Єдиний державний реєстр судових рішень
ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/821/794/19Головуючий по 1 інстанціїСправа №712/4702/19 Категорія: 310020000 Мельник І. О. Доповідач в апеляційній інстанції Нерушак Л. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2019 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого Нерушак Л.В. ( суддя доповідач)
Суддів Бородійчука В.Г., Василенко Л. І.
За участі секретаря Винник І.М.
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ;
відповідач ОСОБА_2 ;
особа, яка подає апеляційну скаргу представник відповідача адвокат Давигора Світлана Анатоліївна
розглянувши у м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Давигори Світлани Анатоліївни на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 15 жовтня 2019 року, постановленого під головуванням судді Мельник І. О. у залі Соснівського районного суду м. Черкаси 15.10. 2019 року о 09 год. 30 хв., повний текст рішення виготовлений 25 жовтня 2019 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини,
в с т а н о в и в :
05квітня 2019року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та про стягнення аліментів на утримання дитини.
Позивач в обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 23.03.2016 року сторони зареєстрували шлюб у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану по Придніпровському району м. Черкаси Черкаського міського управління юстиції, актовий запис № 53. В шлюбі народилася дитина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом із матір`ю та повністю знаходяться на її утриманні. Позивач вказує, що причиною розпаду сім`ї є те, що кожен з них має діаметрально протилежні погляди на шлюб та сім`ю, між сторонами склалися неприязні стосунки, що призвело до фактичного припинення шлюбних відносин. Спільне господарство вони не ведуть, разом не проживають. Оскільки сім`я розпалася остаточно, позивач просила суд шлюб розірвати. Після розірвання шлюбу просила суд визначити місце проживання малолітньої дочки разом з нею.
Також ОСОБА_1 просила суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дитини у твердій грошовій сумі у розмірі 2500 грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи стягнення від дня пред`явлення позову щомісячно зі щорічною індексацією відповідно до закону, до досягнення дитиною повноліття. Позивач вказує, що відповідач на даний час жодним чином не вживає заходів щодо належного піклування про дитину, про її здоров`я, духовний розвиток та навчання, тому вона вважає, що відповідач ухиляється від покладеного на нього у відповідності до ст.180 СК України обов`язку батька щодо утримання дитини.
21.08.2019 року позивач ОСОБА_2 подала в суд заяву про зміну та збільшення позовних вимог, та з урахуванням вимог поданої заяви позивач просила суд прізвище ОСОБА_4 після розірвання шлюбу змінити на дошлюбне « ОСОБА_5 », стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_6 в розмірі 1/ 4 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня подачі позовної заяви та до досягнення дитиною повноліття; стягнути з ОСОБА_2 аліменти на її утримання в твердій грошовій сумі в розмірі 700 грн. щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення малолітньою донькою трирічного віку( а. с. 63 64).
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 15 жовтня 2019 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини задоволено частково.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 23.03.2016 відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Придніпровському району м. Черкаси Черкаського міського управління юстиції, актовий запис № 53, розірвано. Змінено ОСОБА_1 після розірвання шлюбу прізвище на дошлюбне - « ОСОБА_5 ».
Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 , уродженця с. Дубіївка, Черкаського району, Черкаської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_2 , аліменти на утримання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 05.04.2019 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 , уродженця с. Дубіївка, Черкаського району, Черкаської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_2 , аліменти на її утримання в твердій грошовій сумі в розмірі 700 грн. щомісячно, починаючи з 21.08.2019 року і до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку.
Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 , уродженця с. Дубіївка, Черкаського району, Черкаської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір в сумі 768,40 грн.
Рішення в частині стягнення аліментів допущено до негайного виконання в межах платежу за один місяць.
Не погоджуючись із даним рішенням суду в частині стягнення аліментів на дитину та дружину, представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Давигора Світлана Анатоліївна оскаржила рішення до суду апеляційної інстанції, подавши апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказує, що з даним рішенням не згодна, вважає його необґрунтованим та винесеним з порушенням норм законодавства.
Представник відповідача ОСОБА_7 вказує, що при ухваленні рішення, суд порушив норми матеріального права та ухвалив рішення при невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, при не повному з`ясуванні обставин справи.
