КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 грудня 2019 року 320/6019/19
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Балаклицького А.І., розглянувши в м. Києві у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Обухівської районної ради Київської області, третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,
в с т а н о в и в:
ОСОБА _1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Обухівської районної ради Київської області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати розпорядження Обухівської районної ради Київської області від 15.10.2019 №102-к про звільнення ОСОБА_1 ;
- зобов`язати Обухівську районну раду Київської області поновити ОСОБА_1 на посаді керуючого справами виконавчого апарату Обухівської районної ради;
- стягнути з Обухівської районної ради Київської області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 15.10.2019 до дня постановлення судом рішення по справі;
- допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середньомісячної заробітної плати за один місяць.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що її незаконно було звільнено з посади керуючого справами виконавчого апарату Обухівської районної ради, оскільки у період з 15.10.2019 по 24.10.2019 вона перебувала на лікарняному. З огляду на викладене, просила поновити її на посаді та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що 15.10.2019 позивач була відсутня на робочому місці, жодним чином не повідомивши про наявність поважних причин такої відсутності, а тому розпорядженням від 15.10.2019 №102-к її звільнено із займаної посади відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України - за прогул. Відповідач вважає, що трудові правовідносини було припинено з позивачем з підстав та в порядку, встановленому чинним законодавством України, а твердження позивача про незаконність її звільнення не відповідають дійсності.
Третя особа будь-яких письмових пояснень до суду не надала.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.11.2019 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.12.2019 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - ОСОБА_2 .
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.12.2019 відмовлено у задоволенні клопотання представника третьої особи про зупинення провадження у справі.
Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
З огляду на зазначене, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Обухівським РВ ГУ МВС України в Київській області 15.12.1998, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Розпорядженням Обухівської районної ради від 10.10.2019 №98-к ОСОБА_1 з 11 жовтня 2019 року призначено на посаду керуючого справами виконавчого апарату Обухівської районної ради, як таку, що перебуває в кадровому резерві на заміщення цієї посади.
15 жовтня 2019 року заступником голови Обухівської районної ради Кармановим А.М., начальником організаційного відділу виконавчого апарату районної ради Вірич О.М. та головним спеціалістом з питань кадрової роботи та діловодства відділу з юридичних питань, кадрової роботи та діловодства виконавчого апарату районної ради Сушко Н.О. складено акт про відсутність працівника на роботі, відповідно до якого 15 жовтня 2019 року ОСОБА_1 керуюча справами Обухівської районної ради була відсутня протягом робочого дня.
Також, 15 жовтня 2019 року головним спеціалістом з питань кадрової роботи та діловодства відділу з юридичних питань, кадрової роботи та діловодства виконавчого апарату районної ради Сушко Н.О. написано доповідну записку на ім`я голови Обухівської районної ради, згідно з якою Сушко Н.О. повідомила, що 15 жовтня 2019 року об 11:01 год. вона зателефонувала керуючому справами виконавчого апарату районної ради ОСОБА_1. та запитала, чому її немає на роботі та пропонувала вийти на роботу, однак конкретної відповіді вона не отримала. Потім, о 16:23 год. вона знову зателефонувала ОСОБА_1 , якій повідомила, що якщо вона не вийде на роботу її звільнять за прогул. Пропонувала їй прийти і поговорити з головою районної ради або щоб написала заяву, надіслала їй смс з електронною адресою районної ради, так як вона сказала що вона приїхати не зможе, бо не встигне. Лише о 16:59 год. ОСОБА_1 зателефонувала і повідомила, що вона перебуває на лікарняному.
Листом від 15.10.2019 №100/02-03/658 Обухівська районна рада звернулась до ОСОБА_1 , в якому було наголошено, що відповідно до Правил внутрішнього трудового розпорядку виконавчого апарату Обухівської районної ради (зі змінами) встановлено час початку і закінчення щоденної роботи, а саме: початок щоденної роботи о 08:00 год., закінчення щоденної роботи о 17:00 год. Проте, станом на 11:00 год. 15 жовтня 2019 року ОСОБА_1 відсутня на робочому місці протягом трьох годин.
В даному листі Обухівська районна рада також повідомила ОСОБА_1 про те, що відповідно до Правил внутрішнього трудового розпорядку виконавчого апарату Обухівської районної ради (зі змінами) звільнення, як дисциплінарне стягнення до працівника може бути застосоване за прогул, в тому числі відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, а тому районна рада просила позивача повідомити про її місцезнаходження та причини відсутності на робочому місці.
