ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/12403/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.,
за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,
представників учасників справи:
позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Котнар-М" (далі - ТОВ "Котнар-М", позивач, скаржник) - не з`явилися,
відповідача - Антимонопольного комітету України (далі - АМК, відповідач) - Кравченко О.К. (представник, довіреність від 08.07.2019 № 300-122/03-825),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "Котнар-М"
на рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2019 (головуючий - суддя Мандриченко О.В.) та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2019 (головуючий - суддя Смірнова Л.Г., судді Сулім В.В., Кропивна Л.В.),
у справі № 910/12403/18
за позовом ТОВ "Котнар-М"
до АМК
про скасування рішення.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. ТОВ "Котнар-М" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до АМК про скасування рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 20.06.2018 № 6-р/тк (далі - Рішення від 20.06.2018).
1.2. Позов (з у рахуванням заяви позивача про зміну підстав позову від 21.01.2019) мотивовано тим, що:
- відповідач відповідно до статті 36 Закону України "Про захист економічної конкуренції" від 11 січня 2001 року № 2210-III (далі - Закону № 2210-III) не встановив, чи є скаржник - Компанія Р енд А Бейлі енд Ко (м. Дублін, Ірландія) суб`єктом звернення відповідно до Закону та чи має скаржник право на звернення з заявою до відповідача, як то передбачено статтею 36 Закону та абзацом 3 пункту 17 розділу VI «Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції», що затверджені розпорядженням АМК від 19.04.1994 №5 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 06.05.1994 за № 90/299;
- власником продукції лікерів «БЕЙЛІС», що реалізовуються на території України є не скаржник - Компанія Р енд А Бейлі енд Ко (м. Дублін, Ірландія), а українська компанія ТОВ «БАЯДЕРА-ІМПОРТ»;
- вимога відповідача про надання документів є незаконною, оскільки вона направлена позивачу в рамках справи за заявою, яка не підлягала розгляду відповідачем, а отже надання чи ненадання, а також надання недостовірної інформації на незаконну вимогу відповідача не може бути порушенням, яке відповідач кваліфікував за частинами 13-15 статті 50 Закону № 2210-III, та відповідно відповідач не мав права застосовувати до позивача санкції, передбачені статті 52 вказаного Закону.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції , постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.04.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2019, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
2.2. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано відсутністю передбачених законом підстав для визнання Рішення АМК від 20.06.2018 недійсним.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. ТОВ "Котнар-М", посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції оскаржувані судові акти у справи скасувати та прийняти нове рішення.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. Місцевий та апеляційний господарські суди:
4.1.1. безпідставно не залучили до участі у справі Компанію Р енд А Бейлі енд Ко (м. Дублін, Ірландія), представництво "ДІАГЕО СКОТЛАНД ЛІМІТЕД" та імпортера ТОВ "Баядера-Імпорт", оскільки оскаржувані судові рішення прийняті про права та інтереси цих осіб;
4.1.2. неправильно витлумачили у сукупності положення пункту 17 розділу 4 Правил розгляду заяв та скарг про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та пункту 1 частини другої статті 36 Закону № 2210-III щодо безпосереднього порушення прав ірландської компанії, за заявою якої було розпочато антиконкурентне переслідування ТОВ "Котнар-М";
4.1.3. не врахували вимоги статей 19, 20 Закону № 2210-III з приводу того, що застосування штрафних санкцій не повинно призводити до створення перешкод у господарській діяльності малим та середнім підприємствам;
4.1.4. не врахували, що рішення АМК винесено без дотримання приписів чинного законодавства України, а саме із неправомірним застосуванням положень частини другої статті 52 Закону № 2210-III стосовно визначення розміру штрафу.
5. Позиція Відповідача
5.1. Станом на день судового засідання відзив АМК на касаційну скаргу не надійшов. Під час судового засідання представник АМК надав свої пояснення щодо доводів касаційної скарги та просив суд касаційної інстанції, оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
РОЗГЛЯД СПРАВИ ВЕРХОВНИМ СУДОМ
Склад суду касаційної інстанції змінювався відповідно до наявних у справі витягів з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/12403/18 визначено колегію суддів у складі: Малашенкова Т.М. (головуючий), судді - Бенедисюк І.М., Колос І.Б., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2019.
Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 04.11.2019 № 29.3-02/3570, у зв`язку з перебуванням судді Бенедисюка І.М. у відпустці, призначено повторний автоматичний розподіл судової справи №910/12403/18, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Малашенкова Т.М. (головуючий), Булгакова І.В., Колос І.Б.