Так, зокрема, скаржник зазначає, що при визначенні розміру аліментів суд керувався вимогами ст. 182 СК України, тому вважає, що по кожній із обставин потрібно сформулювати позицію заперечення відповідача. Скаржник посилається, що ухилення зі сторони відповідача щодо надання матеріальної допомоги доньці не було, адже, не зважаючи на фактичне припинення шлюбних відносин, батько продовжував цікавитися життям дитини, оскільки він бачився із дитиною, гуляв, надавав кошти на її утримання позивачу, купляв продукти харчування та речі, але дані обставини позивачем взагалі не були повідомлені, що, на думку скаржника, є умислом приховати від суду дійсні умови утримання дитини та обставини справи.
Відповідач ОСОБА_2 звертає увагу на той факт, що за договором дарування від 20.11. 2017 року він подарував разом з позивачем спільній дитині ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_2 безоплатно. На сьогодні позивач, яка виступає орендодавцем в інтересах дитини, отримує від орендаря кошти, які є власністю дитини за її доходом, який є досить значним, оскільки складає 5000 гривень щомісяця.
Скаржник вважає, що дарування квартири відповідачем, до припинення між сторонами стосунків було зумовлено саме бажанням батька забезпечити подальше життя дитини та надати їй можливості бути незалежною після виповнення повноліття. Дана квартира здається в оренду позивачем, від здачі в оренду житла позивач отримує дохід , і вважає, що майновий стан позивача на сьогодні є досить стабільним, оскільки отримані кошти від здачі в оренду майна повністю покривають витрати дитини на її утримання.
Також представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Давигора Світлана Анатоліївна у скарзі посилається, що не погоджується із висновком суду і в частині стягнення із відповідача аліментів на утримання позивача.
У відповідності до вимог ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право утримання від чоловіка батька дитини до досягнення трьохрічного віку. Скаржник вважає, що зазначеною нормою, визначено право на призначення аліментів, а не обов`язок у призначенні аліментів, оскільки у статті міститься вказівка за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Однак, судом першої інстанції не взято до уваги, що у відзиві на заяву про збільшення позовних вимог позивача, сторона відповідача вказувала, що надавати матеріальну допомогу не в змозі через відсутність грошового забезпечення, оскільки відповідач став інвалідом 2 групи, не працює, пенсії за станом здоров`я не отримує, а тому задоволення позовних вимог і в цій частині не відповідає фактичним висновкам та обставинам справи, що свідчить про неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду дійсним обставинам у справі.
Скаржник також не погоджується із вирішенням питання щодо стягнення судових витрат, оскільки вважає, що судом першої інстанції вирішено питання про розподіл судових витрат, стягнуто з відповідача ОСОБА_2 , судовий збір на користь держави в розмірі 768, 40 грн. Разом з тим, такий висновок суду є неправильним, адже не грунтується на нормах чинного закону, оскільки відповідачем було надано копію довідки до акту огляду МСЕК, за якою відповідач ОСОБА_2 є інвалідом ІІ групи. У відповідності до вимог ст. 5 Закону України « Про судовий збір» від сплати судового збору відповідач ОСОБА_2 звільнений, як інвалід ІІ групи.
Тому, із врахуванням вище вказаного, скаржник просить скасувати частково рішення суду першої інстанції в частині щодо стягнення аліментів на утримання дитини та дружини, стягнення судових витрат, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позовних вимогах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 05.04.2019 року і до досягнення дитиною повноліття та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на її утримання в твердій грошовій сумі в розмірі 700 грн. щомісячно, починаючи з 21.08.2019 і до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку, а в іншій частині рішення суду залишити без змін.
Відзив на апеляційну скаргу на адресу Черкаського апеляційного суду не надходив.
Згідно до ч. 3ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду із ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Враховуючи, характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, та зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, колегія суддів вважає за необхідне розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, але без їх участі у судовому засіданні.
Заслухавши суддю - доповідача, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право : скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду, викладеним у рішенні суду першої інстанції обставинам справи; порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не відповідає вищевказаним вимогам закону в частині стягнення аліментів на утримання дитини та дружини, оскільки в іншій частині вимог про розірвання шлюбу рішення суду сторонами не оскаржується.
