open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Це рішення містить правові висновки
Це рішення містить правові висновки
emblem

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2019 року

м. Київ

Справа № 910/16135/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Могил С.К., Мачульський Г.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2019 (суддя Головіна К.І.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2019 (головуючий суддя - Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Калатай Н.Ф.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська міжнародна торгівельна компанія"

до Акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Будівельно-монтажна фірма "Укргазпромбуд"

про стягнення 279 338, 73 грн.,

Учасники справи: не викликалися та не повідомлялися.

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1. У листопаді 2018 року до Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська міжнародна торгівельна компанія" (далі - ТОВ "УМТК", позивач) з позовом до Акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Будівельно-монтажна фірма "Укргазпромбуд" (далі - АТ "Укртрансгаз", відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 279 338,73 грн.

2. Позов мотивований тим, що відповідач порушив умови договору закупівлі №1704000345/016/1 від 21.04.2017 в частині своєчасної сплати вартості поставленого товару, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість.

3. Заперечуючи проти позову відповідач вказував на відсутність заборгованості внаслідок проведеного взаємозаліку зустрічних однорідних вимог щодо основного боргу АТ "Укртрансгаз" на суму неустойки 251 905,69 грн. (пені та штрафу), нарахованої за несвоєчасно поставлений позивачем товар за договором закупівлі № 1704000345/016/1 від 21.04.2017, та просив відмовити у задоволенні позову.

ІІ. Короткий зміст судових рішень

4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.03.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2019, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг у сумі 251 905, 69 грн., інфляційну складову боргу у сумі 19 999, 11 грн., 3 % річних у сумі 7 392, 33 грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 4 189, 45 грн. У решті позовних вимог - відмовлено.

ІІІ. Процедура касаційного провадження у Верховному Суді

5. 30.09.2019 (згідно поштовим штемпелем на конверті) Акціонерним товариством "Укртрансгаз" до Касаційного господарського суду подано касаційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2019 у справі № 910/16135/18.

6. Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.10.2019 у справі №910/161135/18 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Могил С.К., Мачульський Г.М.

7. Згідно з частиною 4 статті 301 Господарського процесуального кодексу України перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.

8. За приписами частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

9. Ухвалою Касаційного господарського суду від 21.10.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2019 у справі № 910/16135/18. Суд ухвалив розгляд скарги здійснити у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи; визначити строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи до 11.11.2019.

10. 04.11.2019 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) позивачем до Касаційного господарського суду направлено відзив на касаційну скаргу, який фактично надійшов до суду 05.11.2019.

ІV. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

11. У касаційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2019 у справі № 910/16135/18 скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

12. Ці вимоги мотивовано неправильним застосуванням норм матеріального права: ст. ст. 215, 216, 538, 601, 602 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), а також порушенням норм процесуального права: ст. ст. 76-79, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК).

Відповідач наголошує, що факт прострочки з боку позивача був, правовим наслідком чого стало нарахування штрафних санкцій у сумі 251 905,69 грн. та подальше зарахування відповідачем зустрічних однорідних вимог на підставі ст. 601 ЦК України. Факт неправомірності в таких діях відповідача судом не встановлений.

Тому, на переконання відповідача, заперечення позивача проти зарахування зустрічних вимог, без будь-якого його обґрунтування (при тому що такий правочин не визнаний недійсним судом та не є таким в силу закону), не повинно бути підставою для ухвалення рішення через недоведеність тих обставин, які мають значення для справи.

Оскільки позивач прострочив виконання свого обов`язку з поставки товару, відповідач на підставі ч.3 ст.538 ЦК скористався своїм правом зупинити виконання свого зустрічного обов`язку з оплати товару.

Заява відповідача про зарахування від 10.04.18 № 3101ВИХ-18-383 є одностороннім правочином, презумпція чинності якого визначена законом (ст.204 ЦК) і який в судовому порядку недійсним не визнавався.

