П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________________________________________________________________________________

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2019 р.

м.Одеса

Справа № 2-а-3843/10/2170

Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.

П `ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді - доповідача

Кравця О.О.

судді -

Домусчі С. Д.

судді - за участю секретаря

Коваля М.П. Сторчака О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2010 року по справі № 2-а-3843/10/2170 прийнятою о 13.01 год. у складі судді Безрабко О.І. за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області, за участі третьої особи Державної податкової інспекції у Генічеському районі Херсонської області про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

I. ІСТОРІЯ СПРАВИ ,КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ :

23.07.2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області та просив суд:

- зобов`язати райдержадміністрацію застосувати заходи економічного стимулювання щодо використання та охорони земель у вигляді звільнення від оплати орендної оплати за землю, а саме з 30 вересня 2008р.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2010 р., залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Державну податкову інспекцію у Генічеському районі Херсонської області.

01.12.2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог та просив суд:

- зобов`язати Генічеську районну державну адміністрацію застосувати щодо ОСОБА_1 на підставі ст.. 27 ЗУ «Про охорону земель» - економічну стимулювання у вигляді звільнення від оплати орендної оплати на період рекультивації земельної ділянки та будівництва, за договором оренди землі від 30 вересня 2008р., шляхом прийняття відповідного розпорядження та внесення змін в діючий договір оренди;

- зобов`язати Генічеську районну державну адміністрацію внести зміни в договір оренди щодо звільнення від орендної плати з моменту державної реєстрації договору, а саме з 06 листопада 2008р.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2010 року адміністративний позов був задоволений.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 25.01.2011 р. заява ОСОБА_1 про роз`яснення рішення була задоволена та роз`яснена наступним чином: економічне стимулювання у вигляді звільнення від плати за землю на період рекультивації земельної ділянки та будівництва за договором оренди землі від 30.09.2008 р. необхідно розуміти як зобов`язання Генічеською районною державною адміністрацією Херсонської області прийняти відповідне розпорядження щодо звільнення ОСОБА_1 від орендної плати з моменту державної реєстрації договору оренди, а саме з 06.11.2008 р.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2011 р. апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Генічеському районі Херсонської області залишено без задоволення, а ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 25.01.2011 року - без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.02.2013 року ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 25.01.2011 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2011 р. залишено без змін.

II. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ , УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯНТА ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ:

Не погоджуючись з постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 08.12.2010 р., сільський голова Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що судом 1-ї інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права та просив її скасувати, постановити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог, у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що дана земельна ділянка розташована на території Щасливцевської сільської ради. Договір на дану земельну ділянку був зареєстрований у Генічеському реєстраційному відділі Херсонської регіональної філії ДП «Центру ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 05.11.2008 року за №4АА 00202-040872000035. Також апелянт звертає увагу на те, що судом проігноровано факт того, що Щасливцевська сільська рада не була залучена як сторона по даній справі, що фактично привело прийняття судового рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі, а саме недоотримання коштів у місцевий бюджет починаючи з 08.10.2008 року та по теперішній час.

III. ПРОЦЕДУРА АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ:

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року справа призначена до розгляду у відкритому судовому засіданні на 27.11.19 р. о 13.50 год в приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року доручено Генічеському районному суду Херсонської області провести судове засідання в режимі відеоконференції 27.11.19 р. о 13.50 год .

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року доручено Генічеському районному суду Херсонської області провести судове засідання в режимі відеоконференції 11.12.19 р. о 14.00 год .

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст.124 -127 КАС України.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача,представника апелянта, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав

IV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Судом 1-ої інстанції було встановлено, що 30.09.2008 р. між Генічеською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 украдено договір оренди земельної ділянки строком на 49 років із земель запасу рекреаційного призначення Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області.

Згідно акту від 23.09.2010 р., складеного провідним спеціалістом відділу земельних ресурсів поводження з відходами та надрокористування Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Херсонській області Солошенко О.А. та головою постійно діючої комісії з питань екології, підприємництва, культури і туризму Генічеської районної ради Жицьким В.П., земельна ділянка знаходиться частково в затопленому стані, що складає орієнтовно 30 %, інша частина ділянки знаходиться в заболоченому стані, що фактично унеможливлює використання її за цільовим призначенням, земельна ділянка цілком потребує підсипки грунтовим шаром орієнтовно 1,8 м, а саме до рівня затоки Азовського моря Утлюцький Лиман або рівня інсуючої автодороги Генічеськ-Стрілкове. Орендована земельна ділянка відповідно до "Програми рекультивації кар`єрів піску на Арабатській Стрільці (територія Генічеського району)", затвердженої рішенням ХХХVI сесії Генічеської районної ради V скликання від 23.12.2009 р. № 526, підлягає рекультивації.

ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про застосування до нього економічного стимулювання у вигляді звільнення від плати за землю на період будівництва та отримав відмову.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що підставі рішення 65 сесії 7 скликання Щасливцевської сільської ради «Про погодження проекту землеустрою щодо зміни меж села Щасливцеве Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області» від 25.05.2018 року № 1035 та рішення Генічеської районної ради XLI сесії VII скликання «Про зміну та встановлення меж села Щасливі Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області» 08.08.2018 №522 були змінені межі населеного пункту - села Щасливцеве Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області та 15.01.2019 року відбулась реєстрація права комунальної власності земельної ділянки (кадастровий номер 6522186500:11:006:0202) .

V. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):

Конституція України:

Ст.3 людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

У Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Ст.8, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Ч.1 ст. 9 чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Частина 2 статті 19, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Земельний кодекс України (надалі -ЗК)

Згідно ст.162 ЗК охорона земель - це система правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського і лісогосподарського призначення, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісогосподарського призначення, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Відповідно до ст.166 ЗК рекультивація порушених земель - це комплекс організаційних, технічних і біотехнологічних заходів, спрямованих на відновлення ґрунтового покриву, поліпшення стану та продуктивності порушених земель.

Відповідно до ст.205 ЗК економічне стимулювання раціонального використання та охорони земель включає: а) надання податкових і кредитних пільг громадянам та юридичним особам, які здійснюють за власні кошти заходи, передбачені загальнодержавними та регіональними програмами використання і охорони земель; б) виділення коштів державного або місцевого бюджету громадянам та юридичним особам для відновлення попереднього стану земель, порушених не з їх вини; в) звільнення від плати за земельні ділянки, що перебувають у стадії сільськогосподарського освоєння або поліпшення їх стану згідно з державними та регіональними програмами; г) компенсацію з бюджетних коштів зниження доходу власників землі та землекористувачів внаслідок тимчасової консервації деградованих та малопродуктивних земель, що стали такими не з їх вини.

Закон України "Про охорону земель" від 19.06.2003 р. № 962-ІV(далі - Закон № 962-ІV)

Зідно зі ст.15 Закону № 962-ІV до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі охорони земель крім інших, належать забезпечення реалізації державної політики щодо використання та охорони земель та економічне стимулювання раціонального використання та охорони земель відповідно до закону.

Відповідно до ст.22 Закону № 962-ІV до заходів у галузі охорони земель віднесено економічне стимулювання впровадження заходів щодо охорони та використання земель і підвищення родючості ґрунтів.

Статтею 27 Закону № 962-ІV передбачено, що держава здійснює економічне стимулювання заходів щодо охорони та використання земель і підвищення родючості ґрунтів землевласниками та землекористувачами шляхом: надання податкових і кредитних пільг фізичним і юридичним особам, які здійснюють за власні кошти заходи щодо захисту земель від ерозії, підвищення родючості ґрунтів та інші заходи, передбачені загальнодержавними і регіональними програмами використання та охорони земель; звільнення землевласників і землекористувачів від плати за землю, за земельні ділянки, на яких виконуються роботи з меліорації, рекультивації, консервації земель та інші роботи щодо охорони земель на період тимчасової консервації, будівництва та сільськогосподарського освоєння земель відповідно до затвердженої документації із землеустрою та інше.

Статтею 37 Закону № 962-ІV встановлено, що власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов`язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

Рекультивації підлягають землі, які зазнали змін у структурі рельєфу, екологічному стані ґрунтів і материнських порід та в гідрологічному режимі внаслідок проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт (стаття 52 Закону № 962-ІV).

Закон України "Про оренду землі"

Орендодавець відповідно до ст.36 Закону України "Про оренду землі" несе відповідальність за недоліки переданої в оренду земельної ділянки, що не були передбачені договором оренди і перешкоджають використанню земельної ділянки за договором. У разі виявлення таких недоліків орендар має право вимагати або зменшення орендної плати або відшкодування витрат на усунення недоліків, або відрахування з орендної плати певної суми своїх витрат на усунення таких недоліків з попереднім повідомленням про це орендодавця.

