П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 листопада 2019 року
м. Київ
Справа № 922/3095/18
Провадження № 12-105гс19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
Судді-доповідача Рогач Л. І.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
розглянула в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради (далі - Управління, скаржник) на постанову Східного апеляційного господарського суду від 15 травня 2019 року (судді Терещенко О. І., Сіверін В. І., Слободін М. М.) у справі № 922/3095/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут» (далі - ТОВ «Харківгаз Збут») до Управління, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Управління державної казначейської служби України у Холодногірському районі м. Харкова, Департаменту фінансів Харківської обласної державної адміністрації, Міністерства соціальної політики України про стягнення 513 953, 12 грн, і
ВСТАНОВИЛА:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У листопаді 2018 року ТОВ «Харківгаз Збут» звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Управління про стягнення 3 % річних у розмірі 108 108,62 грн та 405 844,50 грн інфляційних втрат за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання та водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), управління багатоквартирним будинком, вивезення побутового сміття та рідких нечистот.
1.2. Позовні вимоги вмотивовано тим, що ТОВ «Харківгаз Збут» у період з 1 липня 2015 року по 31 грудня 2017 року здійснювало постачання природного газу на пільгових умовах категоріям споживачів, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Закону України «Про жертви нацистських переслідувань», Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист», Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Закону України «Про охорону дитинства», проте відповідач, який є головним розпорядником коштів місцевого бюджету з виконання програм соціального захисту населення щодо відшкодування витрат на послуги з постачання природного газу, які надавалися пільговій категорії населення Холодногірського району м. Харкова, несвоєчасно провів розрахунок щодо відшкодування витрат, понесених позивачем унаслідок надання послуг з газопостачання на пільгових умовах за спірний період.
1.3. Позивач зазначив, що розрахунки за послуги, надані за вказаний період, проводились на підставі Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року № 20, чинного до 1 січня 2018 року (далі - Порядок № 20); розрахунки за формою «2-пільга» щомісяця складались та надавались відповідачу, після чого сторони складали акти за формою «3-пільга». Узгоджуючи відповідний акт звіряння заборгованості за формою «3-пільга», відповідач тим самим погодився з кожним відповідним періодом прострочення відшкодування пільг, сумою заборгованості та періодом її виникнення.
1.4. За доводами позивача, чинне законодавство не передбачає обов`язковості укладання договору про відшкодування витрат за надані послуги пільговим категоріям громадян, оскільки такі зобов`язання виникають безпосередньо із законів України. Розрахунок з підприємствами, які надають послуги, проводиться щомісячно, з місяця, наступного за звітним, а період прострочення відшкодування пільг починається з дати надання позивачем відповідачу відповідних розрахунків.
1.5. Управління не визнало позовних вимог, вважаючи, що спірні відносини склалися між Управлінням та позивачем у процесі виконання державного бюджету і не є господарськими, отже, на них не розповсюджується дія Цивільного та Господарського кодексів України (далі - ЦК України та ГК України відповідно), а такий спір не вирішується в господарських судах. Крім того, Управління зазначило, що розрахунки за надані пільги за 2015-2017 роки проводилися відповідно до нормативно обумовлених порядку та процедури, тому нарахування інфляційних втрат і 3 % річних за прострочення відшкодування є безпідставним, а позивач помилково вказує строки, протягом яких він обчислює річні відсотки та інфляційні витрати. Отримані відповідачем з бюджету кошти перераховувалися на рахунок позивача з дотриманням установлених термінів, протягом одного операційного дня після отримання коштів, що підтверджується копіями виписок з рахунків казначейської служби, які містяться в матеріалах справи.
2. Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 5 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 15 травня 2019 року, позов задоволено повністю та стягнуто з Управління на користь ТОВ «Харківгаз Збут» 3 % річних у сумі 108 108,62 грн та інфляційні втрати в сумі 405 844,25 грн за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло -, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), управління багатоквартирним будинком, вивезення побутового сміття та рідких нечистот, витрати зі сплати судового збору в розмірі 7 709,30 грн.
