Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11.12.2019
Справа№607/23467/19
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді В.М. Братасюка
за участі секретаря с\з Т.І. Созанської
представника позивача ОСОБА_1 , представників відповідачів Олійник О.О., Вівчаря А.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі справу за позовом ОСОБА_2 до Управління освіти і науки Тернопільської міської ради, Тернопільського дошкільного навчального закладу № 30 Тернопільської міської ради про стягнення коштів , -
В С Т А Н О В И В:
Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області відкрите провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління освіти і науки Тернопільської міської ради, Тернопільського дошкільного навчального закладу №30 Тернопільської міської ради Тернопільської області про захист прав та інтересів малолітньої особи шляхом визнання правочину, що порушує публічний порядок, недійсним та застосування наслідків нікчемного правочину - позивач просила визнати нікчемним договір «Про надання освітніх послуг» № 1від 01.08.2018 року, укладеного між ОСОБА_2 та Тернопільським дошкільним навчальним закладом №30 Тернопільської міської ради Тернопільської області.
На обгрунтування вимог зазначає, що позивач ти дитина позивача мають зареєстроване місце проживання поза межами Тернополя. Позивач уклала спірний договір з відповідачем під примусом, загрозою недопуску дитини позивачки в дошкільний навчальний заклад за відсутності цього правочину, форма якого була встановлена рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради.
Наказом управління освіти і науки ТМР від 03.07.2018 року «Про встановлення плати за надання послуг у закладах дошкільної освіти для батьків, діти яких не зареєстровані у м. Тернополі» - застосовано з 01.06.2018 року фінансовий норматив витрат на одного одержувача послуг в закладах дошкільної освіти в сумі 1215 гривень щомісячно; надане доручення керівникам закладів дошкільної освіти до 10.07.2018 року укласти угоди між батьками (у цьому випадку ОСОБА_2 ) та керівниками закладів на основі примірної форми договору про надання освітніх послуг, й щомісячно надавати у централізовану бухгалтерію дошкільних навчальних закладів табелі відвідування дітей, які не зареєстровані в м. Тернополі. Відповідальність за виконання наказу покладено на керівників закладів дошкільної освіти.
На виконання примусово укладеного договору, позивачкою було сплачено загалом суму 2923, 34 гривень.
Рішенням суду, котре набрало законної сили, означений наказ управління освіти і науки ТМР визнано протиправним і нечинним, констатовано порушення конституційного права особи на безоплатну дошкільну освіту, а відтак позивачкою плату було внесено за нікчемним правочином, що порушує публічний порядок.
У підготовчому судовому засіданні судом прийнято заяву про зміну предмета позову, котрий позивач остаточно визначив наступним чином - стягнути на користь ОСОБА_2 з рахунку централізованої бухгалтерії дошкільних навчальних закладів комунальної власності управління освіти і науки Тернопільської міської ради 2923, 34 гривень, як наслідок застосування нікчемності правочину.
Представник позивачки в судовому засіданні просить позов задовольнити.
Представники відповідача зявилися в суд, попередньо вчасно направили заяви по суті - мотивовані відзиви на позов, змістом яких просять в задоволенні вимог відмовити за безпідставністю.
Заслухавши пояснення і дослідивши письмові докази, Суд вважає встановленими наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Отже, 03 липня 2018 року Управлінням освіти і науки Тернопільської міської ради прийнято наказ №261 «Про встановлення плати за надання послуг у закладах дошкільної освіти для батьків діти, яких не зареєстровані у місті Тернополі», яким передбачено застосування з 01 червня 2018 року фінансового нормативу витрат на одного одержувача послуг у закладах дошкільної освіти у сумі 1215 грн. в місяць.
Цим же наказом надане доручення керівникам закладів дошкільної освіти до 10.07.2018 року укласти угоди між батьками (у цьому випадку ОСОБА_2 ) та керівниками закладів на основі Примірної форми договору про надання освітніх послуг, й щомісячно надавати у централізовану бухгалтерію дошкільних навчальних закладів табелі відвідування дітей, які не зареєстровані в м. Тернополі. Відповідальність за виконання наказу покладено на керівників закладів дошкільної освіти.
Примірну форму договору про надання освітніх послуг було затверджено рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради №50 від 27.06.2018 року, про що окремо зазначено у п.6.1. означеного вище наказу управління освіти і науки.
