Постанова

Іменем України

10 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 606/2300/17

провадження № 61-43638св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Комунальне підприємство «Тернопільелектротранс»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунального підприємства «Тернопільелектротранс» на рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 11 квітня 2018 року в складі судді Ромазан Л. С. та постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 27 липня

2018 року в складі колегії суддів: Хоми М. В., Сташківа Б. І., Костіва О. З.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства «Тернопільелектротранс» (далі - КП «Тернопільелектротранс») про стягнення заробітної плати.

Позовна заява мотивована тим, що з 22 лютого 2010 року позивач працював у КП «Тернопільелектротранс» на різних посадах: юрисконсультом, начальником юридичного відділу, а з 01 березня 2011 року начальником відділу кадрової та юридичної роботи, з якої звільнений 20 червня 2017 року на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України.

За період з 01 січня 2014 року до дня фактичного звільнення позивачу було встановлено посадовий оклад без дотримання норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами, тобто відповідачем порушено законодавство про оплату праці.

Так, згідно із Галузевою угодою між Міністерством інфраструктури України та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2014-2015 роки та аналогічною угодою

на 2017-2018 роки, на підприємствах, де чисельність працюючих

до 500 чоловік, для начальників виробничих, технічних, планово-економічних та інших функціональних відділів передбачений коефіцієнт

співвідношень - 2,8.

Таким чином, розмір посадового окладу начальника відділу кадрової та юридичної роботи повинен визначатись у наступному порядку: мінімальний посадовий оклад працівника основної професії помножений на коефіцієнт у розмірі 2,8.

Однак, в порушення норм статті 97 КЗпП України, статті 15 Закону

України «Про оплату праці», статті 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» посадовий оклад позивачу був визначений без врахування положень зазначених Галузевих угод.

Вказував, що йому недонарахована та невиплачена заробітна плата за період з 01 січня 2014 року до 20 червня 2017 року становить 218 291,49 грн.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просив стягнути з

КП «Тернопільелектротранс» 218 291,49 грн заробітної плати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області

від 11 квітня 2018 року позов задоволено. Стягнуто з

КП «Тернопільелектротранс» на користь ОСОБА_1 218 291,49 грн заробітної плати з врахуванням законодавчо встановлених податків, зборів та обов`язкових платежів.

Стягнуто з КП «Тернопільелектротранс» на користь держави 2 182,91 грн судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що з урахуванням вимог статуту КП «Тернопільелектротранс» як підприємство міського електричного транспорту перебуває у сфері дії сторін Міністерства інфраструктури України та Центрального комітету профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України, між якими укладено Галузеві угоди.

Незастосування правил, встановлених у Галузевих угодах на відповідні роки, об`єктивно погіршує становище працівника підприємства, що є недопустимим.

Включивши до умов колективного договору положення про те, що за погодженням сторін можуть поширюватись положення генеральної, галузевої, регіональної угод для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоди, та враховуючи вимоги частин другої та третьої статті 97 КЗпП України про встановлення оплати праці у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами, сторони таким чином погодились, що вимоги додатку № 3 до Галузевих угод на відповідні роки є для них обов`язковими, а тому у разі їх порушення підлягають захисту, зокрема й у судовому порядку.

Позивачем на обґрунтування своїх позовних вимог подано розрахунок про не донараховану та невиплачену КП «Тернопільелектротранс» заробітну плату за період з 01 січня 2014 року до 20 червня 2017 року у розмірі 218 291,49 грн. Під час розгляду судом справи такий розрахунок відповідачем не спростовано.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Тернопільської області від 27 липня

2018 року рішення суду першої інстанції змінено у частині визначення суми, що підлягає до стягнення з КП «Тернопільелектротранс» на користь

ОСОБА_1 , а саме зменшено з 218 291,49 грн до 214 131,56 грн.

У решті рішення місцевого суду залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що задовольняючи позовні вимоги повністю та вказуючи, що перерахунку підлягає заробіток позивача, починаючи з 01 січня 2014 року, суд першої інстанції не врахував, що Галузева угода на 2014-2015 роки підписана 04 лютого 2014 року і відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про колективні договори і угоди» набрала чинності саме з дня підписання, оскільки у самому тексті угоди не визначена інша дата, з якої вона набирає чинності.