Крім того, у вказаному листі Обухівська районна рада зауважила, що ОСОБА_1 займає посаду керуючого справами виконавчого апарату районної ради і вона повинна погоджувати свою відсутність на робочому місці у робочий час з головою районної ради та забезпечувати на час своєї відсутності належне заміщення.
Вказаний лист був направлений на адресу позивача 16.10.2019, що підтверджується реєстром поштового відправлення, на якому наявний відбиток штемпелю Укрпошти.
Розпорядженням голови Обухівської районної ради від 15.10.2019 №102-к ОСОБА_1 звільнено з посади керуючого справами виконавчого апарату Обухівської районної ради 15 жовтня 2019 року за прогул згідно пункту 4 статті 40 Кодексу законів про працю України.
25 жовтня 2019 року позивач подала на ім`я заступника голови Обухівської районної ради заяву, в якій повідомила, що в період з 15.10.2019 по 24.10.2019 вона хворіла, а підтвердження її непрацездатності слугує лікарняний лист, який був поданий 25.10.2019 до відділу кадрів районної ради.
Проте, вважаючи незаконними наказ та її звільнення, позивач звернулась з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 6 статті 43 Конституції України гарантовано громадянам захист від незаконного звільнення.
В силу приписів статті 21 КЗпП України, трудовий договір, як угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, власник покладає на працедавця обов`язок виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Факт укладення трудового договору та визначення його істотних умов, як правило, оформлюється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Як роз`яснено у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом четвертим частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.
Крім встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи є з`ясування поважності причини його відсутності, обставини за яких вчинено проступок, а також вина працівника.
Статтею 51 КЗпП України встановлено гарантії забезпечення права громадян на працю, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Статтею 139 КЗпП України визначено обов`язок працівників працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Відповідно до частини 1 статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.
Статтею 148 КЗпП України визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.
За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.
При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Відповідно до частини 2 статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Отже, з аналізу норми пункту 4 частини 1 статті 40 КЗпП України вбачається, що необхідною підставою для звільненні працівника за пунктом 4 частини 1 статті 40 КЗпП України є відсутність на роботі працівника без поважних причин. Прогулом визнається відсутність працівника на роботі протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин. При цьому, поважність причин, виключають вину працівника щодо відсутності на роботі.
Як підтверджується матеріалами справи, 15 жовтня 2019 року позивач була відсутня на робочому місці, про що нею не заперечується.
При цьому, відповідачем вживалися заходи з метою отримання пояснень щодо причин відсутності позивача на роботі, які виявилися безрезультатними, що підтверджується доповідною запискою головного спеціаліста з питань кадрової роботи та діловодства відділу з юридичних питань, кадрової роботи та діловодства виконавчого апарату районної ради Сушко Н.О. від 15.10.2019.
Крім того, відсутність позивача на роботі без поважних причин належним чином задокументовано відповідачем, а саме актом про відсутність працівника на роботі від 15.10.2019, відповідно до якого 15 жовтня 2019 року ОСОБА_1 керуюча справами Обухівської районної ради була відсутня протягом робочого дня.
Отже, наведене свідчить, що у відповідача виникли підстави, передбачені пунктом 4 частини 1 статті 40 КЗпП України, для розірвання з позивачем трудового договору.
Твердження позивача про те, що відповідач незаконно звільнив її з посади керуючого справами виконавчого апарату Обухівської районної ради в період її тимчасової непрацездатності, судом до уваги не приймаються, оскільки спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.
Згідно зі статтею 11 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" громадяни України, які вперше приймаються на службу в органи місцевого самоврядування (за винятком посад, зазначених в абзаці другому частини першої статті 10 цього Закону), у день прийняття відповідного рішення складають Присягу такого змісту: "Усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити громаді та народові України, неухильно дотримуватися Конституції України та законів України, сприяти втіленню їх у життя, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, сумлінно виконувати свої посадові обов`язки".
Розпорядженням Обухівської районної ради від 27.12.2010 №232 затверджено Правила внутрішнього трудового розпорядку виконавчого апарату Обухівської районної ради (зі змінами) (далі - Правила).