Згадуваний наказ був прийнятий на виконання рішення Тернопільської міської ради від 24 лютого 2017 року №7/14/19 «Про взаємовідносини з об`єднаними територіальними громадами (іншими органами місцевого самоврядування) у сфері надання с послуг», від 30 листопада 2017 року №7/п/20/5 «Протокольні доручення», керуючись статтями 82, 86, 93, 94, 103-2, 103-4 Бюджетного кодексу України та з метою врегулювання питання щодо оплати за послуги у закладах дошкільної освіти громадянам, які проживають за межами міста Тернополя за умови відсутності угод про міжбюджетний трансферт між Тернопільською міською радою та територіальною громадою чи органом місцевого самоврядування.
Пунктами 2, 3, 4 зазначеного рішення передбачено наступне: забезпечити укладання договорів про міжбюджетний трансферт з об`єднаними територіальними громадами в місячний термін з дня прийняття рішення, з іншими органами місцевого самоврядування до 01 липня 2017 року, виходячи з кількості одержувачів послуг; встановити, що послуги у сфері освіти, охорони здоров`я, культури та фізичної культури і спорту надаються закладами м.Тернополя безкоштовно для громадян, які проживають за межами міста Тернополя, тільки за наявності відповідної угоди про здійснення міжбюджетних трансфертів між Тернопільською міською радою та територіальною громадою чи органом місцевого самоврядування; встановити, що громадяни які отримують послуги в закладах м.Тернополя, але проживають за межами місті Тернополя, у разі відсутності угоди про здійснення міжбюджетних трансфертів між Тернопільською міською радою та територіальною громадою чи органом місцевого самоврядування, мають самостійно їх оплачувати, виходячи з нормативу, який вказаний в додатку до даного рішення (дію пункту зупинено до 01 квітня 2018 року відповідно до рішення міської ради від 15 грудня 2017 року №7/21/15).
Син позивачки відвідував в 2018 році молодшу групу дошкільного навчального закладу №30 Тернопільської міської ради Тернопільської області.
Позивачка, як мати дитини, котра має зареєстроване місце проживання поза межами Тернополя ( в с. Буданів Теребовлянського району), за встановленим примірним договором зразком, 01.08.2018 року уклала з відповідачем дошкільним навчальним закладом №30 Тернопільської міської ради Тернопільської області Договір №1 про надання освітніх послуг, змістом якого на ОСОБА_2 фактично було покладено фінансовий тягяр утримання дитини у дошкільному навчальному закладі з метою отримання сином позивачки, Данилом, дошкільної освіти, право на безоплатне отримання якої гарантоване Конституцією України.
Згідно відповіді на адвокатський запит від 18.09.2019 року № 04-08/810, Головним управлінням державної казначейської служби у Тернопільській області представника позивача повідомлено, що рахунок для зарахування до спеціального фонду місцевих бюджетів власних бюджетних установ №31550221146165 відкритий «централізованій бухгалтерії дошкільних навчальних закладів комунальної власності управління освіти і науки Тернопільської міської ради
На виконання правочину ОСОБА_2 , відповідно квитанцій від 13.09.2018 року, 28.11.2018 року (дві квитанції), 19.12.2018 року (дві квитанції) саме на визначений договором від 01.08.2018 року рахунок № НОМЕР_1 централізованої бухгалтерії дошкільних навчальних закладів комунальної власності управління освіти і науки Тернопільської міської ради , сплатила 2923, 34 гривень.
Надалі, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2019 року, залишено в силі рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.11.2018 року, визнано протиправним та нечинним наказ Управління освіти і науки Тернопільської міської ради №261 «Про встановлення плати за надання послуг у закладах дошкільної освіти для батьків діти, яких не зареєстровані у місті Тернополі» від 03.07.2018 року.
Залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, Восьмий апеляційний адміністративний суд у власній постанові констатував порушення відповідачем гарантованого Конституцією України права на доступність і безоплатність дошкільної освіти, зазначивши наступне.
Частина третя статті статтею 53 Конституції України визначає, що Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.