2.2. Суди погодилися з доводами позивача про те, що відповідач у спірних відносинах не здійснює владних управлінських функцій щодо позивача, тому ця справа не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) ознак справи адміністративної юрисдикції. Між сторонами виникли правовідносини з постачання природного газу окремим категоріям населення на пільговій основі, в яких відповідач є розпорядником коштів бюджетного фінансування соціальних пільг Холодногірського району м. Харкова, а отже, відшкодування витрат, понесених позивачем, повинен здійснювати відповідач за рахунок державних субвенцій.
2.3. Чинне законодавство України не передбачає обов`язкового укладення договору про розрахунки з постачальниками послуг, наданих особам, які згідно із чинним законодавством мають право на пільги, оскільки зобов`язання сторін у таких відносинах виникають безпосередньо із законів України. Позивач, направляючи відповідачу документи за формою «2-пільга», «3-пільга», щомісяця засвідчував факт надання послуг та вказував суму, яка підлягає відшкодуванню, що є письмовою вимогою про оплату та підставою для виконання зобов`язання в розумінні статті 530 ЦК України. Разом з тим неналежне фінансування заходів соціального захисту окремих категорій громадян не є підставою для звільнення відповідача від відшкодування витрат, понесених позивачем унаслідок надання субсидій населенню, яке отримує пільги, та не може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення такого зобов`язання. Законодавство не передбачає залежності відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету чи випадків повного або часткового звільнення від обов`язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається не внаслідок власної недбалості чи власного бажання, а відповідно до вимог законів України.
2.4. Управління згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є самостійною юридичною особою, яка відповідно до положень частини першої статті 96 ЦК України має відповідати за своїми зобов`язаннями, що виникли безпосередньо із закону, і така відповідальність не може ставитись у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб. Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних є не санкціями, а способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.
3. Короткий зміст касаційної скарги, обставини надходження справи до Великої Палати Верховного Суду
3.1. У червні 2019 року Управління подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просило скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 15 травня 2019 року та прийняти у справі нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю.
3.2. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначив, що Управління не є учасником господарсько-правових відносин, а його правовідносини з позивачем є відносинами, які виникають у процесі виконання видаткової частини Державного бюджету України, таким чином, спір у цій справі не відноситься до юрисдикції господарських судів, а має вирішуватися в порядку адміністративного судочинства.
3.3. Скаржник наголосив, що держава фактично визначила спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що, на його думку, усуває Управління від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає в автоматичному перерахуванні грошових коштів зі спеціальних рахунків на рахунки позивача за визначеними нормативами. Позивач не довів та матеріали справи не підтверджують порушення Управлінням як головним розпорядником установлених саме для нього строків проведення розрахунку з позивачем щодо своєчасного відшкодування вартості спожитого газу особам, які мають право на пільги, що унеможливлює застосування до Управління наслідків неналежного виконання зобов`язання.
3.4. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 8 липня 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Управління та передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду за приписами частини шостої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
3.5. Ухвалою від 14 серпня 2019 року Велика Палата Верховного Суду прийняла до розгляду справу № 922/3095/18 та призначила її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
4. Позиція інших учасників справи
4.1. У наданому до суду відзиві ТОВ «Харківгаз Збут» заперечило проти доводів касаційної скарги та зазначило, що суб`єкт, який є головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм, визначений нормативно, і можливість його заміни на іншу особу законодавство не передбачає. У відносинах щодо розрахунків з постачальниками послуг для осіб, які згідно із чинним законодавством мають право на соціальні пільги, головні розпорядники бюджетних коштів на фінансування соціальних програм виступають не як суб`єкти владних повноважень, а як боржники у зобов`язальних правовідносинах.
4.2. Щодо нарахування сум інфляційних втрат і 3 % річних позивач зазначив, що Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256 (далі - Порядок № 256; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначає зобов`язання здійснити розрахунок з позивачем на підставі поданих щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають відповідні пільги. Позивач у касаційній скарзі посилається на документи, які відсутні у матеріалах справи, а саме спільні протокольні рішення, натомість, підписання спільних протокольних рішень не є обов`язковою умовою у спірних правовідносинах та не обумовлює конкретних строків перерахування коштів. Період прострочення відшкодування починається з дати надання позивачем відповідних розрахункових витрат за формами «2-пільга» та «3-пільга» і є початком періоду прострочення відшкодування витрат наданих послуг з постачання газу пільговій категорії населення.