Як зобов`язання відповідача перед позивачем щодо сплати вартості поставленого товару, так і зобов`язання позивача перед відповідачем щодо сплати неустойки та щодо яких було здійснено зарахування, мають грошовий характер, тобто є однорідними, крім того, вони є зустрічними, строк виконання за ними настав.

Ні договором між позивачем та відповідачем, ні законом текстуально не визначена неможливість зустрічного зарахування вимог по сплаті неустойки та по сплаті вартості поставленого товару.

Відповідач зазначає, що позивач не зробив жодних посилань на обставину, яка робить вимогу відповідача про сплату неустойки непридатною до зарахування та, всупереч ст. 74 ГПК, не надав жодних доказів в підтвердження існування такої обставини, а тому оскаржуване рішення (з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові) не може бути законним.

Отже, викладені обставини свідчать про те, що в даному випадку судами першої та другої інстанцій порушені норми процесуального права: ст.ст. 7, 73, 86, 91, 236, 237 ГПК, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

13. У відзиві на касаційну скаргу позивач просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. Позивач вважає висновки судів обґрунтованими, оскаржувані судові рішення у справі винесеними з дотриманням норм матеріального та процесуального права, аргументи, викладені в касаційній скарзі необґрунтованими, просить врахувати правові висновки, викладені в постанові Касаційного господарського суду від 25.04.2018 у справі №910/6781/17.

V. Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

14. 21.04.2017 між ТОВ "УМТК" (продавець) та АТ "Укртрансгаз" (покупець) був укладений договір закупівлі № 1704000345/016/1 (далі - договір), відповідно до умов якого продавець зобов`язується поставити покупцю форменний одяг (одяг робочий), код за ДК 18110000-3, а покупець прийняти та оплатити товар. Номенклатура, асортимент, кількість товару та ціна за одиницю товару визначається згідно специфікації до договору, яка є невід`ємною його частиною (п.п. 1.1, 1.2).

Відповідно до п. 3.1 договору вартість товару становить 1 167 999,00 грн. та може бути зменшена за взаємною згодою сторін при зменшенні обсягів закупівлі, зокрема, з урахуванням фактичного обсягу видатків покупця (п. 3.2).

Оплата вартості товару здійснюється покупцем протягом 30-ти календарних днів з дня поставки йому товару шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок продавця (п. 4.1).

Поставка товарів здійснюється окремими партіями на підставі письмової заявки покупця (п. 5.1). Термін поставки товарів - до 31.12.2017 р. Строк поставки окремої партії товару становить десять календарних днів з моменту надання покупцем продавцю заявки (п. 5.5). Місце поставки товарів - DDP - склад покупця, який знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Ковалівська, 9 (згідно з правилами Інкотермс-2010) (п. 5.6).

Датою поставки товарів вважається дата підписання сторонами видаткової накладної (п. 5.8 договору).

Пунктом 6.1 договору встановлений обов`язок покупця здійснити оплату вартості поставленого товару в порядку і на умовах, визначених договором.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов`язань за договором, але не більше двох років, а в частині розрахунків - до повного виконання.

Специфікацією до договору сторони погодили кількість товару та його вартість, яка становить 1 167 999,00 грн.

15. Позивач поставив відповідачу товар, хоч і з простроченням свого зобов`язання, на загальну суму 1 167 999,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №808 від 22.08.2017, № 968 від 12.10.2017, № 1065 від 13.11.2017, № 63 від 17.01.2018.

Відповідач взяті на себе зобов`язання виконав неналежним чином, вартість поставленого товару сплатив частково - у сумі 916 093,31 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 9630 від 06.10.2017, №11336 від 23.11.2017, № 565 від 17.01.2018, № 3809 від 20.04.2018, отже суди встановили, що у відповідача виникла заборгованість у сумі 251 905,69 грн.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказував, що між сторонами здійснене зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 251 905, 69 грн. шляхом направлення позивачу заяви № 3101ВИХ-18-1319 від 27.12.2018 про зарахування зустрічних однорідних вимог, у якій АТ "Укртрансгаз" стверджував про наявність у позивача обов`язку зі сплати пені та штрафу на таку ж суму, нарахованих у зв`язку із недотриманням строків поставки товару.