Закон України, від 09.04.1999, № 586-XIV "Про місцеві державні адміністрації", ( надалі Закон № 586-XIV).

Згідно ст. 14 Закону № 586-XIV місцеві державні адміністрації здійснюють повноваження місцевого самоврядування, делеговані їм відповідними радами.

Кабінет Міністрів України в межах, визначених законами України, може передавати місцевим державним адміністраціям окремі повноваження органів виконавчої влади вищого рівня.

Передача місцевим державним адміністраціям повноважень інших органів супроводжується передачею їм відповідних фінансових, матеріально-технічних та інших ресурсів, необхідних для здійснення цих повноважень.

Згідно ст. 15 Закону № 586-XIV в управлінні відповідних місцевих державних адміністрацій перебувають об`єкти державної власності, передані їм в установленому законом порядку.

У разі делегування місцевим державним адміністраціям районними чи обласними радами відповідних повноважень в їх управлінні перебувають також об`єкти спільної власності територіальних громад.

Закон України, від 23.02.2006, № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"( далі - Закон № 3477-IV)

Згідно ч.1 ст.17 Закону № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно ст.18 Закону № 3477-IV Для цілей посилання на текст Конвенції суди використовують офіційний переклад Конвенції українською мовою (далі - переклад). Для цілей посилання на Рішення та ухвали Суду та на ухвали Комісії суди використовують переклади текстів рішень Суду та ухвал Комісії (далі - переклад), надруковані у виданні, передбаченому в статті 6 цього Закону. У разі відсутності перекладу Рішення та ухвали Суду чи ухвали Комісії суд користується оригінальним текстом. У разі виявлення мовної розбіжності між перекладом та оригінальним текстом суд користується оригінальним текстом. У разі виявлення мовної розбіжності між оригінальними текстами та/або в разі потреби мовного тлумачення оригінального тексту використовується відповідна практика Суду.

VI. ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО:

Згідно ч. 3 ст.186 КАС України, (ред. з 06.07.2005 до 15.12.2017)заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Згідно ст.3 КАС України (в ред.,діючої з 15.12.2017 року) порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Згідно ч.2 ст.5 КАС України ,провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно ч.3 ст.6 КАС України ,звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно ст.7 КАС України ,суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії. У такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору України. У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.185 КАС України ,сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1-5 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно п.3) ч.1 та ч. 3 ст.305 КАС України, cуд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо: після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося. Про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.

VII. МІЖНАРОДНІ СТАНДАРТИ ТА ПРАКТИКА ЄСПЛ:

Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі - Конвенція) , була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], № 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII).

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata (див. там же, п. 62), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. справу «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-IX).

(додатково див. п.33-34 рішення у справі «Христов проти України» від 19 лютого 2009 року, заява № 24465/04)

Тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі «Скордіно проти Італії»(Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V та п.52 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Щокін проти України» (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), від 14 жовтня 2010року, яке набуло статусу остаточного 14 січня 2011року ).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskalv. Poland), п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pincv. The Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelasv. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pincv. The Czech Republic), п. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgov. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року, також Рішення у справі «Рисовський проти України» (Rysovskyy v. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04, п.71).

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення ЄСПЛ у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду (див., рішення у справі "Подбіельські та ППУ Полпуре проти Польщі" (Podbielski and PPU Polpure v. Poland) від 26 липня 2005 року, заява № 39199/98, п. 62 та у справі "Воловік проти України" (Volovik v. Ukraine) від 6 грудня 2007 року, заява № 15123/03.).

Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (див. рішення у справі Golder v. the United Kingdom від 21 лютого 1975 року, Серія A № 18, п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (див. рішення у справі Guйrin v. France від 29 липня 1998 року, Reports of Judgments and Decisions 1998-V, p. 1867, § 37).

Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, має на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту (див. рішення у справі Pйrez de Rada Cavanilles v. Spain від 28 жовтня 1998 року, Reports 1998-VIII, p. 3255, § 45).

Оскільки питання стосується принципу юридичної визначеності, це піднімає не лише проблему трактування правових норм у звичайному сенсі, а також і проблему недоцільного формулювання процесуальних вимог, яке може перешкоджати розгляду позову щодо суті, тим самим спричиняючи порушення права на ефективний судовий захист (див., mutatis mutandis, рішення у справі Miragall Escolano and others v. Spain, заява № 38366/97, § 37, ECHR 2001-I; та у справі Zvolskэ and Zvolskб v. the Czech Republic, заява № 46129/99, § 51, ECHR 2002-IX).

