АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа

№ 606/2300/17

у 1-й інстанції Ромазан Л.С.

№ 22-ц/789/580/18

- Хома М.В.

- 55

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2018 року м. Тернопіль

Апеляційний суд Тернопільської області в складі:

головуючої - Хоми М.В.

суддів - Сташків Б. І., Костів О. З.,

секретар - Романюк Х.Ю.

з участю ОСОБА_1, представника КП "Тернопільелектротранс" - Білецької М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою комунального підприємства "Тернопільелектротранс" на рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 11 квітня 2018 року, ухвалене суддею Ромазан Л.С. у цивільній справі №606/2300/17 за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства "Тернопільелектротранс" про стягнення заробітної плати,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом про стягнення із комунального підприємства "Тернопільелектротранс" (далі - КП "Тернопільелектротранс") 218 291,49 грн. невиплаченої заробітної плати.

Позов обґрунтовано тим, що з 22 лютого 2010 року позивач працював у КП "Тернопільелектротранс" на різних посадах - юрисконсульта, начальника юридичного відділу, а з 1.03.2011 року - начальника відділу кадрової та юридичної роботи, з якої звільнений 20 червня 2017 року на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України.

За період з 1.01.2014 року по день фактичного звільнення відповідачем порушено законодавство про оплату праці, зокрема посадовий оклад позивача було встановлено без дотримання норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Так, згідно із Галузевою угодою між Міністерством інфраструктури України та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2014-2015 роки та аналогічною угодою на 2017-2018 роки, на підприємствах, де чисельність працюючих до 500 чоловік, для начальників виробничих, технічних, планово-економічних та інших функціональних відділів передбачений коефіцієнт співвідношень - 2,8.

Таким чином, розмір посадового окладу начальника відділу кадрової та юридичної роботи повинен визначатись у наступному порядку: мінімальний посадовий оклад працівника основної професії помножений на коефіцієнт у розмірі 2,8.

Однак, в порушення норм ст. 97 КЗпП України, ст. 15 Закону України "Про оплату праці", ст. 7 Закону України "Про колективні договори і угоди", посадовий оклад позивачу був визначений без врахування положень зазначених Галузевих угод.

Навівши власний розрахунок недонарахованої та невиплаченої заробітної плати за період з 1.01.2014 року по 20.06.2017 року, просив стягнути в його користь 218 291, 49 грн.

Рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 11 квітня 2018 року позов задоволено.

Стягнуто з КП "Тернопільелектротранс" в користь ОСОБА_1 218 291,49 грн. заробітної плати з вирахуванням законодавчо встановлених податків, зборів та обов'язкових платежів.

Стягнуто з КП "Тернопільелектротранс" в користь держави 2 182,91 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі КП "Тернопільелектротранс" просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити. Вказує, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки положення Галузевих угод не поширюються на відповідача, так як при їх укладенні як КП "Тернопільелектротранс", так і Тернопільська міська рада, в підпорядкуванні якої перебуває підприємство, не були стороною Галузевих угод. Судом не перевірено правильності поданого позивачем розрахунку заробітної плати, так як Галузева угода на 2014-2015 була зареєстрована в Міністерстві соціальної політики України лише 19 лютого 2014 року, тоді як позивачем подано розрахунок за період, починаючи з 1 січня 2014 року. Позивачем при здійсненні розрахунку було двічі враховано надбавку у розмірі 50% до заробітної плати, що в свою чергу призвело до безпідставного нарахування невиплаченої заробітної плати за спірний період у сумі 72 763,83 грн. Крім цього, у примітці 1 п. 1.3 розділу ІІ Порядку застосування норм Галузевої угоди, який затверджений Рішенням Ради федерації роботодавців ЖКГ України №07-16 від 01.06.2016 року визначено, що начальник юридичного відділу та начальник відділу кадрів прирівняються до начальників інших відділів, а відтак у випадку поширення на відповідача Галузевих угод застосуванню підлягав коефіцієнт співвідношень - 2,35.

У своєму відзиві ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу КП "Тернопільелектротранс" залишити без задоволення, а рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 11 квітня 2018 року залишити без змін. Вказує, що доводи апеляційної скарги щодо непоширення Галузевих угод на відповідача є безпідставними, оскільки її положення діють безпосередньо і є обов'язковими для всіх підприємств міського електричного транспорту. Крім цього, до апеляційної скарги відповідачем додано нові докази, які не можуть бути прийняті судом.

