Постанова
Іменем України
21 листопада 2018 року
м. Київ
справа № 235/8504/15-к
провадження № 51-2078км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 19 липня 2018 року й ухвалу Донецького апеляційного суду від 26 березня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015050410001248, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Білозерське Донецької області, проживає та зареєстрований у АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 296 КК України, ч. 1 ст. 121 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 19липня 2018 року ОСОБА_7 засуджено за: ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців; ч. 3 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань, остаточно ОСОБА_7 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років і 6 місяців.
Цим же вироком засудженого ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , судові рішення щодо яких у касаційному порядку не оскаржуються.
Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 11 червня 2014 року приблизно о 17:50, будучи в стані алкогольного сп`яніння, перебуваючи в парку культури та відпочинку «Динасового заводу», розташованому на вул. Правди ( тепер С. Бовкуна) у м. Красноармійську (тепер Покровськ) Донецької області. Проходячи повз раніше незнайомих йому ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які в цей час стояли та розмовляли, ОСОБА_7 , почав безпричинно втручатися в розмову ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , на що ОСОБА_10 , попросив ОСОБА_7 не втручатися в їх розмову. В відповідь на прохання ОСОБА_10 , ОСОБА_7 безпричинно з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, з особливою зухвалістю, діючи з прямим умислом направленим на заподіяння ОСОБА_10 тяжких тілесних ушкоджень, умисно з силою завдав останньому не менш 2 бокових ударів руками в область життєво важливого органу - голови, спричинив таким чином ОСОБА_10 тілесні пошкодження від яких останній втратив свідомість та впав з прискоренням на асфальт, вдарившись головою об асфальтове покриття. Продовжуючи свій злочинний намір, направлений на завдання ОСОБА_10 тяжких тілесних ушкоджень, із хуліганських спонукань ОСОБА_7 умисно завдав ОСОБА_10 , який знаходився на землі в безпорадному стані, ще не менше трьох ударів ногою в область життєво важливого органу - голови.
В результаті злочинних дій ОСОБА_7 ОСОБА_10 заподіяно закриту черепно-мозкову травму, перелом правої скроневої кістки з переходом на потиличний шов з його травматичною розбіжністю, з переходом лінії перелому з луски правої скроневої кістки на піраміду правої скроневої кістки, забій речовини головного мозку, гострий посттравматичний геморагічний перфоративний отит, які за ступенем тяжкості тілесних ушкоджень відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння.
Далі, ОСОБА_7 з метою продовження хуліганських дій групою осіб, зателефонував по своєму мобільному телефону своєму неповнолітньому синові ОСОБА_12 , який прийшов до місця вищевказаної події зі своїм знайомим ОСОБА_8 , після чого останній безпричинно діючи в групі осіб зі ОСОБА_7 із хуліганських спонукань почали штовхати ногами лежачого на асфальті ОСОБА_10 , вимагаючи від нього прийти до тями та встати.
В цей час ОСОБА_11 , та ОСОБА_13 , що знаходилися поруч з місцем побиття ОСОБА_10 , підійшли та почали вимагати припинити штовхати ОСОБА_10 , на що ОСОБА_8 безпричинно, навмисно з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, супроводжуючи свої дії особливою зухвалістю, навмисно завдав удар кулаком в область обличчя ОСОБА_11 , після чого почав висловлювати в її адресу погрози фізичною розправою в разі продовження втручання.
В той же час ОСОБА_14 , який заходився поблизу скоєного вищевказаного кримінального правопорушення, підійшов до лежачого в безпорадному стані ОСОБА_10 та нахилився над ним з метою надання йому допомоги. ОСОБА_7 продовжуючи свої хуліганські дії безпричинно, навмисно, з хуліганських спонукань, завдав удар ногою в обличчя ОСОБА_14 , після чого діючи в групі осіб, з хуліганських спонукань, з метою завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_14 , разом з ОСОБА_8 почали підходити до ОСОБА_14 , який побоюючись за своє життя та здоров`я дістав з кобури зареєстрований на нього у законному порядку травматичний пістолет і почав вимагати припинити хуліганські дії.
