12.12.19
Провадження №2-а/235/67/19
Справа 235/5823/19
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2019 року м. Покровськ
Красноармійський міськрайонний суд Донецької області в складі
Головуючого - судді Філь О.Є.
За участю секретаря судового засідання Придворової В.В.
За участю представника позивача Прищенко Г.А., відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Покровську справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Поліцейського Мирноградського ВП ГУНП України в Донецькій області сержанта поліції Вихватень Олексія Ігоровича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ДПО18 № 836916 від 21 січня 2019 року, -
ВСТАНОВИВ:
28 серпня 2019 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 до Поліцейського Мирноградського ВП ГУНП України в Донецькій області сержанта поліції Вихватень Олексія Ігоровича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ДПО18 № 836916 від 21 січня 2019 року.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що постановою Поліцейського Мирноградського ВП ГУНП України в Донецькій області сержанта поліції Вихватень Олексія Ігоровича серії ДПО18 № 836916 від 21 січня 2019 року його, ОСОБА_2 , було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, та накладено штраф у розмірі 425 грн.
Позивач зазначає, що відповідач не надав жодних доказів того, що він порушив правила дорожнього руху, оскільки він їхав з увімкненим ближнім світлом фар, звинувачення інспектора необгрунтоване. Інспектор не дав змоги скористатися правою допомогою, а просто виніс постанову про накладення на нього штрафу.
Крім того в постанові зазначено, що він керував транспортним засобом ЗАЗ110558-42, номерний знак НОМЕР_1 , але він не має транспортного засобу з таким номерним знаком.
28 серпня2019 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вищезазначену справу було передано до провадження головуючому судді Філь О.Є.
29 серпня 2019 року ухвалою судді позовну заяву ОСОБА_2 було залишено без руху, надавши позивачу строк для звернення до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
30 вересня 2019 року до суду надійшла заява позивача ОСОБА_2 про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій він посилався на те, що фактично копія постанови до його поштової скриньки надійшла 23 серпня 2019 року, а тому десятиденний строк на оскарження повинен обчислюватись, починаючи з 23 серпня 2019 року.
Ухвалою судді від 01 жовтня 2019 року було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду.
Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.
В судовому засіданні представник позивача Прищенко Г.А. позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити, наполягала на тому, що
ОСОБА _2 їхав з ввімкненим ближнім світлом фар, продивившись наданий відповідачем відеозапис, пояснила, що це таке світло на автомобілі. Крім того, наполягала на тому, що відеозапис повинен був зберігатись лише місяць, а після цього він не може бути доказом. Підтвердила, що рукописний текст на постанові від 21.01.2019 року був зроблений ОСОБА_2
Відповідач Поліцейський Мирноградського ВП ГУНП України в Донецькій області сержант поліції Вихватень О.І. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі, пояснив, що ОСОБА_2 21.01.2019 року зробив власноручний напис на постанові про накладення адміністративного стягнення, копію постанови відмовився отримувати. ОСОБА_2 , дійсно керуючи автомобілем ЗАЗ номерний знак НОМЕР_2 рухався поза межами населеного пункту без ввімкненого ближнього світла чи ходових вогнів, що підтверджується наданим ним відеозаписом з відеореєстратора патрульного автомобіля.
Згідно з ч.2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
В зазначеному випадку, позивач про наявність постанови серії ДПО18 № 836916 від 21 січня 2019 року дізнався в той же день 21 січня 2019 року, що підтверджується його власноручно написаним текстом на постанові, але відомості що отримання ним копії постанови відсутні, як зазначає сам позивач, він отримав її поштою лише 23 серпня 2019 року, тому суд вважає можливим поновити позивачу строк звернення до адміністративного суду з зазначеним позовом.
Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши докази у справі в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав:
Судом встановлено, що Поліцейським Мирноградського ВП ГУНП України в Донецькій області сержантом поліції Вихватень Олексієм Ігоровичем постановою серії ДПО18 № 836916 від 21 січня 2019 року у справі про адміністративне правопорушення, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.122 КпАП України, до позивача було застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
Наведена постанова була винесена відповідачем внаслідок встановленого порушення позивачем вимог п. 9.8. ПДР України, а саме 21.01.2019 року о 14 го. 58 хв. на 8 км автошляху Т-05-04 водій ОСОБА_2 керував ЗАЗ-110558-42 н/з НОМЕР_2 та рухався поза межами населеного пункту без ввімкненого ближнього світла фар чи ходових вогнів, чим порушив п. 9.8 ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Згідно до вимог статті 254 Кодексу України про адміністративне правопорушення про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
За приписами частини другої статті 258 Кодексу України про адміністративне правопорушення протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог
статті 283 якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.
За приписами статті 222 КУпАП України органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, передбачених частинами 1, 2 і 3 статті 122 КпАП України.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року N 1395 зареєстр. в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за N1408/27853, затверджено «Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», згідно до п. 4 якої у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стосовно позовних вимог про скасування постанови з підстав відсутності факту та доказів вчинення позивачем правопорушення, суд зазначає наступне.
Згідно вимог п. 9.8 Правил Дорожнього руху України з 1 жовтня по 1 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар.
Частиною 2 статті 122 КУпАП встановлено, що порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного
роз `їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР ).
Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Положеннями пунктів 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 2.3 ПДР України передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний зокрема: перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу; бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.
Згідно вимог п. 9.8 Правил Дорожнього руху України з 1 жовтня по 1 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар.
Суд зазначає, що освітлювальні пристрої забезпечують безпеку дорожнього руху, тому рух на транспортному засобі в темну пору доби, в умовах недостатньої видимості, в період з 1 жовтня по 1 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами з вимкненими освітлювальними пристроями заборонений Правилами дорожнього руху.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст. 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність (ч.2 ст. 33 КУпАП).
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно частини 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд зазначає, що в силу приписів статті 77 КАС України у справах за позовом фізичної особи щодо оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності, на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок доказування правомірності своїх дій у разі, якщо останній заперечує проти позову.
Суд, досліджуючи наявний в матеріалах справи відеозапис з відеореєстратора МІ Dash Cam, MJXCJL Y01ВY, серійний номер 00065660, встановив, що позивач, керуючи транспортним засобом ЗАЗ номерний знак НОМЕР_2 , вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП, а саме, порушив п. 9,8 ПДР України, керував транспортним засобом, 21 січня 2019 року без ввімкненого ближнього світла фар чи ходових вогнів, При цьому суд зазначає, що з відеозапису чітко вбачається як номерний знак автомобіля, так і те, що на вказаному автомобілі було вимкнене ближнє світло фар чи ходові вогні, в той час, як всі автомобілі, які рухались перед та позаду зазначеного автомобіля мали ввімкнене ближнє світло і це також було чітко видно з відеозапису.
Стосовно посилання представника позивача на те, що це таке ближнє світло на автомобілі, то суд зазначає, що відеозапис здійснений в світлу пору доби та надає можливість достаменно встановити, що транспортний засіб позивача рухався без увімкнених фар ближнього світла, в той час, як ввімкнене ближнє світло фар на всіх інших автомобілях було чітко видно.
Згідно ч.2 статті 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд зазначає, що наданим відеозаписом зафіксовано факт порушення позивачем вимог п. 9.8. ПДР України, будь-яких протиріч при дослідженні цього доказу щодо наявності в діях позивача адміністративного правопорушення, не має.
Щодо посилання представника позивача на те, що наданий відеозапис не може бути належним доказом, суд зазначає наступне.
Згідно з статтею 31 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Згідно з ч. 1 ст. 40 Закону № 580-VIII, поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за № 1408/27853 (далі - Інструкція № 1395), визначає процедуру оформлення поліцейськими патрульної поліції матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (п.1 р.І Інструкції № 1395).
Наказом Департаменту патрульної поліції НПУ від 03.02.2016 року № 100, яким затверджено Інструкцію про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ відеозаписів з них" та наказом Департаменту патрульної поліції НПУ від 24.11.2015 року № 14/1 "Про порядок зберігання, використання відеозапису та відео реєстраторів патрульних" чітко регламентовано, що кожному патрульному поліцейському видається нагрудна відеокамера.