Заслухавши пояснення представника КП "Тернопільелектротранс" - Білецької М.О., яка доводи апеляційної скарги підтримала, ОСОБА_1, який вважає рішення суду законним та обґрунтованим, проти задоволення апеляційної скарги заперечив, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідно до наказу № 23-к від 22 лютого 2010 року ОСОБА_1 прийнятий на роботу юрисконсультом у комунальне підприємство "Тернопільелектротранс".

Згідно Статуту КП "Тернопільелектротранс", підприємство створене з метою пасажирського перевезення електричним, річковим та автомобільним транспортом населення на території міста Тернополя, Тернопільської області та України, а також здійснення іншої господарської діяльності.

Згідно з наказом №58-к від 5 травня 2010 року ОСОБА_1 переведений на посаду виконуючого обов'язки начальника юридичного відділу КП "Тернопільелектротранс", а згідно з наказом №145-к від 4 листопада 2010 року на посаду начальника юридичного відділу.

В подальшому, у зв'язку із зміною штатного розкладу ОСОБА_1 з 1 березня 2011 року призначений на посаду начальника відділу кадрової та юридичної роботи.

Відповідно до наказу № 124-к від 14 червня 2017 року ОСОБА_1 звільнений з роботи з підстав, передбачених п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Заробітна плата ОСОБА_1 складалася із посадового окладу та встановленої з 1.11.2013 року персональної надбавки у розмірі 50% від посадового окладу.

При нарахуванні та виплаті позивачу заробітної плати не було враховано норми і гарантії, визначені галузевими угодами.

Так, між Міністерством інфрастуктури України та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України було укладено Галузеву угоду на 2014-2015 роки, яка підписана сторонами 4.02.104 року, та аналогічна угода на 2017-2018 роки.

Зокрема, п.3.1 встановлено мінімальні обов"язкові гарантії в оплаті праці, в тому числі коефіцієнти співвідношення розмірів мінімальних місячних посадових окладів керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців до мінімальної тарифної ставки робітника І розряду основного виробництва згідно з додатком 3 до цієї угоди, який в свою чергу встановлює такий коефіцієнт у розмірі 2,8 для начальників виробничих, технічних, планово-економічних та інших функціональних відділів (на підприємствах міського електричного транспорту з чисельністю працюючих до 500 чол.).

У пункті 6 Колективного договору КП "Тернопільелектротранс" передбачено, що за погодженням сторін можуть поширюватися положення генеральної, галузевої, регіональної угод для всіх суб"єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду. У розділі ІV "Формування, регулювання, захист заробітної плати" не враховані мінімальні гарантії, визначені Галузевими угодами, зокрема, щодо коефіцієнтів співвідношення розмірів мінімальних місячних посадових окладів керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців до мінімальної тарифної ставки робітника І розряду основного виробництва.

Відповідно, при встановленні посадового окладу позивача, при нарахуванні та виплаті йому заробітної плати не врахований коефіцієнт 2,8.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України "Про колективні договори і угоди", положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов"язковими для всіх суб"єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 97 КЗпП України, ст. 15 Закону України "Про оплату праці", форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Із змісту пункту 7 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.12.1999 року №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" вбачається, що суд у разі вирішення спорів з питань, визначених частинами 2, 3 ст.97 КЗпП України, з урахуванням загальних положень законодавства про працю має з"ясовувати, чи були і як саме ці питання врегульовані у визначеному ч.3 ст. 97 КЗпП України порядку та чи було при цьому додержано норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною й галузевою (регіональною) угодами. При їх недодержанні застосовуються відповідно норми і гарантії, передбачені законодавством, генеральною, галузевою (регіональною) угодами.

Оскільки при встановленні посадового окладу позивача норми і гарантії, визначені Галузевими угодами, дотримані не були, а тому суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про наявність підстав для перерахунку та виплати позивачу заробітної плати із врахуванням мінімальних гарантій, встановлених Галузевими угодами, зокрема, визначення посадового окладу із коефіцієнтом 2,8 відносно розміру посадового окладу водія тролейбуса 3 класу КП "Тернопільелектротранс", оскільки саме ця професія визначена основною на підприємстві відповідно до п.4 Колективного договору.

Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги повністю та вказуючи, що перерахунку підлягає заробіток позивача, починаючи з 1 січня 2014 року, суд першої інстанції не врахував, що Галузева угода на 2014-2015 роки підписана 4.02.2014 року і відповідно до ч.2 ст. 9 Закону України "Про колективні договори і угоди" набрала чинності саме з дня підписання, оскільки у самому тексті угоди не визначена інша дата, з якої вона набирає чинності.

Таким чином, заробіток позивача слід перерахувати з урахуванням умов Галузевих угод, починаючи з 4 лютого 2014 року.

Тому визначена судом до стягнення з відповідача сума підлягає зменшенню із 218 291, 49 грн. до 214 131, 56 грн. ( 218 291, 49 грн. - 3961, 86 грн. за січень 2014 року (посадовий оклад і 50% надбавка) = 214 329, 63 грн.; 214 329, 63 грн - 198, 10 грн. за 1 робочий день 3 лютого 2014 року (посадовий оклад і 50% надбавка) = 214 131, 56 грн.).

Щодо дії Галузевої угоди у 2016 році слід зазначити, що відповідно до п.1.9 Галузевої угоди на 2014-2015 роки, вона набирає чинності з моменту підписання і діє до укладення нової чи продовження цієї Галузевої угоди. Оскільки нова Галузева угода на 2017-2018 роки була підписана сторонами 10.11.2016 року, тому попередня діяла протягом 2016 року.

При цьому доводи апеляційної скарги про те, що Галузева угода на 2014-2015 роки зареєстрована у Міністерстві соціальної політики України лише 19 лютого 2014 року, тому у разі застосування умов Галузевої угоди перерахунок слід здійснювати саме з цієї дати, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки як зазначено вище, чинність галузевої угоди закон пов"язує із датою її підписання сторонами, а не реєстрації в Міністерстві соціальної політики України.

Доводи апеляційної скарги про те, що на відповідача не поширюються умови Галузевих угод, укладених між Міністерством інфрастуктури України та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2014-2015 роки та аналогічної угоди на 2017-2018 роки, колегія суддів оцінює критично, виходячи з таких мотивів.

Як вбачається із статуту КП "Тернопільелектротранс", підприємство створене з метою забезпечення здійснення пасажирського перевезення електричним, річковим та автомобільним транспортом населення на території міста Тернополя, Тернопільської області та України, а також здійснення іншої господарської діяльності. Предметом діяльності підприємства є, окрім іншого, функціонування інфраструктури автомобільного та міського транспорту.

Відповідно до ч.2 ст. 8 Закону України "Про міський електричний транспорт" забезпечення реалізації державної політики у сфері міського електричного транспорту здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

Згідно із ч.ч. 2, 3 ст. 19 цього ж Закону, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, затверджує положення про робочий час та час відпочинку водіїв. Керівник перевізника ( яким є відповідач) приймається на роботу за контрактом. Прийняття і звільнення керівника із займаної посади узгоджується з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

Відповідно до Положення про Міністерство інфрастуктури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.06.2015 року №460, (далі - Положення) Мінінфрастуктури є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах автомобільного, залізничного, морського та річкового транспорту, ... з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному транспорті, тощо.

Основними завданнями Мінінфрастуктури є забезпечення формування та реалізація державної політики у сферах автомобільного та інших видів транспорту; забезпечення формування та реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному транспорті; з питань державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному транспорті; з питань розвитку транспортної інфораструктури, та ін. (п. 3 Положення).

Мінінфрастуктури відповідно до покладених на нього завдань, затверджує порядок формування тарифів на послуги міського електричного транспорту; здійснення контрою за додержанням вимог законодавства, норм і стандартів на міському електричному транспорті (п.п.13 п.4 Положення).