Ухвалою Верховного Суду від 07.11.2019 касаційну скаргу ТОВ "Котнар-М" залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 02.12.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Котнар-М" та призначено її розгляд на 19.12.2019 о 13:20.
Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 16.12.2019 № 29.3-02/3985, у зв`язку з перебуванням судді Колос І.Б. у відпустці, призначено повторний автоматичний розподіл судової справи №910/12403/18, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Малашенкова Т.М. (головуючий), Бенедисюк І.М., Булгакова І.В.
ТОВ "Котнар-М" до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 09.12.2019 (згідно з поштовими відмітками на конверті) надіслано клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке зареєстроване канцелярією суду 18.12.2019 за вх. № 11348/2019.
Ухвалою Верховного Суду від 18.12.2019 відмовлено у задоволенні клопотання у зв`язку з відсутністю технічної можливості, про що повідомлені учасники у справі (зокрема скаржник в тому числі телефонограмою).
Верховний Суд вжив всіх можливих і необхідних заходів для забезпечення ефективного здійснення сторонами процесуальних прав, визначених ГПК України, в тому числі права на захист.
Верховний Суд також зауважує, що відповідно до приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції переглядає у касаційному порядку судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи, що ТОВ "Котнар-М" є скаржником у даній справі та подав до суду касаційну скаргу в якій виклав всі доводи та аргументи, зважаючи на приписи статті 300 ГПК України, та беручи до уваги, що Ухвалою від 02.12.2019 явка сторін у судове засідання не визнавалась обов`язковою, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представника ТОВ "Котнар-М".
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. До АМК надійшла заява Р енд А Бейлі енд Ко (м. Дублін, Ірландія) від 16.06.2017 № 170616/13305 про недобросовісну конкуренцію в діях ТОВ "Котнар-М" під час виробництва та реалізації кремових лікерів "O'Dailys".
6.2. На підставі статей 7, 16, 22 та 22-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» від 26.11.1993 № 3659-XII АМК на адресу ТОВ "Котнар-М" надсилалася вимога від 03.07.2017 №127-26/09-7162 (далі - вимога), в якій запропоновано у 25-денний строк з дня отримання цієї вимоги надати АМК інформацію та належним чином засвідчені копії документів відповідно до пунктів вимоги.
6.3. У вимозі зазначалося, що відповідно до пунктів 13, 14, 15 статті 50 Закону № 2210-III дії з неподання інформації у встановлені строки, подання інформації в неповному обсязі у встановлені строки, подання недостовірної інформації АМК визнаються порушенням законодавства про захист економічної конкуренції і тягнуть за собою відповідальність, встановлену статтею 52 цього Закону.
6.4. Відповідно до повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення №0303506444112 вимога отримана ТОВ "Котнар-М" 13.07.2017 уповноваженою особою позивача Мошанським Б.З. Таким чином, останній день строку надання інформації на вимогу припадав на 07.08.2017.
6.5. Листом від 31.07.2017 №97 позивач звернувся до АМК з проханням продовжити термін надання інформації на вимогу до 27.08.2017.
6.6. АМК листом від 09.08.2017 №127-26/09-8587 продовжив позивачу термін надання інформації на вимогу до 23.08.2017.
6.7. Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення №0303506473252 лист отримано 22.08.2017 уповноваженою особою позивача Мошанським Б.З.
6.8. Відповідач зазначає, що інформація та документи, які запитувались у вимозі у встановлений строк до АМК від позивача не надійшли.
6.9. АМК вказує на те, що листом від 29.08.2017 №110 позивач надав часткову відповідь на вимогу. У подальшому позивач листами від 27.09.2017 №124, від 24.11.2017 №143 та від 06.03.2018 №33 надав відповіді на всі пункти вимоги.
6.10. Рішенням Тимчасової адміністративної колегії АМК від 20.06.2018 №6-р/тк визнано, що ТОВ "Котнар-М" вчинило порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону № 2210-III у вигляді неподання інформації на вимогу державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 03.07.2017 №127-26/09-7162 у встановлений ним строк.
6.11. За вказане порушення на ТОВ "Котнар-М" накладено штраф у розмірі 54 400,00 грн.
6.12. Причиною виникнення спору у справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним рішення АМК від 20.06.2018.
7. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
7.1. Закон України від 26.11.1993 № 3659-XII "Про Антимонопольний комітет України":
пункт 1 статті 3:
- основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції;
пункт 11 частини першої статті 7:
- у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має право, зокрема, проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб`єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження);
частина перша статті 19:
- під час розгляду заяв і справ про узгоджені дії, концентрацію, про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі під час проведення розслідування, дослідження, прийняття розпоряджень, рішень за заявами і справами, здійснення інших повноважень у сфері контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, контролю за узгодженими діями, концентрацією органи та посадові особи Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень керуються лише законодавством про захист економічної конкуренції і є незалежними від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та суб`єктів господарювання, а також політичних партій та інших об`єднань громадян чи їх органів;
стаття 22:
- розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов`язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом;
- невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність;
частина перша статті 22-1:
- суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов`язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції та про державну допомогу суб`єктам господарювання.
7.2. Закон України від 11 січня 2001 року № 2210-III "Про захист економічної конкуренції":
пункт 13 статті 50:
- неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції;
частина друга статті 52
- за порушення, зокрема, передбачені пунктами 9, 13-18 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф;
частина друга статті 56:
- рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов`язковими до виконання;
частина перша статті 60:
- заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.
стаття 59:
- підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
7.3. ГПК України:
частина перша статті 13:
- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін;
частина перша статті 73:
- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи;
частина перша статті 74:
- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень;
частина перша статті 76:
- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування;
стаття 86:
- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;
- жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності;
- суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
пункт 1 частини першої статті 308:
- суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;
частина перша статті 309:
- суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права;
8. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції
8.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
8.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
9. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
9.1. У вимозі АМК від 03.07.2017 №127-26/09-7162 про надання інформації зазначено, що до АМК надійшла заява Компанії Р енд А Бейлі енд Ко про недобросовісну конкуренцію у діях ТОВ "Котнар-М" під час виробництва та реалізації кремових лікерів "O'Dailys", тому у позивача виник обов`язок надати інформацію на вказану вимогу.
9.2. Під час розгляду даної справи в межах доводів та вимог касаційної скарги Верховний Суд звертається до власної правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 26.09.2019 у справі № 910/12393/18.
Зокрема, Верховний Суд відзначає, що законодавство про захист економічної конкуренції не містить вичерпного переліку випадків, за яких уповноважені особи Комітету мають право вимагати відповідну інформацію у суб`єктів господарювання та інших осіб.
Обов`язок надання інформації на запит (вимогу) уповноваженої особи Комітету повинен виконуватися суб`єктом господарювання незалежно від того, чи розпочата органом Комітету справа про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Інформація може бути витребувана як під час розгляду заяв, так і під час розгляду справ, а також в інших випадках, передбачених законом.
Закон України "Про Антимонопольний комітет України" та інші нормативно-правові акти не містять положень про право суб`єктів господарювання на відмову від виконання вимоги уповноваженої особи Комітету щодо подання інформації, необхідної для реалізації завдань, покладених на органи Комітету.
Законодавство України, в тому числі приписи Закону України "Про Антимонопольний комітет України" і Закону України "Про захист економічної конкуренції" не ставлять можливість реалізації органом Комітету своїх повноважень щодо витребування інформації у зв`язку із дослідженням ринку в залежність від наявності чи відсутності заяв, скарг споживачів з приводу порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Законодавчі акти України про захист економічної конкуренції не обмежують коло тих суб`єктів господарювання, у яких органом Антимонопольного комітету може бути витребувана інформація, лише тими особами, які беруть участь у справі.
9.3. З огляду на наведені законодавчі приписи та з урахуванням встановлених у справі обставин, з`ясувавши факт неподання у встановлений АМК строк інформації на вимогу уповноваженої особи Комітету та відсутність визначених Законом України "Про захист економічної конкуренції" підстав для визнання недійсним оспорюваного рішення АМК попередні судові інстанції дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Доводи (аргументи) касаційної скарги зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.
9.4. Довід ТОВ "Котнар-М" про те, що АМК не встановив чи має Компанія Р енд А Бейлі енд Ко (м. Дублін, Ірландія) право на звернення до відповідача з заявою відповідно до статті 36 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та пункта 17 розділу 4 "Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" (затверджені розпорядженням АМК від 19.04.1994 №5), оскільки, на думку позивача, дії ТОВ "Котнар-М" не можуть вважатися безпосереднім порушенням майнових прав Компанії Р енд А Бейлі енд Ко (м. Дублін, Ірландія) відхиляється Судом з мотивів, викладених у пункті 9.2 цієї постанови.
9.5. Що ж до твердження позивача про безпідставне незалучення судами до участі у справі Компанії Р енд А Бейлі енд Ко (яка була ініціатором розгляду справи стосовно ТОВ "Котнар-М"), а також представництва "ДІАГЕО СКОТЛАНД ЛІМІТЕД" та імпортера ТОВ "Баядера-Імпорт", оскільки суди при розгляді даної справи прийняли рішення про права та інтереси вказаних компаній, Верховний Суд зазначає, що питання наявності або відсутності порушення позивачем майнових прав Компанії не є предметом розгляду даної господарської справи №910/12403/18.
Під час розгляду даної справи суди повинні з`ясувати питання стосовно того, чи має місце неподання позивачем інформації на вимогу АМК у встановлений ним строк та чи відповідає розмір накладеного АМК штрафу вимогам закону.
За таких обставин, судами попередніх інстанції не вирішувались та не розглядались питання щодо прав та інтересів названих осіб (Компанії Р енд А Бейлі енд Ко, представництва "ДІАГЕО СКОТЛАНД ЛІМІТЕД" та імпортера ТОВ "Баядера-Імпорт"), а тому підстави для їх залучення були відсутні.
9.6. Доводи касаційної скарги щодо неврахування судами вимог статей 19, 20 Закону України "Про захист економічної конкуренції" з приводу того, що застосування АМК штрафних санкцій не повинно призводити до створення перешкод у господарській діяльності позивача, суд касаційної інстанції не може взяти до уваги, оскільки такі доводи базуються на довільному тлумаченні позивачем вказаних положень закону на власний розсуд.
Відповідно до статті 19 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб`єктам господарювання, які отримали дозвіл відповідних органів Антимонопольного комітету України на узгоджені дії відповідно до частини першої статті 10 цього Закону, суб`єктам господарювання, узгоджені дії яких дозволені згідно із статтями 7, 8, 9 цього Закону, забороняється встановлювати щодо господарської діяльності суб`єктів господарювання обмеження, які, як правило, не застосовуються до інших суб`єктів господарювання, або застосовувати без об`єктивно виправданих причин різний підхід до різних суб`єктів господарювання. Суб`єктам господарювання, які відповідно до частини третьої статті 10 цього Закону отримали дозвіл Кабінету Міністрів України на узгоджені дії незалежно від наявності в них монопольного становища, забороняється вчиняти дії, що вважаються зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, відповідно до статті 13 цього Закону.
Згідно зі статтею 20 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб`єктам господарювання, що мають значно більший ринковий вплив порівняно з малими або середніми підприємцями, які є їх конкурентами, забороняється створення перешкод у господарській діяльності малим або середнім підприємцям, зокрема вчинення дій, заборонених згідно з частинами першою та третьою статті 19 цього Закону.
Таким чином, відповідно до положень статей 19, 20 Закону України "Про захист економічної конкуренції" законодавчо встановлено заборону суб`єктам господарювання, узгоджені дії яких дозволено в силу закону, вчиняти дії, які вважаються зловживанням монопольним становищем на ринку; вчиняти інші дії, які призводять до неправомірного використання такими суб`єктами свого ринкового становища; а також забороняється створення перешкод у господарській діяльності малим або середнім підприємцям.
При цьому, положення наведених норм закону не стосуються повноважень АМК щодо накладення штрафів на суб`єктів господарювання у разі порушення ними законодавства про захист економічної конкуренції, а також не регулюють порядок, розміри та підстави їх накладення.
9.7. Помилковим є також твердження позивача щодо порушення АМК положень частини другої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" стосовно визначення розміру штрафу, оскільки його було накладено у розмірі менше одного відсотка доходу позивача за 2017 рік та в межах повноважень АМК, що повністю відповідає даній нормі закону.
9.8. Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.
9.9. Разом з тим Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.
10. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
10.1. Звертаючись з касаційною скаргою, позивач не спростував наведених висновків попередніх судових інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень у справі, з мотивів, наведених у розділі 9 даної постанови.
10.2. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу ТОВ "Котнар-М" залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення у справі - без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.
11. Судові витрати
11.1. Понесені ТОВ "Котнар-М" у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на ТОВ "Котнар-М", оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 300, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Котнар-М" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2019 у справі № 910/12403/18 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя І. Булгакова