Ці Правила регулюють трудові відносини між головою Обухівської районної ради та посадовими особами і іншими працівниками виконавчого апарату Обухівської районної ради і мають на меті сприяння підвищенню ефективності і якості роботи, зміцненню трудової та виконавчої дисципліни, раціональному використанню робочого часу, своєчасному і якісному виконанню поставлених завдань, заохоченню за сумлінну працю, забезпеченню належних і безпечних умов праці у виконавчому апараті Обухівської районної ради.
Пунктом 1.3 цих Правил визначено, що вони поширюються на всіх посадових осіб та інших працівників виконавчого апарату Обухівської районної ради, які зобов`язані ознайомитися з ними під особистий розпис, знати і дотримуватись.
Розділ 5 Правил визначає робочий час, час відпочинку, режим роботи.
Для працівників виконавчого апарату районної ради встановлюється п`ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями - субота, неділя (пункт 5.1).
Загальна тривалість робочого часу працівників становить 40 годин на тиждень. Тривалість щоденної роботи становить 8 годин, а у п`ятницю - 7 годин (пункт 5.2).
Так, зокрема, пунктом 5.3 Правил визначено, що час початку і закінчення щоденної роботи встановлюється: початок роботи о 08:00 год., закінчення роботи о 17:00 год.
Згідно з пунктом 5.8 Правил перебування працівників виконавчого апарату районної ради із службових питань у робочий час поза робочим місцем здійснюється лише за дорученням або з дозволу керівництва. Залишення в робочий час посадовою особою приміщення виконавчого апарату районної ради без дозволу безпосереднього керівника не допускається і є порушенням трудової дисципліни.
При цьому, відповідно до пункту 5.9 Правил керуючий справами виконавчого апарату районної ради попередньо погоджує свою відсутність на робочому місці у робочий час з головою районної ради, а у випадку відсутності голови районної ради - із заступником голови районної ради та забезпечує на час своєї відсутності належне заміщення.
Пунктом 7.2 Правил визначено, що за порушення трудової дисципліни, цих Правил, за невиконання чи неналежне виконання посадових обов`язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов`язаних з проходженням служби в органах місцевого самоврядування, а також за вчинок, який ганьбить посадову особу місцевого самоврядування чи працівника виконавчого апарату районної ради, чи дискредитує Обухівську районну раду як орган місцевого самоврядування, головою Обухівської районної ради (у випадку його відсутності - заступником голови Обухівської районної ради) можуть застосуватись такі дисциплінарні стягнення: догана; звільнення.
Згідно з пунктом 7.3 Правил звільнення як дисциплінарне стягнення до працівника може бути застосоване:
за систематичне невиконання ним без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором чи правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувались заходи дисциплінарного стягнення;
за прогул, в тому числі відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, появу на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння.
Аналіз наведених Правил внутрішнього трудового розпорядку виконавчого апарату Обухівської районної ради (зі змінами) свідчить про те, що особа, яка займає посаду керуючого справами виконавчого апарату Обухівської районної ради, повинна неухильно виконувати трудові обов`язки, дотримуватись трудової дисципліни та виконувати правила внутрішнього трудового розпорядку.
Як було встановлено судом, розпорядженням Обухівської районної ради від 10.10.2019 №98-к ОСОБА_1 з 11 жовтня 2019 року призначено на посаду керуючого справами виконавчого апарату Обухівської районної ради, а тому така особа повинна дотримуватись, зокрема, Правил внутрішнього трудового розпорядку виконавчого апарату Обухівської районної ради (зі змінами), у тому числі попередньо погоджувати свою відсутність на робочому місці у робочий час з головою районної ради, а у випадку відсутності голови районної ради - із заступником голови районної ради та забезпечувати на час своєї відсутності належне заміщення.
Проте, з наявних матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не повідомляла голову Обухівської районної ради або заступника голови Обухівської районної ради про свою відсутність на робочому місці 15 жовтня 2019 року, а тому суд вважає, що заступником голови Обухівської районної ради Кармановим А.М., начальником організаційного відділу виконавчого апарату районної ради Вірич О.М. та головним спеціалістом з питань кадрової роботи та діловодства відділу з юридичних питань, кадрової роботи та діловодства виконавчого апарату районної ради Сушко Н.О. правомірно складено акт про відсутність працівника на роботі від 15.10.2019, відповідно до якого 15 жовтня 2019 року ОСОБА_1 керуюча справами Обухівської районної ради була відсутня протягом робочого дня.