Вирішуючи спір та ухвалюючи рішенняпро часткове задоволення позовнихвимогпро стягнення аліментів на утримання дитини та дружини , суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовнихвимог, посилаючись на те, що відповідачдобровільно не надає коштів на утримання дитини, його матеріальне становище є достатнім для забезпечення потреб дитини та дружини, враховуючи обов`язок відповідача утримувати дитину до досягнення повноліття, та вимоги сімейного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог так стягнення аліментів на утримання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 05.04.2019 року і до досягнення дитиною повноліття. Судом задоволено вимоги про стягнення аліментів на утримання дружини в твердій грошовій сумі в розмірі 700 грн. щомісячно, починаючи з 21.08.2019 року і до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку.
Також судом першої інстанції вирішено питання стягнення судових витрат та стягнуто судовий збір із відповідача ОСОБА_2 на користь держави в сумі 768,40 грн.
Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині вирішення вимог про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини, оскільки вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, допущено порушення вимог процесуального права при постановленні оскаржуваного рішення, висновки суду не відповідають обставинам справи в цій частині задоволення вимог позивача, тому рішення суду підлягає скасуваннюз прийняттям нового судового рішення.
Як зазначалось вище, представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Давигора Світлана Анатоліївна оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині щодо часткового задоволення позову про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини, а в іншій частині щодо розірвання шлюбу рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржується, а тому не переглядається апеляційним судом в частині вимог про розірвання шлюбу.
Відповідно до ч.1ст.4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.
Однією з основних засад судочинства, визначених п.8 ч.3 ст. 129 Конституції України є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.
Згідно до ст.18 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20.11.1989 року (ратифікована Україною 27.02.1991року), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно дост. 141 СК Українимати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві. Положення СК України регулюють відносини з утримання між батьками й дітьми, між матір`ю й батьком дитини з метою затвердження почуття обов`язку батьків і дітей один перед одним і мають своєю спрямованістю створення в сім`ї сприятливих умов фізичного, розумового, морального, духовного й соціального розвитку дитини. Регулювання відносин батьків і дітей щодо утримання здійснюється відповідно до положень міжнародних правових актів, зокрема Декларації прав дитини від 20.11.1959 року, Конвенції про права дитини тощо і погоджується із загальними засадами регулювання сімейних відносин, закріпленими в ст. 7 СК України.
Право дитини на утримання від своїх батьків має самостійний характер і не залежить від існування формально закріпленого зв`язку між останніми. Обов`язок батьків з утримання своїх дітей виникає незалежно від факту реєстрації шлюбу, наявності між ними фактичних шлюбних відносин або спільного проживання. Батьки зобов`язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано.
Як роз`яснено у п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року за № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Статтею 182 СК України визначено перелік обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів, зокрема, відповідно до частини першої вказаної статті при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно статті 183 Сімейного Кодексу України кошти на утримання дитини (аліменти) можуть бути визначені у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, сторони 23.03.2016 року зареєстрували шлюб у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану по Придніпровському району м. Черкаси Черкаського міського управління юстиції, актовий запис № 53, що підтверджується даними свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_3 від 05.04.2019 року ( а. с. 20).
У шлюбі в сторін народилася дитина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується даними копії свідоцтва про народження Серії НОМЕР_4 , де батьками дитини записані: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ( а. с. 7).
Згідно даних копії довідок від 04. 03. 2019 року № 452 від 04. 03. 2019 року та № 453, позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку у Департаменті соціальної політики Черкаської міської ради та отримує щомісячну одноразову допомогу при народженні дитини ( а. с. 8, 9).
Дитина проживає з матір`ю ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_3 ( а. с. 11). Вказана квартира належить позивачу на праві приватної власності, яка придбана позивачем до шлюбу, на підставі договору купівлі-продажу квартири від 27.06.2013 року (а. с. 12-17).
Як вбачається із матеріалів справи 14.03.2019 року позивач ОСОБА_1 прийнята до ТОВ "Рейкарц Хотел Менеджмент" на посаду портьє служби прийому та розміщення готелю "Оптіма Черкаси" з посадовим окладом у розмірі 4212 грн. на місяць (а. с. 18).
Згідно даних психологічної характеристики дочки ОСОБА_3 , 2016 року народження, виданої дошкільним навчальним закладом (ясла-садок) комбінованого типу № 54 "Метелик" Черкаської міської ради вказано, що вихованням дитини займається виключно мама, відвідує батьківські збори, бере активну участь у житті дитини і групи. Батько дитини, ОСОБА_2 не приділяє належної уваги вихованню дочки, не допомагає у вихованні, не підтримує зв`язок з дошкільним закладом, не оплачує харчування дитини та інші витрати на потреби закладу, не відвідує батьківські збори ( а. с. 10).
