СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" травня 2019 р. Справа № 922/3095/18
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І. , суддя Слободін М.М.
при секретарі Пархоменко О.В.
за участю представників сторін:
позивача – адвокат Засядько М.В., довіреність №Др-45-1218 від 28.12.2018 року, свідоцтво ДН №4941 від 27.12.2017 року;
відповідача – Черненко О.М., довіреність № 10-94/2880/10-19 від 29.03.2019 року, Фісенко Г.Г., довіреність №10-94/2879/10-19 від 29.03.2019 року;
1-третя особа - Цехмістро О.О., довіреність №05-10/3 від 02.01.2019 року;
2-третя особа - Скубак Н.В., довіреність №04-03-15/34 від 12.10.2018 року;
3-третя особа - не з`явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради, м. Харків (вх. № 1143 Х/1-18)
на рішення господарського суду Харківської області від 05.03.2019 року у справі №922/3095/18, ухвалене в приміщенні господарського суду Харківської області (суддя Буракова А.М.), повний текст якого складено 13.03.2019 року.
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут", м. Харків
до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради, м. Харків
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:
1. Управління державної казначейської служби України у Холодногірському районі м.Харкова, м. Харків
2. Департамент фінансів Харківської обласної державної адміністрації, м. Харків
3. Міністерство соціальної політики України, м. Київ
про стягнення 513 953,12 грн.
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням господарського суду Харківської області від 05.03.2019 року у справі №922/3095/18 позов задоволено повністю; стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" 3% річних в сумі 108 108,62 грн. та інфляційні втрати в сумі 405 844,25 грн. за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), управління багатоквартирним будинком, вивезення побутового сміття та рідких нечистот; стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" витрати зі сплати судового збору в розмірі 7709,30 грн..
Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 05.03.2019 року у справі №922/3095/18 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує про наступне.
Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради є головним розпорядником коштів місцевого бюджету з виконання програм соціального захисту населення щодо відшкодування витрат на послуги з постачання природного газу, які надавалися пільговій категорії населення Холодногірського району м. Харкова з липня 2015 року по грудень 2017 року відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року №20, чинного до 01.01.2018 року, на підставі якого та спільних протокольних рішень проводилися розрахунки за надані пільги за вказаний період.
Висновки господарського суду першої інстанції про те, що відповідач всупереч положенням чинного законодавства у встановлений строк кошти за надані послуги з газопостачання по пільгам відшкодував несвоєчасно не відповідають дійсності, оскільки отримані відповідачем кошти на рахунок позивача перераховано з дотриманням встановлених термінів, протягом одного операційного дня після отримання коштів, що підтверджується копіями виписок по рахунках казначейської служби, які містяться в матеріалах справи.
Заборгованість перед позивачем виникла не з вини відповідача, а через ненадходження коштів з державного бюджету у вигляді субвенцій на відшкодування пільг на рахунок відповідача, а тому нарахування інфляційних втрат та 3% річних за прострочення оплати є безпідставним.
Посилається на те, що відносини, які виникають у процесі виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів не є господарськими, а тому даний судовий спір не підсудний господарському суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.04.2019 року, суддею – доповідачем у даній справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Слободін М.М.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.04.2019 року апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради на рішення господарського суду Харківської області від 05.03.2019 року у даній справі залишено без руху; Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради було зобов`язано усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та йому було роз`яснено, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
16.04.2019 року на адресу суду від апелянта надійшла заява (вх.№3866), в якій останній просить долучити до матеріалів справи копію розпорядження Харківського міського голови від 29.01.2019 року №18 та копію витягу з реєстру юридичних осіб, яку долучено до матеріалів справи.
16.04.2019 року на адресу суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги (вх.№3867), а саме: надання доказів надіслання копії апеляційної скарги Управлінню державної казначейської служби України у Холодногірському районі м. Харкова та Міністерству соціальної політики України, яку долучено до матеріалів справи.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.04.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради на рішення господарського суду Харківської області від 05.03.2019 року у даній справі; учасникам справи встановлено строк до 02.05.2019 року на протязі якого вони мають право подати відзиви на апеляційну скаргу; призначено справу до розгляду на 15.05.2019 року.