Відносно доводів позивача, що вона була на лікарняному у період з 15.10.2019 по 24.10.2019, а тому її незаконно звільнено з посади, судом не береться до уваги, оскільки вона не повідомила голову Обухівської районної ради або заступника голови Обухівської районної ради про такі обставини.
Більш того, з доповідної записки головного спеціаліста з питань кадрової роботи та діловодства відділу з юридичних питань, кадрової роботи та діловодства виконавчого апарату районної ради Сушко Н.О. від 15.10.2019, яка була написана на ім`я голови Обухівської районної ради, вбачається, що 15 жовтня 2019 року об 11:01 год. Сушко Н.О. зателефонувала керуючому справами виконавчого апарату районної ради ОСОБА_1. та запитала, чому її немає на роботі та пропонувала вийти на роботу, однак конкретної відповіді вона не отримала. Потім, о 16:23 год. вона знову зателефонувала ОСОБА_1 , якій повідомила, що якщо вона не вийде на роботу її звільнять за прогул. Пропонувала їй прийти і поговорити з головою районної ради або щоб написала заяву, надіслала їй смс з електронною адресою районної ради, так як вона сказала що вона приїхати не зможе, бо не встигне. Лише о 16:59 год. ОСОБА_1 зателефонувала і повідомила, що вона перебуває на лікарняному.
Отже, вказані обставини підтверджують, що ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці 15 жовтня 2019 року і лише о 16:59 год. повідомила, що вона перебуває на лікарняному, що на думку суду свідчить про те, що станом на 11:00 годин 15 жовтня 2019 року ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці протягом трьох годин без поважних причин, оскільки на такий час (станом на 11:00 год. 15.10.2019) вона не повідомила голову Обухівської районної ради або заступника голови Обухівської районної ради про причини своєї відсутності на робочому місці.
Таким чином, наведене також свідчить про те, що звільнення ОСОБА_1 в період її тимчасової непрацездатності не було, оскільки вона була звільнена за прогул, так як станом на 11:00 год. 15.10.2019 вона не повідомила про причини своєї відсутності на роботі жодного з працівників Обухівської районної ради, а тому її відсутність на роботі впродовж трьох годин було визнано грубим порушенням трудової дисципліни та до неї було застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення.
Водночас, позивачем не наведено жодного належного обґрунтування на спростування цих висновків.
З огляду на наведені правові норми та фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що оскаржуване розпорядження Обухівської районної ради Київської області від 15.10.2019 №102-к про звільнення ОСОБА_1 відповідає вказаним нормам КЗпП України та Правилам внутрішнього трудового розпорядку виконавчого апарату Обухівської районної ради (зі змінами), оскільки застосоване до позивача дисциплінарне стягнення було пропорційним ступеню вини позивача та тяжкості дисциплінарного проступку.
Ще однією підставою для визнання звільнення позивача з роботи незаконним, на думку позивача, стала відсутність доказів отримання від неї пояснень. З цього приводу суд зазначає, що невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення, не може бути підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.
Узагальнюючи висновки по суті справи суд зазначає, що оскаржене розпорядження Обухівської районної ради Київської області від 15.10.2019 №102-к про звільнення ОСОБА_1 відповідає вимогам правомірного рішення суб`єкта владних повноважень, що наведені в частині другій статті 2 КАС України, оскільки відповідач при прийнятті рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення діяв на підставі, в порядку та спосіб, що передбачені КЗпП України, обґрунтовано, розсудливо та пропорційно.
З огляду на зазначене, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині необхідно відмовити.
Вимоги про поновлення ОСОБА_1 на посаді керуючого справами виконавчого апарату Обухівської районної ради та стягнення з Обухівської районної ради Київської області на користь ОСОБА_1 середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу також задоволенню не підлягають так як є похідними від першої, у задоволенні якої було відмолено.
Крім того, при вирішенні даної справи суд враховує, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).
На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду даної справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Проте, позивачем не було доведено суду обґрунтованості позовних вимог, а також не спростовано доводів відповідача.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в и р і ш и в:
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Балаклицький А. І.
