Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 21 листопада 2018 року
у справі № 235/8504/15-к
Кримінальна юрисдикція
Щодо розмежування умисного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень і необережного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень
Фабула справи: вироком суду першої інстанції ОСОБА_1 засуджено:
- за ч. 1 ст. 121 КК України - до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців;
- за ч. 3 ст. 296 КК України - до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань, остаточно ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років і 6 місяців.
Цим самим вироком засудженого ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
Апеляційним судом вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Мотивація касаційної скарги: захисник засудженого ОСОБА_1 стверджує про неправильну кваліфікацію дій засудженого ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КК України та вважає, що його діяння слід кваліфікувати за ст. 128 КК України, оскільки отримане потерпілим тяжке тілесне ушкодження було отримано у зв`язку з падінням останнього й удару об тверду поверхню.
Правова позиція Верховного Суду: обов'язковою ознакою складу злочину, передбаченого ст. 121 КК України є наявність вини особи у формі прямого чи непрямого умислу на спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень. Тобто особа повинна передбачати суспільно небезпечні наслідки своїх дій і бажати їх настання (прямий умисел) або ж хоча і не бажати, але свідомо припускати настання цих наслідків (непрямий умисел). При цьому питання про умисел вирішується виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховуючи спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.
Так, умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження (ст. 121 КК України) з об'єктивної сторони характеризується протиправним посяганням на здоров'я іншої людини, шкідливими наслідками, що настали для здоров'я потерпілого у вигляді спричинення тілесних ушкоджень, встановлення причинного зв`язку між зазначеним діянням та наслідками.
Кримінальна відповідальність за необережне тілесне ушкодження (ст. 128 КК України) настає за наявності таких самих елементів об'єктивної сторони, як і складу злочину, передбаченого ст. 121 КК України, за умови, якщо були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, а за суб'єктивною стороною цей злочин проявляється в необережній формі вини у виді злочинної самовпевненості або злочинної недбалості.
Висновки: розмежування умисного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень (ч. 1 ст.121 КК України) і необережного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень (ст. 128 КК України) здійснюється як за об'єктивною, так і суб'єктивною сторонами цих злочинів. Крім того, при визначенні ступеня тяжкості заподіяних тілесних ушкоджень за способом вчинення діяння враховуються локалізація, характер, механізм утворення травм та ушкоджень, які можуть бути визнані тяжкими, в тому числі й небезпечними для життя в момент заподіяння, а зміст і характер інтелектуального та вольового критеріїв вини у зазначених злочинах з матеріальним складом обумовлюються усвідомленням особою характеру вчиненого злочинного діяння, передбаченням його негативних наслідків та ставленням до цих наслідків.
У цьому кримінальному провадженні засуджений, умисно завдаючи без будь-якого попередження не менше двох умисних ударів з силою в голову потерпілому, який цього не очікував і не спроможний був захищатися, розраховував на особливу силу удару і такі можливі наслідки, як різке падіння потерпілого й удар об тверду поверхню землі (асфальт), від чого його здоров'ю буде спричинена шкода. Після двох умисних ударів руками в голову, падінні та втрати потерпілим свідомості засуджений не тільки не припинив своїх дій, а навпаки продовжив навмисно спричиняти у життєво важливий орган - голову удари ногою, тобто бажав настання передбачуваних тяжких наслідків свого діяння, тобто діяв з прямим умислом. Таким чином, зазначені обставини вказують на наявність у діях засудженого складу злочину, передбаченого ст. 121 КК України, що виключають можливість кваліфікації цього діяння за ознаками необережного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень.
Ключові слова: злочини проти життя та здоров’я особи, суміжні склади злочинів, усвідомлення характеру вчиненого діяння, з’ясування спрямування умислу, наслідки нанесення тілесних ушкоджень, відмежування схожих злочинів