26.04.2019 року на адресу суду від Управління Державої казначейської служби України у Холодногірському районі м.Харкова надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «Харківгаз Збут» (вх.№4312), який долучено до матеріалів справи.
В обгрунтування відзиву 1-а третя особа зазначає, що позивач використовує для обчислення розрахунку заборгованості дату підписання спільного протокольного рішення, але дата підписання спільного протокольного рішення є підставою для виділення коштів з Державного бюджету, при цьому конкретні строки їх виділення в залежності від дати підписання законодавством не встановлено.
06.05.2019 року на адресу суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги; рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін (вх.№4468), який долучено до матеріалів справи.
В обгрунтування відзиву позивач зазначає, що спільне протокольне рішення підписується учасниками розрахунків тільки за наявності боргу та у разі проведення фінансування; відповідач не є підписантом спільного протокольного рішення.
У судовому засіданні 15.05.2019 року представники відповідача, 1-ї та 2-ї третьої особи просили апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову вдмовити; представник позивача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін.
У судове засідання 15.05.2019 року представник 3-ї третьої особи не з`явився, хоча належним чином 3-я третя особа повідомлялася про дату, час та місце його проведення, про що свідчить штамп на зворотньому боці ухвали, якою було призначено розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні про відправлення її копій сторонам і є доказом належного повідомлення учасників спору про дату, час та місце судового засідання відповідно до пунктів 3.5.2., 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України.
На підтвердження направлення копії ухвали суду від 16.04.2019 року 3-й третій особі у справі додано фіскальний чек УДППЗ "Укрпошта" від 18.04.2019 року: №6102228152551, з якого вбачається, що 3-я третя особа отримала копію ухвали суду 22.04.2019 року (а.с.127, том 3).
Крім того, вказану ухвалу суду від 16.04.2019 року було у встановленому порядку внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень та інформація у справі, що розглядається була розміщена за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/ та www.hra.arbitr.gov.ua/sud5039.
Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, зокрема, було надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне.
За період з липня 2015 року по грудень 2017 року (включно) ТОВ "Харківгаз Збут" надано послуги з газопостачання пільговій категорії споживачів.
Облік вказаних пільговиків, відповідно до підпорядкованої зони діяльності - в зоні діяльності Операторів газорозподільної системи: ПАТ «Харківгаз» та «ПАТ «Харківміськгаз», веде уповноважений орган - Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради.
Позивач посилається на те, що ним в період з 01.07.2015 року по 31.12.2017 року було здійснено постачання природного газу пільговій категорії споживачів загальною вартістю 13 700 548,99 грн. та зазначає, що розрахунки за формою "2-пільга" щомісяця надавались відповідачу, після чого сторонами складались акти за формою "3-пільга".
Узгоджуючи відповідний акт звірки заборгованості за формою "3-пільга" відповідач тим самим визначив та погодився з кожним відповідним періодом прострочення відшкодування пільг, сумою заборгованості та періодом її виникнення.
Однак, відповідачем несвоєчасно були проведені розрахунки за надані послуги з газопостачання пільговій категорії населення та відшкодовані витрати, понесені позивачем внаслідок надання послуг на пільгових умовах за спірний період.
Вказане вище стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду Харківської області.
05.03.2018 року господарським судом Харкіської області прийнято оскаржуване рішення, з підстав викладених вище.
Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.
З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.
Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов`язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст.6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Пунктами 1 та 6 ст. 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; основи соціального захисту, тощо.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".
Згідно ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Також, за приписами Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", який визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.
Разом з тим, соціальні пільги з оплати послуг з газопостачання для окремих категорій громадян визначено такими Законами України: "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (ст.ст. 12-15), "Про жертви нацистських переслідувань" (ст.ст. 6-1 - 6-4), "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (ст.ст. 20, 30), "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" (ст. 6), "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (ст. 12), "Про охорону дитинства" (ст. 13) .
Вказані закони містять норми, що реалізують державні гарантії певним категоріям громадян та є нормами прямої дії.
Отже, безумовний обов`язок постачальника природного газу, а саме: ТОВ "Харківгаз Збут", постачати природний газ пільговій категорії населення кореспондує безумовний обов`язок держави в особі її органів, а саме: Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради, відшкодувати такі пільги.