Отже, Законом № 580-VIII та Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395, передбачена можливість поліції застосовувати відеофіксацію обставин правопорушення, в тому числі використовувати відеорегістратори.
Зразок постанови про накладення адміністративного стягнення, наведений у додатку 5 до Інструкції № 1395, не передбачає внесення до нього відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис. Тому, суд приходить до висновку, що такі відомості зазначаються лише у постанові, що виноситься у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі. Суд зазначає, що наявний відеозапис є лише загальним доказом по справі, а відеореєстратор або нагрудна камера не є спеціальним технічним пристроєм, який необхідно вносити до постанови. До аналогічних висновків також дійшов Верховний суд в постанові від 14 лютого 2018 року у справі №536/583/17.
Суд не приймає посилання на Інструкцію № 1026, оскільки, вказана Інструкція затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 р. за № 28/32999, та діє з 08.02.2019. Тобто, Інструкція набрала чинності після фіксації патрульною поліцією правопорушення вчиненого позивачем.
Зважаючи на викладене, суд вважає, що наявні в матеріалах справи докази у сукупності, підтверджують про наявність підстав для притягнення позивача до відповідальності за порушення ним правил дорожнього руху, ознаки якого підпадають під дію ч.2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно з Розділом ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015, справа про адміністративне правопорушення розглядається, зокрема, за місцем його вчинення, на місці вчинення адміністративного правопорушення. Постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 122 КУпАП виноситься на місті вчинення адміністративного правопорушення. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з Розділом ІV зазначеної Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 8 розділу XIII цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають
пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції. Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи (стаття 285 КУпАП). Копія постанови вручається під підпис. У випадках, передбачених статтею 258 КУпАП, копія постанови у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення (стаття 285 КУпАП). Постанова набирає законної сили після її вручення особі, або отримання поштового повідомлення про вручення, або про відмову в її отриманні.
З матеріалів справи вбачається, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відповідачем відбувся в присутності позивача ОСОБА_2 на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Свої права позивач реалізував під час розгляду даної справи в суді, в судовому засіданні була присутня його представник Прищенко Г.А., яка надавала свої пояснення, у позивача була можливість реалізувати своє право надавати докази, заявляти клопотання. При цьому належних доказів на спростування вчинення позивачем адміністративного правопорушення, за яке відповідачем було складено спірну постанову, стороною позивача суду надано не було.
Також, суд зазначає, що позивач власноручно написав на постанові текст про свою незгоду, але від підпису та отримання копії постанови відмовився. За таких обставин, суд не приймає до уваги доводи позивача, які полягають в тому, що внаслідок порушення відповідачем порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно нього, спірна постанова підлягає скасуванню, оскільки в цілому оформлення відповідачем матеріалів про адміністративне правопорушення було проведено належно, у відповідності до вимог ст.ст. 279, 280 КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015 року.
Таким чином, за встановлених при розгляді цієї справи обставин, вбачається, що позивачем було порушено п. 9.8 ПДР України, і в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 2 ст. 122 КУпАП, та відповідачем правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності, розмір накладеного на позивача адміністративного стягнення відповідає санкції ч. 2 ст. 122 КУпАП. Відтак, суд не вбачає підстав для визнання протиправними дій відповідача зі складення спірної постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ДПО18 № 836916 від 21 січня 2019 року стосовно позивача та її скасування, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 241-247, 250, 286 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Поновити позивачу ОСОБА_2 строк звернення до адміністративного суду.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Поліцейського Мирноградського ВП ГУНП України в Донецькій області сержанта поліції Вихватень Олексія Ігоровича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ДПО18 № 836916 від 21 січня 2019 року відмовити.
Позивач: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Поліцейський Мирноградського ВП ГУНП України в Донецькій області сержант поліції Вихватень Олексій Ігорович,місцезнаходження:85320, Донецька область, м. Мирноград, вул. Центральна, 73а.
Повне судове рішення складено 12 грудня 2019 року.
Рішення може бути оскаржено учасниками справи безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням вимог п. 15.5 Перехідних положень КАС України. Апеляційні скарги можуть бути подані протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя
