Справа № 159/4550/19
Головуючий у 1 інстанції: Логвинюк І. М.
Провадження № 22-ц/802/1178/19 Категорія: 82
Доповідач: Бовчалюк З. А.
ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 грудня 2019 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Бовчалюк З.А.,
суддів - Данилюк В.А., Карпук А.К.,
з участю секретаря судового засідання Галицької І.П.,
заявника ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису за апеляційною скаргою заявника ОСОБА_1 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 07 жовтня 2019 року,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА _1 звернулась до суду з заявою про видачу обмежувального припису ОСОБА_2 ..
Заяву обґрунтовує тим, що у липні 2019 р. заінтересована особа у справі – її колишній співмешканець, з яким вона не проживає з червня 2018 р., зустрівши її на вулиці у м. Ковелі Волинської області, повідомив, що 17 липня цього року помре її малолітній син ОСОБА_3 , якому 3 р., та щоб вона вибирала тому домовину. Ще до цього і по даний час на її мобільний телефон надходять постійні погрози з боку останнього, що містять нецензурну лайку на її та її дітей адресу; погрози спричинення їй та її дітям смерті через повішення тощо. Такі погрози тримають її та її дітей у постійній напрузі. Вони проживають у селі Скулин, лякаються від кожного звуку, особливо – вночі; знаючи його психічно неврівноважений характер, усвідомлюють, що погрози є реальними; бояться виходити на вулицю; поліція за дзвінком приїжджає лише через певний час, чого достатньо для розправи з ними фізично. Ні вона, ні її діти не можуть жити нормально через таку особу. Поліції відомо про таку поведінку . В даний час суд розглядає справу за позовом ОСОБА_2 до неї про визнання батьківства щодо сина ОСОБА_4 , яка ініційована ОСОБА_2 з причин того, що вона пішла від нього, не витримавши побиття та насилля щодо неї та дочки ОСОБА_5 . Постійні погрози ОСОБА_2 , вірогідно, можуть призвести до настання тяжких або особливо тяжких наслідків вчинення, смерті. Такі висловлювання свідчать про неадекватність поведінки ОСОБА_2 ; про те, що він вчиняє сімейне насилля. Доказами є виклики поліції, записи камер та диктофонів мобільних телефонів, повідомлення на № 102, заява у поліцію за липень 2019 р., СМС – повідомлення на її мобільний телефон, свідчення дочки ОСОБА_5 .
Просить видати обмежувальний припис заінтересованій особі ОСОБА_2 терміном на 6 міс. у вигляді: заборони перебувати у місці її з дітьми проживання у АДРЕСА_1 ; заборони наближатись на відстань 500 м до місця проживання за вказаною адресою; заборони особисто і через третіх осіб розшукувати її та її дітей, якщо вони за власним бажанням перебуватимуть у місці, невідомому кривдникові; переслідувати її та її дітей та у будь - який спосіб спілкуватись з нею та її дітьми; заборони вести листування, телефонні переговори з нею та її дітьми, або контактувати з нею та її дітьми через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 07 жовтня 2019 року в задоволені заяви в даній справі відмовлено.
В поданій апеляційній скарзі заявник ОСОБА_1 просила скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення її заяви з підстав неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи.
Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевий суд з порушенням норм матеріального права дійшов помилкового висновку про відмову у задоволені її заяви, оскільки не повністю з`ясував усі обставини у даній справі, а надані нею докази доводять обґрунтованість ризиків та підставність застосування до ОСОБА_2 спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, а саме видачі обмежувального припису.
В письмовому відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення суду першої інстанції в даній справі – без змін.
Заслухавши заявника, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Основним нормативно-правовим актом, яким регулюються спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство – це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство – це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
За пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника – це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Згідно з частиною третьою статті 26 цього Закону рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
У пункті 9 частини першої статті 1 згаданого Закону оцінка ризиків – це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Судом встановлено, що заявниця та заінтересована особа перебували у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу.
На даний час ОСОБА_1 проживає окремо за адресою: АДРЕСА_1 , разом з неповнолітніми дітьми.
Згідно з матеріалами перевірки № 1 907 Ковельського ВП ГУ НП у Волинській області, за довідкою «Про результати проведення перевірки інформації, викладеної у зверненні гр. ОСОБА_1 , ЄО № 8 279 від 26.07.19 р.», заявниця 26.06.19 р. звернулась до поліції із заявою про погрози з боку заінтересованої особи у справі по телефону. Оскільки у діях ОСОБА_2 не встановлено ознак злочину, передбаченого ст. 129 КК України, з останнім поліцією проведено профілактичну бесіду.
З матеріалів перевірки судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існує конфлікт щодо неповнолітньої дитини та питань фінансового характеру, пов`язаних з їх спільним проживанням.
Допитані свідки в суді першої інстанції підтвердили, що між сторонами існує конфлікт, який виник під час їх спільного проживання.
Зважаючи на наведені правила Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.
Суди під час вирішення такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження одного із батьків у реалізації своїх прав відносно дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Наведене узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 21листопада 2018 року у справі №756/2072/18.
Судом першої інстанції при заслуховувані пояснень учасників справи, показів свідків та поданих сторонами доказів не встановлено факту домашнього насильства відносно ОСОБА_1 та її дітей, а також ризиків настання насильства у майбутньому.
Натомість, матеріалами справи встановлено наявність між сторонами тривалого спору, щодо батьківства ОСОБА_2 відносно малолітнього сина заявниці ОСОБА_3 та матеріальні претензії заінтересованої особи до заявниці, які не можна вважати насильством.
На підставі наведеного, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що ухвалене місцевим судом рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 відповідає вимогам закону.
Суд в даному випадку правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Додані до апеляційної скарги скріншоти телефонних повідомлень, не можуть бути в силу вимог Глави 5 «Докази та доказування» ЦПК України належним підтвердженням здійснення ОСОБА_2 психологічного або фізичного насильства.
Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження місцевого суду та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом попередньої інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Волинський апеляційний суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу заявника ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 07 жовтня 2019 року в даній справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий :
Судді :
