Справа № 750/11678/19
Провадження № 2/750/2616/19
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 листопада 2019 року м. Чернігів
Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:
судді Карапута Л.В.,
секретаря Пишенко М.М.,
за участю позивача, представника позивача ОСОБА_1 , представника Чернігівської міської ради - Мітасової Ю.С., представника відповідача Новик М.С.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Чернігівської міської ради, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення,
в с т а н о в и в:
10.10.2019 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання незаконним і скасування рішення Чернігівської міської ради від 20.06.2014 року в частині визнання таким, що втратив чинність, пункту 1.16 рішення Чернігівської міської ради від 25.04.2014 року про передачу земельної ділянки у власність. В обґрунтування позову зазначив, що оскаржуваним рішенням його протиправно позбавлено права власності на земельну ділянку.
У судовому засіданні позивач, представник позивача заявлені вимоги підтримав і наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача позов не визнала та просила відмовити в його задоволенні. Вона пояснила, що пункт 1.16 рішення Чернігівської міської ради від 25.04.2014 року про передачу позивачеві у власність земельної ділянки є незаконним, а тому визнаний таким, що втратив чинність, оскільки, як з`ясувалося в подальшому, позивач не є власником будинку, для обслуговування якого йому передано спірну земельну ділянку у власність.
Представник відповідача ОСОБА_3 просив відмовити в задоволенні позову.
Після оголошеної судом перерви сторони в судове засідання не з`явились, проте їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Судом встановлено такі факти і відповідні їм правовідносини.
Пунктом 1.16 рішення Чернігівської міської ради шостого скликання від 25.04.2014 року позивачу передано безоплатно у власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0.0604 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 7410100000:02:025:6178). На підставі цього рішення позивачу видано свідоцтво про право власності на земельну ділянку (а. с. 16, 17).
Пунктом 6 рішення Чернігівської міської ради шостого скликання від 20.06.2014 року пункт 1.16 рішення від 25.04.2014 року визнано таким, що втратив чинність (а.с. 18; далі - Рішення). Як зазначено в мотивувальній частині пункту 6 Рішення, підставою його ухвалення є необхідність уточнення, при цьому яка-саме необхідність, і яке уточнення далі не вказується.
Оскаржуване Рішення приймалося без повідомлення позивача.
Таким чином, оскаржуваним Рішенням позивача безоплатно та всупереч його волі позбавлено права власності на земельну ділянку, що фактично є конфіскацією його майна.
Право власності ОСОБА_2 на будинок АДРЕСА_1 офіційно визнане та підтверджене державою.
Набувши право власності на будинок з часткою одиниці ОСОБА_2 набув право користування та володіння земельною ділянкою , а рішенням Чернігівської міської ради від 25.04.2014 земельна ділянка була передана позивачу у власність.
Вказане рішення не скасовувалося та не змінювалося, а тому є чинним.
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.
Підстави та порядок припинення прав на землю визначені в главі 22 ЗК України. Ці норми передбачають підстави припинення прав (права власності та права користування) на земельні ділянки як у добровільному та і в примусовому порядку, з об`єктивних і суб`єктивних причин, а також за наявності та відсутності вини власників і землекористувачів.
Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140-149 ЗК України.
Статтею 41 Конституції України кожному гарантовано право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власність, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішення суду у випадках, обсязі та порядку, вставлених законом.
Позбавивши позивача права власності на земельну ділянку, таким чином відповідач протиправно перебрав на себе повноваження суду та грубо порушив право власності позивача на майно, яке гарантовано Конституцією України.
Зокрема, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України) визнав низку порушення пункту 1 ст. 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та ст. 13 Конвенції у справі, пов`язаний із земельними правовідносинами, в ній викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема розкрито елементи змісту принципу «доброго врядування», який передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належній і послідовний спосіб.
Разом з тим, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень максимально ефективно.
За таких обставин, оскаржуване рішення є протиправним, оскільки відсутня його мотивація, а тому підлягає скасуванню, а позов - задоволенню.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 141, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд
в и р і ш и в:
позов ОСОБА_2 до Чернігівської міської ради, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення, задовольнити.
Визнати протиправним і скасувати пункт 6 рішення Чернігівської міської ради шостого скликання від 20.06.2014 року про визнання таким, що втратив чинності пункту 1.16 рішення Чернігівської міської ради від 25.04.2014 року, яким ОСОБА_2 передано безоплатно у власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0.0604 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 7410100000:02:025:6178).
Стягнути з місцевого бюджету Чернігівської територіальної громади на користь ОСОБА_2 768 грн 40 коп. у відшкодування понесених судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено 27.11.2019.
Суддя Л.В. Карапута