Судом встановлено, що рішенням Черкаського районного суду Черкаської області у справі № 707/1424/15 від 27.07.2015 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 17.06.2015 року і до досягнення дитиною повноліття.
Згідно рішення суду із ОСОБА_2 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_8 на її утримання в розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з 17.06.2015 року до досягнення сином ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , трирічного віку ( а. с. 48).
Заочним рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 23.02.2017 року у справі № 707/2567/16-ц зменшено розмір аліментів, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8 , аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання даним рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто, також, з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_8 на її утримання в розмірі 1/ 2 частини з усіх видів заробітку (доходу), починаючи з дня набрання даним рішенням законної сили і до досягнення сином ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , трирічного віку( а. с. 49 50).
Із наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що на а. с. 52 є відповідь за підписом завідувача дошкільного навчального закладу № 54 Н.М. Грабар на запит адвоката Давигори С. А. від 07.06. 2019 року № 43, зі змісту якої слідує, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно відвідує дошкільний навчальний заклад (ясла садок) комбінованого типу № 54 « Метелик» Черкаської міської ради із 08.08. 2018 року наказ № 121 від 07.08. 2018 року. Із 10.04. 2019 року дитина дошкільний заклад не відвідує. Мати дитини ОСОБА_1 вихователю в телефонному режимі повідомила причину не відвідування за сімейними обставинами, та оздоровлення дитини.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, наявні у справі докази, доводи та обґрунтування апеляційної скарги вважає, висновки районного суду щодо стягнення із відповідача аліментів на утримання доньки в розмірі 1/6 частини, та що вказане стягнення аліментів не поставить останнього в скрутне матеріальне становище, не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки суд не звернув уваги на доводи відповідача та його матеріальне становище, стан здоров`я в даний час , оскільки він став інвалідом 2 групи.
Проте, судом першої інстанції не враховано відсутності у відповідача ОСОБА_2 доходу на час розгляду справи судом, оскільки із матеріалів справи вбачається, що у платника аліментів ніякого доходу немає, він є інвалідом ІІ групи згідно даних довідки акта огляду медико соціальною експертною комісією № 462507 серія 12 ААБ від 03.07. 2019 року, платник аліментів не має права на пенсію по інвалідності, так як при зверненні до ГУ ПФУ в Черкаській області з метою оформлення пенсії ОСОБА_2 відмовлено у праві на пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується копією довідки УПФ у Черкаській області від 11. 07. 2019 року № 505/02-05 ( а. с. 69).
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що підлягають задоволенню доводи апеляційної скарги з посиланням на те, що матеріальне становище малолітньої дитини ОСОБА_3 на час звернення позивача до суду з даним позовом є стабільним та достатнім, оскільки після отримання згідно договору дарування від 20.11.2017 року квартири АДРЕСА_4 , яка подарована батьками дитині, дитина стала власником квартири ( а. с. 22 ). Скаржник надав докази, що у вказаній квартирі сторони не проживали під час шлюбу, оскільки мають інше житло для постійного проживання, тому квартира здавалась в оренду, в кошти використовувались в інтересах сім`ї. Після припинення спільного проживання позивач уклала новий договір оренди, згідно якого отримує кошти у розмірі 5000 гривень щомісячно, які належать дитині, як власнику квартири, тому повинні витрачатись на її утримання. Отже, матеріальне становище дитини на даний час є достатнім, щоб її утримувати матері дитини, а у відповідача дохід відсутній, тому доводи скаржника є обґрунтованими і заслуговують на увагу.
Суд першої інстанції не дав належної оцінки даним доводам відповідача, помилково дійшовши висновку, що відповідач не доводив суду, що вчинений ним подарунок буде розцінюватися в рахунок майбутніх аліментів. Однак, відповідач не просив врахувати подаровану ним з позивачем квартиру дитині в рахунок аліментів, він посилався на інші обставини, надаючи докази саме матеріального становища дитини та батька на час розгляду справи.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду не погоджується із висновками суду першої інстанції щодо нерухомого майна, наявного у дочки - ОСОБА_6 , зокрема, квартири АДРЕСА_2 . Як встановлено судом за матеріалами справи, ОСОБА_1 отримує щомісячно дохід від орендної плати нерухомого майна дитини, а саме квартири АДРЕСА_2 . Зазначене майно позивач за договором оренди здає ОСОБА_10 , починаючи з 2017 року, що підтверджується даними акту опитування сусідів, складеного 17.04.2019 року та затверджений головою Правління ОСББ «бульвар Шевченка, 352» Мазніченко В.О. (а.с. 44).