Незважаючи на застереження ОСОБА_14 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , проявляючи явну агресію, почали висловлювати погрози застосування до ОСОБА_14 насильства, які останній сприйняв як реальні. З метою уникнення свого побиття та побиття оточуючих, ОСОБА_14 зробив попереджувальний постріл в повітря з наявної у нього травматичної зброї, а коли незважаючи на це ОСОБА_7 та ОСОБА_8 наблизилися до нього, він діючи в рамках необхідної оборони зробив постріл в ногу ОСОБА_7 , спричинивши йому таким чином тілесне пошкодження лівої ноги, після чого став відходити в бік дитячого майданчику. В подальшому, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з хуліганських спонукань почали переслідувати ОСОБА_14 та настигли його на дитячому майданчику, розташованому в парку культури та відпочинку.
На дитячому майданчику до ОСОБА_7 та ОСОБА_8 приєдналися знайомі ОСОБА_8 - неповнолітні ОСОБА_9 та інша особа, матеріали відносно якої були виділені на досудовому розслідуванні в окреме провадження, які приїхали до дитячого майданчика на моторолері.
Далі, особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, діючи в групі осіб зі ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , демонструючи свою неповагу до існуючих норм моралі та поведінки в суспільстві, знаходячись в громадському місці, ігноруючи присутність відпочиваючих мешканців міста з силою потягнув на себе барсетку потерпілого ОСОБА_14 , від чого той впав на землю.
На зауваження ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та інших присутніх громадян щодо їх поведінки і неодноразові прохання припинити свої хуліганські дії ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, не відреагували, та почали бити ОСОБА_14 , наносячи удари руками та ногами по різним частинам тіла, ОСОБА_9 утримував потерпілих ОСОБА_17 та ОСОБА_15 , які намагались допомогти потерпілому ОСОБА_14 . З метою припинення хуліганських дій вищевказаних осіб потерпіла ОСОБА_17 , почала прикривати собою свого сина ОСОБА_14 , але вищевказані особи почали надавати активний супротив ОСОБА_17 , та іншим громадянам, які намагалися припинити їх хуліганські дії, спричинивши при цьому ОСОБА_17 ногами фізичний біль в області спини.
ОСОБА_18 незаконними діями ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження заподіяно легкі тілесні ушкодження., а ОСОБА_11 та ОСОБА_16 заподіяно фізичного болю.
Після вчинення хуліганських дій, особа, щодо якої матеріали виділені в окреме провадження та засуджений ОСОБА_9 , забравши барсетку потерпілого ОСОБА_14 зі зброєю, сіли на моторолер і з місця події поїхали, дорогою пістолет і барсетку потерпілого викинули в кущі.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 26 березня 2019 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ставить питання про скасування судових рішень у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Стверджує про неправильну кваліфікацію дій засудженого ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 121 КК України та вважає, що його діяння слід кваліфікувати за ст. 128 КК України, оскільки отримане потерпілим тяжке тілесне ушкодження було отримано у зв`язку з падінням остатнього й удару об тверду поверхню. У зв`язку з неправильною кваліфікацією дій засудженого, вказує на невідповідність призначеного останньому покарання тяжкості злочину та його особі через суворість. Окрім того посилається на те, що судом належним чином не доведено перебування ОСОБА_7 в стані алкогольного сп`яніння.
Позиції інших учасників судового провадження
У запереченнях на касаційну скаргу захисника прокурор просить залишити її без задоволення як безпідставну.
У судовому засіданні захисник підтримав подану касаційну скаргу, прокурор заперечував проти її задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційних скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_7 та кваліфікація його дій у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України в касаційній скарзі не оспорюються, у зв`язку з чим судові рішення в цій частині колегією суддів не перевіряються.
Доводи касаційної скарги захисника щодо неправильної кваліфікації дій засудженого ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 121 КК України колегія суддів вважає безпідставними виходячи з наступного.
Мотивуючи висновок про винуватість ОСОБА_7 увчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.121 КК України, суд першої інстанції послався на докази, що зібрані у встановленому законом порядку, досліджені під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до приписівст. 94 КПК України.
Зокрема, свої висновки про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення за викладених у вироку обставин, судпершої інстанції обґрунтував показаннями потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_14 про обставини вчинення злочину, показаннями свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_20 ОСОБА_21 та інших, даними протоколів огляду місця події від 11 червня 2014 року, пред`явлення осіб до впізнання, протоколами проведення слідчих експериментів, даними висновку експерта № 243 від 18 серпня 2014 року, висновку додаткової судово-медичної експертизи № 18/243 від 26червня 2015 року, а також іншими доказами, зміст яких детально відтворено у вироку.
Сукупність наведених у вироку доказів, переконливо свідчить про те, що ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1ст. 121 КК України.