Згідно направленої позивачу АТ "Укртрансгаз" заяви № 3101ВИХ-18-1319 від 27.12.2018 про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідач вказує про наявність у ТОВ "УМТК" (позивача) заборгованості зі сплати пені та штрафу перед АТ "Укртрансгаз" у сумі 251 905,69 грн., нарахованих за порушення строків поставки товару згідно з договором закупівлі № 1704000345/016/1 від 21.04.2017.

Позивач не визнав порушення зі свого боку зобов`язання з несвоєчасної поставки відповідачу товару та обов`язку сплатити пеню та штраф за таке порушення.

VІ. Короткий виклад мотивів судових рішень судів попередніх інстанцій

16. Свої висновки суди мотивували тим, що між сторонами існує неузгодженість щодо заявленого відповідачем зустрічного зобов`язання, відтак, відсутня безспірність заявлених відповідачем зустрічних вимог.

Нарахована відповідачем сума неустойки (пеня та штраф) за порушення позивачем строків поставки товару за своєю правовою природою відрізняється від заявленої позивачем вимоги про стягнення суми основного боргу, а тому між цими вимогами відсутні ознаки однорідності.

При цьому, умови договору поставки не містять положень про можливість зарахування штрафних санкцій в рахунок погашення основної суми заборгованості за договором.

Направлення АТ "Укртрансгаз" заяви № 3101ВИХ-18-1319 від 27.12.2018 про припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог не припиняє обов`язку відповідача розрахуватись за отриманий товар за договором №1704000345/016/1 від 21.04.2017 на суму 251 905,69 грн.

Враховуючи викладене, апеляційний суд підтримав висновки суду першої інстанції про наявність у відповідача заборгованості за отриманий товар за договором №1704000345/016/1 від 21.04.2017 на суму 251 905,69 грн.

Здійснивши перерахунок заявлених позивачем до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суди дійшли висновку, що з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати у сумі 19 999,11 грн. та 3 % річних у сумі 7 392,33 грн., тобто у менших сумах, ніж просить позивач, у зв`язку із застосуванням ним невірного індексу інфляції, а також помилкового розрахунку 3 % річних за період з 17.02.2018 до 19.04.2018.

VІІ. Позиція Верховного Суду

17. Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК):

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов`язані з переоцінкою доказів та встановленням по новому обставин справи.

18. Зі змісту касаційної скарги, що є предметом даного касаційного перегляду справи, вбачається, що відповідач не згоден з висновками судів стосовно відсутності підстав визнати обов`язок відповідача сплатити позивачеві вартість отриманого на виконання умов договору товару погашеним у зв`язку з зарахуванням зустрічних однорідних вимог шляхом направлення відповідної заяви позивачеві, котрий зі свого боку повинен сплатити на користь відповідача пеню та штраф за прострочення поставки товару за цим же договором.

19. Колегія суддів касаційного визнає доводи, викладені відповідачем у касаційній скарзі, необґрунтованими враховуючи наступне.

20. Так, аргументи, викладені в касаційній скарзі на спростування висновків судів, не відповідають правовим позиціям, викладеним Касаційним господарським судом, зокрема, у постанові від 25.04.2018 у справі №910/6781/17, а саме:

"За змістом ч. 1 ст. 601 ЦК України, вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв`язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов`язань по передачі родових речей, зокрема, грошей); 3) строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Разом з тим, ще однією важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог - є безспірність вимог, які зараховуються, а саме, відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов`язань. За відсутності безспірності вимог відповідний спір має бути вирішений у судовому порядку з дотриманням вимог процесуального закону.

Судами встановлено, що позивач взагалі не визнає наявного у нього обов`язку зі сплати штрафу за порушення податкового законодавства України, тобто між сторонами існує неузгодженість щодо наявності зустрічного зобов`язання, відтак відсутня безспірність заявлених однорідних вимог.