Наказом Міністерства інфрастуктури України від 10.12.2015 року №516 (зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.12.2015 року за №1643/28088) затверджено Порядок погодження з Мінінфраструктури призначення на посади і звільнення з посад керівників підприємств міського електричного транспорту (трамвай, тролейбус), який відповідно до ст. 19 ЗУ "Про міський електричний транспорт" визначає процедуру погодження з Мінінфраструктури кандидатур прийняття на роботу та звільнення із займаної посади керівників підприємств міського електричного транспорту, незалежно від форми власності підприємства.

Отже, із системного аналізу змісту Закону України "Про міський електричний транспорт", Положення про Міністерство інфрастуктури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.06.2015 року №460, Статуту КП "Тернопільелектротранс" вбачається, що останнє перебуває у сфері дії Міністерства інфраструктури України.

При цьому доводи апеляційної скарги про те, що розпорядженням КМУ від 21.03.2011 року №265-р затверджено вичерпний перелік підприємств, що належать до сфери управління Міністерства інфраструктури - виключно об"єкти державної власності, КП "Тернопільелектротранс" не включено до цього списку, воно засноване на комунальній власності, а тому відсутні підстави вважати, що відповідач належить до сфери дії Міністерства інфраструктури, колегія суддів оцінює критично, так як поняття "сфера дії" та "сфера управління" не є тотожними. Міністерство інфраструктури України не здійснює безпосерднього управління комунальним підприємством "Тернопільелектротранс", проте останнє належить до сфери дії зазначеного міністерства, про що зазначено вище.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що як безпосередньо КП "Тернопільелектротранс", так і Тернопільська міська рада, в підпорядкуванні якої перебуває підприємство, не були стороною цих Галузевих угод, тому вони не є обов"язковими для відповідача, колегія суддів також оцінює критично, враховуючи наступні мотиви.

Відповідно до ст.ст. 2, 3 Закону України "Про колективні договори і угоди", угода укладається на національному, галузевому, територіальному рівнях на двосторонній або тристоронній основі. Сторонами колективних угод є сторони соціального діалогу, склад яких визначається відповідно до законодавства про соціальний діалог.

Згідно ст. 4 Закону України "Про соціальний діалог в Україні", соціальний діалог здійснюється на національному, галузевому, територіальному та локальному рівнях на тристоронній або двосторонній основі. До сторін соціального діалогу належать: на галузевому рівні - профспілкова сторона, суб"єктами якої є всеукраїнські профспілки та їх об"єднання, що діють у межах певного виду або кількох видів економічної діяльності; сторона роботодавців, суб"єктами якої є всеукраїнські об"єднання організацій роботодавців, що діють у межах певного виду або кількох видів економічної діяльності; сторона органів виконавчої влади, суб"єктами якої є відповідні центральні органи виконавчої влади.

Отже, Галузева угода на 2014-2015 роки та аналогічна угода на 2017-2018 роки укладена між Міністерством інфрастуктури України та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на двосторонній основі, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Стаття 9 Закону України "Про колективні договори і угоди" визначає обов"язковість умов галузевої угоди для всіх суб"єктів, які перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду, а не виключно для підписантів угоди, незалежно від того, є угода двосторонньою чи тристоронньою.

Також колегія суддів критично оцінює посилання відповідача на листи комітету Верховної Ради України, Мінсоцполітики України та інших органів з роз"ясненнями щодо сфери дії Галузевих угод, оскільки такі листи мають рекомендаційний характер та не мають статусу офіційного тлумачення положень законів України.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем при здійсненні розрахунку було двічі враховано надбавку у розмірі 50% до заробітної плати, що в свою чергу призвело до безпідставного нарахування невиплаченої заробітної плати за спірний період у сумі 72 763,83 грн., додаткові складові (премії, надбавки) не є гарантованими і мають індивідуальний характер, колегія суддів вважає безпідставними.

Як вбачається із змісту наказу №275 від 31.10.2013 року, підписаного директором та головою профспілкового комітету КП "Тернопільелектротранс", ОСОБА_1 встановлено персональну надбавку у розмірі 50% від його посадового окладу, у зв"язку із збільшенням обсягу виконуваних робіт та відповідальності.

Відповідно до п.11 розділу ІV Колективного договору КП "Тернопільелектротранс" адміністрація має право встановлювати чи скасовувати конкретні надбавки, премії, їх розміри.

Встановлена ОСОБА_1 персональна 50% надбавка розраховувалась та виплачувалась, виходячи з розміру посадового окладу без врахування умов Галузевих угод. Оскільки суд прийшов до переконання про необхідність обчислення розміру посадового окладу позивача з врахування умов Галузевих угод, відповідно наявні підстави і для перерахування розміру 50% надбавки, однак починаючи з 4.02.2014 року, а не з 1.01.2014 року, як про це вказав суд першої інстанції. Підстави і розмір зменшення апеляційним судом суми 50% надбавки зазначено вище. Доводи про те, що 50% надбавка врахована двічі, є голослівними.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не досліджував розрахунок вказаних позивачем сум та не навів у рішенні власних розрахунків, колегія суддів також оцінює критично. Як вбачається із змісту позовної заяви, позивач зазначий детальний розрахунок в розрізі періодів часу та окремо розрахував заборгованість по посадовому окладу та заборгованість по 50% надбавці. У судовому рішенні зазначено про те, що суд приймає до уваги вказаний розрахунок, іншого розрахунку відповідач не надавав. Колегія суддів також погоджується з наведеним у позовній заяві розрахунком, так як він є чітким, зрозумілим та правильним (з врахуванням зазначеного вище висновку апеляційного суду про початок періоду перерахункуу з 4.02.2014 року).

Так, зокрема, з листа КП "Тернопільелектротранс" від 20.11.2017 року №928/18 вбачається, що посадовий оклад водія тролейбуса 3 класу КП "Тернопільелектротранс" становив:

з 01.01.2014 року до 01.04.2015 року - 2068, 30 грн.;

з 01.04.2015 року до 01.09.2015 року - 2252, 83 грн.;

з 01.09.2015 року до 01.02.2016 року - 2250, 09 грн.;

з 01.02.2016 року до 01.12.2016 року - 3306, 00 грн.;

з 01.12.2016 року до 20.0.2017 року - 3650, 62 грн.

Шляхом множення вказаних окладів на коефіцієнт 2,8 та за мінусом фактично отриманих коштів позивач вірно визначив суму заборгованості за посадовим окладом, а також суму заборгованості по 50% надбавці, яка визначена шляхом множення суми заборгованості по окладу на 50%.

Доводи апеляційної скарги про те, що оскільки у примітці 1 п. 1.3 розділу ІІ Порядку застосування норм Галузевої угоди, який затверджений Рішенням Ради федерації роботодавців ЖКГ України №07-16 від 01.06.2016 року визначено, що начальник юридичного відділу та начальник відділу кадрів прирівняються до начальників інших відділів, а відтак у випадку поширення на відповідача Галузевих угод застосуванню підлягав коефіцієнт співвідношень - 2,35, в той час як коефіцієнт 2,8 застосовується до керівників функціональних відділів, юридичний відділ та відділ кадрів не є функціональним відділом, колегія суддів також вважає безпідставними, виходячи з таких міркувань.

По перше, Рада федерації роботодавців ЖКГ України не була стороною Галузевих угод, спір про застосування яких іде у даній справі. Крім цього, як вбачається із змісту п.1 цього Порядку, він стосується норм Галузевої угоди, зареєстрованої Мінсоцполітики України за №26 від 4.10.2013 року, тобто мова йде про іншу Галузеву угоду.

По друге, згідно Класифікатора професій ДК 003:2010, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 року №327, керівники юридичних підрозділів, керівники підрозділів кадрів є керівниками функціональних підрозділів (код 123, 1231, 1232). Цей класифікатор призначений для застосування центральними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, Федерацією роботодавців України, всіма суб"єктами господарювання під час запису про роботу у трудові книжки працівників. Згідно з п.2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58, записи про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у "Класифікаторі професій".

Отже, юридичний підрозділ та підрозділ кадрів є функціональними підрозділами, а тому судом першої інстанції вірно застосовано коефіцієнт 2,8.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу комунального підприємства "Тернопільелектротранс" - задовольнити частково.

Рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 11 квітня 2018 року - змінити в частині визначення суми, що підлягає до стягнення з КП "Тернопільелектротранс" в користь ОСОБА_1, а саме зменшити із 218 291, 49 грн. до 214 131, 56 грн.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Днем складення повного тексту постанови є 1 серпня 2018 року.

Головуюча - підпис

Судді - два підписи