Згідно статей 2, 3 Закону України «Про дошкільну освіту» основними завданнями законодавства України про дошкільну освіту є: забезпечення права дитини, у тому числі дитини з особливими освітніми потребами, на доступність і безоплатність здобуття дошкільної освіти; забезпечення необхідних умов функціонування і розвитку системи дошкільної освіти; визначення змісту дошкільної освіти; визначення органів управління дошкільною освітою та їх повноважень; визначення прав та обов`язків учасників освітнього процесу, встановлення відповідальності за порушення законодавства про дошкільну освіту; створення умов для благодійної діяльності у сфері дошкільної освіти.
Держава визнає пріоритетну роль дошкільної освіти та створює належні умови для її здобуття. Державна політика у сфері дошкільної освіти визначається Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами і втілюється центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування. Держава: надає всебічну допомогу сім`ї у розвитку, вихованні та навчанні дитини; забезпечує доступність і безоплатність дошкільної освіти в державних і комунальних закладах дошкільної освіти у межах державних вимог до змісту, рівня й обсягу дошкільної освіти (Базового компонента дошкільної освіти) та обов`язкову дошкільну освіту дітей старшого дошкільного віку; забезпечує доступну і безоплатну дошкільну освіту в державних і комунальних закладах дошкільної освіти дітям з особливими освітніми потребами з урахуванням особливостей їх інтелектуального, соціального і фізичного розвитку у тій формі, яка для них є найбільш зручною та ефективною; піклується про збереження та зміцнення здоров`я, психологічний і фізичний розвиток дітей; сприяє розвиткові та збереженню мережі закладів дошкільної освіти незалежно від підпорядкування, типів і форм власності.
Частиною 2 статті 28 Закону України «Про дошкільну освіту» передбачено, що дитина має гарантоване державною право на безоплатну дошкільну освіту в державних і комунальних закладах освіти.
Частиною першою статті 203 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, визначені положеннями статті 228 ЦК України, відповідно яких правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (частина третя статті 228 ЦК України).
Отже зміст наведених норм свідчить про те, що законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.
Необхідно зазначити, що у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18, ЄДРСРУ № 82424016) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину (пункти 95, 96).
Відтак Суд зазначає, що позивачем обрано вірний спосіб захисту, згідно заяви про зміну предмета позову від 25.10.2019 року.
На переконання Суду договір, про нікчемність якого заявлено позов, і котрий був укладений за примірним зразком керівником Тернопільського дошкільного навчального закладу № 30 Тернопільської міської ради саме на виконання п.6 наказу №261 «Про встановлення плати за надання послуг у закладах дошкільної освіти для батьків діти, яких не зареєстровані у місті Тернополі» від 03.07.2018 року (визнаного протиправним і нечинним рішенням суду), є саме таким, що спрямований на порушення конституційного права дитини, гарантованого ч.3 ст. 53 Конституції України, фактичним примусом сплати коштів за реалізацію права, гарантованого як безоплатне, під загрозою фізичного не допуску дитини в дошкільний навчальний заклад в разі невиконання батьками дитини своїх обов`язків за правочином.
А саме: предметом договору є зобов`язання виконавця за рахунок коштів замовника надати освітню послугу у сфері дошкільної освіти (п.1); договором покладено на позивача обов`язковий тягар вносити плату за надану освітню послугу в розмірах і строки, визначені договором (п.3.1.1); при цьому доводи представників відповідача про добровільний характер правочину спростовуються змістом самого ж договору - за порушення умов цього Договору Виконавець освітніх послуг залишає за собою право не допустити дитину Замовника послуг до відвідування занять.
Суд наголошує, що правочин, який порушує публічний порядок, є різновидом цивільного правопорушення, критерієм виокремлення якого є особливості суб`єктивного елементу - спрямованість на порушення конституційних прав та свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад, незаконне заволодіння ним.
Без правосуддя неможлива повноцінна реалізація свободи та захист приватного життя індивіда, а, отже, і демократична, правова Україна.
Людям потрібен не просто суд, а справедливий суд, що працює на захист справедливості у відносинах між ними, між ними та державними інституціями. Судова доктрина верховенства права матиме значення тоді, коли буде підтверджена практикою, в першу чергу судовою.