Щодо дії Галузевої угоди у 2016 році апеляційний суд зазначив, що відповідно до пункту 1.9 Галузевої угоди на 2014-2015 роки, вона набирає чинності

з моменту підписання і діє до укладення нової чи продовження цієї Галузевої угоди. Оскільки нова Галузева угода на 2017-2018 роки була підписана сторонами 10 листопада 2016 року, тому попередня діяла протягом

2016 року.

При цьому доводи апеляційної скарги про те, що Галузева угода

на 2014-2015 роки зареєстрована у Міністерстві соціальної політики України лише 19 лютого 2014 року, тому у разі застосування умов Галузевої угоди перерахунок слід здійснювати саме з цієї дати, колегія суддів вважала безпідставними, оскільки чинність галузевої угоди закон пов`язує з датою її підписання сторонами, а не реєстрації у Міністерстві соціальної політики України.

Отже, заробіток позивача слід перерахувати з урахуванням умов Галузевих угод, починаючи з 04 лютого 2014 року.

Тому визначена судом до стягнення з відповідача сума підлягає зменшенню із 218 291,49 грн до 214 131,56 грн. При цьому апеляційний суд навів обґрунтований розрахунок.

У решті апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що із системного аналізу змісту Закону України «Про міський електричний транспорт», Положення про Міністерство інфрастуктури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 червня 2015 року № 460, статуту КП «Тернопільелектротранс» вбачається, що останнє перебуває у сфері дії Міністерства інфраструктури України.

Встановлена ОСОБА_1 персональна 50 % надбавка розраховувалась та виплачувалась, виходячи з розміру посадового окладу без врахування умов Галузевих угод. Оскільки суд прийшов до переконання про необхідність обчислення розміру посадового окладу позивача з врахування умов Галузевих угод, відповідно, наявні підстави і для перерахування розміру 50 % надбавки, однак починаючи з 04 лютого 2014 року, а не з 01 січня 2014 року, як про це вказав суд першої інстанції. Доводи відповідача про те, що 50 % надбавка врахована двічі, є безпідставними та недоведеними належними та допустимими доказами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2018 року до Верховного Суду,

КП «Тернопільелектротранс», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, справу направити на новий розгляд до місцевого суду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що під час укладення Галузевої

угоди на 2014-2015 роки та на 2017-2018 роки інтереси

КП «Тернопільелектротранс» або органу, до сфери управління якого відноситься вказане підприємство, представлені повноважним органом не були.

Галузева угода не може примусово бути поширена на роботодавців, де створена профспілка. Міністерство інфрастуктури України не може представляти при веденні соціального діалогу з питань укладення галузевих угод інтереси роботодавців, що не перебувають в його управлінні.

Чинне законодавство не передбачає серед повноважень суб`єктів профспілкової та державної сторони здійснювати регулювання діяльності підприємств (роботодавців) з виконання їх обов`язків за галузевими угодами, крім випадку коли вони є власниками таких підприємств.

Галузева угода не є нормативно-правовим актом, не опублікована та не доведена до відома відповідача у встановленому законодавством порядку, тому відповідно положення такої угоди не можуть бути обов`язковими для відповідача.

Судами не враховано, що фактично нарахована та отримана ОСОБА_1 заробітна плата, на яку був здійснений розрахунок із застосуванням коефіцієнту, включала і надбавку 50 %.

Звернувшись до суду з апеляційною скаргою, відповідачем було надано контррозрахунок з новими доказами, які не були надані під час розгляду справи судом першої інстанції, проте апеляційний суд ці докази залишив поза увагою та не дав їм належної правової оцінки.

Доводи інших учасників справи

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 подав до суду відзив на касаційну скаргу, зазначивши, що судові рішення є законними та справедливими, викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновки судів.

Інститут колективних договорів і угод покликаний для регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників та роботодавців. Відповідні Галузеві угоди укладені повноважними сторонами на двосторонній основі, що відповідає вимогам законодавства. Галузеві угоди є чинними та обов`язковими до їх застосування.