4.3.Відзивів на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходило.
5. Фактичні обставини справи, встановлені судами
5.1. За період з 1 липня 2015 року по 31 грудня 2017 року ТОВ «Харківгаз Збут» здійснило постачання природного газу пільговій категорії населення Холодногірського району м. Харкова загальною вартістю 13 700 548,99 грн.
5.2. Факт належного виконання позивачем своїх зобов`язань щодо постачання природного газу пільговим категоріям населення протягом періоду з 1 липня 2015 року по 31 грудня 2017 року підтверджується відповідними розрахунками, оформленими сторонами реєстрами та актами звіряння розрахунків за надані населенню послуги.
5.3. Суд апеляційної інстанції зазначив, що розрахунок позивача щодо періоду нарахування суми 3% річних та інфляційних втрат перевірений за допомогою калькулятору «ЛІГА. ЗАКОН», відповідний розрахунок є арифметично правильним та відповідає нормам чинного законодавства.
6. Мотиви, якими керується Велика Палата Верховного Суду, та застосоване нею законодавство
Щодо юрисдикції справи
6.1.Визначаючи юрисдикцію суду під час розгляду цієї справи, Велика Палата Верховного Суду виходить з таких міркувань.
6.2.Пунктами 1, 6 статті 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; основи соціального захисту тощо.
6.3.Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України від 5 жовтня 2000 року № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017-III).
6.4.Статтею 19 Закону № 2017-III встановлено, що державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
6.5.Згідно з положеннями частин першої-третьої статті 12 ГК України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб`єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.
6.6.Одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за транзитне транспортування природного газу і за природний газ, що видобувається в Україні. Наведене регулювання визначено Порядком № 20.
6.7.З аналізу змісту Порядку № 20 вбачається, що держава взяла на себе бюджетне зобов`язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.
6.8.Відповідно до пункту 6 Порядку № 20 органи Державної казначейської служби України (далі - Казначейство) на підставі платіжних доручень головних розпорядників коштів місцевих бюджетів перераховують кошти на рахунки постачальників ресурсів (товарів, послуг). Розрахунки проводяться на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків (пункт 7 Порядку № 20).
6.9.Також спільним наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 3 серпня 2015 року № 493/688 затверджений Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію (далі - Порядок № 493, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
6.10.Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку № 493 цей Порядок визначає взаємовідносини між органами Казначейства, департаментами фінансів обласних державних адміністрацій, Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідні департаменти фінансів), Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», Державним підприємством «Енергоринок» та іншими учасниками розрахунків за природний газ, теплопостачання та електроенергію, що проводяться відповідно до Порядку № 20.
6.11.Згідно з пунктом 1.2 розділу І Порядку № 493 розрахунки, передбачені в пункті 1.1 цього розділу, проводяться за згодою сторін на підставі: актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню (далі - акти звіряння) або договорів, що визначають обсяг щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) (далі - договори), і спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу, форма якого наведена у додатку 1 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, форма якого наведена у додатку 2 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію та природний газ або вугілля, форма якого наведена у додатку 3 до цього Порядку.
6.12.З наведеного вбачається спеціальне регулювання відносин щодо механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню, зокрема на оплату природного газу.
6.13.Згідно з пунктом 2.3 Порядку № 493 відповідні департаменти фінансів узагальнюють отримані дані та подають їх щомісяця до 20 числа Казначейству та відповідним головним управлінням Казначейства в областях, місті Києві (далі - головні управління Казначейства) у формі узгоджених з постачальниками та/або транспортувальниками ресурсів (товарів, послуг) спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків разом з відповідними зведеними реєстрами актів звіряння, або реєстрами договорів за підписами керівників відповідних департаментів фінансів, постачальників та/або транспортувальників ресурсів (товарів, послуг).
6.14.Відповідно до пункту 6 частини першої статті 21 Закону України від 24 червня 2004 року № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги», чинного на час виникнення спірних правовідносин, виконавець послуг має право, зокрема, отримувати компенсацію за надані відповідно до закону окремим категоріям громадян пільги та нараховані субсидії з оплати житлово-комунальних послуг і повертати їх у разі ненадання таких послуг чи пільг.