Таким чином направлення заяви про припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог в даному випадку не припиняє обов`язку відповідача щодо своєчасного перерахування грошових коштів за отриманий за договором товар.

Питання про стягнення відповідачем з позивача штрафу за невиконання умов договору в частині недотримання постачальником вимог податкового законодавства України не є предметом розгляду даної справи, відтак підлягає вирішенню в судовому порядку шляхом звернення з окремим позовом з дотриманням вимог підвідомчості та підсудності."

21. Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2018 у справі №908/3039/16, від 14.02.2018 у справі №910/8322/17, від 14.02.2018 у справі №910/6374/17, від 28.02.2018 у справі №910/4312/17, від 05.04.2018 у справі № 910/13205/17, від 11.04.2018 у справі №911/1382/17, від 25.04.2018 у справі №910/6781/17, від 10.07.2018 у справі №910/9038/17, від 25.07.2018 у справі № 916/4933/15, від 22.08.2018 у справі № 910/21652/17, від 11.09.2018 у справі № 910/21648/17, від 08.10.2019 у справі №914/319/18, від 11.10.2018 у справі № 910/23246/17, від 11.10.2018 у справі №910/23246/17 (в даній постанові застосовано термін "прозорість вимог"), від 28.10.2018 у справі № 910/18256/17, від 13.11.2018 у справі № 914/163/14, від 27.11.2018 у справі №914/162/14, від 02.04.2019 у справі №918/539/18, від 15.05.2019 у справі №910/7789/18, від 15.05.2019 у справі №910/7789/19, від 27.05.2019 у справі №910/20107/17, від 24.06.2019 у справі №910/12026/18, від 23.07.2019 у справі №904/1299/18 та від 23.07.2019 №910/17874/17, від 30.07.2019 у справах №910/24141/16 та №918/556/18, від 15.08.2019 у справі № 910/21683/17, від 27.08.2019 у справі №910/10379/18, від 11.09.2019 у справі № 910/21566/17 та від 25.09.2019 у справі №910/2645/17.

22. Крім того, в постанові Верховного Суду від 05.07.2018 у справі № 914/3013/16 викладено наступний правовий висновок:

«Відповідно до ч.3 ст.203 Господарського кодексу України (далі ГК):

"Господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони."

Згідно з ч.1 ст.173 ГК:

"Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку."

Відповідно до ст.601 ЦК:

"1. Зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

2. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін."

Згідно з ч.1 ст.509 ЦК:

"Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку."

Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Відповідно до ст.530 ЦК:

1. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

2. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.546 ЦК, яка включена до Глави 49 "Забезпечення виконання зобов`язання":

"Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком."

Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК, яка віднесена до цієї ж глави:

"Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання."

Згідно зі ст.625 ЦК:

"1. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

2. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом."

На підставі комплексного аналізу вищевикладених норм, суд касаційної інстанції визнає, що зараховані, як зустрічні, в порядку статті 601 ЦК України можуть бути лише саме основні зобов`язання.

В свою чергу, вимоги про сплату пені та передбачених частиною другою статті 625 ЦК України інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошових зобов`язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю правовою природою не є основним зобов`язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов`язань, а відтак ці вимоги не можуть бути зараховані як зустрічні в порядку статті 601 ЦК України.

Разом з тим, суд касаційної інстанції вважає за необхідне відмітити наступне

Відповідно до п.6 ст.3 ЦК:

"Загальними засадами цивільного законодавства є:

6) справедливість, добросовісність та розумність."

З аналізу положень ст.203 ГК та ст.601 ЦК можна зробити висновок, що метою даних норм є:

1. уникнення зайвого та непотрібного перерахування чи передачі сторонами одна одній та повернення в зворотному напрямку тієї частини однорідних зустрічних основних зобов`язань, які однакові за розміром для обох сторін, а отже можуть бути зараховані, що відповідатиме принципу розумності.

