Ухвала
іменем України
24 грудня 2019 р.
м. Київ
Справа № 305/130/18
Провадження № 51-6369 ск 19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 на вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 30 липня 2019 року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 25 листопада 2019 року щодо засудженого ОСОБА_5 ,
в с т а н о в и в:
Вироком Тячівського районного суду Закарпатської області від 30 липня 2019 року
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк десять років.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 матеріальну шкоду в розмірі 9800грн та моральну шкоду в розмірі 300000 грн.
Цим же вироком ухвалено рішення щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 25 листопада 2019 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5 залишено без змін.
Згідно з копіями доданих до касаційної скарги судових рішень, ОСОБА_5 визнаний винним у тому, що він 8 листопада 2017 року, близько 16 год 15 хв., знаходячись на вулиці поблизу будинку № 185 в селі Росішка Рахівського району Закарпатської області, під час словесної суперечки зі своєю колишньою дружиною ОСОБА_7 , на ґрунті особистих відносин, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та їх караність, з метою позбавлення життя потерпілої ОСОБА_7 , маючи при собі ніж господарсько-побутового призначення, завдав потерпілій десять ударів у область тулуба та шиї, спричинивши їй тілесні ушкодження, що стали безпосередньо причиною її смерті.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 просить змінити судові рішення щодо ОСОБА_5 у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості. Вважає, що, обираючи ОСОБА_5 міру покарання за ч. 1 ст. 115 КК України, суд першої інстанції необґрунтовано призначив йому покарання у розмірі, більшому за розмір мінімальної межі покарання, визначеного санкцією ч. 1 ст. 115 КК України. При цьому зазначає, що з урахуванням наведених в обвинувальному вироку обставин, які пом`якшують покарання, визнання вини та щире каяття ОСОБА_5 , а також даних про особу винного, який за місцем проживання характеризується позитивно, є раніше не судимим, покарання, призначене вироком суду першої інстанції, яке залишено без змін ухвалою апеляційної інстанції, за своїм розміром є явно несправедливим через його суворість.
Перевіривши доводи касаційної скарги та долучені до неї копії судових рішень, суд не вбачає підстав для відкриття касаційного провадження з мотивів, наведених у скарзі.
Висновки суду щодо фактичних обставин вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та кваліфікація його дій у касаційній скарзі захисником не оспорюються та не заперечуються.
Захисник ОСОБА_4 порушує питання про недотримання судом визначених законом вимог, які стосуються призначення покарання і пов`язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосуваннясвободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, у значенні ст. 414 КПК України, означає з`ясування судом, насамперед, питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (ст. 12 КК України) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у ст. 12 КК України дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.
Під особою обвинуваченого у контексті ст. 414 КПК України розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду мети та засад його призначення.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, видом та розміром покаранням та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Водночас, призначаючи ОСОБА_5 покарання, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України врахував тяжкість злочину за його видом (категорією), який згідно зі ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином (ч. 1 ст.115 КК України), зважив на індивідуальний ступінь тяжкості вчиненого діяння відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 65 КК, що визначається характером та ступенем суспільної небезпеки злочину, виходячи з конкретних обставин його вчинення. Крім того, суд врахував відсутність обставин, які обтяжують покарання, та обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , а саме: визнання своєї вини та щире каяття, а також дані про особу винного, який за місцем проживання характеризується позитивно, є раніше не судимим.
При цьому, беручи до уваги конкретні обставини справи, механізм заподіяння тілесних ушкоджень, суд першої інстанції зауважив, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 і попередження вчинення з його боку нових злочинів можливе тільки в умовах ізоляції від суспільства, а тому щодо нього необхідно і доцільно обрати покарання у виді позбавлення волі на певний строк в межах санкції ч. 1 ст. 115 КК України.
Аналогічні за змістом доводи захисника ОСОБА_4 були предметом розгляду суду апеляційної інстанції. Колегія суддів апеляційного суду, розглядаючи кримінальне провадження щодо засудженого ОСОБА_5 також і за апеляційною скаргою представника потерпілої ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_8 , який просив скасувати вирок місцевого суду у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості, зазначив, що саме з урахуванням обставин, що пом`якшують покарання, і даних про особу обвинуваченого ОСОБА_5 призначено покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження вчинення нових правопорушень. Також вказав, що суд першої інстанції обґрунтовано послався на наявність кількох пом`якшуючих покарання обставин, зокрема, визнання вини, щире каяття, а також відсутність обтяжуючих покарання обставин. Призначаючи засудженому ОСОБА_5 покарання, судом враховано й конкретні обставини справи, відсутність судимості та позитивну характеристику з місця проживання.
Окрім того, апеляційний суд наголосив, що не може визнати обґрунтованими доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_4 про неврахування судом всіх пом`якшуючих обставин при призначенні покарання засудженому ОСОБА_5 , оскільки такі не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції і не дають підстав для визнання висновку щодо призначеного ОСОБА_5 покарання незаконним чи необґрунтованим.
На переконання суду касаційної інстанції, призначене ОСОБА_5 покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, є співмірним протиправному діянню, вчиненому засудженим, і не може вважатися явно несправедливим внаслідок суворості.
Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, конкретизуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину та (або) характеристику особи винного, згідно з КК України виступають самостійним чинником, який має значення для індивідуалізації покарання.
Колегія суддів вважає, що зазначені у касаційній скарзі обставини, які на думку захисника мають пом`якшити покарання ОСОБА_5 , є неспроможними, судами не порушено передбачених КК України загальних засад призначення покарання, а тому суд касаційної інстанціїі не вбачає підстав для пом`якшення призначеного ОСОБА_5 покарання.
Суд апеляційної інстанції, розглядаючи матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_5 , дотримався вимог ст. 419 КПК України.
Підстав для сумніву в правильності висновків суду апеляційної інстанції немає.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовними підставами для скасування чи зміни судових рішень, у касаційній скарзі не наведено.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення касаційної скарги захисника з мотивів, наведених у ній, немає, а тому відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою слід відмовити.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд
п о с т а н о в и в:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 на вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 30 липня 2019 року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду
від 25 листопада 2019 року щодо засудженого ОСОБА_5 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
С у д д і:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