6.16.Пунктом 9 частини першої статті 87 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) визначено, що до видатків, які здійснюються з Державного бюджету України, належать видатки, зокрема, на соціальний захист та соціальне забезпечення. При цьому порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим визначаються Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 97 БК України).
6.17.Згідно з підпунктом «б» пункту 4 частини першої статті 89 та статтею 102 БК України видатки на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг (житлові субсидії населенню) здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з Державного бюджету України (субвенцій з Державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
6.18.Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання житлових субсидій на оплату природного газу за рахунок субвенцій з державного бюджету визначено Порядком № 256 (в редакції, що діяла до 1 січня 2018 року).
6.19.Відповідно до пункту 3 Порядку № 256 головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, об`єднаних територіальних громад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
6.20.Поняття та функціонал розпорядників бюджетних коштів визначений підпунктом 47 статті 2 БК України, згідно з яким розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення витрат бюджету.
6.21.Держава делегувала Управлінню право взяти на себе бюджетні зобов`язання та здійснити видатки на фінансування субсидій за спожитий природний газ мешканцями Холодногірського району м. Харкова.
6.22.У спірних правовідносинах головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо відшкодування витрат на послуги з постачання природного газу, які надавалися населенню Холодногірського району м. Харкова, якому призначено субсидії, є Управління.
6.23.З огляду на викладене вище та з урахуванням вимог пункту 3 Порядку № 256 саме на відповідача покладено обов`язок щодо здійснення розрахунків, у тому числі і з постачальниками природного газу, за послуги, надані особам, які мають право на відповідні пільги.
6.24.Зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв`язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
6.25.Таким чином, держава в особі уповноважених органів є учасником правовідносин з постачання природного газу окремим категоріям населення на пільговій основі, у яких відповідач як головний розпорядник відповідних коштів зобов`язаний здійснювати розрахунки з організаціями, що надають послуги особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги.
6.26.Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанцій про те, що головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення фінансування заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо відшкодування витрат на послуги з постачання природного газу, які надавалися відповідним категоріям населення Холодногірського району м. Харкова, яким призначено житлові субсидії у 2015-2017 роках, є Управління (відповідач).
6.27.Водночас слід зазначити, що ТОВ «Харківгаз Збут» є суб`єктом господарювання, який надає послуги з постачання газу споживачам, метою його діяльності як учасника господарських відносин є досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку відповідно до частини другої статті 3 ГК України.
6.28.Відповідно до частини шостої статті 48 БК України бюджетні зобов`язання щодо виплати, зокрема, субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
6.29.Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що у відносинах щодо розрахунків з постачальниками послуг для осіб, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, головні розпорядники бюджетних коштів на фінансування соціальних програм виступають не як суб`єкти владних повноважень, а як боржники у зобов`язальних правовідносинах.
6.30.Статтею 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема у спорах між суб`єктами господарювання.
6.31. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
6.32.Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
6.33.Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
6.34.Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
6.35.Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
6.36.Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
6.37.Оскільки відповідач у спірних відносинах не здійснює владних управлінських функцій щодо ТОВ «Харківгаз Збут», спір у справі не має установлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції, а тому його розгляд відноситься до юрисдикції господарських судів.
6.38.Аналогічний правовий висновок у подібних правовідносинах викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3013/18.
Щодо розгляду спору по суті
6.39.Приймаючи рішення у справі по суті спору, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача 3 % річних за період із 1 липня по 31 грудня 2017 року у розмірі 108108, 62 грн та інфляційних втрат у розмірі 405844, 50 грн. Однак Велика Палата Верховного Суду вважає наведені висновки судів попередніх інстанцій помилковими з огляду на таке.
6.40.Велика Палата Верховного Суду зазначає, що за змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних як складова грошового зобов`язання та особлива міра відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
6.41. Відповідно до змісту порядків № 20, 256, 493 механізм і строки розрахунків врегульовані так:
- не пізніше наступного дня після підписання останнім учасником розрахунків спільного протокольного рішення (з присвоєнням номера та дати) усі учасники розрахунків, які підписали спільні протокольні рішення, подають до Казначейства та органів Казначейства, у яких відкрито їх рахунки, платіжні доручення на перерахування коштів відповідно до узгодженого спільного протокольного рішення;
- органи Казначейства протягом операційного дня з часу отримання відповідних платіжних доручень направляють кошти субвенцій на рахунки місцевих бюджетів, відкриті в територіальних управліннях Казначейської служби;
- отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Казначейства, для здійснення відповідних видатків;
- головні розпорядники коштів у п`ятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг.