Обов`язковою ознакою складу злочину, передбаченого ст. 121 КК України є наявність вини особи у формі прямого чи непрямого умислу на спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень. Тобто особа повинна передбачати суспільно небезпечні наслідки своїх дій і бажати їх настання (прямий умисел) або ж хоча і не бажати, але свідомо припускати настання цих наслідків (непрямий умисел). При цьому питання про умисел вирішується виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховуючи спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.
Так, умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження (ст. 121 КК України) з об`єктивної сторони характеризується протиправним посяганням на здоров`я іншої людини, шкідливими наслідками, що настали для здоров`я потерпілого у вигляді спричинення тілесних ушкоджень, встановлення причинного зв`язку між зазначеним діянням та наслідками.
Кримінальна відповідальність за необережне тілесне ушкодження (стаття 128 КК України) настає за наявності таких самих елементів об`єктивної сторони, як і складу злочину, передбаченого статтею 121 КК України, за умови, якщо були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, а за суб`єктивною стороною цей злочин проявляється в необережній формі вини у виді злочинної самовпевненості або злочинної недбалості.
Розмежування умисного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень (частина перша статті 121 КК України) і необережного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень (стаття 128 КК України) здійснюється як за об`єктивною, так і суб`єктивною сторонами цих злочинів. Окрім того, при визначенні ступеня тяжкості заподіяних тілесних ушкоджень за способом вчинення діяння враховуються локалізація, характер, механізм утворення травм та ушкоджень, які можуть бути визнані тяжкими, в тому числі й небезпечними для життя в момент заподіяння, а зміст і характер інтелектуального та вольового критеріїв вини у зазначених злочинах з матеріальним складом обумовлюються усвідомленням особою характеру вчиненого злочинного діяння, передбаченням його негативних наслідків та ставленням до цих наслідків.
Відповідно до ст. 24 КК України умисел поділяється на прямий і не прямий. Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільні небезпечні наслідки і бажала їх настання. Інтелектуальні ознаки прямого умислу полягають в усвідомленні суспільне небезпечного характеру свого діяння та передбаченні його суспільне небезпечних наслідків. Усвідомлення суспільне небезпечного характеру свого діяння означає не тільки розуміння фактичної сторони того, що вчиняється, всіх обставин, що характеризують об`єктивні ознаки складу злочину (значущість об`єкта і предмета посягання, характеру діяння, місця, часу, способу його вчинення та інших обставин), а й розуміння соціального значення діяння, його соціальної шкідливості. Передбачення означає, що у свідомості особи склалося певне уявлення про можливі або неминучі наслідки свого діяння. При цьому передбачення має конкретний характер. Особа має чітке уявлення про те, що саме від її конкретного діяння неминуче настануть чи можуть настати певні суспільні небезпечні наслідки. Вольова ознака прямого умислу це бажання настання передбачуваних наслідків свого діяння.
Непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільне небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільне небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання.
З встановлених як судом першої так і судом апеляційної інстанцій обставин справи вбачається, що ОСОБА_7 в ході словесного конфлікту з силою завдав потерпілому ОСОБА_10 не менше двох бокових ударів руками в область життєво важливого органу голови, від чого останній втратив свідомість, впав і вдарився головою об асфальтне покриття. Після цього ОСОБА_7 умисно завдав ОСОБА_10 , який знаходився на землі в безпорадному стані, ще не менше трьох ударів ногою в голову. За даними висновку експерта № 243 від 18 серпня 2014 року, при зверненні за медичною допомогою у ОСОБА_10 виявлені наступні тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма, перелом правої скроневої кістки з переходом на потиличний шов з його травматичною розбіжністю, з переходом лінії перелому з луски правої скроневої кістки на піраміду правої скроневої кістки (поздовжній перелом через стінки зовнішнього кісткового слухового проходу, барабанної порожнини, барабанний канал лицевого нерва), забій речовини головного мозку, гострий посттравматичний геморагічний перфоративний отит, які утворилися від дії тупого предмета, яким міг би бути кулак рук людини, в результаті прикладання травмуючої сили не менше 1-2 разів на скроневу область праворуч, можливо в зазначений термін і за вказаних обставин, і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя.( т.1, а.п.31-33).
