Справа № 149/1499/18
Провадження №2/149/27/19
Номер рядка звіту 26
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
13.11.2019 р. Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:
головуючої судді Робак М. В.,
при секретарі Поліщук Л. А.,
за участі позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмільник цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 11.06.2018 звернувся до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики.
Позов мотивований тим, що 03.11.2014 між сторонами було укладено договір позики, згідно якого ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 у позику грошові кошти в розмірі 550 000 грн., про що було складено відповідну розписку. При цьому відповідач зобов`язувався повернути грошові кошти позивачу у строк до 25.12.2014 , проте своєчасно повернути кошти ОСОБА_2 не зміг, попросивши про надання додаткового часу та запропонував , щоб на суму позики додатково нараховувались 300 000 грн. як плата за користування грошовими коштами. У зв`язку із цим між сторонами 25.12.2014 було укладено новий договір позики, відповідно до якого відповідач підтверджує отримання від позивача у позику грошових коштів в сумі 550 000 грн. та зобов`язується повернути борг та сплатити плату за користування позикою у розмірі 300 000 грн. не пізніше 30.06.2015 року , про що була складена друга розписка. Проте, всупереч умовам договору від 25.12.2014 року , ОСОБА_2 взяті на себе зобов`язання не виконав, суму боргу та плату за користування грошовими коштами не повернув, у зв`язку із чим ОСОБА_1 просить суд стягнути із відповідача 850 000 грн. основної суми боргу, а також 429 920.89 грн. - процентів в розмірі однієї облікової ставки НБУ, 301 750.00 грн. - суму витрат від інфляції, 74 473.97 - 3% річних за ч. 2 ст. 625 ЦК України та судові витрати.
Ухвалою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 26.09.2018 у справі відкрито загальне позовне провадження, вказаною ухвалою відповідачу визначено 15 - ти денний строк для подачі відзиву, зустрічного позову.
30.10.2018 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.
13.11.2019 на адресу суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву з додатками, проте, враховуючи істотний пропуск строку для його подачі, заперечення ОСОБА_2 до розгляду не приймаються. Доказів про поважність причин пропуску строку подання відзиву не надано, клопотань про продовження строку для подачі відзиву не надійшло.
В судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав, просив суд їх задоволити, пояснюючи, що відповідач отримав від нього грошові кошти в сумі 550 000 грн, про що 03.11.2014 року було складено розписку у відповідності до якої останній зобов`язався повернути борг 25.12.2014 року. Проте, не маючи можливості виконати свої зобов`язання у визначений строк, вони погодились продовжити строк користування коштами, про що зазначено в розписці від 25.12.2014 року, крім того було передбачено окрему плату за користування коштами в сумі 300000 грн. Оскільки зобов`язання за договором позики відповідачем не виконано, тому він просить позов задоволити, стягнути кошти за розпискою від 25.12.2014 року в сумі 850 000 грн., відсотки, інфляційні витрати, 3% річних та судові витрати.
Відповідач в судове засідання не з`явився, в черговий раз подавши заяву про розгляд справи у його відсутність. В попередньому судовому засіданні представник ОСОБА_2 адвокат Ю.В. Дубова вказувала, що кошти від позивача відповідач отримував лише за першою розпискою, після написання другої - кошти йому не передавались, проте враховуючи, що за розпискою від 03.11.2014 право вимоги наступило 25.12.2014 , клопотала про застосування строків позовної давності до першої боргової розписки. Крім того, стверджувала, що боргову розписку від 03.11.2014 року відповідач не писав та відповідно не підписував, а тому просила в позові відмовити.
Суд, дослідивши докази, встановив наступні факти.
Згідно розписки від 03.11.2014 ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 03.11.2014 грошову суму в розмірі 550 000 гривень, яку зобов`язується повернути 25.12.2014 (копія на а.с. 16-17).
Відповідно до розписки від 25.12.2014 відповідач отримав від позивача 550 000 гривень з нарахуванням на суму займу 300 000 гривень, які забов`язується повернути ОСОБА_1 не пізніше 30.06.2015 (копія на а.с. 18).
У відповідності до висновку експерта за результатами проведення судово-технічної та почеркознавчої експертизи від 2.09.2019 року підпис від імені ОСОБА_2 на розписці від 25.12.2014 року виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки і технічних засобів; підпис від імені ОСОБА_2 на розписці від 25.12.2014 року виконаний самим ОСОБА_2 ; текст розписки від 25.12.2014 року виконаний самим ОСОБА_2 ; текст розписки від 25.12.2014 року та підпис на розписці виконаний без наслідування почерку (підпису) ОСОБА_2 ; ознак навмисної зміни почерку (незвичною рукою) при виконанні рукопису в оригіналі розписки від 25.12.2014 року та підпис в розписці не встановлено (а.с. 201-207)
Аналізуючи пояснення позивача та наданні докази, суд прийшов до наступного.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики вважається укладеним у момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (пункт 2 частини першої статті 1046 ЦК України).
Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій статті 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Згідно із ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
У відповідності до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми. А тому письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.
Як вбачається з матеріалів справи, 03.11.2014 року сторонами було укладено договір позики у відповідності до якого ОСОБА_2 отримав у борг кошти в сумі 550 000 грн, які зобов`язався повернути 25.12.2014 року, проте свій обов`язок не виконав, кошти у встановлений сторонами строк не повернув. В зв`язку з чим, з метою продовження строку повернення коштів, отриманих за попередньою розпискою, було укладено договір позики зі зміненим терміном повернення коштів, отриманих за попередньою розпискою. В судовому засіданні достеменно встановлено, що розписка від 25.12.2014 року якою продовжено строк повернення коштів, власноручно написана відповідачем.