Доктрина верховенства права дає можливість приймати рішення з урахуванням загальних принципів права: належної правової процедури, заборони дискримінації, добросовісного ставлення до виконання функцій, розумності, справедливості і т. д., особливо коли йдеться про наявність оціночних понять у нормативно-правовому акті, який підлягає застосуванню
Для мети визначення чи може спірний правочин вважатися таким, що порушує публічний порядок, слід дослідити означене оціночне поняття.
На підставі аналізу складу правопорушення "правочин, який порушує публічний порядок", Суд обстоює висновок, що об`єктом цього порушення є "публічний порядок" у змісті, визначеному в ст. 228 ЦК України; суб`єктом такого правопорушення може бути будь-який учасник цивільних відносин (у тому числі суб`єкт публічного права); об`єктивна сторона виражається у вчиненні правочину, передбаченого ст. 228 ЦК України; суб`єктивна сторона, як правило, характеризується прямим або непрямим умислом однієї чи обох сторін такого правочину.
Разом з тим за певних умов вчинення правопорушення - правочину, який порушує публічний порядок, - можливе і без наявності вини осіб, які його уклали. Такий висновок Суду ґрунтується на аналізі змісту ст. 228 ЦК України, де йдеться про "спрямованість" правочину на порушення, а не про наявність вини. А тому зазначена норма ЦК України стосується і тих протиправних дій, які лише об`єктивно спрямовані на порушення публічного порядку, і не обов`язково мають ще й суб`єктивну спрямованість на вчинення дій такого роду.
На відміну від діючого раніше цивільного законодавства, доктрина верховенства права та визнання людини найвищою соціальною цінністю покладає на Суд обов`язок акцентувати увагу не на традиційному розумінні порушення публічного порядку, що має прояв у порушенні встановлених законодавством суспільних, економічних і соціальних основ держави, державної безпеки тощо, а, передусім на тих порушеннях публічного порядку, які призначені забезпечити захист прав приватної особи.
З огляду на наведене Суд приходить до переконання, що спірний договір за своєю правовою природою є правочином, спрямованим на порушення конституційного права приватної особи, тобто порушення публічного порядку, а тому є нікчемним в силу ч.2 ст. 228 ЦК України. Відповідно одержані від позивачки кошти за нікчемним правочином слід стягнути на користь ОСОБА_2 .
З приводу заяв представників про належність відповідача, на переконання суду саме управління освіти і науки Тернопільської міської ради є належним відповідачем, незважаючи на ту обставину, що сторонами правочину була позивач та дошкільний навчальний заклад.
Переконання суду щодо належності відповідача управління освіти і науки Тернопільської міської ради ґрунтується на встановленому Судом факті укладання договору «Про надання освітніх послуг» № 1від 01.08.2018 року, керівником Тернопільського дошкільного навчального закладу №30 Тернопільської міської ради Тернопільської області - саме на виконання п.6 наказу №261 «Про встановлення плати за надання послуг у закладах дошкільної освіти для батьків діти, яких не зареєстровані у місті Тернополі» від 03.07.2018 року (визнаного протиправним і нечинним рішенням суду).
Оскільки кошти позивачкою за нікчемним правочином спочувалися на рахунок № НОМЕР_1 централізованої бухгалтерії дошкільних навчальних закладів комунальної власності Управління освіти і науки Тернопільської міської ради, саме з цього рахунку означені кошти повинні бути стягнені на користь ОСОБА_2 .
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 82, 223, 263, 265, 352, 354 ЦПК України, ст. ст. 203, 215, 235 ЦК України, Суд, -
В И Р І Ш И В :
Позов задовольнити.
Стягнути з рахунку № НОМЕР_1 централізованої бухгалтерії дошкільних навчальних закладів комунальної власності Управління освіти і науки Тернопільської міської ради на користь ОСОБА_2 2923, 34 гривень.
Судовий збір віднести на рахунок держави.
Рішення набирає законної сили через тридцять днів з дня складання повного тексту, якщо не була подана апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, визначеному п.15.5 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі через суд першої інстанції, у 30-денний строк з дня з дня складання повного тексту, апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Позивач ОСОБА_2 АДРЕСА_1
Відповідач Управління освіти і науки Тернопільської міської ради вул. Т.Шевченка, 1 м. Тернопіль
Відповідач Тернопільський дошкільний навчальний заклад № 30 Тернопільської міської ради вул. С.Петлюри, 5 м. Тернопіль
Головуючий суддя
В. М. Братасюк