6.42.З аналізу вказаних положень вбачається, що держава фактично визначила спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що по суті усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає в автоматичному перерахуванні грошових коштів зі спеціальних рахунків на рахунки позивача за визначеними нормативами.
6.43.З огляду на вищенаведені норми позивач не довів порушення відповідачем як головним розпорядником коштів установлених саме для нього строків здійснення розрахунків з постачальником, а також не підтвердив, що грошові кошти у вигляді державної субвенції на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг, які надходили на рахунок Управління, перераховувались на рахунок постачальника з порушенням п`ятиденного строку з дня отримання від місцевого бюджету суми субвенцій для здійснення відповідних видатків.
6.44.Суди попередніх інстанцій залишили поза увагою те, що позивач не надав будь-яких доказів того, що порушені положення порядків №№ 20, 256, 493 в частині порядку та строків проведення розрахунків.
6.45.Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною в рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 передбачені законодавством соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання (чи усунення) реальним загрозам економічної безпеки України, що згідно із частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
6.46.Однак, ухвалюючи рішення у справі, суди попередніх інстанцій не врахували, що надані позивачем до справи розрахунки за формою «2-пільга», та акти звірки за формою «3-пільга» є підставою для формування заявки на фінансування відповідно до установленого порядками № 20, 256, 493 механізму відшкодування витрат позивача.
6.47.Таким чином, матеріалами справи не підтверджується порушення відповідачем установлених саме для нього строків здійснення розрахунків з позивачем, що унеможливлює застосування до останнього наслідків неналежного виконання зобов`язань щодо організації взаєморозрахунків за природний газ за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України в частині своєчасного відшкодування позивачу вартості спожитого природного газу абонентами - фізичними особами Холодногірського району м. Харкова, яким призначено субсидії, у вигляді нарахування 3 % річних та інфляційних втрат.
6.48.За таких обставин рішення суду першої та постанова суду апеляційної інстанцій про задоволення позову у справі є такими, що прийняті з порушенням норм матеріального права.
7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Щодо суті касаційної скарги
7.1. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
7.2. Відповідно до частини першої статті 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
7.3. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що касаційну скаргуУправління слід задовольнити, оскаржувані постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Щодо розподілу судових витрат
7.4. За змістом частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
7.5. Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 315 ГПК Українив резолютивній частині постанови суду касаційної інстанції повинні бути зазначені: новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
7.6. З огляду на висновок Великої Палати Верховного Суду про задоволення касаційної скарги Управління, скасування рішень судів попередніх інстанцій з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в судах апеляційної та касаційної інстанцій, покладаються на позивача.
Керуючись статтями 306, 308, 311, 314, 315, 317 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду
ПОСТАНОВИЛА:
1. Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради задовольнити.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 15 травня 2019 рокута рішенняГосподарського суду Харківської області від 5 березня 2019 року у справі № 922/3095/18 скасувати.
3. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут» відмовити.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут» (код ЄДРПОУ 39590621, 61004, м. Харків, вул. Москалівська, 57/59, п/р НОМЕР_1 в АБ «Кліринговий дім», МФО 300647, ІПН 395906220380 ) на користь Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради(код ЄДРПОУ 03196647, 61052, м. Харків, вул. Благовіщенська, 34) 26 982,55 грн (двадцять шість тисяч дев`ятсот вісімдесят дві гривні п`ятдесят п`ять копійок) судових витрат.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Л. І. Рогач
Судді: Н. О. Антонюк О. Р. Кібенко Т. О. Анцупова В. С. Князєв С. В. Бакуліна Л. М. Лобойко В. В. Британчук Н. П. Лященко Ю. Л. Власов О. Б. Прокопенко М. І. Гриців В. В. Пророк Д. А. Гудима О. М. Ситнік В. І. Данішевська О. С. Ткачук Ж. М. Єленіна В. Ю. Уркевич О. С. Золотніков О. Г. Яновська