Таким чином, беручи до уваги, що в судовому засіданні встановлено отримання відповідачем в борг коштів в сумі 550 000 грн. у відповідності до розписки від 03.11.2014 , а згідно розписки від 25.12.2014, яку власноручно написано ОСОБА_2 , сторони погодили новий строк повернення боргу, який закінчився 30.06.2015 року, томму суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 борг в сумі 550000 грн.
Вирішуючи питання про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 процентів за договором позики та 300 000 грн. нарахованих на суму займу, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Так як у розписці від 25.12.2014 сторони не погодили питання щодо сплати процентів за договором позики, позивач просить стягувати їх на рівні облікової ставки Національного банку України з 30.06.2015, тобто з дня, до якого мала бути повернута позика.
Однак, згідно абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України проценти виплачуються лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
В правовій позиції, висловленій Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, також зазначається, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Вказане свідчить, що позикодавець ОСОБА_1 не вправі нараховувати проценти за користування позикою після закінчення встановленого строку повернення позики, а саме після 30.06.2015, а тому вимоги позивача щодо стягнення 429 920.89 грн. процентів в розмірі однієї облікової ставки НБУ задоволенню не підлягають.
Що стосується 300 000 грн. , вказаних у борговій розписці , то з пояснень позивача вбачається, що це є плата за користування позикою, проте, стаття 1048 ЦК України визначає, що плата за користування чужими грошовими коштами встановлюється у вигляді саме відсотків на основну суму боргу, а встановлення плати у твердій грошовій сумі законом не передбачено, а тому вказана вимога до задоволення не підлягає.
У зв`язку із простроченням виконання ОСОБА_2 зобов`язання за договором позики позивач просить стягнути з останнього 301 750.00 грн. інфляційних витрат та 74473.97 грн. - 3 % річних від простроченої суми.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи викладене, дослідивши наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат та 3% річних від простроченої суми , суд приходить висновку про необхідність їх перерахунку, так як позивач виходив з того, що сума боргу складає 850000 грн. , однак з встановлених обставин вбачається, що борг становить 550 000 грн.
Розрахунок витрат від інфляції здійснюється за формуло: 550000 (Сума боргу) *135.50 (Індекс інфляції (добуток щомісячних індексів за відповідний період))/100% - 550 000 (Сума боргу ) і складає 195 250 грн. 3% річних суд розраховує, застосовуючи наступну формулу: 550000(сума боргу) * 3 (процентна ставка)/100%/365 днів* 1067 (кількість днів прострочення), що дорівнює 48234 грн.
Тому з відповідача підлягає стягненню 195250 грн. - інфляційних витрат та 48234 грн. - 3% річних від простроченої суми.
Що стосується клопотання представника відповідача про застосування строків позовної давності, то суд виходить з наступного.
Згідно ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Оскільки термін дії договору позики від 03.11.2014 року продовжено до 30.06.2015 року, про що свідчить розписка від 25.12.2014 та позовні вимоги заявлено в межах встановленого законом трьохрічного строку, тому суд не вбачає підстав для його задоволення та застосування строків позовної давності.
Відповідно до ч. 1, п. ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача;у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, суд приходить висновку про стягнення із відповідача на користь позивача 4221 грн. судового збору та 959,0 грн. витрат на правничу допомогу, що пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а також 6280,0 грн. витрат на проведення експертизи.
Керуючись ст.ст.207, 625,1046-1049 ЦК України, ст.133, 137, 141, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 09.06.2004 Хмільницьким МРВ УМВС України у Вінницькій області, зареєстрованого по АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий 04.02.2004 Фастівським МРВ ГУ МВС України в Київській області, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2 ) 793 484 (сімсот дев"яносто три тисячі чотириста вісімдесят чотири) гривні боргу за договором позики від 25.12.2014, з яких 550 000 (п"ятсот п"ятдесят тисяч) грн. - основна сума боргу, 195 250,00 (сто дев"яносто п"ять тисяч двісті п"ятдесят) грн. - сума витрат від інфляції, 48 234,00 (сорок вісім тисяч двісті тридцять чотири) грн. - 3% річних від простроченої суми.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 09.06.2004 Хмільницьким МРВ УМВС України у Вінницькій області, зареєстрованого по АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий 04.02.2004 Фастівським МРВ ГУ МВС України в Київській області, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2 ) 4 221,00 (чотири тисячі двісті двадцять одну ) грн. судового збору.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 09.06.2004 Хмільницьким МРВ УМВС України у Вінницькій області, зареєстрованого по АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий 04.02.2004 Фастівським МРВ ГУ МВС України в Київській області, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2 ) витрати на проведення почеркознавчої експертизи в сумі 6280,0 грн
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 09.06.2004 Хмільницьким МРВ УМВС України у Вінницькій області, зареєстрованого по АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий 04.02.2004 Фастівським МРВ ГУ МВС України в Київській області, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2 ) витрати на правничу допомогу пропорційно задоволеним вимогам в сумі 959, 00 грн.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Дата складення повного тексту рішення - 22.11.2019 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду через Хмільницький міськрайонний суд на протязі 30-ти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Робак М. В.