Про факт отримання коштів за здачу в оренду квартири, також, свідчить наявний у відповідача попередній договір оренди житла за яким, він, як колишній власник у 2017 році, здавав в оренду квартиру за кошти, оскільки у квартирі вони не проживали з дитиною фактично ( а. с. 45).
Колегія суддів вважає, що районним судом безпідставно не звернуто уваги на вартість належного дитині майна, оскільки відповідачем було отримано консультацію № 1664/19 від 03.05.2019 року, надану ПП «ТОВА» щодо дійсної вартості квартири АДРЕСА_2 , яка становить 634500 грн., та свідчить про досить значиму вартість нерухомого майна, яке подароване дитині (а. с. 46-47).
Також апеляційний суд погоджується із доводами скаржника щодо врахування стану його здоров`я, оскільки йому призначена 2 група інвалідності, та скрутне матеріальне становище, яке існує на даний час у відповідача доводить факт його неможливості сплачувати аліменти на утримання дитини, у якої в даний час матеріальне становище є значно кращим, з врахуванням отриманого щомісячного доходу від оренди нерухомого майна.
Відповідно до вимог ст. 188 СК України передбачено звільнення батьків від обов`язку утримувати дитину та вказано, що батьки можуть бути звільнені від обов`язку утримувати дитину, якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з них і забезпечує повністю її потреби.
Батьки можуть бути звільнені від обов`язку утримувати дитину тільки за рішенням суду. Якщо дитина перестала отримати дохід або її дохід зменшився, заінтересована особа має право звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів.
З огляду на вище вказані норми закону, колегія суддів вважає, що за встановлених обставин, є підстави для задоволення вимог апеляційної скарги щодо скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог про стягнення аліментів на утримання дитини в розмірі 1/ 6 частини з всіх видів доходів відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 05.04.2019 року і до досягнення дитиною повноліття, та прийняття нового судового рішення в цій частині щодо відмови у задоволенні позову.
Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу, що в разі зміни матеріального становища відповідача, позивач в будь який період часу до повноліття дитини не позбавлений права звернутися з позовом до відповідача про стягнення аліментів, приймаючи до уваги обставини, якщо дитина перестане отримувати дохід, або він не буде забезпечувати повністю потреби дитини.
Відповідно до ст.12, частин 1,5,6 ст.81ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, що передбачено ч.1 ст.76 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2ст. 84 СК Українидружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу , що вказано у ч. 4ст. 84 СК України.
Аналізуючи вище вказані норми закону, слід дійти висновку, що у дружини виникає право на отримання аліментів за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: перебування у зареєстрованому шлюбі з чоловіком, проживання разом із їх спільною дитиною, яка не досягла трьох років, та наявність у чоловіка достатніх коштів на надання матеріальної допомоги (аліментів).
Отже, за змістом вищевказаної норми права, можливість отримання аліментів на утримання дружини, з якою проживає дитина до досягнення нею трьох років, виникає за умови, що чоловік має можливість надавати таку матеріальну допомогу.
Такий правовий висновок, вказаний і Верховним Судом в постанові від 12 листопада 2018 року у справі № 202/712/17, провадження № 61-28943св18, які є обов`язковими для врахування всіма судами України.
Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що позивачем не доведено, а судом не встановлено обставин, які слугували б підставою для задоволення позовних вимог в частині стягнення аліментів на утримання дружини, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, що відповідач ОСОБА_2 має фінансову можливість для надання матеріальної допомоги позивачу, а тому відсутня обов`язкова умова, передбачена ч. 4ст. 84 СК України, для стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання позивача ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що з нею проживає дитина, яка не досягла трьох років.
Враховуючи вищенаведені обставини, апеляційний суд дійшов висновку про недоведеність позивачем обставин, що відповідач може надавати матеріальну допомогу на утримання дружини на підставіст. 84 СК України.