Заробітна плата позивача складалася з встановленого йому посадового окладу та персональної надбавки у розмірі 50 % від посадового окладу, тому апеляційний суд навів обґрунтований розрахунок.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.

02 листопада 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що відповідно до наказу від 22 лютого 2010 року ОСОБА_1 прийнятий на роботу юрисконсультом у КП «Тернопільелектротранс».

Згідно зі статутом КП «Тернопільелектротранс» створене з метою пасажирського перевезення електричним, річковим та автомобільним транспортом населення на території м. Тернополя, Тернопільської області та України, а також здійснення іншої господарської діяльності.

Відповідно до наказу від 05 травня 2010 року ОСОБА_1 переведений на посаду виконуючого обов`язки начальника юридичного відділу

КП «Тернопільелектротранс», а згідно з наказом від 4 листопада 2010 року на посаду начальника юридичного відділу.

У подальшому у зв`язку зі зміною штатного розкладу ОСОБА_1 з 01 березня 2011 року призначений на посаду начальника відділу кадрової та юридичної роботи.

Відповідно до наказу від 14 червня 2017 року ОСОБА_1 звільнений з роботи з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України.

Заробітна плата ОСОБА_1 складалася із посадового окладу та встановленої з 01 листопада 2013 року персональної надбавки у розмірі 50 % від посадового окладу.

Суди встановили, що при нарахуванні та виплаті позивачу заробітної плати не було враховано норми і гарантії, визначені Галузевими угодами.

Так, між Міністерством інфрастуктури України та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України укладено Галузеву угоду на 2014-2015 роки, яка підписана сторонами 04 лютого

2014 року, та аналогічна угода на 2017-2018 роки.

Відповідно до пункту 1.3 Галузевих угод положення Галузевої угоди діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх підприємств міського електричного транспорту, що перебувають у сфері дії сторін Галузевої угоди.

За змістом пункту 1.4 Галузевих угод метою цієї Галузевої угоди є забезпечення стабільної та якісної роботи підприємств міського електричного транспорту. Укладення цієї Галузевої угоди є актом соціального діалогу, який встановлює мінімальні й обов`язкові для врахування на подальших рівнях колективних переговорів галузеві норми в оплаті та умовах праці, пільги, трудові та соціальні гарантії працівників галузі.

Згідно з пунктом 1.7 Галузевих угод профспілка працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України є повноважним представником працівників підприємств міського електричного транспорту та захисником їх трудових, соціально-економічних прав та інтересів.

Пунктом 3.1 Галузевої угоди встановлено мінімальні обов`язкові гарантії у оплаті праці, в тому числі коефіцієнти співвідношення розмірів мінімальних місячних посадових окладів керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців до мінімальної тарифної ставки робітника І розряду основного виробництва згідно з додатком 3 до цієї угоди, який в свою чергу встановлює такий коефіцієнт у розмірі 2,8 для начальників виробничих, технічних, планово-економічних та інших функціональних відділів (на підприємствах міського електричного транспорту з чисельністю працюючих до 500 чоловік).

У пункті 6 Колективного договору КП «Тернопільелектротранс» передбачено, що за погодженням сторін можуть поширюватися положення генеральної, галузевої, регіональної угод для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду. У розділі ІV «Формування, регулювання, захист заробітної плати» не враховані мінімальні гарантії, визначені Галузевими угодами, зокрема, щодо коефіцієнтів співвідношення розмірів мінімальних місячних посадових окладів керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців до мінімальної тарифної ставки робітника І розряду основного виробництва.

Відповідно, при встановленні посадового окладу позивача, при нарахуванні та виплаті йому заробітної плати не врахований коефіцієнт 2,8.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про оплату праці» форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом.

На підприємствах і в організаціях, які знаходяться на госпрозрахунку і отримують дотації з бюджету, організація оплати праці здійснюється відповідно до статті 15 цього Закону, але в межах визначених для них у встановленому порядку сум дотацій та власних доходів з урахуванням умов, встановлених Кабінетом Міністрів України (стаття 16 Закону України «Про оплату праці»).