Спосіб, у який стаття 6 застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (див., наприклад, рішення у справі Monnell and Morris v. the United Kingdom від 2 березня 1987 року, Серія A № 115, p. 22, § 56, і рішення у справі Helmers v. Sweden від 29 жовтня 1991 року, Серія A № 212-A, p. 15, § 31); вимоги до прийнятності апеляції щодо суті закону мають бути більш жорсткими, ніж для звичайної апеляційної скарги (рішення у справі Levages Prestations Services v. France від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45).

Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.

Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту (див. рішення у справі "Мельник проти України" (Melnyk v. Ukraine), заява № 23436/03, пункти 22-23, від 28 березня 2006 року).

Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).

Однак, статтю 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін( див. п. 29 Рішення Європейського прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.).

VIII. ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ:

Апеляційний суд вважає, що у розумінні правової норми,зазначеної у ч.1 ст.185 КАС України, судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, які не брала участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб.

У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 6522186500:11:006:0202) строком на 49 років із земель запасу рекреаційного призначення Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області. між Генічеською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1. був украдений 30.09.2008 р. ,про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 05.11.2008 року № 4АА 00220040872000035 ,із компетентним на той час суб`єктом та є діючим .

До повноважень Генічеської районної державної адміністрації відповідно до вимог Закону № 962-ІV, належало забезпечення реалізації державної політики щодо використання та охорони земель та економічне стимулювання раціонального використання та охорони земель відповідно до закону, а саме : економічне стимулювання впровадження заходів щодо охорони та використання земель і підвищення родючості ґрунтів , у тому числі , шляхом: надання податкових і кредитних пільг фізичним і юридичним особам, які здійснюють за власні кошти заходи щодо захисту земель від ерозії, підвищення родючості ґрунтів та інші заходи, передбачені загальнодержавними і регіональними програмами використання та охорони земель; звільнення землевласників і землекористувачів від плати за землю, за земельні ділянки, на яких виконуються роботи з меліорації, рекультивації, консервації земель та інші роботи щодо охорони земель на період тимчасової консервації, будівництва та сільськогосподарського освоєння земель відповідно до затвердженої документації із землеустрою та інше.

Зміна меж села Щасливцеве Щасливцевської сільської ради Генічеського рай Херсонської області, яка відбулась на підставі рішення 65 сесії 7 скликання Щасливцевської сільської ради «Про погодження проекту землеустрою щодо зміни меж села Щасливцеве Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області» від 25.05.2018 року № 1035 та рішення Генічеської районної ради XLI сесії VII скликання «Про зміну та встановлення меж села Щасливі Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області» 08.08.2018 №522 та реєстрація права комунальної власності 15.01.2019 року земельної ділянки (кадастровий номер 6522186500:11:006:0202) не можуть бути визнані судом , як вагомі й непереборні обставини та бути підставою для нового розгляду справи.

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Крім того, скаржник набув право комунальної власності на земельну ділянку (кадастровий номер 6522186500:11:006:0202) вже після вирішення справи судом 1-ої інстанції, що взагалі унеможливлює порушення його прав , оскаржуваним судовим рішенням, а протилежна позиція апелянта є помилковою.

Після спливу близько дев`яти років після прийняття остаточного судового рішення судом першої інстанції від 08 грудня 2010 року ,що набуло законної сили, без відповідних вагомих й непереборних обставин, жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, інакше це б призвело до відступлення від конституційного та конвенційного принципу верховенства права ,у контексті принципу юридичної визначеності .

Повноваження суду апеляційної інстанції з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи, вказану контрольну функцію не слід розглядати, як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи.

Таким чином, враховуючи практику ЄСПЛ , апеляційний суд доходить до висновку, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області слід закрити, так як після відкриття апеляційного провадження, було встановлено, що постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2010 року питання про права та інтереси та (або) обов`язки Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області не вирішувалося

Керуючись ст.3,8,9,19,55 Конституції України, ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, ст. 3,5,6,7,185,242, п.3 ч.1 ст. 305,310,321,325,328,329 КАС України, суд апеляційної інстанції,

УХВАЛИВ:

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2010 року - закрити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття ,та може бути, у разі відповідності вимогам ст.328 КАС України, оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом 30-ти днів

Повне судове рішення складене та підписане 19.12.2019 року

Суддя-доповідач Кравець О.О.

Суддя Домусчі С.Д.

Суддя Коваль М.П.