Чинне законодавство України не передбачає обов`язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв`язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов`язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із Законів України і не залежать від їх бажання.
За змістом ч.ч. 1,2 ст. 509, ч. ч. 3,4 ст. 11 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу; цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
З матеріалів справи вбачається, що позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут", є суб`єктом господарювання, який надає послуги з газопостачання споживачам, а метою діяльності позивача як учасника господарських відносин є досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку відповідно до положень ч. 2 ст. 3 ГК України.
Також, у позивача виникло цивільне право на відшкодування вартості послуг з газопостачання, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, а у відповідача як органу, через який діє держава у цивільних відносинах, - цивільний обов`язок здійснити з позивачем розрахунок за надані цим особам послуги.
Згідно ч.1 ст. 167 ЦК Ураїни держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
Відповідно до ст. 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Отже, виходячи з положень ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України та ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших нормативно-правових актів, договору, а сама по собі відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання.
Господарським судом першої інстанції вірно враховано правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 року у справі № 906/621/17.
Окрім того, постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 року «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету» (далі - Постанова КМУ № 256), в редакції на час виникнення спірних відносин, визначено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету.
Так, за змістом пункту 2 Постанови КМУ № 256, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.
Також, постановою КМУ № 256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок № 256), яким встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету.
Так, відповідно до пункту 3 Порядку № 256 головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, є керівники головних управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють у п`ятиденний строк розрахунки з постачальниками відповідних послуг і ведуть облік за видами пільг та житлових субсидій населенню на оплату природного газу.
Крім того, з метою удосконалення обліку осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою, Кабінет Міністрів України постановою від 29.01.2003 року № 117 затвердив Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі - Положення № 117), в редакції на час виникнення спірних відносин.
Відповідно до пункту З Положення № 117 управління праці та соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, структурні підрозділи з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських рад (далі - уповноважені органи): організовують збирання, систематизацію і зберігання інформації про осіб, які мають право на пільги та забезпечують її автоматизоване використання для контролю за відомостями, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги, для розрахунків за надані пільговикам послуги; ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою "1-пільга", в якій використовується індивідуальний ідентифікаційний номер пільговика у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів; вносять до Реєстру відповідні уточнення у разі визнання такими, що втратили чинність, чи зупинення дії законодавчих актів, на підставі яких пільговики отримують пільги; надають консультації пільговикам, підприємствам та організаціям, що надають послуги.
Пунктом 11 Положення № 117 визначено, що уповноважений орган щомісяця: звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації;після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складає: реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги, згідно з формою "5-пільга" та реєстр розрахунків згідно з формою "7-пільга"; акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою "3-пільга"; до 15 числа подає: фінансовим органам районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських рад акти звіряння розрахунків згідно з формою "3-пільга"; Міністерству соціальної політики Автономної Республіки Крим, головним управлінням праці та соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій звіти згідно з формами "4-пільга" та "6-пільга".
Згідно Закону України від 20.12.2016 року № 1789-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України" було внесено зміни до ст. 91 Бюджетного кодексу та доповнено її пунктом 20-4, за змістом якого, до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів належать видатки на пільги, що надаються ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" тощо.
Таким чином, розпорядником коштів бюджетного фінансування вказаних соціальних пільг Холодногірського району м. Харкова є Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради, а отже відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок постачання населенню Холодногірського району м. Харкова природного газу на пільгових умовах, повинен здійснювати відповідач за рахунок державних субвенцій.
Не приймаються аргументи апелянта щодо невідповідності висновків господарського суду першої інстанції дійсним обставинам справи про те, що відповідач всупереч положенням чинного законодавства у встановлений строк кошти за надані послуги з газопостачання по пільгам відшкодував несвоєчасно, виходячи з наступного.
Так, копії виписок по рахунках казначейської служби, на які посилається апелянт (а.с.7-19 т.3), зазначаючи про дотримання ним встановлених термінів та здійснення перерахування коштів протягом одного операційного дня після отримання цих коштів на його рахунок, не є доказами в розумінні ст.ст.76-79 ГПК України, які б спростовували факт несвоєчасного відшкодування відповідачем витрат, понесених позивачем внаслідок постачання населенню Холодногірського району м. Харкова природного газу на пільгових умовах та не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання.