2. уникнення ситуації, коли одна сторона добросовісно повністю виконає своє зустрічне однорідне основне зобов`язання, а інша, внаслідок власної недобросовісної поведінки або з інших підстав, своє зобов`язання не виконає, що дозволить добросовісній стороні зменшити свої втрати (або взагалі їх уникнути) на ту частину основного зобов`язання, яку можна зарахувати, що відповідатиме принципам справедливості та добросовісності.

При цьому, колегія суддів касаційного суду враховує, що основне зобов`язання, як правило, носить ясний та безспірний характер, оскільки зазвичай підтверджується первинними документами, підписаними обома сторонами.

Крім того, строк виконання основного зобов`язання детально регламентований вищенаведеною ст.530 ЦК.

В свою чергу, пеня та штраф, наприклад, можуть бути зменшені судом на підставі ч.3 ст.551 ЦК та ст.233 ГК або між сторонами може виникнути спір щодо застосування ч.6 ст.232 ГК при нарахуванні пені.

Разом з тим, згідно з ч.11 ст.238 ГПК:

"У разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму."

Аналіз даної норми свідчить, що її мета є по суті аналогічною меті ст.203 ГК та ст.601 ЦК, оскільки в даному випадку судовим рішенням будуть чітко зафіксовані розміри грошових сум, які сторони винні одна одній, тобто, їх розмір носитиме ясний та безспірний характер, а з моменту набрання таким судовим рішенням законної сили відповідно до п.9 ч.3 ст.129 та ч.1 ст.129-1 Конституції України таке судове рішення підлягатиме обов`язковому виконанню, тобто, буде відсутній будь-який спір між сторонами з приводу настання чи ненастання строку виконання зобов`язання з такої сплати.

При цьому, зазначена норма ГПК не проводить жодної диференціації, які за правовою природою чи підставами виникнення мають бути ці грошові суми.

На підставі викладеного, колегія суддів касаційного суду доходить висновку, що незважаючи на те, що формально зараховані, як зустрічні, можуть бути лише саме основні зобов`язання, проте, за аналогією вищевказаних ст.203 ГК, ст.601 ЦК та ч.11 ст.238 ГПК, задля досягнення тієї ж мети, на яку направлені вищевказані статті, та з урахуванням наведених засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, може мати місце зарахування і вимог про сплату штрафних санкцій та передбачених частиною другою статті 625 ЦК України інших нарахувань у випадку, якщо у кожної із сторін наявне судове рішення, яке набрало законної сили, про стягнення таких вимог, оскільки в такому випадку будуть чітко зафіксовані розміри грошових сум, які сторони винні одна одній по таким вимогам, тобто, їх розмір носитиме ясний та безспірний характер, а з моменту набрання такими судовими рішеннями законної сили відповідно до п.9 ч.3 ст.129 та ч.1 ст.129-1 Конституції України такі судові рішення підлягатимуть обов`язковому виконанню.

Разом з тим, як зазначено судом апеляційної інстанції, в спірній заяві про зарахування зустрічних однорідних вимог № 02-09/16-07 (вих.№Лв-5101-16 від 06.09.2016р.) зазначено, що відповідно до наказу господарського суду Львівської області у справі № 914/4192/15 від 03.09.2013 року Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" має заборгованість перед Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в розмірі 7911859,82 грн., а відповідно до претензії від 02.12.2013 року № 06-7775 по договору № 13-260-Н від 04.01.2013р. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" має заборгованість перед Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" в розмірі 32998615,11грн.

При цьому, відповідно до постанови Львівського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 р. у справі №914/4192/15, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 07.12.2016 р., з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз» 6 647 909,83 грн. інфляційних втрат та 1 147 025,95 грн. 3% річних, всього - 7 794 935,78 грн. та 116 924,04 грн. судового збору.

В свою чергу, вищевказана претензія відповідача містить вимогу до позивача про сплату штрафних санкцій та процентів за користування коштами попередньої оплати за прострочення не грошового зобов`язання ПАТ НАК Нафтогаз України, за непоставку газу за січень, лютий, березень 2013 року

В постанові Верховного Суду України від 24 червня 2015 року у справі №914/2492/14 зазначено, що зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин, є волевиявленням суб`єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин.

