ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 910/1548/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Бенедисюка І.М. і Селіваненка В.П.,
за участю секретаря судового засідання Шевчик О.Ю.,
учасники справи:
позивач - Херсонське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України ,
представник позивача - не з`явився,
відповідач - акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро",
представник відповідача -Супрун О.В., адвокат (за довіреністю від 30.05.2019 № 251),
розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро"
на рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2019
(суддя Картавцева Ю.В.) та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2019
(головуючий - суддя Дідиченко М.А., судді: Руденко М.А. і Пономаренко Є.Ю.)
у справі № 910/1548/19
за позовом Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - територіальне відділення АМК)
до акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" (далі - Банк)
про стягнення 46 920,00 грн.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
У зв`язку з перебуванням судді Колос І.Б. у відпустці склад судової колегії Касаційного господарського суду змінився, що підтверджується Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 12.12.2019, який наявний в матеріалах справи.
Короткий зміст позовних вимог
Позов було подано про стягнення 46 920,00 грн пені у зв`язку з невиконанням рішення адміністративної колегії територіального відділення АМК від 12.04.2018 № 3-р/к у справі № 7/2-18 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу на Банк (далі - Рішення № 3-р/к).
Позов обґрунтовано тривалим невиконанням Банком Рішення № 3-р/к, що стало підставою для нарахування пені в згаданій сумі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням господарського суду міста Києва від 11.06.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2019: позов задоволено; стягнуто з Банку 46 920 грн пені із зарахуванням цієї суми до загального фонду державного бюджету України; стягнуто з Банку на користь територіального відділення АМК суму судових витрат зі справи.
Рішення і постанову мотивовано обґрунтованістю позовних вимог та правомірністю нарахування пені в сумі 46 920,00 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Банк, зазначаючи про необґрунтованість та прийняття згаданих судових рішень з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить ці судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Подання Банком позовної заяви до суду автоматично зупиняє виконання рішення органу Антимонопольного комітету України з моменту порушення провадження у справі до набрання чинності рішенням господарського суду чи до ухвалення рішення апеляційним судом.
Оскільки з 23.05.2018 (дата відкриття провадження в суді першої інстанції) до 14.12.2018 (дата ухвалення постанови апеляційним господарським судом) виконання Рішення № 3-р/к було зупинене, Банк сплатив штраф на 39-й день дії Рішення № 3-р/к.
Приписи статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" від 11.01.2001 №2210-III (далі - Закон № 2210) не містять посилання на зупинення саме примусового виконання рішення Антимонопольного комітету України, про що помилково було зазначено судами попередніх інстанцій.
На офіційному сайті територіального відділення АМК до 20.12.2018 були опубліковані неактуальні реквізити для сплати штрафу, у зв`язку з чим Банк не мав змогу сплатити штраф у визначений строк, водночас зазначена обставина не була спростована під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій.
Доводи позивача
Відзиву на касаційну скаргу до суду не надійшло.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Адміністративною колегією територіального відділення АМК Рішенням № 3-р/к визнано, що Банк вчинив порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді неподання територіальному відділенню АМК інформації на вимогу голови територіального відділення АМК від 22.01.2018 №2-25/60 у встановлений ним строк.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення № 3-р/к на Банк було накладено штраф у розмірі 68 000,00 грн.
Рішення № 3-р/к разом з листом територіального відділення АМК від 12.04.2018 № 8-2/432 було надіслано відповідачеві 13.04.2018 (поштове відправлення №7300336363569) та було отримане Банком 17.04.2018.
В той же час Банк, не погодившись з Рішенням № 3-р/к, оскаржив його до господарського суду Херсонської області (справа №923/437/18).
Ухвалою господарського суду Херсонської області від 23.05.2018 порушено провадження у справі № 923/437/18.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 18.09.2018 у справі № 923/437/18 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.10.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Банку на рішення господарського суду Херсонської області від 18.09.2018 у справі № 923/437/18.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.12.2018 у справі 923/437/18 апеляційну скаргу Банку залишено без задоволення, а рішення господарського суду Херсонської області від 18.09.2018 у справі № 923/437/18 залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 08.04.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Банку на рішення господарського суду Херсонської області від 18.09.2018 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.12.2018 зі справи № 923/437/18.
Постановою Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 923/437/18 касаційну скаргу Банку залишено без задоволення, а рішення господарського суду Херсонської області від 18.09.2018 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.12.2018 у справі № 923/437/18 - без змін.
20.12.2018 відповідачем здійснено сплату штрафу у розмірі 68 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 20.12.2018 № 2140.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Закон № 2210:
абзаци другий та сьомий частини першої статті 48:
- за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про: визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу;
частини друга, третя, п`ята та сьома статті 56:
- рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов`язковими до виконання;
- особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу;
- за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу.
Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Нарахування пені зупиняється на час розгляду органом Антимонопольного комітету України заяви особи, на яку накладено штраф, про перевірку чи перегляд рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
- у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку;
частини перша та четверта статті 60:
- заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено;
- порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого: згідно з частиною першою статті 48 цього Закону, частиною першою статті 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"; за результатами перевірки відповідно до частини п`ятої статті 57 цього Закону; за результатами перегляду відповідно до частини третьої статті 58 цього Закону, а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини третьої статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.
Стаття 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України":
- з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб`єктів господарювання АМК, територіальні відділення АМК у зв`язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема юридичними особами, подають позови до суду, в тому числі про: стягнення не сплачених у добровільному порядку штрафів та пені.
Господарський процесуальний кодекс України (далі -ГПК):
частина четверта статті 236:
- при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норми права, викладені в постановах Верховного Суду;
пункт 1 частини першої статті 308:
- суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;
частина перша статті 309:
- суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Накладений на Банк штраф є видом відповідальності за вчинення правопорушення, а нарахована пеня - способом забезпечення сплати цього штрафу. Нарахування пені в даному випадку не є видом відповідальності за вчинене порушення антиконкурентного законодавства; вказані нарахування застосовані територіальним відділенням АМК на підставі Закону № 2210 та не пов`язані з невиконанням чи неналежним виконанням грошового зобов`язання або зобов`язання щодо сплати податків і зборів, а тому не належать до цивільних правовідносин.
У застосуванні приписів статті 56 Закону № 2210 (щодо стягнення з суб`єктів господарювання штрафу та пені у зв`язку з порушенням ними законодавства про захист економічної конкуренції) необхідно враховувати таке. Абзацами третім-п`ятим частини п`ятої зазначеної статті Закону № 2210 передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.
Отже, тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 915/304/18, від 19.03.2019 у справі № 904/3536/18, від 27.11.2018 у справі № 910/4081/18).
Виходячи з системного аналізу частин першої та четвертої статті 60 Закону № 2210, оскарження рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду має відбуватися у двомісячний строк з дня одержання такого рішення, який (строк) не може бути відновлено, тоді як порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним такого рішення, а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє лише примусове виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду. Зазначений двомісячний строк є присічним, його перебіг не переривається і не зупиняється (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4081/18).
Суди першої та апеляційної інстанцій, беручи до уваги те, що згаданими положеннями статті 56 Закону № 2210 не передбачено переривання чи зупинення двомісячного строку, відведеного для добровільної сплати штрафу, накладеного Рішенням АМК, а передбачено лише переривання строку для нарахування пені у зв`язку з оскарженням такого рішення до суду; у свою чергу, положеннями статті 60 Закону № 2210 передбачено лише зупинення примусового виконання Рішення АМК у разі його оскарження в двомісячний строк з дня одержання такого рішення, цей строк є присікальним і відновленню не підлягає, Закон № 2210 не містить положень щодо переривання або зупинення його перебігу, встановивши те, що Рішення АМК у встановленому порядку не скасовано і недійсним не визнано та є обов`язковим до виконання, дослідивши перебіг судового розгляду позовних вимог Банку у справі № 923/437/18, з`ясувавши факт виконання Банком Рішення № 3-р/к щодо сплати штрафу 20.12.2018, перевіривши правильність нарахування територіальним відділенням АМК пені (підстави, тривалість, розмір), - дійшли обґрунтованих висновків щодо необхідності задоволення позовних вимог територіального відділення АМК в повному обсязі та правомірно задовольнили позов.
Посилання Банку на те, що в разі оскарження рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу обов`язковому зупиненню підлягає не тільки нарахування пені, але й виконання самого рішення не ґрунтується на законі і спростовується наведеним вище.
Водночас згідно із частиною четвертою статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи викладене, довід скаржника про помилкове зазначення судом апеляційної інстанції про те, що приписи статті 60 Закону № 2210 передбачають зупинення саме примусового виконання рішення Антимонопольного комітету України, спростовуються висновками викладеними в цій постанові та постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4081/18.
Разом з тим Суд вважає правильним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що, оскільки відповідачем не було надано доказів вчинення дій зі сплати штрафу на виконання Рішення № 3-р/к на інші реквізити та що такі дії виявились безрезультатними чи оплачені кошти не були прийняті позивачем як оплата даного штрафу то такі доводи Банку щодо неможливості сплати штрафу раніше 20.12.2018 у зв`язку зі змінами реквізитів територіального відділення АМК підлягають відхиленню судом.
При цьому суд касаційної інстанції в силу імперативного припису частини другої статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У свою чергу, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Попередні судові інстанції з огляду на відповідні законодавчі приписи і з`ясувавши наявність у відповідача прострочення сплати штрафу, дійшли висновку про обґрунтованість нарахування територіальним відділенням АМК пені згідно з положеннями частини п`ятої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", тобто й про існування підстав для задоволення позовних вимог.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Звертаючись з касаційною скаргою, Банк не спростував наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень.
За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Банку залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін за відсутності передбачених процесуальним законом підстав для їх скасування.
Судові витрати
Понесені Банком у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на відповідача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 129, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2019 зі справи № 910/1548/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Булгакова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя В. Селіваненко