Посилання позивача, що відповідач має можливість надавати їй матеріальну допомогу, належними та допустимими доказами не підтверджено, а доводами відповідача у відзиві на збільшені позовні вимоги позивача та в посилання в апеляційній скарзі та вимоги закону, спростовують висновки суду першої інстанції щодо задоволення вимоги позивача про стягнення коштів на її утримання.
Також апеляційний суд звертає увагу на ту обставину, що оскільки неповнолітня дитина сторін ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , а позивач звернулась із заявою про збільшення позовних вимог про стягнення аліментів на її утримання 21.08. 2019 року, тобто за місяць до виповнення дитині трьох років, а на момент ухвалення рішення судом першої інстанції 15 жовтня 2019 року, дитина вже досягла трирічного віку, то за відсутності доказів про можливість надавати матеріальну допомогу позивачу відповідачем протягом одного місяця, у суду були відсутні підстави для задоволення вимог позивача та стягнення аліментів на утримання дружини у розмірі 700 гривень. Тому у задоволенні вказаної вимоги слід відмовити позивачу.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку,що ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення аліментів на дитину та дружину , суд першої інстанціїнеповно з`ясував обставини, що мають значення для справи та прийшов до помилкового висновку про стягнення аліментів на утримання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 05.04.2019 року і до досягнення дитиною повноліття, та стягнення аліментів на утримання дружини у твердій грошовій сумі в розмірі 700 грн. щомісячно, починаючи з 21.08.2019 року і до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку.
Апеляційний суд вважає, за вказаних вище доводів та обґрунтувань відсутні підстави для часткового задоволення позовних вимог позивача щодо стягнення аліментів на утримання дитини та утримання дружини, які були задоволені судом першої інстанції , тому рішення суду підлягає в цій частині скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог позивача.
Доводи апеляційної скарги відповідача є обґрунтованими, підлягають задоволенню колегією суддів, оскільки спростовують висновки суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи та нормам матеріального права, тому вимоги апеляційної скарги задоволено судом апеляційної інстанції.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції при вирішенні спору не в повній мірі врахував всі обставини справи, зокрема, матеріальний стан та стан здоров`я відповідача платника аліментів, прийшов до помилкового висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення аліментів на дитину та дружину, не звернувши належної уваги на норми права, які підлягали застосуванню, проігнорувавши вимоги ст. 182, ст. 188 СК України, тому допустив неправильне застосування норм матеріального права і порушення процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору по суті, є підставою для скасування рішення суду в частині вирішення вимог про стягнення аліментів на дитину та дружину, з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні вимог про стягнення аліментів на дитину та дружину. В решті рішення суду про розірвання шлюбу залишити без змін.
Суд першої інстанції допустився помилки при вирішенні питання стягнення судових витрат, оскільки безпідставно, в порушення вимог закону стягнув судовий збір у розмірі 768, 40 гривень з відповідача ОСОБА_2 , який звільнений від сплати судового збору на підставі закону, оскільки надав довідку суду, що він є інвалідом 2 групи.
На підставі ч.6ст. 141 ЦПК Українисудові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та апеляційному суді слід віднести на рахунок державного бюджету, оскільки відповідач (скаржник) ОСОБА_2 є інвалідом ІІ групи та звільнений від сплати судового збору згідно положень ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст. 84, 182, 188 СК України, ст.ст.367,368,374,376,381,382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
п о с т а н о в и в :
Апеляційнускаргу представникавідповідача ОСОБА_2 -адвоката Давигори Світлани Анатоліївни- задовольнити.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 15 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини скасувати в частині часткового задоволення позовних вимог про стягнення аліментів на дитину та дружину, прийняти нову постанову.
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_11 про стягнення аліментів на утримання дитини .
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_11 про стягнення аліментів на утримання дружини.
В решті рішення суду першої інстанції про розірвання шлюбу залишити без змін.
Судові витрати за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції віднести на рахунок держави, оскільки відповідач ОСОБА_2 є інвалідом ІІ групи та звільнений від сплати судового збору відповідно до вимог чинного законодавства.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів, в порядку та за умов, визначених цивільно процесуальним законом.
Головуючий Нерушак Л.В.
Судді Бородійчук В.Г.
Василенко Л. І.