Відповідно до висновку додаткової судово-медичної експертизи № 18/243 від 26червня 2015 року, при зверненні за медичною допомогою у ОСОБА_10 виявлені наступні тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма, перелом правої скроневої кістки з переходом на потиличний шов з його травматичною розбіжністю, з переходом лінії перелому з чешуйки скроневої кістки на піраміду правої скроневої кістки (поздовжній перелом через стінки зовнішнього кісткового слухового проходу, барабанної порожнини, барабани канал лицевого нерву), забій речовини головного мозку, гострий посттравматичний геморагічний перфоративний отит, забій м`яких тканин волосистої частини голови з підшкірної гематомою по середній лінії в тім`яної області, забій виличних областей з обох сторін.Вищеописані тілесні ушкодження утворилися 11 червня 2014 року в результаті прикладання травмуючої сили не менше двох разів на область обличчя з утворенням забоїв з подальшим падінням тіла назад і ударом правою потиличної областю голови об асфальтне покриття, з утворенням закритою черепно-мозкової травми з переломом кісток черепа та забоєм речовини головного мозку. Забій м`яких тканин волосистої частини голови з підшкірною гематомою по середній лінії в тім`яної області, утворився від дії тупого предмета, яким могла бути нога людини. Забої обличчя, волосистої частини голови відносяться до легких тілесних ушкоджень. Закрита черепно-мозкова травма з переломами кісток черепа та забоєм речовини головного мозку відноситься до тяжких тілесних пошкоджень, як небезпечних для життя. Тілесні ушкодження, наявні у ОСОБА_10 , могли утворитися при обставинах, зазначених ОСОБА_11 під час проведення слідчого експерименту за її участю 05 червня 2015 року, асаме кулаком лівої руки ОСОБА_7 наніс удар ОСОБА_22 в область правої скроні, потім ще один удар кулаком, від якого ОСОБА_22 упав на асфальтовану доріжку без тями. Після чого обвинувачений ногою вдарив ОСОБА_22 в голову, від його удару голову потерпілого повернуло вправо і наніс ще два удари ногою в область потилиці. (т.1, а.п.104-108).
За встановлених судом фактичних обставин дії ОСОБА_7 носили активний характер та останній раптово діяв щодо потерпілого.
Наведені обставини в даному кримінальному провадженні в сукупності з даними про локалізацію і характер утворення тілесних ушкоджень свідчать про те, що ОСОБА_7 умисно завдаючи без будь-якого попередження не менше двох умисних ударів з силою в голову потерпілому, який цього не очікував і не спроможний був захищатися, розраховував на особливу силу удару і такі можливі наслідки, як різке падіння потерпілого й удар об тверду поверхню землі (асфальт), від чого його здоровю буде спричинена шкода. Після двох умисних ударів руками в голову, падінні та втрати потерпілим свідомості ОСОБА_7 не тільки не припинив своїх дій, а навпаки продовжив навмисно спричиняти у життєво важливий орган - голову удари ногою, тобто бажав настання передбачуваних тяжких наслідків свого діяння, тобто діяв з прямим умислом.
Таким чином, зазначені обставини вказують на наявність у діях ОСОБА_7 складу злочину, передбаченогостаттею 121 КК України, що виключають можливість кваліфікації цього діяння за ознаками необережного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу засудженого, апеляційний суд навів докладні мотиви прийнятого рішення і не встановив невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи та таких істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу та дати правильну юридичну оцінку вчиненому.Виходячи із сукупності обставин, встановлених судом першої інстанції та перевірених під час розгляду кримінального провадження в апеляційному порядку, висновки суду про наявність у ОСОБА_7 умислу на спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_10 та відсутність підстав розцінювати дії останнього як заподіяні з необережності, є обґрунтованими. З цим висновком погоджується і колегія суддів.
Крім того, предметом ретельної перевірки суду апеляційної інстанції були і доводи сторони захисту про недоведеність вчинення засудженим ОСОБА_7 злочинів в стані алкогольного сп`яніння та були спростовані показаннями потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_14 та ОСОБА_16 , які підтвердили перебування засудженого під час вчинення злочинів в такому стані.
Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогамст.ст. 370, 419 КПК України.
Покарання засудженому призначено відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_7 і попередження нових злочинів, та відповідає вимогам ст. 50, 65, 70 КК України.
Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, а призначене покарання відповідає тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого, касаційна скарга має бути залишена без задоволення, а судові рішення - без зміни.
Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, Суд
ухвалив:
Вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 19 липня 2018 року й ухвалу Донецького апеляційного суду від 26 березня 2019 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргузахисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 без задоволення.
Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