Таким чином, відповідачем в заяві про зарахування однорідних вимог прямо було вказано про наявність саме в момент вчинення спірного правочину тільки у позивача судового рішення про стягнення відповідних нарахувань. Щодо власних вимог відповідачем, в свою чергу, було зазначено у вказаній заяві про нарахування ним заборгованості по зазначених санкціях саме згідно власної претензії, що не відповідає вищевказаним висновкам суду касаційної інстанції, а отже доводи касаційної скарги є необґрунтованими.

Крім того, колегія суддів по даній справі приймає до уваги наступний правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду України від 24 червня 2015 року у справі №914/2492/14, повністю з ним погоджується та не вбачає підстав для відступу від нього, з приводу якого містилися різні доводи у касаційній скарзі та відзиві на неї:

"Отже, оскільки зобов`язання сторін за договором оренди газопроводу від 01 січня 2011 року та за Договорами на постачання природного газу за регульованим тарифом від 01 червня 2011 та від 01 січня 2012 року № В128 є грошовими, суд апеляційної інстанції у постанові від 02 грудня 2014 року дійшов обґрунтованого висновку про однорідність вимог, що виникли на їх підставі. Однорідність цих вимог випливає із їх юридичної природи і матеріального змісту та не залежить від підстав виникнення зобов`язань."

Зазначене додатково підтверджує вищевказаний висновок касаційного суду, що після набрання судовими рішеннями про стягнення вимог про сплату штрафних санкцій та передбачених частиною другою статті 625 ЦК України інших нарахувань, ці нарахування стають чіткими, зафіксованими, безспірними грошовими сумами, які підлягають обов`язковій сплаті в порядку виконання судового рішення, а отже можуть бути зараховані, як зустрічні.»

23. Отже однією з важливих умов, за наявності якої можливе припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних вимог, є безспірність вимог, які зараховуються, а саме, відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов`язань.

24. З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків, що оскільки в своїх поясненнях позивач не визнає порушення зі свого боку зобов`язання у вигляді несвоєчасної поставки відповідачу товару та обов`язку сплатити пеню та штраф за таке порушення, тобто, між сторонами існує неузгодженість щодо заявленого відповідачем зустрічного зобов`язання, а відтак, відсутня безпірність заявлених відповідачем зустрічних вимог, направлення АТ "Укртрансгаз" заяви №3101ВИХ-18-1319 від 27.12.2018 про припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог не припиняє обов`язку відповідача розрахуватись за отриманий товар за договором №1704000345/016/1 від 21.04.2017 на суму 251 905,69 грн.

При цьому, нарахована відповідачем самостійно сума неустойки (пеня та штраф) за порушення позивачем строків поставки товару за своєю правовою природою відрізняється від заявленої позивачем вимоги про стягнення суми основного боргу, а тому між цими вимогами відсутні ознаки однорідності.

25. Доводи скаржника, що оскільки позивач прострочив виконання свого обов`язку з поставки товару, відповідач на підставі ч.3 ст.538 ЦК скористався своїм правом зупинити виконання свого зустрічного обов`язку з оплати товару, касаційним судом не приймаються та не розглядаються з урахуванням положень наведеної ст.300 ГПК, оскільки дані доводи та обставини не заявлялися скаржником в судах попередніх інстанцій та, відповідно, не досліджувалися та не оцінювалися останніми.

VІІІ. Висновки Верховного Суду

26. Відповідно до п.1 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення."

Згідно з ч.1 ст.309 зазначеного Кодексу:

"Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права."

27. На підставі викладеного, суд доходить висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення залишити без змін.

28. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями ч.13 ст.8, 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2019 залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2019 у справі №910/16135/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді С. Могил

Г. Мачульський

Джерело: ЄДРСР 85586141
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку