Постанова
Іменем України
16 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 442/330/17
провадження № 61-6058св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,
Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: приватне акціонерне товариство «Дрогобицьке АТП-24655», генеральний директор приватного акціонерного товариства «Дрогобицьке АТП-24655» Павець Ярослав Миколайович,
треті особи: Територіальне управління Держнаглядохоронпраці у Львівській області, Територіальна Державна інспекція з питань праці у Львівській області, Виконавча дирекція Фонду соціального страхування у Львівській області, Моторне (транспортне) страхове бюро України, приватне акціонерне товариство «Українська транспортна страхова компанія»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 02 серпня 2018 року у складі судді Хомика А. П. та постанову Львівського апеляційного суду від 31 січня
2019 року у складі колегії суддів Приколоти Т. І. Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Дрогобицьке АТП-24655» (далі - ПрАТ «Дрогобицьке АТП-24655»), генерального директора ПрАТ «Дрогобицьке АТП-24655» Павця Я. М., треті особи: Територіальне управління Держнаглядохоронпраці у Львівській області, Територіальна Державна інспекція з питань праці у Львівській області, Виконавча дирекція Фонду соціального страхування у Львівській області, Моторне (транспортне) страхове бюро України, приватне акціонерне товариство «Українська транспортна страхова компанія», про відшкодування шкоди та збитків, заподіяних внаслідок бездіяльності роботодавця щодо страхування працівника, яке є обов`язковим для водіїв транспортних засобів та відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 з 14 листопада 2005 року по 10 жовтня 2006 року працював водієм у відповідача (ВАТ «Дрогобицьке АТП-24655»).
24 січня 2006 року позивача на вантажному автомобілі марки «Мерседес-Бенс 1843», реєстраційний номер НОМЕР_1 , направлено в рейс за маршрутом: Україна (Дрогобич) - Бельгія - Україна (Запоріжжя-Дрогобич). 24 січня
2006 року він отримав відрядну посвідку та відбув у службове відрядження вказаним маршрутом.
08 лютого 2006 року у місті Запоріжжя з ним стався нещасний випадок під час виконання виробничого завдання, внаслідок чого його було госпіталізовано до Запорізької міської лікарні, де він перебував на стаціонарному лікуванні з
08 лютого 2006 року по 10 квітня 2006 року. Після виписки із лікарні з
14 квітня 2006 року по 22 травня 2015 року перебував на лікуванні в Дрогобицькій міській поліклініці. У зв`язку з тим, що відповідач-роботодавець відмовлявся визнати отримані ним під час службового відрядження тілесні ушкодження нещасним випадком на виробництві, позивач змушений був звернутися до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області з позовом про зобов`язання ВАТ «Дрогобицьке АПТ-24655» скласти Акт про нещасний випадок на виробництві, який стався з ним 08 лютого 2006 року під час відрядження. Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду від 04 січня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 14 листопада 2011 року, згаданий випадок було визнано нещасним випадком на виробництві та зобов`язано відповідача скласти Акт за формою Н-1 про нещасний випадок, що пов`язаний з виробництвом.
Проте, 10 жовтня 2006 року директор ВАТ «Дрогобицьке АТП-24655» підписав наказ № 17 про його звільнення з роботи за прогул, хоча ним на підприємстві надано попередній листок непрацездатності серії ААЗ № 612458, із відміткою «продовжує хворіти». У цьому ж листку непрацездатності зазначено, що
07 червня 2006 року його було оглянуто ОСОБА_3 , якою було надано висновок - продовжено лікування.
09 квітня 2014 року Міжрайонною спеціалізованою травматологічною МСЕК Львівського обласного центру медико-соціальної експертизи йому було встановлено ступінь стійкості втрати професійної працездатності у зв`язку з виробничою травмою, отриманою 08 лютого 2006 року в розмірі 20 % безтерміново.
Відповідачами грубо порушено вимоги чинного законодавства щодо обов`язкового страхування позивача, як водія, який працював на транспортному підприємстві та займався вантажними перевезеннями. Адже на його звернення не було надано інформації, документального підтвердження того факту, що на день отримання виробничої травми, його було застраховано. Про відсутність страхового полісу позивач зміг довідатися лише з відповіді ПрАТ «УТСК» провідної компанії в галузі страхування автовласників, логістичних та транспортних компаній, а також міжнародних перевізників.
Відповідач відмовлявся визнати, що травми, отримані позивачем під час перебування у службовому відряджені, є пов`язаними з виробництвом. Підприємство - працедавець не виконав наступного за обов`язком застрахувати його - обов`язок скласти акт про нещасний випадок, що його зобов?язано було рішенням суду. Позивач втратив можливість звернутися до страхової компанії за отриманням страхової суми, тому своєю бездіяльністю відповідачі завдали йому майнову шкоду.
Так як підприємство-відповідач не застрахувало його, відповідно йому не було виплачено страхову суму з урахуванням рівня неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Неправомірними діями відповідачів ОСОБА_1 завдано моральної шкоди, зокрема відсутністю реагування на його неодноразові звернення з проханням поновити його на роботі в добровільному порядку щоразу посилювала його душевні страждання, а ігнорування законних вимог щоразу заставляло його з новою силою відчувати той фізичний біль і переживання, що він переніс внаслідок отриманої виробничої травми, спричиненою бездіяльністю відповідача. Відсутність стабільного джерела доходу позбавило його можливості пройти якісне лікування, яке могло б значною мірою покращити його післяопераційний стан, і на сьогоднішній день він міг би бути повноцінним членом суспільства. Такі страждання тривають 10 років.
ОСОБА_1 , з урахуванням уточнень, просив стягнути з ПрАТ «Дрогобицьке АПТ-24655» в його користь відшкодування за шкоду, заподіяну внаслідок бездіяльності роботодавця - ПрАТ «Дрогобицьке АТП-24655», яке ухилилося від обов`язку застрахувати його, як водія під час роботи на підприємстві, що надалі спричинило неможливість отримання ним страхового відшкодування за ушкодження здоров`я внаслідок настання страхового випадку в сумі 51 000,00 грн; стягнути з ПрАТ «Дрогобицьке АПТ-24655» на його користь відшкодування за шкоду, заподіяну внаслідок бездіяльності роботодавця - ПрАТ «Дрогобицьке АТП-24655», яке ухилилося від обов`язку своєчасно скласти Акт про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, за формою Н-1, що унеможливило отримати за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України одноразову допомогу, як застрахованою особою, потерпілою від стійкої втрати працездатності, в справедливому розмірі
32 075,80 грн; стягнути з ПрАТ «Дрогобицьке АПТ-24655» в його користь збитки, пов`язані з втратою купівельної спроможності грошей внаслідок інфляції в сумі 87 286,25 грн; 100 000,00 грн моральної шкоди та судові витрати.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від
02 серпня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий суд виходив із відсутності підстав для відшкодування шкоди та збитків, заподіяних внаслідок бездіяльності роботодавця щодо страхування працівника, яке є обов`язковим для водіїв транспортних засобів, та відшкодування моральної шкоди з приводу такої бездіяльності.
Постановою Львівського апеляційного суду від 31 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 02 серпня 2018 року залишено без змін.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
16 березня 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 02 серпня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 31 січня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідачами грубо порушено вимоги чинного законодавства України щодо обов?язковго страхування позивача, як водія, що працював на транспортному підприємства та займався вантажними перевезеннями. Відсутність страхування водіїв, які працюють на транспортних засобах - джерелах підвищеної небезпеки - є грубим порушенням вимог з охорони праці та техніки безпеки при роботі на транспортних засобах.
Зменшення виплати, за наявності встановленої вини підприємства-відповідача у порушенні правил з охорони праці, які, в тому числі, призвели до настання нещасного випадку з позивачем, та, як наслідок, потягнули за собою стійку втрату його працездатності, є незаконним та безпідставним.
Судами не застосовано норми матеріального права. які підлягають застосуванню. Не взято до уваги Положення про обов`язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, затверджене постановою Кабінету міністрів України від 14 серпня 1996 року № 959, ЦК України та КЗпП України.
Доводи інших учасників справи:
22 травня 2019 року ПрАТ «Дрогобицьке АТП-24655» через засоби поштового зв?язку подало до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 02 серпня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 31 січня 2019 року залишити без змін.
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2019 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 02 серпня 2018 року та постанови Львівського апеляційного суду від 31 січня 2019 року. Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Короткий зміст фактичних обставин справи:
У справі, яка переглядається, судами встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ПрАТ «Дрогобицьке АТП-24655» (раніше ВАТ «Дрогобицьке АТП-24655») з 14 листопада 2005 року по 10 жовтня
2006 року. Основним видом діяльності підприємства є діяльність автомобільного вантажного транспорту КВЕД 60.24.0.
Постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від
04 квітня 2006 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17,00 грн, у зв`язку з тим, що
08 лютого 2006 року о 21 год. 10 хв. в місті Запоріжжі на вулиці Куйбишева він залишив свій автомобіль, не вживши всіх заходів, щоб не допустити самовільного руху автомобіля, внаслідок чого той скотився та скоїв наїзд на автомобіль ГАЗ-322132, який від удару покотився та наїхав на автомобіль
ЗАЗ-1102.
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 04 січня 2011 року у цивільній справі № 2-100/11, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 14 листопада 2011 року, зобов`язано ВАТ «Дрогобицький автотранспортне підприємство 24655» скласти акт за формою Н-1 про нещасний випадок, що пов`язаний з виробництвом, який стався з ОСОБА_1 08 лютого 2006 року під час відрядження в місто Запоріжжя.
29 березня 2012 року ПрАТ «Дрогобицьке АТП-24655» був складений акт розслідування нещасного випадку, що стався 08 лютого 2006 року о 21 год.
15 хв. на ВАТ «Дрогобицьке АТП-246552» з ОСОБА_1 як водієм автомобіля пов?язаний з виробництвом за формою Н-1. Технічні причини нещасного випадку відсутні, однак наявні порушення ОСОБА_1 пункту 15.12. «Правил дорожнього руху», пункту 3.9. « Інструкції з охорони праці № 1 для водіїв автомобілів», затверджену наказом директора ВАТ «Дрогобицьке АТП-24655» від 15 березня 2005 року № 15 та пункту 16.1, 24. «Правил охорони праці на автомобільному транспорті». Даний акт позивачем не оспорювався.
Згідно відповіді від 03 липня 2016 року вих. № 1526-У ПрАТ «Української-транспортної страхової компанії» адресованої ОСОБА_1 , його повідомлено, що ВАТ «Дрогобицьке АТП-24655» будь-яких договорів страхування з ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» не укладалось зі страхування транспортного засобу Мерседес, реєстраційний номер НОМЕР_2 , та зі страхування життя і здоров`я водіїв. За період з
2006 - 2016 років до ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» не надходило від ВАТ «Дрогобицького АТП-24655» будь-яких повідомлень та заяв про настання події, яка мала місце 08 лютого 2006 року.
Згідно з страховим свідоцтвом від 24 квітня 2001 року ПрАТ «Дрогобицьке АТП-24655» зареєстрований страхувальником у Дрогобицькому відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України під реєстраційним номером № 1302000459.
Страховий тариф позивачу за державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання встановлено на рівні 1,56 % до фактичних виплат на оплату праці найманих працівників, які підлягають обкладенню податків з доходів фізичних осіб, що вбачається з повідомлення Фонду від 01 січня 2016 року.
Відповідно до виписки з акту огляду МСЕК 10ААА № 109096 від 09 квітня
2014 року ОСОБА_1 встановлено ступінь втрати професійної працездатності у розмір 20 % безтерміново.
26 червня 2014 року ОСОБА_1 подав до відділення ВД ФССНВ в Дрогобицькому районі заяву про призначення йому страхових виплат.
26 червня 2014 року постановою Фонду № 1315/618/618/2 призначено ОСОБА_1 одноразову допомогу в сумі 17 343,20 грн, а згідно з протоколом комісії з питань з охорони праці ПрАТ «Дрогобицьке АТП-24655» від 15 травня 2014 року зменшено розмір одноразової допомоги на 50 %.
Постановою № 1315/618/618/3 від 26 червня 2014 року Фонду призначено ОСОБА_1 щомісячну страхову виплату в розмірі 346,86 грн починаючи з 09 квітня 2014 року.
Постановою Фонду від 05 березня 2018 року позивачу призначено щомісячну страхову виплату з 01 березня 2018 року в розмірі 640,00 грн, вирішено вважати такою, що втратила чинність постанова № 1315/618/618/18 від
01 серпня 2017 року.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд:
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 7 Закону України «Про страхування» одним із видів обов`язкового страхування, які здійснюються в Україні, є особисте страхування від нещасних випадків на транспорті.
На виконання пункту 10 Прикінцевих положень цього Закону постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 1996 року № 959 було затверджено Положення про обов`язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті (далі - Положення).
Згідно із пунктуом 1 Положення обов`язковому особистому страхуванню від нещасних випадків на транспорті підлягають, зокрема працівники транспортних підприємств незалежно від форм власності та видів діяльності, які безпосередньо зайняті на транспортних перевезеннях (далі - водії), а саме:водії автомобільного транспорту.
Пунктом 4 Положення визначено, що страхувальниками водіїв є юридичні особи або дієздатні громадяни - суб`єкти підприємницької діяльності, які є власниками транспортних засобів чи експлуатують їх і уклали із страховиком договори страхування.
Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до статті 985 ЦК України, страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншого страхового випадку.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про страхування», страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Відповідно до пункту 7 Положення, страховими випадками є: загибель або смерть застрахованого внаслідок нещасного випадку на транспорті; одержання застрахованим травми внаслідок нещасного випадку на транспорті при встановленні йому інвалідності; тимчасова втрата застрахованим працездатності внаслідок нещасного випадку на транспорті. При цьому, якщо випадки, зазначені у підпунктах «а», «б», «в» цього пункту, сталися внаслідок неправомірних або навмисних дій застрахованого, вони не вважаються страховими і страхова сума при цьому не виплачується.
На неправомірні дії позивача, який був визнаний винним у вчиненому правопорушенні, що потягло за собою втрату його непрацездатності і нещасний випадок, що в свою чергу зафіксовано у акті розслідування нещасного випадку, вказує ПрАТ «Дрогобицьке АТП-24655», і таке не спростовано позивачем.
Преамбулою Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 1105-ХІV передбачено, що страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання є самостійним видом загальнообов`язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров`я громадян у процесі їх трудової діяльності.
Статтею 5 Закону № 1105-ХІVвизначено основні принципи страхування від нещасного випадку, якими, зокрема, є обов`язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю; обов`язковість сплати страхувальником страхових внесків; формування та витрачання страхових коштів на солідарній основі; диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності на кожному підприємстві; цільове використання коштів страхування від нещасного випадку.
Згідно із частиною четвертою, п?ятою статті 6 Закону № 1105-ХІV суб`єктом страхування є страховик - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Об`єктом страхування від нещасного випадку є життя застрахованого, його здоров`я та працездатність.
Відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (в редакції Закону станом на 01 січня 2011 року, оскільки акт розслідування нещасного випадку був складений 29 березня 2012 року) страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.
Статтею 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»(в редакції Закону станом на 01 січня 2011 року) передбачено, що страховими виплатами є грошові суми, які згідно із Законом Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Законодавцем обов`язок відшкодування шкоди, заподіяної працівникові, покладений в повному обсязі на Фонд.
Відповідно до статті 21 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»(в редакції Закону станом на 01 січня 2011 року) в разі настання страхового випадку Фонд зобов`язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або в разі смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, зокрема, щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого; забезпечити згідно з медичним висновком домашній догляд за потерпілим (або компенсувати йому відповідні витрати). Усі види соціальних послуг та виплат, передбачених цією статтею, надаються застрахованому та особам, які перебувають на його утриманні, незалежно від того, перебуває на обліку підприємство, на якому стався страховий випадок, як платник страхових внесків чи ні.
Згідно зі статтею 30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»(в редакції Закону станом на 01 січня 2011 року) ступінь втрати працездатності потерпілим установлюється МСЕК за участю Фонду і визначається у відсотках професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров`я.
Вирішуючи питання про право потерпілого на отримання страхових виплат, належить виходити із вимог статей 21, 28, 30, 34, 35, 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (в редакції Закону станом на 01 січня 2011 року) у їх сукупності, які передбачають, що право на отримання потерпілим страхових виплат настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.
Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду України від 21 листопада 2011 року (№ 6-59цс11), від 19 грудня 2011 року (№ 6-74цс11), від 07 листопада 2012 року (№ 6-131цс12).
Пункт 2 статті 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» втратив чинність з 01 січня 2011 року на підставі Закону № 2464-VI від 08 липня
2010 року «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».
Однак, з 01 січня 2011 року можливість продовжувати отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця потерпілими особами припинилась через втрату чинності пункту 2 статті 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Відповідно до частини першої статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» Фонд розглядає справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи за наявності усіх необхідних документів і приймає відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження зазначених документів.
Є встановленим, що позивач на час звернення до суду отримав від Фонду страхові виплати в рахунок відшкодування шкоди.
Разом з тим, пунктом 12 Порядку обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України
26 вересня 2001 року № 1266 (із змінами та доповненнями) передбачено, що у разі, коли на дату встановлення медико-соціальної експертною комісією ступеня втрати застрахованою особою професійної працездатності минуло більше року з дня настання страхового випадку, середня заробітна плата обчислюється виходячи з розміру заробітної плати перед настанням нещасного випадку на виробництві або перед звільненнями з роботи (переходом на іншу роботу), з якою пов`язане професійне захворювання, з урахуванням її коригування, що проводиться робочим органом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Відділенням ВД ФССНВ в Дрогобицькому районі було зроблено коригування середньої заробітної плати.
Суди попередніх інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів встановили, що позивачу було здійснено страхові виплати належним
органом - Фондом, у передбаченому законом розмірі та спосіб, а роботодавцем позивача - відповідачем ПрАТ «Дрогобицьке АТП-24655» дотримано вимог закону і здійснено загальне страхування працівників у Дрогобицькому відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Суди дійшли правильного висновку про відсутність підстав для відшкодування шкоди та збитків, заподіяних внаслідок бездіяльності роботодавця щодо страхування працівника, яке є обов`язковим для водіїв транспортних засобів, оскільки таке не знайшло свого підтвердження та відшкодування моральної шкоди з приводу такої бездіяльності.
Доводи заявника про те, що зменшення виплати, за наявності встановленої вини підприємства-відповідача у порушенні правил з охорони праці, які, в тому числі, призвели до настання нещасного випадку з позивачем, та, як наслідок, потягнули за собою стійку втрату його працездатності, є незаконним та безпідставним не можуть бути предметом розгляду у цій справі, оскільки заявником не оскаржуються дії ПрАТ «Дрогобицьке АТП-24655» щодо зменшення розміру одноразової допомоги на 50 %, а за правилами частини другої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції
Є безпідставними доводи заявника про те, що відповідачами грубо порушено вимоги чинного законодавства України щодо обов?язкового страхування позивача, як водія, що працював на транспортному підприємстві та займався вантажними перевезеннями, оскільки судами попередніх інстанцій дана належна правова оцінка щодо обов?язкового страхування позивача, як водія, що працював на транспортному підприємстві та займався вантажними перевезеннями та застосовано правильні норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини.
Іншій доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, якими у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до незгоди з ухваленими судовими рішеннями.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 02 серпня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 31 січня 2019 року - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 02 серпня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 31 січня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. П. Курило
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
