза межами населеного пункту в зазначену дату 21 січня 2019 року на транспортному засобі ЗАЗ з номерним знаком НОМЕР_1 , який в описовій частині спірної постанови зазначений правильно.
При цьому, суд вважає зазначену неточність опискою, яка не може бути підставою для скасування спірної постанови.
Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, -тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі статтею 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 283 КАС України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способ зміст постанови про адміністративну відповідальність має відповідати вимогам, передбаченим статтями 280, 283 КУпАП. У ній зокрема необхідно зазначити технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.
Відповідно до підпункту 9 частини 1 статті 31 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580), поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 40 Закону №580, поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Отже, наданий відповідачем відеозапис може слугувати доказом в справі про адміністративне правопорушення в розумінні норм даного Кодексу.
Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.74 КАС України,суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку встановленого законом .
Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення відповідачами надано до матеріалів справи диск з записом з відеореєстратора поліцейського автомобіля .
Згідно із пунктом 5 розділу ІV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395 (далі - Інструкція № 1395) постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 8 розділу ХІІІ цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.
Разом з тим, додатком 5 до Інструкції № 1395 передбачено зазначення у постанові про адміністративне правопорушення доказів вчинення правопорушення (пункт 8 - «До постанови додаються…»).
Як встановлено з матеріалів справи, що наданий відповідачем до суду диск із записом відеореєстратора патрульного автомобіля щодо фіксування факту правопорушення, не зазначений в пункті 8 оскаржуваної постанови, у зв`язку з чим остання не може бути визнана такою, що складена у відповідності до вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення та Інструкції № 1395.
Інших доказів на підтвердження факту вчинення позивачем порушення пункту 9.8 Правил дорожнього руху відповідачами не надано.
Оскільки, оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис вчинення адміністративного правопорушення,який наданий лише до суду, суд погоджується з доводами апелянта, що у матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують вину позивача, що в свою чергу свідчить про відсутність правових підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 26.04.2018 (справа №202/2862/17 (2-а/202/143/2017) , від 26.04.2018 (справа №200/5590/17(2а/200/669/17)), 20.12.2019 року( справа №191/1060/17 (2-а/191/94/17)),від 23 .12.2019 (справа №524/253/17).
Згідно з частиною 1 статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Разом з тим, частинами 2, 4 статті 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, протокол не складається. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Отже, у визначених законодавством випадках допускається скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, яке передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування процедури скороченого провадження у випадках, визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених в Кодексі України про адміністративні правопорушення.
Висновки аналогічного змісту містяться у рішенні Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року по справі №1-11/2015 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до частини 1 статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
З матеріалів справи не вбачається та відповідачами, які не надали по справі письмових заперечень, - також не доведено суду, що ними були здійсненні дії,щодо роз`яснення прав позивачу відповідно до ст. 268 КУпАП та його права скористатись правовою допомогою.
Суд першої інстанції не надав аналіз зазначеним обставинам, зазначивши, що право на правову допомогу позивач реалізував під час розгляду справи в суді, що є грубим порушенням прав позивача під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та прийняття спірної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Отже доводи апелянта в цій частині є прийнятними.
Суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що відомості про технічний засіб відео реєстрації зазначаються тільки у постанові, що виноситься у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, оскільки відповідно до ч.3 ст. 283 КУпАП абзац четвертий викладено в новій редакції ЗУ № 2262-VIII від 21.12.2017 , відповідно до якої постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості , зокрема , про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався).
Суд апеляційної інстанції не бере до уваги посилання суду першої інстанції на висновки Верховного Суду у справі № 536/583/17, оскільки обставини по цій справі не є тотожними з обставинами справи, яка розглядається, та охоплюють період , відповідно до якого в ч.3 ст.283 КУпАП не були внесені зміни в абзаці четвертому .
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи позивач звернувся до суду на підставі ст. 286 КАС України з позовними вимогами про визнання протиправними дії поліцейського Мирноградського ВП ГУНП в Донецькій області сержанта поліції Вихватень О.І. щодо складання спірної постанови від 21 січня 2019 року серії ДПО18 № 836916 та скасування постанови відповідача про притягнення до адміністративної відповідальності .
За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено ч.3 ст. 286 КАС України).
Отже суди першої та апеляційної інстанції не наділені повноваженнями щодо визнання протиправними дії поліцейського Мирноградського ВП ГУНП в Донецькій області щодо складання спірної постанови від 21 січня 2019 року серії ДПО18 № 836916 сержанта поліції Вихватень О.І., який є уповноваженою посадовою особою органу внутрішніх справ та здійснював виконання своїх владних повноважень з цього питання.
Суд апеляційної інстанції вважає належним способом захисту його порушених прав скасування зазначеної постанови серії ДПО18 № 836916 по справі про адміністративне правопорушення, за якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 425 грн. та у відмові решти позовних вимог, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції частково скасувати, задовольнивши частково позовні вимоги.
Керуючись статтями 250, 272, 286, 308, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 12 грудня 2019 року - задовольнити частково.
Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 12 грудня 2019 року у справі № 235/5823/19 - скасувати в частині відмови у задоволені позовних вимог про скасування постанови серії ДПО18 № 836916 від 21 січня 2019 року про адміністративне правопорушення та накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн. за порушення ст. 122 ч. 2 КУпАП та прийняти нову постанову в цій частині.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до поліцейського Мирноградського ВП ГУНП України в Донецькій області сержанта поліції Вихватень Олексія Ігоровича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ДПО18 № 836916 від 21 січня 2019 року - задовольнити.
Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ДПО18 № 836916 від 21 січня 2019 року.
В іншій частині рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 12 грудня 2019 року у справі № 235/5823/19 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її проголошення та не може бути оскаржена у касаційному порядку.
Судді Т.Г.Арабей
І.В. Геращенко
Г.М. Міронова