Факт належного виконання позивачем своїх зобов`язань щодо постачання природного газу пільговим категоріям населення протягом періоду з 01.07.2015 року по 31.12.2017 року підтверджується відповідними розрахунками, оформленими сторонами реєстрами та актами звіряння розрахунків за надані населенню послуги, дійсність яких не спростовано наявними в матеріалах справи доказами.
Господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивач, направляючи документи за формою "2-пільга", "3-пільга" відповідачу, щомісяця засвідчував факт надання послуг та вказував суму, яка підлягає відшкодуванню, що є письмовою вимогою про оплату та підставою для виконання зобов`язання в розумінні положень ст. 530 ЦК України та обґрунтовано врахував практику Європейського суду з прав людини (рішення у справах: "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 року; "Бакалов проти України" від 30.11.2004 року), де зазначено на те, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.
Колегією суддів враховується правова позиція Конституційного Суду України щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20.03.2002 року № 5-рп/2002, від 17.03.2004 року № 7-рп/2004, від 01.12.2004 року № 20-рп/2004, від 09.07.2007 року № 6-рп/2007).
Неналежне фінансування заходів соціального захисту окремих категорій громадян не є підставою для звільнення відповідача від відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок постачання природного газу населенню Холодногірського району м. Харкова, яке отримує пільги, та не може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення такого зобов`язання.
Законодавством не передбачено залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадків повного або часткового звільнення від обов`язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається не внаслідок власної недбалості, чи власного бажання, а у відповідності до вимог Законів України.
А отже, є вірним висновок господарського суду першої інстанції про те, що Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради, яке відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є самостійною юридичною особою, яка відповідно до положень ч. 1 ст. 96 ЦК України має відповідати за своїми зобов`язаннями, які виникли безпосередньо з вимог Закону та така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.
Окрім того, згідно ст. 526 ЦК України, ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Частинами 1, 3 ст. 202 ГК України передбачено, що господарське зобов`язання припиняється, між іншим, виконанням, проведеним належним чином. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Підстави припинення зобов`язання передбачені ст.ст. 202-205 ГК України, ст. ст.599-601, 604-609 ЦК України.
За приписами ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 2 ст. 218 ГК України та ст. 617 ЦК України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів.
Статтею 530 ЦК України не визначено форми пред`явлення вимоги кредитором, тому останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунку (рахунку-фактури) тощо.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.
Перевіривши за допомогою калькулятору «ЛІГА. ЗАКОН» самостійний розрахунок позивача, період нарахування суми 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів зазначає, що відповідний розрахунок є арифметично правильним та відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 108108,62 грн. та інфляційних втрат в сумі 405844,50 грн. є такими, що підлягають задоволенню.
Аргументи апелянта щодо того, що заборгованість перед позивачем виникла не з вини відповідача, а через ненадходження коштів з державного бюджету у вигляді субвенцій на відшкодування пільг на рахунок відповідача та, що тому, на його думку, нарахування інфляційних втрат та 3% річних за прострочення оплати є безпідставними, не приймаються.
Також, господарський суд першої інстанції вірно вказав на те, що оскільки відповідач у спірних відносинах не здійснює владні управлінські функції щодо позивача, даний спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції, а тому дана справа підвідомча розгляду судами господарської юрисдикції.
А за таких обставин, не приймаються аргументи апелянта щодо того, що даний судовий спір не підсудний господарському суду, оскільки його посилання на те, що відносини, які виникають у процесі виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів не є господарськими, у даному випадку є необґрунтованими.
Отже, висновок місцевого господарського суду про задоволення позову відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року).
Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції.
Відповідно до статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року)
Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.
Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року)
Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 269, 270, ч.1 ст. 275, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 05.03.2019 року у справі №922/3095/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк протягом двадцяти днів з дня її проголошення, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 20.05.2019 року.
Головуючий суддя О.І. Терещенко
Суддя В.І. Сіверін
Суддя М.М. Слободін