Статтею 96 КЗпП України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники). Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати. Формування тарифної сітки (схеми посадових окладів) провадиться на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Згідно з частинами першою, другою та четвертою статті 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом. Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про колективні договори і угоди» визначено, що положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства. Положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.

Галузева угода - це документ, яким встановлюється основні норми, принципи та взаємні зобов`язання сторін стосовно регулювання на галузевому рівні соціально-економічних та трудових відносин у галузі згідно із законодавством, додаткові соціально-економічні гарантії та трудові пільги. Вона укладена з метою посилення соціального захисту працівників галузі і включає зобов`язання сторін, які спрямовані на створення умов для підвищення ефективності роботи підприємств, реалізації на цій основі професійних, трудових і соціально-економічних гарантій трудящих і трудових колективів.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги про стягнення суми грошових коштів за правилами Галузевої угоди, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що умови колективного договору підприємства погіршують становище позивача у порівнянні з умовами Галузевої угоди, у зв`язку із чим зробив обґрунтований висновок про застосування правил саме Галузевої угоди, виконання якої є обов`язком для відповідача.

Статтями 21, 22, 24 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Оскільки при встановленні посадового окладу позивача норми і гарантії, визначені Галузевими угодами, дотримані не були, а тому суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для перерахунку та виплати позивачу заробітної плати із врахуванням мінімальних гарантій, встановлених Галузевими угодами, зокрема, визначення посадового окладу з коефіцієнтом 2,8.

При цьому пунктом 3.2.1. Галузевої угоди на 2014-2015 роки передбачено, що норми колективного договору, що допускають оплату праці нижче від норм, визначених Галузевою угодою, але не нижче від державних норм і гарантій в оплаті праці, можуть застосовуватися лише тимчасово на період подолання фінансових труднощів підприємства терміном не більше як шість місяців.

Вказані умови також закріплені у пункті 3.5.22 Галузевої угоди

на 2017-2018 роки.

Переглядаючи рішення місцевого суду, апеляційний суд правильно встановив, що Галузева угода на 2014-2015 роки підписана 04 лютого

2014 року і відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про колективні договори і угоди» набрала чинності саме з дня підписання, оскільки у самому тексті угоди не визначена інша дата, з якої вона набирає чинності.

Щодо дії Галузевої угоди у 2016 році апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що відповідно до пункту 1.9 Галузевої угоди на 2014-2015 роки, вона набирає чинності з моменту підписання і діє до укладення нової чи продовження цієї Галузевої угоди. Оскільки нова Галузева угода на 2017-2018 роки була підписана сторонами 10 листопада 2016 року, тому попередня діяла протягом 2016 року. Чинність галузевої угоди закон пов`язує з датою її підписання сторонами, а не реєстрації у Міністерстві соціальної політики України.

Отже, заробіток позивача слід перерахувати з урахуванням умов Галузевих угод, починаючи з 04 лютого 2014 року.

При цьому апеляційний суд навів розрахунок, дослідив його обґрунтованість та правильність.

Також апеляційний суд правильно спростував доводи відповідача, що на нього не поширюються умови Галузевих угод, укладених між Міністерством інфрастуктури України та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2014-2015 роки та аналогічної угоди на 2017-2018 роки.

Як вбачається зі статуту КП «Тернопільелектротранс» підприємство створене з метою забезпечення здійснення пасажирського перевезення електричним, річковим та автомобільним транспортом населення на території міста Тернополя, Тернопільської області та України, а також здійснення іншої господарської діяльності. Предметом діяльності підприємства є, окрім іншого, функціонування інфраструктури автомобільного та міського транспорту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про міський електричний транспорт» забезпечення реалізації державної політики у сфері міського електричного транспорту здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

Частинами другої та третьої статті 19 Закону України «Про міський електричний транспорт» передбачено, що положення про робочий час та час відпочинку водіїв затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту. Керівник перевізника приймається на роботу за контрактом. Прийняття і звільнення керівника із займаної посади узгоджується з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту у межах їх повноважень.

Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство інфрастуктури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 червня

2015 року № 460, (далі - Положення № 460) Міністерство інфрастуктури України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах автомобільного, залізничного, морського та річкового транспорту, надання послуг поштового зв`язку, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері авіаційного транспорту та використання повітряного простору України, розвитку, будівництва, реконструкції та модернізації інфраструктури авіаційного, морського та річкового транспорту, дорожнього господарства, навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, торговельного мореплавства, з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті, а також державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибної промисловості).

Основними завданнями Міністерства інфрастуктури України є забезпечення формування та реалізація державної політики у сферах автомобільного, залізничного, морського та річкового транспорту, надання послуг поштового зв`язку; забезпечення формування та реалізації державної політики: у сфері авіаційного транспорту та використання повітряного простору України; розвитку, будівництва, реконструкції та модернізації інфраструктури авіаційного, морського та річкового транспорту; у сфері дорожнього господарства; у сфері навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, торговельного мореплавства; з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті; з питань державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибної промисловості); з питань розвитку транспортної інфраструктури; участь у межах повноважень, передбачених законом, у формуванні та забезпеченні реалізації державної тарифної політики.

Наказом Міністерства інфрастуктури України від 10 грудня 2015 року № 516 затверджено Порядок погодження з цим Міністерством призначення на посади і звільнення з посад керівників підприємств міського електричного транспорту (трамвай, тролейбус), який відповідно до статті 19 Закону

України «Про міський електричний транспорт» визначає процедуру погодження з Міністерством інфрастуктури України кандидатур прийняття на роботу та звільнення із займаної посади керівників підприємств міського електричного транспорту, незалежно від форми власності підприємства.

На підставі викладеного суди дійшли правильного висновку, що

КП «Тернопільелектротранс» перебуває у сфері дії Міністерства інфраструктури України. Міністерство інфраструктури України не здійснює безпосереднього управління КП «Тернопільелектротранс», проте останнє належить до сфери дії зазначеного Міністерства.

Суди також встановили, що відповідно до наказу від 31 жовтня 2013 року, підписаного директором та головою профспілкового комітету

КП «Тернопільелектротранс», ОСОБА_1 встановлено персональну надбавку у розмірі 50 % від його посадового окладу у зв`язку із збільшенням обсягу виконуваних робіт та відповідальності.

Відповідно до пункту 11 розділу ІV Колективного договору

КП «Тернопільелектротранс» адміністрація має право встановлювати чи скасовувати конкретні надбавки, премії, їх розміри.

Встановлена ОСОБА_1 персональна 50 % надбавка розраховувалась та виплачувалась, виходячи з розміру посадового окладу без врахування умов Галузевих угод. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про необхідність обчислення розміру посадового окладу позивача з врахування умов Галузевих угод, відповідно, наявні підстави і для перерахування розміру 50 % надбавки, однак починаючи з 04 лютого 2014 року, а не з 01 січня 2014 року, як про це вказав суд першої інстанції. Доводи відповідача про те, що 50 % надбавка врахована двічі, є безпідставними та недоведеними належними та допустимими доказами.

При цьому, відсутність закріпленого у колективному договорі обов`язку дотримання умов територіальних угод, на що посилається заявник у касаційній скарзі, не позбавляє відповідача необхідності застосовувати їх положення, що має на меті забезпечити працівникам передбачені законодавством гарантії.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що апеляційний суд безпідставно не прийняв та не дослідив докази, які не були подані лише на стадії апеляційного провадження, оскільки відповідач не надав доказів неможливості подання вказаних в апеляційній скарзі доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Отже, апеляційним судом вирішено справу відповідно до норм процесуального права, зокрема частини третьої статті 367 ЦПК України.

Безпідставними є доводи касаційної скарги, що умови Галузевих угод, укладених між Міністерством інфрастуктури України та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України, не поширюються на КП «Тернопільелектротранс», оскільки останнє перебуває у сфері дії Міністерства інфраструктури України.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України»).

При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення ЄСПЛ у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення ЄСПЛ у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції в незміненій частині та постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків місцевого суду в незміненій частині та суду апеляційної інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства «Тернопільелектротранс» залишити без задоволення.

Рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області

від 11 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 27 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

А. І. Грушицький

В. В. Сердюк